Вирок № 136131002, 30.04.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 173/394/24

№ 1-кп/209/92/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2026 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське кримінальне провадження по справі № 1-кп/209/123/25 внесені в ЄРДР за № 12023041430000603 від 13.12.2023 року відносно обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 Кримінального кодексу України

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, без освіти, не працює, розлучений, на обліку у нарколога не перебуває, реєстрації місця проживання немає, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , 11 грудня 2023 року, приблизно о 20 год 00 хв, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем мешкання громадянки ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , вживав алкогольні напої. Протягом спільного вживання алкогольних напоїв ОСОБА_9 , котра мала проблеми з сечовим міхуром, у період часу з 20 год 00 хв по 21 хв 30 хв (досудовим розслідуванням не вдалося встановити точний час), вирішила справити природню потребу прямо на матрац, котрий слугував їй замісником дивану. В цей же час, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з вищевказаного приводу до дій ОСОБА_9 , ОСОБА_4 почав сварку з потерпілою, її поведінка визвала обурення та стан сильної агресії, в наслідок чого, у ОСОБА_4 виник раптовий умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, в ході якого ОСОБА_4 підійшов до потерпілої ОСОБА_9 , схилившись та таким чином знаходячись обличчям до потерпілої, яка сиділа на вказаному матраці, наніс їй не менше двох ударів кулаками та долонями обох рук по обличчю та голові. У подальшому, реалізовуючи свій протиправний злочинний умисел, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , вхопив своїми обома руками останню за ноги та стягнув з матрацу на підлогу, та, знаходячись в цій же кімнаті, де вище вказані особи вживали алкогольні напої, продовжив наносити тілесні ушкодження ОСОБА_9 , яка в цей час знаходилася в положенні лежачи на підлозі, а саме: наніс останній не менше чотирьох ударів ногами взутими у взуття в ділянку голови та тулубу ОСОБА_9 . Не маючи опору зі сторони ОСОБА_9 , використовуючи свою фізичну перевагу, бажаючи продовжити заподіювати тілесні ушкодження, взяв потерпілу обома руками під руки, та відтягнув до сусідньої кімнати вищевказаного будинку, при цьому міжкімнатні двері до сусідньої кімнати були відсутні. В подальшому, ОСОБА_4 , розуміючи, що його діям ніхто не заважає, умисно продовжив наносити потерпілій ОСОБА_9 , яка знаходилась на підлозі в лежачому положенні, тілесні ушкодження, а саме наніс не менше п`яти ударів ногами взутими у взуття в ділянку голови та тулубу.

Після цього, побачивши, що потерпіла ОСОБА_9 не чинить опору та не рухається, припинив умисне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, вийшов із вказаної кімнати та повернувся за стіл вживати алкогольні напої.

Наступного дня - 12.12.2023, ОСОБА_4 , виявивши, що ОСОБА_9 не подає ознак життя, вирішив винести труп останньої із вказаного домоволодіння Далі ОСОБА_4 , дочекавшись вечора, а саме приблизно о 22 год 00 хв, закинув на плече труп ОСОБА_9 та виніс його на узбіччя дороги по вулиці Богдана Хмельницького смт.Новомиколаївка Верхньодніпровської ТГ Кам`янського району Дніпропетровської області.

У результаті умисних насильницьких дій ОСОБА_4 , потерпілій ОСОБА_9 заподіяні тілесні ушкодження, у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під твердою мозковою оболонкою в ділянці лівої півкулі головного мозку, крововиливами під м?якими мозковими оболонками та внутрішньомозковими крововиливами в ділянках обох лобових, скроневих, тім?яних долей головного мозку, крововиливами в м?які покривні тканини голови в обох скроневих ділянках,забійною раною на шкірі завитку лівої вушної раковини, синцем на шкірі в лівій завушній ділянці,з ділянками зсаднення на шкірі лоба праворуч з переходом на обидва повіки правого ока та на шкірі підборіддя є прижиттєвим, могло утворитися незадовго до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею або при співударі о такий (такі), знаходиться в прямому причинному зв?язку з причиною смерті та згідно п.п. 2.1.3. літера «г» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р. відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя стосовно до живих осіб. Виявлені при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 ушкодження у вигляді синців на шкірі по зовнішній поверхні правого плеча, в обох здухвинних ділянках, по зовнішній поверхні правого стегна є прижиттєвими, могли утворитися незадовго до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею або при співударі о такий (такі), в причинному зв?язку з причиною смерті не знаходяться та згідно п.п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р. відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, стосовно до живих осіб. Смерть ОСОБА_11 могла настати за, приблизно, 1-1,5 доби від моменту проведення судово-медичної експертизи трупа, що підтверджується відповідними даними протоколу огляду трупа на місці його виявлення (трупні плями синюшно-багряного кольору, рясні, розташовані по задньо-бічним поверхням тулуба та кінцівок,при трикратному трьохсекундному натисненні на них динамометром з силою 2 кг на 1 квадратний сантиметр трупні плями бліднуть та відновлюють своє первинне забарвлення через 25 хв (10.50 13.12.2023р.), трупне заклякання добре виражене у всіх звичайно досліджуваних групах м?язів) а також відповідними даними, отриманими під час проведення судово-медичної експертизи трупа (трупні плями синюшно-багряного кольору, рясні, розташовані по задньобічним поверхням тулуба та кінцівок, при натисненні на них динамометром своє забарвлення не змінюють, ознаки трупного гниття відсутні (13.12.2023 р. о 13.15 год.). Більш детально встановити час настання смерті не виявляється можливим у зв?язку з відсутністю відповідних об?єктивних судово-медичних даних. Смерть її настала від тупої закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під тверду та м?які мозкові оболонки головного мозку, що підтверджується відповідними даними, отриманими під час проведення судово-медичної експертизи трупа та даними додаткових методів дослідження.

ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченому ст. 121 ч.2 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину свою в пред`явленому органами досудового слідства обвинуваченні не визнав повністю, пояснив суду, що 09.12.2023 року отримав заработані гроші та зустрів біля магазину в смт Новомиколаївка Верхньодніпровської ТГ Кам`янського району Дніпропетровської області ОСОБА_7 вони купили алкогольні напої та пішли в гості до ОСОБА_12 . Коли прийшли туди там вже були ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .. Сіли стали вживати алкогольні напої. Потім ОСОБА_15 сидячи за столом справила природні потреби під себе. ОСОБА_4 вдарив її долонею правої руки по обличчу. Вона вибачилась. Потім приблизно через годину ОСОБА_7 приревнувала його до ОСОБА_15 , почала погрожувати ОСОБА_15 потім повалила її на пол., сіла зверху, схопила ОСОБА_15 за волосся та почала бити її головою об підлогу. Вдарила разів 30. В ОСОБА_15 пішла кров з вух. Вони намагалися заспокоїти ОСОБА_16 встав та вдарив ще два рази ОСОБА_15 кулаком по лівому віску. Потім ОСОБА_17 сказала витягти ОСОБА_15 в іншу кімнату. Він взяв ОСОБА_18 під руки та витягнув в іншу кімнату та поклав на підлогу. Потім повернувся до кімнати та вони продовжили вживати алкогольні напої. Приблизно через 10-15 хвилин ОСОБА_17 вийшла до ОСОБА_15 в кімнату. Пробула там приблизно 20 хвилин, коли повернулася він побачив, що в ОСОБА_17 кросівки були в крові. Потім продовжили виппивати. Приблизно о 21.00 годин легли спати. Прокинувся приблизно о 7 ранку. ОСОБА_17 вже не спала, сиділа за столом та сказала, що ОСОБА_15 мертва. Сказала йому, що ввечері винесем її до дороги ніби її сбила машина. Потім вони продовжили вживати спиртні напої разом з ОСОБА_19 та ОСОБА_17 , вживали приблизно до 22.00 години. Потім Він поклав ОСОБА_15 на плече та виніс її на вулицю до дороги. ОСОБА_17 йшла попереду дивилася, щоб нікого не було. ОСОБА_13 йшов позаду ніс речі ОСОБА_14 . Залишивши ОСОБА_15 біля дороги повернулися в будинок та продовжили вживати алкогольні напої. Вранці приїхали працівники поліції та затримали всіх. Винним себе не вважає, оскільки ОСОБА_15 померла від побиття її ОСОБА_17 , можливо від ударів ОСОБА_20 який також кілька разів вдарив Сахно кулаком по голові. Себе на досудовому розслідуванні оговорив оскільки на нього тиснули працівники поліції, били його.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини вона підтверджується:

Показаннями потерпілої ОСОБА_21 , яка пояснила суду, що є матір`ю померлої ОСОБА_15 11.12.2023 року приблизно о 10.00, дочці на телефон подзвонили. Вона зібралася та пішла в гості до ОСОБА_22 , сказала буде ввечері. 12.03.2023 року вранці приїхав участковий та сказав що знайшли тіло треба їхати на впізнання. Вони приїхали в якийсь провулок та біля забору лежала дочка. ОСОБА_17 та ОСОБА_13 розповідали їй, що вони разом випивали. Та дочка десь не там сходила в туалет, за що обвинувачений ОСОБА_23 її побив. ОСОБА_24 нічого не бачила бо спала. Дочка зловживала спиртним.

Показаннями свідка ОСОБА_8 , який пояснив суду, що 11.12.2023 року вони вживали алкоголь за місцем мешкання громадянки ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 . Крім нього та ОСОБА_22 , були ще ОСОБА_17 , ОСОБА_23 потім прийшла ОСОБА_14 .. Разом вживали спиртні напої. Потім ОСОБА_15 справила природні потреби на диван не встаючи з нього. ОСОБА_17 вдарила долонею ОСОБА_15 по обличчу два рази. Потім її почав бити обвинувачений. Вдарив рукою по обличчу вона впала на підлогу. Почав її бити ногами по всьому тілу. Потім він її витягнув в іншу кімнату. Слідом за ними вийшла ОСОБА_17 потім обвинувачений ОСОБА_23 та ОСОБА_17 повернулися в кімнату вдвох та вони разом продовжили вживати спиртне та потім полягали спати. Вранці коли прокинулись побачили, що ОСОБА_15 мертва. Вони вдвох з ОСОБА_23 віднесли її в третю дальню кімнату. ОСОБА_17 казала ввечері винесем її на двір. Продовжили вживати горілу. Ввечері ОСОБА_23 взяв на плече ОСОБА_15 та виніс на вулицю, слідом пішла ОСОБА_17 потім повернулися продовжили вживати спиртне. Лягли спати. Вранці прийшла поліція та всіх забрали в поліцію.

Показаннями свідка ОСОБА_7 , яка пояснила суду, що 11.12.2023 року вона прийшла до ОСОБА_22 в гості приблизно о 08.00 ранку. Вже були ОСОБА_13 та ОСОБА_25 потім прийшов ОСОБА_23 дав гроші ОСОБА_26 той пішов купив горілку. Потім вони вживали алкогольні напої. Згодом прийшла ОСОБА_15 випивала разом з ними. Потім справила природні потреби під себе сидячи на дивані. ОСОБА_17 штовхнула ОСОБА_15 в плече. Зробивши зауваження. Продовжили пити алкоголь. Потім ОСОБА_15 почала ображати її та ОСОБА_23 ОСОБА_23 вдарив її по обличчу. Сахно почала кричати на нього. ОСОБА_23 встав та почав бити ОСОБА_15 по голові кулаками. Потім по всьому тілу руками та ногами. Всі намагалися його зупинити, він не реагував. Вдарив ОСОБА_18 разів 6-7, тягав за волосся. Потім відтягнув в іншу кімнату де продовжив бити ногами по груді. Потім повернувся до них в кімнату та вони продовжили пити спиртне. Згодом лягли спати. Зранку її розбудили та сказали, що ОСОБА_15 мертва. Вона розбудила ОСОБА_27 та інших, хто ще спав. ОСОБА_27 сказав ввечері винести на трасу. Продовжили вживати до вечора спиртне. Ввечері ОСОБА_23 попросив її подивитись на вулиці, щоб нікого не було. Власенко взяв ОСОБА_15 та виніс її на вулицю. ОСОБА_13 виходив разом із ним. Повернувшись вони продовжили вживати спиртне. Потім лягли спати. Вранці прийшла поліція.

Показаннями свідка ОСОБА_6 , яка пояснила суду, що 09.12.2023 року до неї додому прийшли ОСОБА_17 та ОСОБА_23 хотіли зняти кімнату. Вона відмовила. Вони почали вживати спиртне. Заночували в неї. 10.12.2023 року прийшов ОСОБА_13 вони продовжували пити. Потім прийшла після обіду ОСОБА_14 . Випивали разом. В процесі вживання вона заснула. Вранці прокинулась продовжили вживати. Потім вона знову заснула.

Протоколом огляду місця події /а.с. 180 Т.1/, згідно якого підтверджується виявлення трупа потерпілої ОСОБА_14 ..

Протоколом огляду трупа /а.с. 181-193 Т.1/, згідно якого підтверджується огляд трупа потерпілої ОСОБА_14 ..

Протоколом огляду місця події /а.с. 194-209 Т.1/, згідно якого підтверджується огляд місця вчинення злочину та виявлення слідів РБК.

Висновком судової медичної експертизи №142-Е від 13.12.2023 року /а.с. 212-214 Т.1/, згідно якого заподіяні тілесні ушкодження, у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під твердою мозковою оболонкою в ділянці лівої півкулі головного мозку, крововиливами під м?якими мозковими оболонками та внутрішньомозковими крововиливами в ділянках обох лобових, скроневих, тім?яних долей головного мозку, крововиливами в м?які покривні тканини голови в обох скроневих ділянках,забійною раною на шкірі завитку лівої вушної раковини, синцем на шкірі в лівій завушній ділянці,з ділянками зсаднення на шкірі лоба праворуч з переходом на обидва повіки правого ока та на шкірі підборіддя є прижиттєвим, могло утворитися незадовго до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею або при співударі о такий (такі), знаходиться в прямому причинному зв?язку з причиною смерті та згідно п.п. 2.1.3. літера «г» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р. відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя стосовно до живих осіб. Виявлені при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 ушкодження у вигляді синців на шкірі по зовнішній поверхні правого плеча, в обох здухвинних ділянках, по зовнішній поверхні правого стегна є прижиттєвими, могли утворитися незадовго до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею або при співударі о такий (такі), в причинному зв?язку з причиною смерті не знаходяться та згідно п.п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р. відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, стосовно до живих осіб. Смерть ОСОБА_11 могла настати за, приблизно, 1-1,5 доби від моменту проведення судово-медичної експертизи трупа, що підтверджується відповідними даними протоколу огляду трупа на місці його виявлення (трупні плями синюшно-багряного кольору, рясні, розташовані по задньо-бічним поверхням тулуба та кінцівок,при трикратному трьохсекундному натисненні на них динамометром з силою 2 кг на 1 квадратний сантиметр трупні плями бліднуть та відновлюють своє первинне забарвлення через 25 хв (10.50 13.12.2023р.), трупне заклякання добре виражене у всіх звичайно досліджуваних групах м?язів) а також відповідними даними, отриманими під час проведення судово-медичної експертизи трупа (трупні плями синюшно-багряного кольору, рясні, розташовані по задньобічним поверхням тулуба та кінцівок, при натисненні на них динамометром своє забарвлення не змінюють, ознаки трупного гниття відсутні (13.12.2023 р. о 13.15 год.). Більш детально встановити час настання смерті не виявляється можливим у зв?язку з відсутністю відповідних об?єктивних судово-медичних даних. Смерть її настала від тупої закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під тверду та м?які мозкові оболонки головного мозку, що підтверджується відповідними даними, отриманими під час проведення судово-медичної експертизи трупа та даними додаткових методів дослідження.

Висновком судової медичної експертизи №142-Е-Д (5) від 08.01.2024 року /а.с. 215-218 Т.1/, згідно якої підтверджується, що після спричинення виявлених при проведенні судової медичної експертизи трупа ОСОБА_9 тілесних ушкоджень остання могла на протязі певного проміжку часу здійснювати певні активні дії, в тому числі: чинити опір, кликати на допомогу, наносити удари та інш.. Для спричнення виявлених при проведенні тілесних ушкоджень необхідно спричинити як мінімум 9-10 ударних дій. Можливість утворення виявлених тілесних ушкоджень за умов ізольованого падіння з висоти власного зросту є малоймовірним.

Висновком судової імунологічної експертизи №2460-3362-БД від 20.12.2023 року /а.с. 226-227 Т.1/, згідно якої підтверджується встановлення групової приналежності крові обвинуваченого та потерпілої.

Висновком судової імунологічної експертизи №2460-3366-БД від 20.12.2023 року /а.с. 228-231 Т.1/, згідно якої підтверджується що на хустці потерпілої було виявлено сліди крові які не виключено належать потерпілій.

Висновком судової імунологічної експертизи №2460-3367-БД від 20.12.2023 року /а.с. 232-236 Т.1/, згідно якої підтверджується, що виявлені сліди РБК на килимі за місцем вчинення злочину є слідами крові, які належать потерпілій.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_7 від 14.12.2023 року /а.с. 240-244 Т.1/ де остання вказала на обставини спричинення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_15 згідно встановлених судом.

Судом відтворений диск із відео фіксацією проведення слідчого експерименту від 14.12.2023 року за участі ОСОБА_7 в присутності понятих /а.с. 244 Т.1/, згідно якого остання пояснювала обставини без підказок та примусу згідно встановлених судом.

Висновком додаткової судової медичної експертизи №142-Е-Д(1) від 08.01.2024 року /а.с. 245-247 Т.1/, згідно якого не виключається спричинення тілесних ушкоджень як вказано свідком ОСОБА_7 в протоколі слідчого експерименту.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_8 від 14.12.2023 року /а.с. 248-250 Т.1, 1 Т.2/, де останній в присутності понятих та експерта вказав на обставини спричинення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_15 згідно встановлених судом.

Судом відтворений диск із відео фіксацією проведення слідчого експерименту від 14.12.2023 року за участі ОСОБА_8 в присутності понятих /а.с. 2 Т.2/, згідно якого останній пояснював обставини без підказок та примусу згідно встановлених судом.

Висновком додаткової судової медичної експертизи №142-Е-Д(3) від 08.01.2024 року /а.с. 3-5 Т.2/, згідно якого не виключається спричинення тілесних ушкоджень як вказано свідком ОСОБА_8 в протоколі слідчого експерименту.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_6 від 14.12.2023 року /а.с. 6-8 Т.2/, де остання вказав на обставини спричинення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_15 згідно встановлених судом.

Судом відтворений диск із відео фіксацією проведення слідчого експерименту від 14.12.2023 року за участі ОСОБА_22 в присутності понятих /а.с. 9 Т.2/, згідно якого останній пояснював обставини без підказок та примусу згідно встановлених судом.

Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину /а.с. 13-16 Т.2/, згідно якого підтверджується затримання ОСОБА_4 13.12.2023 року та вилучення його одягу.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_4 від 14.12.2023 року /а.с. 17-20 Т.2/, де останній в присутності захисника та понятих вказав на обставини спричинення ним тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_15 аналогічно тим, що давав у суді.

Судом відтворений диск із відео фіксацією проведення слідчого експерименту від 14.12.2023 року за участі ОСОБА_4 в присутності понятих /а.с. 21 Т.2/, згідно якого останній пояснював обставини без підказок та примусу.

Висновком додаткової судової медичної експертизи №142-Е-Д(2) від 08.01.2024 року /а.с. 22-24 Т.2/, згідно якого не виключається спричинення тілесних ушкоджень як вказано ОСОБА_4 в протоколі слідчого експерименту.

Висновоком судової психіатричної експертизи №33 від 25.01.2024 року /а.с. 25-30 Т.2/, згідно якого підтверджується, що ОСОБА_4 в період інкримінованих йому діянь виявляв і в теперішній час виявляє психічний розлад у формі легкої розумової відсталості. Під час інкримінованих йому діянь він міг усвідомлювати свої дії /бездіяльність/ та керувати ними. Іспитований у теперішній час також може усвідомлювати свої дії /бездіяльність/ і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Суд вважає доведеною вину обвинуваченого за ст. 121 ч.2 КК України, оскільки вона підтверджена доказами у своїй сукупності, зокрема показаннями свідків, письмовими доказами: протоколами слідчих дій, висновками судових експертиз. Всі вищенаведені докази відтворюють всю картину злочину логічною та правдивою та не викликають сумніву у суду.

Оцінюючи всі докази по справі у їх сукупності, суд вважає їх достатніми для визнання винним обвинуваченого у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ст. 121 ч.2 КК України, оскільки ці докази узгоджуються між собою, не містять істотних розбіжностей, об`єктивно відображують хід подій, відповідають фактичним обставинам справи, не викликають у суду ніяких сумнівів в їх достовірності. Суд не приймає показання обвинуваченого даних ними суду під час судового розгляду з приводу того, що це лише кілька разів вдарив потерпілу, а насправді вона померла від побиття свідком ОСОБА_7 , оскільки ці показання протирічать показанням його самого даних на досудовому слідстві в тому числі і під час слідчого експерименту в присутності його захисника. Як під час досудового слідства на слідчих діях так і під час судового розгляду обвинувачений дає непослідовні та протиречиві показання. Дані показання суд оцінює критично оскільки як вбачається з наданих суду доказів всі свідки вказують на обвинуваченого, як на особу яка спричинила тілесні ушкодження потерпілій, наносив численні удари в голову та тулуб. Сам витягнув її в іншу кімнату потім коли зранку було виявлено труп потерпілої переніс її тіло в іншу кімнату до вечора щоб винести її тіло на вулицю для інсценування нещасного випадку. Також дана позиція захисту спростовується показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , протоколами слідчих експериментів за їх участі та висновками додаткових медичних експертиз. Пояснення свідків як на досудовому слідстві так і в суді є послідовними, не суперечать один одному і пов`язуються із іншими доказами в сукупності і не довіряти їм у суду немає підстав.

Судом також не приймаються доводи сторони захисту, що обвинувачений під час досудового розслідування давав викриваючи себе свідчення під тиском, фізичним та психологічним впливом працівників поліції, дані доводи перевірені судом шляхом направлення відповідної ухвали суду від 08.04.2025 року на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Полтаві, та доручено провести перевірку зробленої в судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_4 заяви про застосування до нього недозволених методів впливу по кримінальному провадженню працівниками поліції ВП№3 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, /а.с. 66 Т.2/. На підставі ухвали суду 19.09.2023 року було внесено відомості про злочин в ЄРДР за №62023170030001470. Постановою слідчого від 4 грудня 2025 року було закрито вищезазначене кримінальне провадження за відсутністю доказів та складу злочину, оскільки факти викладені в заяві ОСОБА_4 свого підтвердження не знайшли. /а.с. 170-174 Т.2/. Постанова слідчого набрала законної сили. Також як суд зазначав вже, що досліджуючи відеозаписи слідчих дій за участі обвинуваченого та його захисника не вбачав тиску зі сторони працівників поліції оскільки останній давав викривальні показання добровільно без підказок та викладав деталі які не могли були відомі працівникам поліції та не висвітлювалися свідками до цього, отже не могли бути відомі поліції до проведення цих слідчих дій за участі ОСОБА_4 ..

Стосовно посилань сторони захисту на недопустимість доказів отриманих під час досудового розслідування, внаслідок того, що в матеріалах кримінального провадження відсутні процесуальні рішення про призначення слідчих та прокурорів, зокрема доручення про проведення досудового розслідування від 13.12.2023 року, постанови про призначення слідчої дії від 13.12.2023 року, постанови про створення зміну групи слідчих від 25.01.2024 року, постанови про призначення групи прокурорів від 13.12.2023 року, суд також зазначає, що вони не заслуговують на увагу, оскільки вищевказані процесуальні рішення були надані прокурору для огляду суду /а.с. 78-83 Т.2/, та згідно останніх підтверджено повноваження слідчих та прокурорів які приймали участь в досудовому розслідуванні.

Також не заслуговують на уваги доводи захисту, що щодо порушення стороною обвинуваченого права на захист, шляхом ненадання суду всіх доказів зібраних під час досудового розслідування, зокрема ненадання суду 5 висновків судово-медичних експертів-імунологів, які нібито можуть виправдати обвинуваченого. Прокурором надані вищезазначені висновки, вони досліджені судом /а.с. 85-108 Т.2/ та не несуть жодної доказавої бази, не слугують на користь обвинувачення так і на користь захисту. Крім того, сторона захисту мала можливість заявити клопотання про їх дослідження, оскільки сторона обвинувачення надала ті докази які на їх думку несуть якесь доказове навантаження в даному кримінальному провадженні. Також суд не приймає доводи сторони захисту з приводу того, що в експертизі №2460/3365-БД /а.с. 94-97 Т.2/, зазначено, що не експертизу надана курточка червоного кольору, а замість неї надана кофта червоного кольору, що вказує на фальсифікування доказів слідчим оскільки на експертизу надано не той речовий доказ який зазначений у постанові, оскільки згідно протоколу огляду місця події від 13.12.2023 року /а.с. 180-193 Т.1/ та фото таблиці до неї, було вилучено саме кофту червоного кольору. Яку слідчим названо курктою, що не спростовує надання на експертизу саме того речового доказу який був вилучений під час огляду. Різниця в назві елементу одягу який є речовим доказом може лише вказувати на недостатньо розвинутий світогляд слідчого в нюансах різновидів одягу та не спростовує його добросовісності при здійсненні ним своїх процесуальних обов`язків в даному кримінальному провадженні. Також як зазначено вище, дана експертиза не несе жодної доказавої бази, не слугують на користь обвинувачення так і на користь захисту. З цих самих мотивів суд відхиляє доводи захисту з приводу того, що в експертизі №2460/3369-БД /а.с. 104-108 Т.2/ зазначено що на експертизу направлено кофту червоного кольору, а насправді наданий джемпер червоного кольору, що також вказує на фальсифікування доказів слідчим оскільки на експертизу надано не той речовий доказ який зазначений у постанові, оскільки згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину /а.с. 13-16 Т.2/, згідно якого підтверджується затримання ОСОБА_4 13.12.2023 року та вилучення його одягу, було вилучено саме джемпер червоного кольору, яку слідчим названо кофтою, що не спростовує надання на експертизу саме того речового доказу який був вилучений під час затримання обвинуваченого. Різниця в назві елементу одягу який є речовим доказом може лише вказувати на недостатньо розвинутий світогляд слідчого в нюансах різновидів одягу та не спростовує його добросовісності при здійсненні ним своїх процесуальних обов`язків в даному кримінальному провадженні. Також як зазначено вище, дана експертиза не несе жодної доказавої бази, не слугують на користь обвинувачення так і на користь захисту. З цих самих мотивів суд відхиляє доводи захисту з приводу того, що в експертизі №2460/3368-БД /а.с. 99-102 Т.2/ зазначено що на експертизу направлено молоток, а насправді наданий молоток-кирка, що також вказує на фальсифікування доказів слідчим оскільки на експертизу надано не той речовий доказ який зазначений у постанові, оскільки згідно протоколу огляду місця події /а.с. 194-209 Т.1/, згідно якого підтверджується вилучення з місця злочину згідно фото саме того молотка-кирки який було наданьо на вищевказану експертизу, який слідчим названо просто молотком, що не спростовує надання на експертизу саме того речового доказу який був вилучений під час огляду місця злочину. Різниця в назві інструменту який є речовим доказом може лише вказувати на недостатньо розвинутий світогляд слідчого в нюансах різновидів інструментів та не спростовує його добросовісності при здійсненні ним своїх процесуальних обов`язків в даному кримінальному провадженні. Також як зазначено вище, дана експертиза не несе жодної доказавої бази, не слугують на користь обвинувачення так і на користь захисту.

Суд також не приймає доводи захисника, що протоколи слідчих експериментів за учкасті свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , та обвинуваченого ОСОБА_23 є недопустими доказами оскільки згідно них проводились в один і той же час одночасно одним тим самим слідчим та понятими що неможливо, тому також вказує на їх недопустимість. Згідно відеозаписів вищезазначених слідчих дій які відтворювались та досліджувались судом під ча судового розгляду встановлено, що слідча провела вищезазначені слідчі дії в різні проміжки часу та зупинила відеозапис для складання письмових протоколів які були закінчені та підписані всіма учасниками в різний час.

Частина 1 статті 87 КПК передбачає, що для визнання доказу недопустимим необхідно встановити, що при його отриманні істотно порушені права і свободи людини, гарантовані Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тоді як частина 2 цієї ж статті визначає, яке саме порушення суд має визнати істотним, істотність порушення прав і свобод у інших випадках має вирішуватися судом, виходячи з обставин порушення та їх впливу на отримання доказів.

В постанові ВС від 01 грудня 2020 року у справі № 318/292/18 вказано, що вищеназвані норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

У постановах від 28 січня 2020 року у справі № 359/7742/17 та від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к ВС зауважив, що вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК до наданих сторонами доказів, Суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

В постанові від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к ВС вказав, що суд, визнаючи доказ недопустимим відповідно до частини 2 або 3 статті 87 КПК, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми. Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору частини 1 статті 87 КПК, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим.

В постанові від 06 липня 2021 року у справі № 720/49/19 ВС зауважив, що оцінюючи надані сторонами докази на предмет їх допустимості згідно з частиною 1 статті 87 КПК України суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що зазначені положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані у відповідній нормі. Тобто, будь-яке процесуальне порушення, допущене в ході збирання доказів, саме по собі не може бути підставою для визнання їх недопустимими. У зв`язку із цим, за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.

Повертаючись до обставин цієї справи Суд зауважує, що вважає такий підхід правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі Суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду.

Безумовно, істотне порушення фундаментальних прав і свобод особи - отримання доказів внаслідок поганого поводження, порушення права не свідчити проти себе та на правову допомогу захисника тощо - не може бути терпимим у правосудді, і суди мають протистояти таким порушенням для того, щоб органи правопорядку не перетворили такі методи у звичайну практику.

Водночас порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок проведення кримінального розслідування чи окремих процесуальних дій і які жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті злочину і покаранні злочинця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.

В постанові від 15 лютого 2018 року в справі № 357/14462/14-к Верховний Суд указав, що не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону ситуація, при якій підставою для визнання доказів недопустимими виступає якість змісту документів.

Як наслідок слід констатувати, що вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК до наданих сторонами доказів, Суд констатує, що в цій справі ці положення не можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими, адже вони мають місце не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Так, порушень вимог ст. 237 КПК під час проведення слідчих дій, які б, як указав ВС, були фундаментальними, не установлено.

Доводи захисту щодо недотримання вимог КПК стосуються питання якості формування протоколів слідчих дій (питання якості їх змісту, зазначення/не зазначення певних даних), однак не містять у собі посилань на порушення фундаментальних прав і свобод особи.

Відповідно ці докази не можуть вважатися недопустимими на підставах описаних стороною захисту, оскільки не витікають з порушень ст. 87 КПК та не враховують того, що в постанові від 15 лютого 2018 року в справі № 357/14462/14-к Верховний Суд указав, що не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону ситуація, при якій підставою для визнання доказів недопустимими виступає якість змісту документів. Більш того, в постанові від 11 квітня 2019 року в справі № 642/5974/13-к Верховний Суд зауважив, що встановлення судом недопустимості доказів або порушень вимог процесуального закону під час збирання доказів не може повністю спростовувати фактів, які в них зафіксовано.

Таким чином, суд вважає, що у судовому засіданні доведена вина обвинуваченого ОСОБА_4 в тому, що він умисно спричинив потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких вона померла, на це зокрема вказує велика кількість нанесених ударів та спричинених тілесних ушкоджень. Намагання обвинуваченого приховати свій злочин після виявлення тіла потерпілої зранку. Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, винуватість ОСОБА_4 в межах пред`явленого обвинувачення доведена і підстави для перекваліфікації його дій відсутні. На підставі аналізу та оцінки наведених і досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_28 повністю доведена і кваліфікує його дії за ч.4 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням того, що за частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .

Окремим виявом справедливості є відповідність покарання вчиненому злочину, адже покарання за злочин повинно бути домірним злочину (див. те ж рішення КС України, п. 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2020 року в Справа № 1-42/2004).

Даний принцип (індивідуалізації юридичної відповідальності) має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди (див. рішення Конституційного Суду України від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року).

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022)/

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

В цій ситуації, обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання згідно ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Також, Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікарня-нарколога не перебуває, має місце проживання, його стан здоров`я, спосіб життя, позицію сторони обвинувачення та потерпілого щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого, а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити йому покарання у межах санкції статті 121 ч.2 КК у виді позбавлення волі.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, Суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.

Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, та в ключі того, що відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо Суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

З метою забезпечення виконання вироку, суд вважає доцільним запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін.

Як вбачається із протоколу затримання ОСОБА_4 / а.с. 13-16 Т.2/, його було затримано в порядку ст.208 УПК України з 13.12.2023 року, а тому строк відбування покарання йому слід вважати з моменту затримання, а саме з 13.12.2023 року. Строк попереднього ув`язнення відповідно до ст. 72 КК, слід зарахувати у строк відбування покарання.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Згідно ч. 1, 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню № 12023041430000603 в розмірі 3029 грн 12 коп за проведення судової трасологічної експертизи № СЕ-19/104-23/46839-Д від 21.12.2023 року та 3029 грн 12 коп за проведення судової експертизи експертизи № СЕ-19/104-23/47183-ФХД від 28.12.2023 року, а всього 6058,24 грн підлягають стягненню з обвинуваченого.

Речові докази по справі у відповідності до вимог ст. 100 КПК України ключи з кишені куртки ОСОБА_9 , мобільний телефон «Нокиа» /а.с. 210-211 Т.1/, куртка, хустка, кофта жіноча /а.с. 238 Т.1/ - підлягають поверненню потерпілій ОСОБА_21 , пошкоджений телефон «ОРРО», недопалок сигарети, волосся з шапки ОСОБА_9 , фрагмент волосся, штучні нігтьові пластини, три пластикові пляшки /а.с. 210-211 Т.1/, липкі стрічки, дактокартки /а.с. 219-221, 223-225 Т.1/, залишки змивів, осади, молоток-кирка, зразки крові, нігтьові зрізи, фрагменти килимового покриття - підлягають знищенню, речі ОСОБА_4 шапка, джемпер, пара черевиків, штани /а.с. 238 Т.1/ підлягають поверненню ОСОБА_4 ..

На підставі викладеного та керуючись ст. 368-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді 8 \ восьми \ років позбавлення волі.

Строк покарання відраховувати з 13.12.2023 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 його попереднє ув`язнення у цьому кримінальному провадженні з дня його фактичного затримання 13.12.2023 року до набрання цим вироком законної сили, із розрахунку день за день.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Речові докази ключи з кишені куртки ОСОБА_9 , мобільний телефон «Нокиа» /а.с. 210-211 Т.1/, куртка, хустка, кофта жіноча /а.с. 238 Т.1/ - повернути потерпілій ОСОБА_21 , пошкоджений телефон «ОРРО», недопалок сигарети, волосся з шапки ОСОБА_9 , фрагмент волосся, штучні нігтьові пластини, три пластикові пляшки /а.с. 210-211 Т.1/, липкі стрічки, дактокартки /а.с. 219-221, 223-225 Т.1/, залишки змивів, осади, молоток-кирка, зразки крові, нігтьові зрізи, фрагменти килимового покриття - знищити, речі ОСОБА_4 шапка, джемпер, пара черевиків, штани /а.с. 238 Т.1/ повернути ОСОБА_4 ..

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати по кримінальному провадженню № 12023041430000603 в розмірі 3029 грн 12 коп за проведення судової трасологічної експертизи № СЕ-19/104-23/46839-Д від 21.12.2023 року та 3029 грн 12 коп за проведення судової експертизи №СЕ-19/104-23/47183-ФХД від 28.12.2023 року, а всього 6058,24 грн.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів - всіма учасниками процесу - з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя: ОСОБА_1