Рішення № 136124094, 30.04.2026, Коломацький районний суд Харківської області

625/83/26

Провадження № 2/625/88/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2026 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Скляренка М.О.,

за участю секретаря судового засідання Талавирі С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» в особі його керівника Романенка М.Е. звернулося до Коломацького районного суду Харківської області із позовною заявою, в якій позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1002299523, укладеним між його сторонами 12 лютого 2013 року, у розмірі 98113 гривень 42 копійки, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 60687 гривень 70 копійок; заборгованості за відсотками у сумі 37425 гривень 72 копійки.

Крім того позивач просив суд стягнути із відповідача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2662 гривні 40 копійок, а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 7000 гривень 00 копійок.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що 29 червня 2012 року між АТ «ОТП БАНК» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №1002299523, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі, визначеному кредитним договором, на умовах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти і сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, викладених у договорі кредиту, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, які розміщенні на офіційному веб-сайті Кредитодавця, проте, всупереч умовам договору позики відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав та припинив повертати наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 98113 гривень 42 копійки.

Також позивач у позові вказав, що 15 березня 2024 року між АТ«ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений договір факторингу, за умовами якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором №1002299523, укладеним між його сторонами 12 лютого 2013 року, на загальну суму 98113 гривень 42 копійки, що складається із: 1) заборгованості за кредитом у сумі 60687 гривень 70 копійок; 2) заборгованості за відсотками у сумі 37425 гривень 72 копійки, що й послугувало підставою для звернення останнім до суду із позовом.

09 квітня 2026 року суддею Коломацького районного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні, про що постановлено відповідну ухвалу.

Будь-які процесуальні дії, як то забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, водночас у поданій 13 квітня 2026 року заяві, яка зареєстрована за вх. ЕС№715/01-51/26 (а.с. 197-200), представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, розглянувши справу без участі представника ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Дідоренко М.В. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином, водночас 30 квітня 2026 року ним до суду подано заяву за вх. № 850/01-51/26, в якій відповідач просив суд розгляд справи провести за його відсутності (а.с. 201).

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Водночас, згідно частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За правилами, визначеними ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами, які містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством України повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи.

У зв`язку із неявкою в с удове засідання всіх учасників справи на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

29 червня 2012 року між ТОВ «ОТП Кредит» (кредитор), ПАТ«ОТП Банк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладений договір про надання споживчого кредиту та про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток за №1002299523, з умовами якого позичальник отримав, а кредитор та банк надали йому фінансові послуги на наступних умовах: 1) загальна сума кредиту складає 2710 гривень 40 копійок, з яких: 2420 гривень 00 копійок на придбання товару у Продавця 1; 290 гривень 40 копійок на придбання послуг у Продавця 2; 2) цільове використання кредиту придбання товарів та послуг у Продавця 1, Продавця 2, Продавця 3 та Продавця 4; 3) строк, на який надається кредит 12 місяців; 4) розмір процентної ставки 0,01 % річних (а.с. 54-59).

Також, у договорі зазначено, що цей договір є змішаним, в якому містяться елементи різних договорів і позичальнику надаються декілька різних видів фінансових послуг кредитування та видача і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток.

Продавцем 1 є ФОП ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , що реалізує товари в рамках програми споживчого кредитування кредитора.

Пунктом 1.2 розділу 1 Договору визначено, що для придбання товару та послуг кредитор надає позичальнику споживчий кредит у відповідності до умов кредитного договору та правил кредитування, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені цим кредитним договором та додатком №1 «Графік платежів», що є його невід`ємною частиною.

З метою контролю за цільовим використанням кредиту, кредитор перераховує відповідні визначені п.1.1. цього договору частини суми кредиту на користь Продавця 1 в рахунок оплати товару та Продавця 2 і Продавця 3 в рахунок оплати послуг.

Сума отриманого кредиту погашається щомісяця в дату платежу та в розмірі, зазначеному в графіку платежів.

Проценти за користування кредитом після закінчення строку дії визначеного цим договором пільгового періоду сплачуються щомісяця одночасно з погашенням суми отриманого кредиту, виходячи із розміру процентної ставки, визначеної п.1.1 даного договору. Розмір щомісячних процентів, належний до сплати, зазначений в Графіку платежів.

Крім того, розділом 2 Договору визначено, що банк та позичальник підтвердили факт укладання між ними договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток (приватних) на підставі Правил користування кредитною карткою «MasterCard Standart», що розміщенні на інтернет сайті банку (www.otpbank.com.ua) та на умовах, викладених в цьому розділі.

Згідно пунктів 2.2 - 2.6. розділу 2 Договору банк відкриває держателю картковий рахунок в гривні та випускає кредитну картку. Розмір кредитного ліміту складає 1000 гривень 00 копійок. Строк дії кредитної лінії становить 3 три роки з моменту підписання банком і позичальником цього договору. За користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та Овердрафтом, банк нараховує проценти в розмірі встановленому Тарифами банку та на дату укладання угоди розмір процентів становить 2,49 % на місяць по операціях розрахунків карткою за товари, послуги в мережі інтернет, та 3,49% на місяць по операціях зняття готівки в банкоматах та пунктах видачі готівки. У разі виникнення несанкціонованого Овердрафту відсотки нараховуються від суми заборгованості 0,15 відсотків на день.

За користування кредитом, наданим Держателю протягом розрахункового циклу, Держателю встановлюється пільговий період користування кредитом. Тривалість пільгового періоду визначається Правилами, а розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % відсотків річних. Підписанням цього договору Держатель гарантує, що йому зрозумілі і він погоджується з усіма положеннями Угоди, Правил та тарифів банку.

Згідно п.3.6 розділу 3 Договору кредитор та/чи банк має право відступити повністю або частково свої права вимоги за кредитним договором та/чи угодою третій особі.

Додатком №1 до договору №1002299523 від 29 червня 2012 року встановлений графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (а.с. 59).

Рахунком та товарною накладною за №167 від 29 червня 2012 року підтверджено факт покупки позичальником товарів у продавця ФОП ОСОБА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 із залученням кредитних коштів банку, на загальну суму 2420 гривень 00 копійок (а.с. 68-69).

15 березня 2024 року між AT «ОТП Банк» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений договір факторингу за №15/03/24, за умовами якого AT «ОТП Банк» за плату відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» належні йому права вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло належні AT «ОТП Банк» права вимоги до боржників за кредитними договорами, в розмірі Портфеля заборгованості (а.с. 80-96, 101-102).

Як вбачається із витягу з Реєстру боржників до вищезазначеного Договору факторингу №15/03/24, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1002299523 (а.с. 52).

Із виписки по рахунку ОСОБА_1 за період із 12 лютого 2013 року по 15 березня 2024 року вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами як шляхом зняття готівки у банкоматах, так і шляхом здійснення розрахунків за покупки товарів у магазинах, а також шляхом перераховування коштів на інші карткові рахунки. Крім того ОСОБА_1 здійснював поповнення кредитної картки (а.с. 16-49).

Таким чином, відповідач своїми діями визнавав наявність кредитних правовідносин з AT «ОТП Банк».

Вказана виписка по рахунку ОСОБА_1 є належним і достатнім доказом щодо розрахунку, проведеного ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підтвердження своїх вимог.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові в справі № 554/4300/16-ц, датованій 25 травня 2021 року.

Крім того банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12 квітня 2012 року №578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, наданого АТ «ОТП Банк» (а.с.103-169), ОСОБА_1 своєчасно не сплачував кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом та відсотками, внаслідок чого станом на 15 березня 2024 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 98113 гривень 42 копійки

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В ч.1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За положеннями, закріпленими у ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). А у ч. 2 ст. 1054 ЦК України закріплене правило, згідно якого до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з вимогами, закріпленими у ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За правилами, визначеними ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як з`ясовано судом, договір про надання споживчого кредиту та про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток за №1002299523 від 29 червня 2012 року, підписаній особисто відповідачем ОСОБА_1 , і в ньому викладено інформацію про тип, розмір кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентну ставку, платежі за додаткові та супутні послуги, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, а тому відповідач був ознайомлений з умовами кредитування.

Підписавши договір про надання споживчого кредиту та про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток, позичальник відповідно до ст. ст. 3 та 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання.

Суд констатує, що правочин, укладений між позивачем та відповідачем, відповідно до статті 204 ЦК України є правомірним та укладений у письмовій формі, отже сторонами дотримано вимоги ст. 1055 ЦК України щодо форми кредитного договору.

З огляду на вищевикладене, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку із чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток за №1002299523, укладеним між його сторонами 29 червня 2012 року, у розмірі 98113 гривень 42 копійки, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 60687 гривень 70 копійок; заборгованості за відсотками у сумі 37425 гривень 72 копійки.

Водночас суд зауважує, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та не спростував розміру нарахованої суми заборгованості перед позивачем за кредитними зобов`язаннями.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача заявлених до стягнення у порядку ст. 137 ЦПК України витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Так, у відповідності із ст. ст. 1 та 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються договором про надання правової допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 та ст. 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У частині 1 ст. 901 ЦК України закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У рішенні від 23 січня 2014 року у справі "East\WestAllianceLimited проти України" (заява №19336/04, п. 269) Європейський суду з прав людини звернув увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Водночас чинне цивільне процесуальне законодавство України визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У відповідності з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України визначені такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, які наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

За правилами, закріпленими у ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п.п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту договору за №42649746 про надання правової допомоги, укладеного 01 липня 2025 року між ФОП ОСОБА_3 і ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (а.с. 74-79), адвокат Білецький Б.М. взяв на себе зобов`язання надавати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» юридичні послуги (правничу допомогу) в обсязі та на умовах, передбаченим цим договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.

Згідно додаткової угоди за №1002299523 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року, укладеної 28 листопада 2025 року між ФОП ОСОБА_3 і ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС (а.с. 97), адвокат Білецький Б.М. зобов`язалася здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .

За здійснення представництва та захист інтересів клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги, пов`язаних з розглядом справи за умовами цього договору, клієнт здійснює виконавцю оплату юридичних послуг, у порядку та строки за погодженням сторін. Оплата здійснюється після фактичного надання послуг, що підтверджується підписаним сторонами відповідним актом про надання послуг, складеним та підписаним сторонами на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних виконавцем, або на умовах попередньої оплати (авансування).

Згідно поданого до суду акту надання послуг за №1002299523 на підтвердження факту надання правової допомоги, підписаного сторонами 27 листопада 2025 року (а.с. 15), згіднно договору про надання правової допомоги за №42649746 від 01 липня 2025 року та додаткової угоди, на підставі детального опису робіт (наданих послуг), сторони підтвердили, що виконавець надав, а клієнт прийняв правову допомогу загальною вартістю 7000 гривень 00 копійок, зокрема: 1) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», тривалістю 1 година, вартістю 2000 гривень 00 копійок; 2) складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, тривалістю 2 години, вартістю 4000 гривень 00 копійок; 3) формування додатків до позовної заяви (письмові докази), тривалістю 0,5 години, вартістю 500 гривень 00 копійок; 4) подання позовної заяви з додатками до суду, тривалістю 0,5 години, вартістю 500 гривень 00 копійок.

Крім того, до матеріалів справи долучений детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (а.с. 53).

За змістом ст. 137 ЦПК України за умови доведеності факту надання правничої допомоги та вартості таких послуг, відсутність доказів про їх фактичну сплату для їх розподілу за результатами розгляду справи, відповідно до ч. 8 ст. 141 цього ж Кодексу, не мають правового значення.

Так, у п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, законодавець не передбачив можливості для відмови судом у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, яка фактично надана, а тому суд за правилами, визначеними ч.ч. 4-6 ст.137, ч. ч. 3 та 4 ст.141 ЦПК України, у такому разі повинен з`ясувати питання про наявність чи відсутність підстав для зменшення таких витрат.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

З огляду на вказане вище, зважаючи на принципи розумності та співмірності фактично наданої адвокатом Білецьким Б.М. професійної правничої допомоги із заявленим до стягнення розміром судових витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, врахувавши співвідношення ціни позову до таких витрат, витрачений адвокатом час на надання цієї допомоги, яка фактично звелася до усної консультації адвоката, складання ним позовної заяви, а також взявши до уваги те, що судова практика у справах про стягнення сум заборгованості за кредитними зобов`язаннями є сформованою та відносно сталою, що, в свою чергу, не потребувало від адвоката вивчення змінених позицій Верховного Суду, відшукувати докази для підтвердження заявлених вимог, витрачати час на деталізоване ознайомлення із позицією відповідача в цій справі, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, із 7000 гривень 00 копійок до 4000 гривень 00 копійок.

Визначаючи розмір таких витрат суд також взяв до уваги і те, що фактично у справі відбулося одне судове засідання, яке проведено судом за відсутності адвоката Білецького Б.М.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі №910/3929/18 та інших.

Таким чином із відповідача на користь позивача суд вважає за необхідне стягнути 4000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, суд за правилами, визначеними ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи 42649746) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток за №1002299523, укладеного між його сторонами 29 червня 2012 року, у розмірі 98113 (дев`яносто вісім тисяч сто тринадцять) гривень 42 (сорок дві) копійки.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи 42649746) витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи 42649746) судовий збір, сплачений позивачем, у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 30 квітня 2026 року.

Суддя М.О. Скляренко