Рішення № 136129316, 30.04.2026, Шумський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/311/26

2/609/399/2026

30 квітня 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Харлана М.В.

за участю секретаря судового засідання Семенюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ під час заочного розгляду цивільну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до

відповідача: ОСОБА_1

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за договором кредиту

учасники справи не з`явились,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача.

1. 30 березня 2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) з вимогою про стягнення заборгованості за договором кредиту.

2. В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача покликається на те, що 29 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (надійний) №6448199.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 116785, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитодавець ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від "privatbank" за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) персональні данні останнього в тому числі електронну адресу, на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 116785 - 29.10.2025 13:02:01, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Зазначає, що, без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції (ресурс Кредитодавця/Позивача), проходження ідентифікації за посередництвом системи BankID НБУ, отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля, без надання відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору кредиту та правил надання грошових коштів у кредит - укладання договору кредиту технічно не можливе, що у свою чергу відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, на виконання умов договору кредиту позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 5000,00 грн. строком на 365 днів (з 29.10.2025 по 28.10.2026 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 862,50 грн.).

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

В свою чергу, відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав.

Вказує, що у зв`язку з неповерненням заборгованості та відповідно до розрахунку заборгованості за договором №6448199 від 29.10.2025 р., станом на дату здійснення розрахунку заборгованість ОСОБА_1 становить 16997,70 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3135,00 грн. - заборгованість за відсотками та 862,50 грн. - заборгованість за комісією, 8000,00 - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

На листи з вимогою про погашення заборгованості відповідач не реагує.

З огляду на вищевикладене, представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» просив суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 16997,50 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 01 квітня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду по суті на 15 квітня 2026 року, за клопотанням представника позивача витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, у зв`язку із неявкою відповідача судовий розгляд справи відкладено на 30 квітня 2026 року.

4. У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» - адвокат Ткаченко Ю.О. не з`явилась, надіслала суду заяву, згідно якої просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

5. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Згідно довідок «Укрпошти» усі поштові конверти із повістками про виклик відповідача у судові засідання, повернулися до суду у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з`явився в судове засідання, не подав відзиву, а представник позивача не заперечив проти такого вирішення справи.

6. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

7. Судом встановлено, що 29 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір Кредитної лінії (надійний) № 6448199. Вказаний кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 116785.

Укладення вищевказаного кредитного договору здійснювалось з урахуванням вимог ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

8. Відповідно до умов п. 2.2.1, 2.2.2 договору, ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» надало відповідачу кредит на суму 5000,00 грн., строком на 365 днів.

Згідно п. 2.2.8. договору процентна ставка, фіксована, 0,95.

Комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 862,50 грн.).

За користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю Проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Проценти за користування Кредитом нараховуються на суму Кредиту (його залишок) виходячи із строку фактичного користування Кредитом (його залишком), за кожен день (календарну дату) користування Кредитом, починаючи з першого дня користування Кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення Заборгованості за Договором та підлягають сплаті періодично кожні 5 календарних днів з дати надання Кредиту у складі Першого обов`язкового платежу та Мінімальних обов`язкових платежів відповідно до п.п. 2.2.4. п. 2.2. та п.п. 2.2.5. п. 2.2. Договору. (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 9.5. договору за порушення Кредитодавцем строків надання Позичальнику Кредиту, визначених Договором, Позичальник має право стягнути з Кредитодавця неустойку у вигляді пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15 відсотків від суми простроченого платежу. Кредитодавець не несе відповідальність за відмову у наданні Кредиту після підписання Договору з підстав, визначених п.п. 8.2.8 п. 8.2. Договору.

9. Кредитодавець ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від "privatbank" за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) персональні данні останнього в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 116785 - 29.10.2025 13:02:01, що підтверджується копією довідки про ідентифікацію.

10. Позивач на виконання умов кредитного договору №6448199 від 29.10.2025 р., виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «Європейська Платіжна Система», що підтверджується копією електронної платіжної інструкції № d119c1c6 83cd-4891-bff8-b6bd06306198 від 29.10.2025 р..

11. Згідно копії довідки № КД-000037091 від 16.02.2026 р. ТОВ «Європейська Платіжна Система» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20 /1. від 30.09.2020 р., укладеного між ТОВ «Європейська Платіжна Система» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 29.10.2025 року, сума 5000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу d119c1c6-83cd-4891-bff8-b6bd06306198.

12. Окрім того, відповідно до листа наданого АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 .

29.10.2025 р. на платіжну картку № НОМЕР_3 було зараховано платіж в сумі 5000,00 грн.

З виписки по рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами.

13. Відповідно до розрахунку виконаного кредитором, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 16997,70 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3135,00 грн. - заборгованість за відсотками, 862,50 грн. - заборгованість за комісією, 8000,00 - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Окрім того, з вищевказаного розрахунку вбачається, що останнім 09.12.2025 р. внесено платіж в розмірі 2000,00 грн., який був зарахований на погашення процентів.

14. 03.01.2026 р. позивачем на адресу відповідача скеровувалась претензія -вимога, щодо погашення заборгованості за кредитним договором. Однак, станом на день розгляду справи, вказана вимога відповідачем була проігнорована, зобов`язання за кредитним договором належним чином ним не виконано.

ІV. Оцінка Суду.

15. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобовязані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

16. У відповідності до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

17. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

18. В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

19. За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

20. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

21. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

22. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

23. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

24. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

25. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

26. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

27. Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

28. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

29. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

30. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

31. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

32. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

33. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

34. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

35. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

36. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

37. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

38. Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

39. За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

40. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

41. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

42. Верховний Суд у постанові № 561/77/19 від 16 грудня 2020 року вказав, що із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (надійний) №6448199.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 116785, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з правилами надання коштів у позику, подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19.

Позивач на виконання умов кредитного договору №6448199 від 29.10.2025 р., виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «Європейська Платіжна Система», що підтверджується копією електронної платіжної інструкції № d119c1c6 83cd-4891-bff8-b6bd06306198 від 29.10.2025 р..

Окрім того, відповідно до листа наданого АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 .

29.10.2025 р. на платіжну картку № НОМЕР_3 було зараховано платіж в сумі 5000,00 грн.

З виписки по рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами.

Надаючи правову оцінку кредитному договору суд приходить до висновку про його укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором 116785, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку оспорювався чи визнавався недійсними.

43. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

44. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

45. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

46. Встановлено, що за умовами кредитного договору позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000,00 грн., строком на 365 днів.

Згідно п. 2.2.8. договору процентна ставка, фіксована, 0,95.

За користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю Проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Проценти за користування Кредитом нараховуються на суму Кредиту (його залишок) виходячи із строку фактичного користування Кредитом (його залишком), за кожен день (календарну дату) користування Кредитом, починаючи з першого дня користування Кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення Заборгованості за Договором та підлягають сплаті періодично кожні 5 календарних днів з дати надання Кредиту у складі Першого обов`язкового платежу та Мінімальних обов`язкових платежів відповідно до п.п. 2.2.4. п. 2.2. та п.п. 2.2.5. п. 2.2. Договору. (п. 6.1. договору).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що за користування кредитом відповідачу нараховано проценти в розмірі 3153,00 грн, зокрема за період з 29.10.2025 р. по 03.01.2026 р., тобто в межах строку кредитування.

Окрім того, з вищевказаного розрахунку вбачається, що останнім 09.12.2025 р. внесено платіж в розмірі 2000,00 грн., який був зарахований на погашення процентів.

Відповідачем не спростовано даний розрахунок, заперечень не надходило, доказів на користь того, що відповідачем було погашено вищевказані суми заборгованості, до суду надано не було.

Таким чином, підписавши кредитний договір відповідач погодився із встановленим розміром відсотків за користування кредитом, а тому такі також підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

47. 10.06.2017 р. набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

48. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

49. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

50. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

51. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

52. Згідно п. 2.2.8. комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 862,50 грн.).

Тобто, умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено одноразову комісію у фіксованій сумі в даному випадку 862,50 грн. (17,25% від суми кредиту одноразово) за видачу кредиту, а не за обслуговування надання споживачу інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місць.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1, ч.2 ст. 8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Таким чином, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати комісії за надання кредиту є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідач з цим погодився, жодних заперечень не виказував та уклав кредитний договір, на визначених умовах, у тому числі і зі сплатою комісії.

53. Разом з тим, щодо стягнення з відповідача пені суд зазначає.

54. Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, та діє станом на дату розгляду справи.

55. Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

56. Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Враховуючи те, що заборгованість за пенею у відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 6448199 від 29.10.2025 р. виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 8000,00 грн. стягненню з відповідача не підлягає, а тому, в цій частині позову слід відмовити.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, а також те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення із останнього в користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованості за договором кредитної лінії (Надійний) № 6448199 від 29.10.2025 р. у розмірі 9015,50 грн. з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3135,00 грн. - заборгованість за відсотками та 862,50 грн. - заборгованість за комісією.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

57. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1412,13 грн. (53,04%).

58. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

59. Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.

60. Частиною 1 статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

61. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).

62. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

63. При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

64. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

65. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

66. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

67. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

68. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

69. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

70. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

71. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

72. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

73. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

74. Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

75. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

76. При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

77. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

78. Частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

79. З огляду на зазначене, слід виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

80. Судом встановлено, що 20 серпня 2025 року між адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство необхідних кредитів» було укладено договір про надання правничої допомоги №20-08/25. Додатком №1 до договору є акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги.

В якості детального розрахунку наданих адвокатом послуг позивач надав витяг з акту №4-МК приймання - передачі наданої правничої допомоги, де зазначені такі послуги адвоката:

1) вивчення наявних у Клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності у Клієнта необхідних документів/доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви, - 500,00 грн.;

2) судовий супровід в суді першої інстанції: Підготовка/складання та направлення/подача однієї позовної заяви до боржника за договором позики у малозначних справах, за необхідності інших заяв по суті справи, в електронній формі за посередництвом Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи, в тому числі представництво інтересів Клієнта в суді (Адвокат самостійно подає позовну заяву від імені Клієнта, представляє інтереси як представник Клієнта в суді) - 4000,00 грн. Разом 4500,00 грн.

Відповідно до копії платіжної інструкції в національній валюті №d44b92 від 27.02.2026 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство необхідних кредитів» сплатило адвокату Ткаченко Ю.О. гонорар за надані правничі послуги згідно договору №20-08/25 в розмірі 184500,00 грн.

Таким чином, позивачем надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді.

81. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не звертався.

82. Суд зазначає, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

83. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

84. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

85. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Оцінюючи співмірність цих витрат суд зазначає, що вони, в цілому, є співмірними з критеріями, передбаченими частиною четвертої статті 137 ЦПК України, однак, з врахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст.141 ЦПК України, ці судові витрати слід стягнути з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, що становить 2386,80 грн. (53,04%).

З цих підстав,

Керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 11, 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1050, 1054-1055, Цивільного кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Винести заочне рішення.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «Універсал Банк», код банку - 322001) заборгованість за договором кредитної лінії (Надійний) № 6448199 від 29.10.2025 р. у розмірі 9015,50 грн. з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3135,00 грн. - заборгованість за відсотками та 862,50 грн. - заборгованість за комісією

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «Універсал Банк», код банку - 322001) - 1412,13 грн. сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 2386,80 грн.

Відповідачу направити копію заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто Шумським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 30 квітня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», код ЄДРПОУ: 39861924, місце знаходження: 01010, м. Київ, вул. Арсенальна, буд. 1 Б.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя: М.В. Харлан