Рішення № 136122470, 30.04.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

30.04.2026

ЄУН 389/3183/25

Провадження № 2/389/985/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді - Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Іваніни В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ФАКТОРІНГС" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

До суду, 01.09.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, загальний розмір яких становить 109416 грн 57 коп., з яких 83025 грн 55 коп. - інфляційне збільшення, 26391 грн 02 коп. - 3 % річних.

Вимоги обгрунтовані тим, що 30.11.2007 між ВАТ КБ «НАДРА» (найменування у подальшому було змінено на ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА», у зв`язку з виконанням вимог Закону України «Про акціонерні товариства»), з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони, було укладено кредитний договір №401/29/11/2007/840-7122/КФ. Згідно з умовами п.п.1.1., п.п.1.4. п.1 кредитного договору банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 41020,96 доларів США строком до 12.11.2037. Проте грошові кошти, у встановлений кредитним договором строк, позичальником не були повернуті/сплачені на користь банку, що стало підставою для звернення ВАТ КБ «НАДРА» до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача. Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13.01.2011 у цивільній справі №2-58/11 за позовом ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, позов ВАТ «КБ «НАДРА» задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «НАДРА» заборгованість за кредитним договором у розмірі 211801,30 грн. Втім, заборгованість, яка була визначена і встановлена до стягнення на користь банку відповідно до судового рішення, не була повернута/не сплачена відповідачем, а отже має місце тривале порушення зобов`язання з повернення кредитору грошових коштів за судовим рішенням. Судове рішення відповідачем досі не виконано, і ніколи не виконувалось. Таким чином, відповідач має тривале невиконане грошове зобов`язання зі сплати на користь кредитора грошової суми відповідно до судового рішення.

У свою чергу, 15.07.2020 між ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ПАТ «КБ «НАДРА» було укладено договір №GL48N718070_I_1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., зареєстрований у реєстрі за №834, та Додаток №2 до вказаного договору, які передбачали відступлення банком прав на користь ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» за кредитним договором.

20.07.2020 між ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» укладено договір №20/07/2020 про відступлення прав вимоги, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., зареєстровано у реєстрі за №852, а також додаток №4 до договору відступлення прав вимоги. На підставі вказаних договору про відступлення прав вимоги та додатку №4 до нього, відбулось відступлення прав за кредитним договором. Згідно з п.2 зазначеного договору про відступлення прав ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС», як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача щодо сплати грошових коштів, вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України тощо. Оформлюючи відступлення права вимоги (ст.513, 514, 516, 517, 651 ЦК України), ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» і ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов`язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, тож до останнього перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, з 20.07.2020 новим кредитором стосовно відповідача є ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС».

Станом на дату подання цього позову, відповідач не виконав судове рішення та грошові кошти так і не повернув. Заборгованість відповідача (згідно з судовим рішенням), у розмірі 211801,30 грн, дотепер залишається непогашеною, у зв`язку із чим ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» має право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних, що є особливою мірою відповідальності відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання. Борг не сплачувався відповідачем і на користь попередніх кредиторів - ПАТ «КБ «НАДРА», ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП».

Таким чином, виходячи з того, що відповідач ухиляється від сплати грошових коштів (відповідно до судового рішення) на користь позивача, у останнього наявні підстави для стягнення у судовому порядку 3% річних та сум інфляційних втрат згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, які є мірою відповідальності відповідача.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Товариство здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму 211801,30 грн., яка була визначена і встановлена до стягнення з відповідача згідно з рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13.01.2011 по цивільній справі №2-58/11 за позовом ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, та за період 02.04.2017 року до 27.05.2021 року включно. ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» заявляє про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, загальний розмір яких становить 109416, 57 грн, з яких 83025,55 грн - інфляційне збільшення, 26391,02 грн. - 3% річних. Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат додається до позову. Вимоги ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» про стягнення з відповідачів 3% та індексу інфляції у порядку статті 625 ЦК України, є такими, що заявлені в межах строків позовної давності та підлягають задоволенню.

Представником відповідача адвокатом Брижицькою В.В., 08.04.2026 подано на позовну заяву відзив, в якому вона просила відмовити в задоволені позовних вимог та вказала, що після ухвалення та набрання законної сили рішенням суду 2011 року первісне кредитне зобов`язання припинило своє існування у тому вигляді, в якому воно існувало на підставі договору, і трансформувалося в обов`язок боржника виконати судове рішення. Після переходу до позивача права вимоги він повідомив відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором, а не рішенням суду. Крім того, позивач звернувся до відповідача з пропозицією сплатити 2842158,52 грн, а пізніше з пропозицією про врегулювання і часткового прощення, згідно якої щедро пропонував сплатити 1300845,00 грн, тоді як за вищезгаданим рішенням суду сума становить 211801,30 грн. 20.07.2020 відповідач повідомив про те, що позивачем порушено вимоги ст.516 ЦК України, оскільки змінено характер, обсяг і порядок виконання зобов`язань, що погіршує становище позичальника. У зверненні просив надати копії документів щодо проведеного аукціону і дозвільні документи на провадження діяльності. Позивач проігнорував звернення відповідача, документи не надав.

14.09.2021 позивач звернувся до приватного нотаріуса Кобельницького С.І. для вчинення виконавчого напису із зазначенням суми, яка підлягає стягненню, в розмірі 2791470,62 грн. Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області скасовано виконавчий напис (24.05.2024, ЄУН № 389/1184/24). Відповідач тривалий час не міг виконати зобов`язання за рішенням суду, зважаючи на непослідовність та неадекватні вимоги нового кредитора, а також через те, що в основу своїх вимог той покладав кредитний договір, а не рішення суду.

Як стало відомо представнику відповідача під час збору доказів, понад 5 років позивач навіть не був стороною виконавчого провадження (Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження від 07.11.2025, провадження 6/389/36/25). Тобто кредитор 5 років з невідомих причин відмовлявся підтвердити відповідачу належними і допустимими доказами свої повноваження, не вживав ефективних заходів для примусового виконання рішення суду, натомість самовільно збільшував суму боргу, звернувся з окремим позовом про стягнення значних сум інфляційних втрат та процентів річних. При цьому, відповідач протягом тривалого часу не мав належних і допустимих доказів повноважень позивача, нового кредитора. Відповідно до даних правовідносин має застосовуватись ч.2 ст.517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. А тому покладення відповідальності за це на відповідача і застосування ч.2 ст.625 ЦК України до 07.11.2025 не відповідає нормі і духу закону.

Крім того, нарахування проведено за період з 02.04.2017 до 27.05.2021, у той час як договір №20/07/2020 про відступлення прав вимоги між ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» і позивачем підписано 20.07.2020. Отже, позивач не має права нараховувати проценти та інфляційні втрати за період з 02.04.2017 до дати набуття ним прав вимоги 20.07.2020. Така поведінка свідчить про використання права не з метою його належної реалізації, а з метою штучного збільшення розміру заборгованості. Верховний Суд неодноразово наголошував на неприпустимості зловживання правом та необхідності дотримання принципу добросовісності. Здійснення цивільних прав має відбуватися добросовісно, а зловживання правом не допускається та може бути підставою для відмови у захисті права. У даному випадку відсутність активних дій щодо виконання рішення суду протягом тривалого часу у поєднанні з подальшим пред`явленням вимог про стягнення значних сум за статтею 625 ЦК України, нарахування за період, коли не було набуто право вимоги свідчить про порушення балансу інтересів сторін та суперечить загальним засадам цивільного законодавства, закріпленим у статті 3 ЦК України. Такий підхід також не відповідає необхідності дотримання принципу пропорційності відповідальності і недопущення надмірного обтяження боржника.

З огляду на викладене, застосування статті 625 ЦК України у даному випадку потребує обмежувального та зваженого підходу з урахуванням трансформації зобов`язання після ухвалення судового рішення, принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом, а також особливостей виникнення відповідних вимог у часі. Ігнорування цих обставин призводить до несправедливого та непропорційного покладення на відповідача додаткового фінансового тягаря, що не відповідає завданню цивільного судочинства та загальним засадам цивільного законодавства. У розумінні ст. 625 ЦК України, позивач, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями. Дані висновки викладені в постанові Верховного суду від 12.03.2018 року по судовій справі № 914/712/16. З урахуванням викладеного вбачається, що база (основа) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат становить 208195,42 грн, а не 211 801,30 грн і визначена позивачем не вірно.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила розглядати справу за її відсутності.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, представник відповідача подала до суду заяву, якій просила провести судове засідання за їх відсутності. Також вказала, що наданими позивачем документами про хід виконавчого провадження не спростовується той факт, що позивач звертався до відповідача із вимогою про сплати суми, на отримання якої не мав право, а також того, що протягом 5 років позивачем (з 20.07.2020 до 07.11.2025) не вживалися заходи для отримання статусу стягувача у виконавчому провадженні. Позивач не має право нараховувати проценти річних та інфляційні втрати за період до укладення договору №20/07/2020 про відступлення прав вимоги між ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та позивачем (з 02.04.2017 до 20.07.2020). Відповідач визнає позовні вимоги частково за період з 20.07.2020 до 27.05.2021 в розмірі 25948,66 грн., з них: 20617,45 грн інфляційних втрат, 5331,21 грн (3% річних).

Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 мав кредитні зобов`язання перед Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» за укладеним між ними 30.11.2007 кредитним договором №401/29/11/2007/840-7122/КФ.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.01.2011 у справі №2-58/11 з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» стягнуто заборгованість за укладеним між ними кредитним договором №401/29/11/2007/840-7122/КФ від 30.11.2007 в сумі 211801 грн 30 коп., яка складається з: основного боргу по кредиту 208195,42 грн; заборгованості по відсотках 1509,99 грн, пені за неповернення кредиту 1,62 грн.; пеня за неповеренння відсотків 6,27 грн. Також стягнуто судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду з позовом в сумі 1700 грн 00 коп, витрати на інормаційно-технічне забезпечення в сумі 30 (тридцять) грн 00 коп. А всього стягнуто 213531 грн 30 коп.

На виконання вказаного рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.01.2011 у справі №2-58/11, судом за заявою ПАТ КБ «Надра» видавався виконавчий лист, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ Надра заборгованості за кредитним договором в сумі 211801 грн 30 коп., судових витрат понесених позивачем при зверненні до суду з позовом в сумі 1700 грн 00 коп, витрат на інормаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн 00 коп. а всього стягнути 213531 грн 30 коп.

Вказаний виконавчий лист неодноразово скеровувався стягувачем до виконання до ВДВС Знам`янського МРУЮ, та з його виконання відкривалися виконавчі провадження, проте потім виконавчий лист повертався стягувачу без виконання у зв`язку з відсутністю у стягувача іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавчем відповідно до Закону заходи щодо розшуку тайого майна виявилися безрезультатними.

15.07.2020 між ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ПАТ «КБ «НАДРА» укладено договір №GL48N718070_I_1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., зареєстрований у реєстрі за №834, та додаток №2 до вказаного договору, на підставі яких ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» набуло право вимоги за кредитним договором №401/29/11/2007/840-7122/КФ від 30.11.2007.

Надалі, 20.07.2020 між ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» було укладено договір №20/07/2020 про відступлення прав вимоги, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., зареєстровано у реєстрі за №852, а також додаток №4 до договору відступлення прав вимоги, на підставі яких ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» набуло право вимоги за договором №401/29/11/2007/840-7122/КФ від 30.11.2007. Поміж іншого, у пункті 2 договору про відступлення прав зазначено, що ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС», як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача щодо сплати грошових коштів, вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України тощо.

ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» на адресу ОСОБА_1 поштовим зв`язком було направлено повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором №401/29/11/2007/840-7122/КФ від 30.11.2007 та необхідність сплати всіх подальших коштів на користь ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС».

Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.11.2025 (справа ЄУН 2-58/11, провадження №6/36/25), стягувача ПАТ КБ «Надра» замінено на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторінгс», у виконавчому провадженні №59077225, відкритому з примусового виконання виконавчого листа №2-58/11, виданого на підставі рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13.01.2011 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

З листа приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьової Т.В. від 24.03.2026 вбачається, що виконавчий лист №2-58/11 наразі знаходиться у неї на примусовому виконанні (виконавче провадження №59077225). В процесі примусового виконання жодних утримань та самостійно сплачених коштів в рахунок погашення боргу по АСВП 59077225, що відкрито на підставі виконавчого листа № 2-58/11 від 23.05.2012 виданого Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «НАДРА», правонаступником якого є ТОВ ФК «ФАКТОРІНГС» (ЄДРПОУ 40298218), за період з дати відкриття виконавчого провадження, а саме з 10.05.2019 по 24.03.2026, на рахунок приватного виконавця не надходило.

Згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Таким чином, ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд враховує, що предметом позову у цій справі є стягнення на підставі ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання зобов`язання, яке виникло на підставі рішення суду.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 викладено висновок, що стаття 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). При цьому, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20.01.2016 у справі №6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України).

Отже, зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Згідно з ч.1, 2 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У разі невиконання рішення суду діє загальне правило про настання відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 ЦК України.

Частина 2 ст.625 ЦК України визначає, що 3% річних (чи інший розмір, визначений договором) визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку процентів річних за основу має братися саме прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

Такий правовий висновок, викладений, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 ЦК України сум (постанова Великої Палати Верховного Суду України від 04.06.2019 у справі №916/190/18).

Як встановлено з матеріалів справи, ВАТ КБ Надра, права і обов`язки якого перейшли до ТОВ "ФК ФАКТОРІНГС", скористався правом звернення з вимогою про повернення кредиту, звернувшись у 2010 році до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитом, вимоги якого задоволено рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 січня 2011 року, стягнуто заборгованість в сумі 211801 грн 30 коп., яка складається з: основного боргу по кредиту 208195,42 грн; заборгованості по відсотках 1509,99 грн, пені за неповернення кредиту 1,62 грн.; пеня за неповеренння відсотків 6,27 грн. Однак відповідач рішення суду не виконував взагалі.

Враховуючи, що рішення суду є обов`язковим, зокрема, й для відповідача, та з огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з виплати суми заборгованості шляхом неналежного виконання рішення суду, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми відповідно до ст.625 ЦК України.

Виходячи зі змісту правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 у справі № 127/15672/16-ц, стягнення відсотків річних та інфляційних витрат, передбачених ст.625 ЦК України, можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.

Таким чином, з огляду навищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд з цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан тривав до 04 вересня 2025 року.

Підсумовуючи, суд зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану і його зупинення тривало до 04 вересня 2025 року (Пункт 19 розділу виключено на підставі Закону №4434-IX від 14 травня 2025 року, який набрав законної сили 04 вересня 2025 року).

Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованими позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не спливла, то перебіг цього строку був зупиненим до 04 вересня 2025 року (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану та до 04 вересня 2025 року).

За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 02 квітня 2017 року по 27 травня 2021 року, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.

Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24.

Отже, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів на підставі статті 625 ЦК України за вказаний ним період з 02 квітня 2017 року по 27 травня 2021 року.

Згідно з розрахунком позивача, інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання складають 83025 грн 55 коп. та 3% річних 26391 грн 02 коп., всього 109416 грн 57 коп. Розрахунок здійснено за період з 02 квітня 2017 року до 27 травня 2021 року з суми 211801 грн 30 коп. (з простроченої суми заборгованості за кредитним договором зазначеної у судовому рішенні, що відповідає положенням ч.2 ст.625 ЦК України). Вказаний розрахунок суд вважає правильним.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають заявлені до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, загальний розмір яких становить 109416 грн 57 коп., з яких 83025 грн. 55 коп. - інфляційне збільшення, 26391 грн 02 коп. - 3 % річних, за період з 02 квітня 2017 року до 27 травня 2021 року.

Доводи відповідача про те, що позивач не має право нараховувати проценти річних та інфляційні втрати за період до укладення договору №20/07/2020 про відступлення прав вимоги між ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та позивачем (з 02.04.2017 до 20.07.2020) є хибними, оскільки згідно зі ст.514 ЦК України, новий кредитор набуває права, що існували на момент переходу, якщо інше не передбачено договором. Це означає, що право на стягнення інфляційних втрат за минулі періоди може бути відступлене, або залишитися у первісного кредитора, якщо це передбачено угодою. У пункті 2 договору про відступлення прав вимоги укладеного 20.07.2020 між ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС» за №852 зазначено, що ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГС», як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача щодо сплати грошових коштів, вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України тощо.

Отже заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений ним документально підтверджений судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.

Керуючись ст.2,4,12,13, 81,89, 141, 223, 259, 263 - 265, 274, 354 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФАКТОРІНГС» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФАКТОРІНГС» 3% річних та інфляційних втрат, загальний розмір яких становить 109416 (сто дев`ять тисяч чотириста шістнадцять) грн 57 коп., з яких 83025 грн 55 коп. - інфляційне збільшення, 26391 грн 02 коп. - 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФАКТОРІНГС» судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Відомості про сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ФАКТОРІНГС»,, місцезнаходження юридичної особи: Дніпропетровська область, місто Дніпро, Узвіз Крутогірний, буд.15А, ідентифікаційний код юридичної особи: 40298218.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя Г.В. Берднікова