Рішення № 13611955, 18.01.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.01.11р.

Справа № 17/388-10

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м. Павлоград

до Тернівської міської ради, м. Тернівка

про визнання недійсним пункту договору

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Губайдуллін О.Ф., довір. б\н від 02.12.10р.;

від відповідача: Чорний О.Ю., довір. № 2834/01-15 від 30.11.10р.

Суть спору:

Позивач звернувся з позовом до відповідача, у якому просить господарський суд:

- визнати недійсним з моменту вчинення правочину п. 9 договору оренди землі № 07-0/815-А/и, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Павлоградвугілля" та Тернівською міською радою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладений спірний договір оренди землі, який набрав чинності з моменту його державної реєстрації - 30.03.2007 року. Тоді як, п. 9 вказаної угоди визначено, що обчислення розміру плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Внаслідок чого позивач зазначає, що спірний пункт не відповідає умовам (п. 10) типового договору оренди землі, затвердженого постановою КМУ за № 220 від 03.03.2004 року в редакції постанови КМУ від 13.12.2006 року за № 1724, яка насамперед діяла на час укладення спірного договору, та відповідно до якого обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими КМУ формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Відповідач визнав позовні вимоги позивача у повному обсягу.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

13.03.2007 року між позивачем (орендарем) та відповідачем (орендодавцем) було укладено договір оренди землі № 07-0/815-А/и, який набрав чинності з моменту його державної реєстрації - 30.03.2007 року (далі - Договір), згідно з умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для прокладання інженерної мережі теплопостачання, загальною площею 0,9251 га, яка знаходиться на території м. Тернівка, згідно рішення Тернавської міської ради № 238-ХVІ/V від 05.03.07р.

За умовами п. 9 Договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Не погоджуючись зі змістом названого вище пункту Договору, позивач просить визнати його недійсним, як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства та є причиною виникнення даного спору.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

У відповідності до приписів ч.ч. 1-3, ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільними кодексами України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про плату за землю", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст.6 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю", підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 14 Закону України "Про оренду землі").

Постановою КМУ від 03.03.2004 року за № 220 затверджено типовий договір оренди землі.

Положення ч. 2 п. 10 Типового договору оренди землі (в редакції постанови КМУ України від 13.12.2006 року за № 1724) передбачають, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Таким чином, під час укладення договору оренди землі № 07-0/815-А/и, сторонами не дотримано умов ч. 2 п. 10 Типового договору оренди землі, та викладено п. 9 Договору у редакції, яка не відповідає умовам Типового договору оренди землі.

Згідно зі статтею 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до ст. 217 цього ж кодексу суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 06.11.2009 року " Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Наведене є підставою для повного задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення статті 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на сторони у справі.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 78 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним з моменту вчинення правочину п. 9 договору оренди землі № 07-0/815-А/и, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Павлоградвугілля" (ЄДРПОУ 00178353) та Тернівською міською радою (ЗКПО 33912428).

Стягнути з Тернівської міської ради (51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Пушкіна, 5-а; ЗКПО 33912428) на користь Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76; ЄДРПОУ 00178353) витрати по сплаті державного мита в розмірі 42,50 грн. (сорок дві грн. 50 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –_____