Рішення № 13612578, 24.01.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.01.11р.Справа № 20/329-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європак", м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Аріс-Франзоль", м. Дніпропетровськ

про стягнення 4 054 грн. 20 коп.

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

від позивача: Мурдій О.В., довіреність № 1 від 12.01.2011р.

від відповідача: директор Кузніцов А.Є., Паспорт серії НОМЕР_1, виданий Бабушкінським РВДМУУМВС України в Дніпропетровській обл. від 25.09.97р.;

Суть спору :

Позивач звернувся з позовом в якому просить стягнути з Приватного підприємства "Аріс-Франзоль" суму боргу за вартість несплаченого товару в розмірі 2 991,39 грн., пеню - 372,53грн., 25% річних - 530,90грн., інфляційні - 159,38 грн. та судові витрати.

23.12.2010р. від позивача надійшла заява (вх. 26642) про припинення провадження в частині основного боргу у сумі 500,00 грн., у звязку з частковою оплатою боргу відповідачем.

12.01.2011р. позивач надав заяву (вх. №1554/11) про припинення провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 2491,39 грн., у звязку з частковою оплатою боргу відповідачем.

13.01.2011р. відповідач звернувся з клопотанням (вх. № 2024/11), в якому просить припинити провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 2991,39 грн. та просить зменшити розмір пені, у звязку з тяжким фінансовим становищем.

Справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2010 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю „Європак” (постачальник) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю „Аріс-Франзоль” (покупець) був укладений договір поставки №2603/01/10, відповідно якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар за номенклатурою, кількістю та цінами, що вказані у видаткових накладних, які є невідємною частиною договору, а відповідач зобовязався його прийняти та оплатити за умовами даного договору.

На виконання умов договору за період з 29.03.2010р. по 30.03.2010р. позивач поставив відповідачу товар на суму 3491,39 грн., що підтверджується видатковими накладними № 290306 від 29.03.2010р., № 300305 від 30.03.2010р. та довіреностями на отримання ТМЦ серії ААБ№204201 від 29.03.2010р., серії ААБ №204204 від 30.03.2010р. (копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно п. 4.2. договору відповідач здійснює оплату товару за поставлений товар згідно виставленого рахунку фактури шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 100% сплати на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10календарних днів з дня поставки.

До звернення позивача до суду, відповідач частково розрахувався з позивачем, у звязку з чим у відповідача перед позивачем виник основний борг у сумі 2991,39 грн.

Після звернення позивача до суду (30.11.2009р.), відповідач перерахував 2991,39 грн. на рахунок позивача за період з 15.12.10р. по 11.01.11р., що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, таким чином провадження в частині стягнення основної суми боргу підлягає припиненню по пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Відповідно п. 8.2. договору у разі прострочення оплати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 372,53 грн. за період з 09.04.10р. по 23.11.10р.

Відповідно п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; суд вважає, за можливе зменшити розмір пені та стягнути її в розмірі до 25% від розміру пені належної до стягнення , що станосить - 93,13 грн.

Відповідно ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно п. 8.6. договору у випадку прострочення покупцем строку сплати за товар, покупець зобовязаний сплатити 25% річних, які нараховуються на суму заборгованості за весь період користування грошовими коштами, які підлягають сплаті постачальнику.

25% річних підлягають стягненню у сумі 530,90 грн. за період з 09.04.10р. по 23.11.2010р. та інфляційні втрати у сумі 159,38 грн. за період з квітня 2010р. по жовтень 2010р.

З огляду на викладене, провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 2991,39 грн. підлягає припиненню відповідно п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у увязку з відсутністю предмета спору, позовні вимоги в частині стягнення: 93,13 грн. пені, 530,90 грн. - 25% річних, 159,38 грн. інфляційних підлягають задоволенню.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються відповідача.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України , господарський суд ,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Припинити провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 2991,39 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Аріс-Франзоль»(49064, м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, 100, р/р 26004102214 в АТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 13459088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Європак” (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Суворова, 35, оф. 18, код ЄДРПОУ 30927646, п/р 26004140191 в АТ „Райффайзен Банк Аваль” м. Києв, МФО 380805) 93 (девяносто три) грн.. 13 коп. пені, 530 (пятсот тридцять) грн. 90 коп. - 25% річних, 159 (сто пятдесят девять) грн.. 38 коп. інфляційних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по інформаційно - технічному забезпеченню процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.В. Пархоменко

Повне рішення складено

17.01.2011р.