Рішення № 136119151, 30.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 квітня 2026 року № 520/31358/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Бюро Економічної Безпеки України (вул.Шолуденка, буд. 31,м. Київ,04116, код ЄДРПОУ44168316) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд:

-визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сум грошового забезпечення в 2024 та 2025 роках без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.

-зобов`язати Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошове забезпечення за період з 06 червня 2024 року по 31 грудня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09 листопада 2023 року № 3460-IX, з урахуванням фактично виплачених сум, а також за період з 01 січня 2025 року по 31 жовтня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19 листопада 2024 року № 4059-IX, з урахуванням фактично виплачених сум.

-визнати протиправною бездіяльність Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористані ним у 2024 році 08 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 07 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки.

-зобов`язати Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані ним у 2024 році 08 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 07 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки.

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на правову (правничу) допомогу, у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 5 000 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження у цій справі.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

Наказом № 169-к/ДСК-ДП від 03 червня 2024 року ОСОБА_1 було прийнято на службу до Бюро економічної безпеки України та призначено на посаду гласного штатного працівника, який має спеціальне звання Бюро економічної безпеки України, з 06 червня 2024 року, на посаду старшого детектива Департаменту детективів внутрішньої безпеки та захисту працівників Бюро економічної безпеки України, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.

Наказом № 216-к/ДСК-ДП від 31 жовтня 2025 року лейтенанта Бюро економічної безпеки України, старшого детектива Департаменту детективів внутрішньої безпеки та захисту працівників Бюро економічної безпеки України ОСОБА_1 звільнено зі служби з 31 жовтня 2025 року, за угодою сторін.

Пунктом 2 вказаного Наказу наказано виплатити ОСОБА_2 пропорційно відпрацьованого часу за 2025 рік грошову компенсацію за 10 календарних днів щорічної основної відпустки та за 12 календарних днів щорічної додаткової відпустки.

31.10.2025 відповідачем було складено письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, відповідно до якого відповідачем розраховано суми грошового забезпеченні із окладу в розмірі 46244 грн.

Із такого розміру окладу відповідачем здійснювалось нарахування та виплата грошового забезпечення весь період служби з 06.06.2024 по 31.10.2025.

Між тим, такий розмір є значно меншим за належний позивачу за приписами чинного законодавства.

Так, коефіцієнт посадового окладу старшого детектива Бюро економічної безпеки України складає 22 (згідно постанови КМУ № 1068).

Прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений відповідними законами про Державний бюджет на 2024 та на 2025 рік, у розмірі 3028 грн.

Таким чином, розмір посадового окладу позивача повинен бути розрахований наступним чином: коефіцієнт 22x3028 грн =66 616 грн.

І саме з такого розміру посадового окладу позивачу повинно було бути здійснено нарахування та виплата грошового забезпечення в 2024-2025 роках.

Проте, посадовий оклад визначено (визначався протягом 2024-2025) в розмірі 46244 грн. Тобто, 46244 : коефіцієнт 22 = 2102 грн.

Отже, відповідачем розраховано позивачу оклад не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі , який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів(ст. 7 законів про Держбюджет на 2024 та на 2025 рік)

Що в свою чергу призвело до нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у розмірі меншому ніж йому належить за приписами чинного законодавства.

Також, відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу компенсацію за невикористані дні щорічної основної та щорічної додаткової відпустки.

Таким чином, відповідачем не проведено з позивачем повний розрахунок при звільненні, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Щодо визначення та виплати позивачу сум грошового забезпечення без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн в 2024-2025 роках.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 №1150-ІХ (далі - Закон №1150-ІХ).

Частинами 2 -3 статті 31 вказаного Закону встановлено, що особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до пункту 2 Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068 (далі Умови №1068) посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.

Аналогічні приписи містить статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», зокрема, установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.

Між тим, в порушення частини третьої статті 31 Закону №1150-ІХ та пункту 2 Умов №1068, у 2024 -2025 роках відповідачем протиправно здійснювалась виплата позивачу грошового забезпечення виходячи не з «прожиткового мінімуму для працездатних осіб», а з «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 гривні», визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Незалежність Бюро економічної безпеки України гарантується визначеними Законом України №1150-ІХ та іншими законами України особливим порядком конкурсного відбору, призначення та звільнення Директора Бюро економічної безпеки України, його заступників, інших працівників, установленим законом порядком фінансування та матеріально- технічного забезпечення Бюро економічної безпеки України.

Однією з гарантій незалежності Бюро економічної безпеки України є створення необхідних умов для діяльності працівників БЕБ^ їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Як зазначалось судом вище, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частиною третьою статті 31 Закону №1150-ІХ, пунктом 2 Умов №1068.

Таким чином, спеціальним законом, який врегульовує діяльність БЕБ України, встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В даному випадку 20x3028= 60560 грн., в той час позивачу нараховувалось 46244 грн., що протирічить вказаним приписам закону.

На думку суду, має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.

При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis(naT. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 25 травня 2022 року справа № 120/1196/19-а.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29 січня 2019 року у справі № 807/257/14 та від 25 травня 2022 року справа №120/1 196/19-а. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії», заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі «Баранкевич проти росії», заява № 10519/03).

Відтак, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з цим, визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімуму» № 966-XIV від 15 липня 1999 року, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленоґо законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. «Працівники інших державних органів» до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 400/5760/24, від 20.02.2025 у справі № 420/3716/24.

Водночас статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для:

працездатних осіб - 3028 гривень (абзац 4 частини 1);

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні.

Суд вказує, що зміни до Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» у частині, яка регламентує розмір окладу у спірний період, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися.

А тому відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року для цілей визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ.

Водночас Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону N° 1150-ІХ.

Закон України Про Державний бюджет не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10- рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від ЗО листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 02 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі №120/2006/22-а, від26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22.

У рішенні від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19. статті 130 Конституції України.

Виходячи з того, що предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України. Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов 'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, суд робить висновок, що в порушення вимог частини третьої статті 31 Закону України №1150-ІХ та пункту 2 Умов №1068 відповідачем протиправно у 2024 та у 2025 році здійснювалась виплата грошового забезпечення позивачу з урахуванням "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 гривні, замість належного, встановленого законом "прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн."

Щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної та щорічної додаткової відпустки за 2024 рік

Суд вказує, що бездіяльність відповідача полягає у наступному.

Чинне законодавство не передбачає позбавлення особи, яка має спеціальне звання БЕБ, права на відпустку, яке вона уже отримала в попередньому календарному році. Водночас надано право невикористану частину щорічної основної відпустки переносити на інший період з додержанням вимог законодавства про відпустки.

А тому, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, особа, яка має спеціальне звання БЕБ, має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що в свою чергу надає право на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з особою, яка має спеціальне звання БЕБ, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

При цьому, через відсутність прямого правового регулювання питання компенсації невикористаних оплачуваних відпусток в роках, які передували року звільнення, в спеціальному законі №1150-ІХ. виходячи з системного аналізу приписів чинного законодавства, підлягають застосуванню приписи КЗпПУ, Закону України "Про відпустки", Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до частин першої, другої статті ЗО Закону №1150-ІХ держава забезпечує соціальний захист працівників Бюро економічної безпеки України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Закон №1150-ІХ не визначає умови надання, тривалість та порядок виплати компенсації у разі невикористання днів щорічних основних та додаткових відпусток особами, які мають спеціальні звання БЕБ, а натомість передбачає, що такі особи користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень,встановлених цим Законом.

Отже, до правовідносин, пов`язаних з соціальним захистом осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, застосуванню підлягають відповідні норми Закону України від 02 липня 2015 року №580-УІІІ «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-УІІІ).

Розділ IX Закону №580-УІІІ визначає соціальний захист поліцейських, а враховуючи положення частини другої статті ЗО Закону №1150-ІХ - також соціальний захист осіб, які мають спеціальні звання БЕБ.

Статтями 92, 93 вказаного закону встановлено право на щорічні оплачувані відпустки, а також додаткові щорічні оплачувані відпустки.

Згідно з частинами 10 статті 93 Закону №580-УІІІ поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні, зокрема, щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.

Тобто за всі невикористані дні під час проходження служби, а не в році звільнення.

А тому за приписами ст. ЗО Закону №1150-ІХ вказана соціальна гарантія також належить особам, які мають спеціальні звання БЕБ.

Крім того,Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2023 року №1333 затверджено Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України (далі - Положення №1333), яке визначає порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Бюро економічної безпеки України, їх права та обов`язки.

Відповідно до пунктів 59, 60 Положення №1333 особам, які мають спеціальні звання БЕБ, надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Положенням. Додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток надаються відповідно до законодавства про відпустки.).

Відповідно пунктів 63, 70 Положення №1333 щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. Невикористана частина щорічної основної відпустки за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог законодавства про відпустки.

Пунктом 67 Положення №1333 встановлено, що за не використану в році звільнення відпустку особі, яка має спеціальне звання БЕБ, яка звільняється з БЕБ, виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Аналізуючи вказаний акт, його приписи не передбачають позбавлення права на відпустку, яке отримано в попередньому році. Натомість встановлено перенесення невикористаних днів на наступний період (який може бути аж до року звільнення).

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового регулювання спірного у цій справі питання нормами Закону N° 580-УІІІ. який в силу положень частини другої статті 19 Закону №794-УІІІ поширюється на осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань у частині соціальних гарантій, і Положенням № 1333 при вирішенні цього спору, який стосується питання виплати компенсації невикористаної частини відпустки таким особам за минулі роки підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону "Про відпустки".

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки" і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

При цьому, станом на момент виникнення спірних правовідносин в Україні діє правовий режим воєнного стану.

Особливості організації трудових відносин в умовах цього стану визначено Законом України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Положеннями абзацу четвертого частини першої статті 12 вказаного закону встановлено, що у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

Враховуючи викладене, особи, які мають спеціальні звання БЕБ, мають право на компенсацію за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки за весь час проходження служби.

Подібна правова позиція, яка стосується питання виплати компенсації невикористаної частини відпустки поліцейським за минулі роки, викладена у постановах Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі №160/5393/19, від 31 березня 2021 року у справі №320/3843/20 та від 19.01.2021 року у справі №160/10875/19.

Враховуючи викладене, при звільненні зі служби в БЕБ позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористані у 2024 році 8 днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 7 днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки, а тому відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу таку компенсацію при звільненні.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Суд зазначає, що згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріалами справи підтверджено, що для захисту своїх прав позивачем укладено договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатом Бабаєвою Я.О., відповідно до чого укладено договір від 28.11.2025, який було надано до суду у якості доказів.

На підтвердження факту надання правничої допомоги у зв`язку з підготовкою та розглядом справи в суді адміністративної юрисдикції та обсягу наданих послуг долучено:

- копію Договору про надання правничої допомоги,

-копію додаткової угоди до Договору від 28.11.2025 р.;

-копію Акту виконаних робіт (наданих послуг) від 01.12.2025 р.

Однак, проаналізувавши наведене та дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню в сумі 1000,00 грн.

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині.

За приписами ч.І та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказаний висновок відповідає змісту рішення ЄСПЛ «Щокін проти України»: вирішення колізій у законодавстві завжди має тлумачиться на користь особи (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Заяви №№ 23 759/03 та 3 7943/06, від 14 жовтня 2010 року). У цьому рішенні ЄСПЛ визначено концепцію якості закону, наявна вимога, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Як зазначається в рішенні відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості і точності, порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.04.2008 у справі «Вассерман проти Росії» вказав, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243 - 246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Бюро Економічної Безпеки України (вул.Шолуденка, буд. 31,м. Київ,04116, код ЄДРПОУ44168316) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити .

Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сум грошового забезпечення в 2024 та 2025 роках без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.

Зобов`язати Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошове забезпечення за період з 06 червня 2024 року по 31 грудня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09 листопада 2023 року № 3460-IX, з урахуванням фактично виплачених сум, а також за період з 01 січня 2025 року по 31 жовтня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19 листопада 2024 року № 4059-IX, з урахуванням фактично виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористані ним у 2024 році 08 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 07 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки.

Зобов`язати Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані ним у 2024 році 08 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 07 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на правову (правничу) допомогу, у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн.00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.