Рішення № 136117517, 30.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року м. Київ справа №320/2442/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві та просить суд:

визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37397200) у надані допомоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на проживання внутрішньо-переміщеним особам;

зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37397200) здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам починаючи з березня 2022 на підставі заяви від 08.04.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він зареєстрована відповідним органом праці і соціального захисту як внутрішньо переміщена особа, із фактичним місцем проживання/перебування в м. Києві. Вказує, що звернулась до відповідача із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі відповідно до «Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 (далі Порядок № 332), проте відповідач відмовив у призначенні такої допомоги з тих підстав, що якщо внутрішньо переміщена особа не отримувала щомісячну адресну допомогу та не була повторно переміщена після 24.02.2022, вона не має права на отримання допомоги.

На думку позивача, рішення відповідача, викладене у листі, яким відмовлено позивачу в призначенні адресної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, є протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, що стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

17.04.2023 до суду надійшов відзив від відповідача, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, оскільки для цього відсутні правові підстави.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Довідкою від 03.08.2017 № 0000288405 підтверджено взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

08.04.2022 позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про призначення йому допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі.

Листом Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.06.2022 № 37/10-4176 позивачу відмовлено у призначенні допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі у зв`язку із відсутністю правових підстав, оскільки позивач як внутрішньо переміщена особа була облікована в м. Києві з 03.08.2017 та не був повторно переміщений після 24.02.2022, тому не має права на отримання допомоги відповідно до Порядку №332.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, в якій людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

У свою чергу, Закон України № 1706 від 20.10.2014 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1706) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

У силу вимог положень ст. 1 Закону № 1706, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресом покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону № 1706. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 Закону № 1706, на момент їх виникнення (ч. 1 та 2 ст. 4 Закону № 1706).

Частиною 1 ст. 5 Закону № 1706 визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону.

За змістом ст. 2 Закону № 1706 Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

При цьому, згідно із ч. 2 та 3 ст. 7 Закону № 1706 Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 1706 внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що внутрішньо-переміщені особи мають право на відновлення своїх соціальних виплат.

Відповідно, до 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі - Постанова № 505).

У подальшому, 20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 332, цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Пунктом 2 Порядку № 332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204.

Згідно з п. 3 Порядку № 332 допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 01.03.2022 отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до Постанови № 505. Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абз. 1 п. 2 Порядку № 332, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Наведені положення свідчить про те, що для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у відповідності до Порядку № 332 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, позивач мав відповідати одній із двох умов:

- отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022;

- або бути облікованим як ВПО на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в п. 2 Порядку № 332 або переміщеним з такої території.

З матеріалів справи вбачається, що м. Алчевськ Луганської області, з якого у 2017 році перемістився позивач, є територією, що належить до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 28.04.2022 №80.

У подальшому, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204 Луганська область, з якої перемістився позивач, визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Таким чином, станом на 24.02.2022 позивач перемістилась з території, яка відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку №332: на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204, а тому позивач належить до кола осіб, що мають право на допомогу відповідно до Порядку №332.

08.04.2022 позивач подав заяву до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.

Так, за змістом абз. 7 п. 3 Порядку №332 (у редакції станом на 08.04.2022), допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абз. 1 п. 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

У подальшому, до п. 3 Порядку № 332 було внесено зміни згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 16.04.2022 із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 507 від 29.04.2022, яка застосовується з 01.05.2022, № 602 від 17.05.2022 згідно з якими: «Починаючи з травня 2022 року допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20.05.2022 заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації».

Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Таким чином, внутрішньо переміщена особа має право на допомогу на проживання, визначену Порядком № 332 незалежно від дати взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: на цій території проводяться бойові дії та ця територія міститься в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р.

При цьому, у разі якщо внутрішньо переміщена особа станом на 01.03.2022 отримувала щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Постанови № 505, допомога на проживання, яка передбачена Порядком № 332 призначається автоматично без подання додаткового звернення.

У свою чергу, суд наголошує на тому, що випадок, за якого допомога на проживання, визначена Порядком № 332, не надається, законодавець пов`язав з умовою невключення регіону до переліку, затвердженого розпорядженням № 204-р, до якого внутрішньо переміщена особа перемістилась до 24.02.2022, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Постанови № 505, а не з датою включення певного регіону до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №160/12308/22.

У той же час, починаючи з травня 2022 така допомога надається тільки внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний веб-портал електронних послуг.

Враховуючи, що м. Київ, у якому з 2017 року позивач став на облік як внутрішньо переміщена особа, визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), тому позивач має право на призначення та нарахування допомоги за березень та квітень 2022 року на проживання внутрішньо переміщеній особі у Порядку № 332.

При цьому, як свідчать матеріали справи, 08.04.2022 позивач подав заяву до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.

Відповідно до абз. 7 п. 3 Порядку № 332 зі змінами внесеними відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 923 від 19.08.2022 (у редакції станом на час подання заяви 12.04.2022) допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абз. 1 п. 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відтак, Порядок № 332 до внесення змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 923 від 19.08.2022 не містив положень щодо часу, коли особа має внутрішньо переміститись для того, щоб вона мала право на допомогу та не містив положень щодо факту повторності такого переміщення, для того, щоб вона мала право на допомогу, що спростовує відповідні твердження відповідача.

При цьому, перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25.04.2022 №75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 26.09.2022 № 217), та постійно змінюється.

Дійсно, місто Алчевськ Луганської області, з якого перемістився позивач, є територією, що належить до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на серпень 2022, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25.04.2022 №75.

При цьому, на час виникнення спірних правовідносин (станом на 08.04.2022) м. Київ, входив до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), що дає підстави прийти до висновку, що мешканцям міста Києва виплата допомоги як внутрішньо переміщеним особам здійснюється до травня 2022 року.

Таким чином, 12.04.2022 звернувшись за призначенням допомоги згідно Порядку № 332, позивач підпадав під попереднє правове регулювання, яке за змістом передбачало для категорії громадян, до якої належить позивач, право на отримання допомоги згідно Порядку № 332.

Проте, станом на день винесення рішення м. Київ не входить до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), що дає підстави прийти до висновку, що мешканцям м. Києва виплата допомоги як внутрішньо переміщеним особам з травня 2022 не здійснюється.

Оскільки позивач до 24.02.2022 був облікований як внутрішньо переміщена особа у м. Києві, регіоні, який станом на дату звернення (08.04.2022) був включений до переліку, зазначеному в абзаці 1 п. 2 Порядку № 332, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», то позивач має право отримання допомоги згідно Порядку №332, до травня 2022 року.

Відтак відмова відповідача у призначенні позивачу допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі відповідно до заяви від 08.04.2022 є протиправною.

Щодо зобов`язання здійснити нарахування та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, суд зазначає, що у цій справі встановлювалось право особи на призначення допомоги як внутрішньо переміщеній особі, тому суд дійшов висновку, що дана позовна вимога, заявлена передчасно, відносно майбутніх правовідносин та подій, котрі ще не склались, отже задоволенню не підлягає.

За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який не довів правомірність своєї бездіяльності.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37397200) у надані допомоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на проживання внутрішньо-переміщеним особам.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам починаючи з березня 2022 на підставі заяви від 08.04.2022.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.