Рішення № 136117511, 29.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року Справа № 640/7616/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 , м. Київ, вулиця Спаська, 35, поверх 2, офіс 10), що полягає у неповерненні Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 36964133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 21, приміщення 201) грошових коштів в сумі 43 905,89 грн, стягнутих в якості основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні №60940939;

- стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 , м. Київ, вулиця Спаська, 35, поверх 2, офіс 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 36964133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 21, приміщення 201) грошові кошти в сумі 43 905 (сорок три тисячі дев`ятсот п`ять) грн 89 коп на відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, що полягає у неповерненні грошових коштів, стягнутих в якості основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні №60940939.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі №910/14134/18, що виконувалось приватним виконавцем Щербаковим І.М. у виконавчому провадженні №60940939, було скасовано, а наказ Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/14134/18, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №60940939, був визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Позивач зазначає, що виконавче провадження №60940939 було відкрито приватним виконавцем Щербаковим I.M. для стягнення заборгованості, якої фактично не існувало, а обов`язок ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» по сплаті такої заборгованості був повністю відсутній. У зв?язку з цим, грошові кошти в сумі 43 905,89 грн., які були стягнуті з ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» приватним виконавцем Щербаковим І.М. в якості основної винагороди, фактично знаходяться у ОСОБА_1 без будь-яких правових підстав.

24.05.2022 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Качур І.А.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що на законних підставах та правомірно стягнув з боржника винагороду приватного виконавця, оскільки стягнуті кошти є встановленою законом оплатою за послуги (працю), надані виконавцем. Вважає, що підстави для повернення цих коштів боржникові у зв`язку із визнанням виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, що сталось після фактичного виконання виконавчого документу та закінчення виконавчого провадження, відсутні.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

30.05.2024 наведена вище адміністративна справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 прийнято адміністративну справу №640/7616/22 до провадження та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем було заявлено клопотання щодо прийняття окремої ухвали за фактом зловживання процесуальними правами директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ».

Щодо заявленого клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема у випадку неодноразового зловживання процесуальними правами.

Згідно частин 3, 4 статті 249 КАС України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Отже, окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (впливу) на порушення законності, а також, на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним під час судового розгляду.

Верховний Суд в постанові від 22.10.2020 по справі №320/7/19 зазначив, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду. Ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.

В той же час, наведені відповідачем в клопотанні обставини не свідчать про наявність в діях позивача зловживання процесуальними правами.

Суд також враховує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження існування підстав для необхідності постановлення у справі, що розглядається окремої ухвали.

Також, суд зазначає, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 17.10.2024 у справі №260/10589/23, від 26.10.2023 у справі №640/28394/21.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, а також враховуючи те, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, суд вважає, що підстави для задоволення клопотання відповідача про постановлення окремої ухвали відсутні, а тому дале клопотання задоволенню не підлягає.

В додаткових поясненнях відповідач наполягав на правомірності свої дій та прийнятих рішень.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, відзив відповідача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі №910/14134/18 частково задоволено позовну заяву Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (далі АТ «УКРТРАНСГАЗ») та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» (далі ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ») на користь АТ «УКРТРАНСГАЗ» пеню в розмірі 601 079,76 грн, штраф в розмірі 423 687,39 грн та судовий збір в розмірі 15 371,51 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі №910/14134/18 залишено без змін.

Після винесення постанови Північним апеляційним господарським судом від 25.09.2019 Господарським судом міста Києва був виданий наказ від 02.12.2019 у справі №910/14134/18 про примусове виконання рішення.

Наказ від 02.12.2019 у справі №910/14134/18 про примусове виконання рішення був пред`явлений АТ «УКРТРАНСГАЗ» до виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Щербакову Ігорю Миколайовичу (далі - приватний виконавець Щербаков I.M.).

27.12.2019 приватним виконавцем Щербаковим I.M. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60940939 відповідно до якої стягувач АТ «УКРТРАНСГАЗ», боржник - ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ», сума боргу, що підлягає стягненню в рамках виконавчого провадження - 439 058,90 грн.

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди за виконання виконавчого документа, з якої вбачається що основна винагорода приватного виконавця за виконання зазначено документа становить 43 905,89 грн. (сума боргу 439 058,90 грн. х 10%).

Заборгованість в сумі 439 058,90 грн, а також основна винагорода в сумі 43 905,89 грн були повністю стягнуті з ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ», що підтверджується постановою від 27.01.2020 про закінчення виконавчого провадження №60940939, що була винесена приватним виконавцем Щербаковим I.М.

В подальшому, постановою Верховного Суду від 02.06.2020 були скасовані рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі №910/14134/18, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду справи №910/14134/18, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 у задоволенні позовної заяви АТ «УКРТРАНСГАЗ» відмовлено повністю, задоволено заяву ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі №910/14134/18 та стягнуто з АТ «УКРТРАНСГАЗ» на користь ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» грошові кошти в сумі 439 058,90 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 у справі №910/14134/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13.07.2021 рішення Господарського суду міста Києва 21.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 у справі №910/14134/18 залишено без змін.

На виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 у справі №910/14134/18 АТ «УКРТРАНСГАЗ» було добровільно здійснено поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі №910/14134/18 та повернуло ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» грошові кошти в сумі 439 058,90 грн, що були стягнуті з ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» приватним виконавцем Щербаковим І.М. у виконавчому провадженні №60940939.

В подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі №910/14134/18 за заявою ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» наказ Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/14134/18, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №60940939, було визнано таким, що не підлягає виконанню, а також стягнуто з приватного виконавця Щербакова I.М. грошові кошти у сумі 43 905,89 грн, як такі, що були безпідставно одержані в якості основної винагороди у виконавчому провадження №6094099.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 у справі №910/14134/18 ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 скасовано в частині стягнення з приватного виконавця коштів основної винагороди. Відмовлено ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» у стягненні з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича коштів основної винагороди в сумі 43 905,89 грн. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 залишено без змін.

ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ», керуючись частиною 7 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» звернулося до приватного виконавця Щербакова І.М. з вимогою від 14.02.2022 №101 про повернення коштів в сумі 43 905,89 грн., які були стягнуті останнім у якості основної винагороди приватного виконавця.

Листом від 23.02.2022 №23/02/01 приватний виконавець Щербаков І.М. повідомив позивача, що кошти в сумі 43 905,89 грн, які були стягнуті останнім в якості основної винагороди приватного виконавця, поверненню не підлягають.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача щодо неповернення суми основної винагороди протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Предметом розгляду у даній справі є вимога про повернення основної винагороди приватного виконавця, стягнута з боржника за вчинення виконавчих дій з примусового виконання рішення на підставі виданого судом виконавчого документу, визнаного судом таким, що не підлягає виконанню, яку боржник (позивач) вимагає повернути.

Законодавче регулювання питань справляння виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні є недосконалим, тому правильне вирішення спору у цій справі потребує системного аналізу положень чинного законодавства та судової практики.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Завданням органів державної виконавчої служби (державних виконавців) та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону №1404-VIII).

Статтею 16 Закону №1403-VIII передбачено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України (частина 3 статті 22 Закону №1403-VIII).

Приватний виконавець зобов`язаний до початку здійснення діяльності застрахувати свою відповідальність перед третіми особами. До початку здійснення діяльності приватний виконавець зобов`язаний організувати офіс у межах виконавчого округу.

Суд звертає увагу, що відмінність у правовому статусі та джерелах матеріального забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби (державних виконавців) та приватних виконавців зумовлює застосування різних форм фінансового тягаря, що покладається на боржника та стягувача у зв`язку з примусовим виконанням рішення (збір, що сплачується до державного бюджету, або оплата послуги).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема:

- виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

- судові накази;

- ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

- виконавчих написів нотаріусів;

- посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

- постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

- постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

- рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

- рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

- рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Імперативними нормами Закону №1404-VIII та Закону №1403-VIII передбачено, що одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору, а приватний виконавець - постанову про стягнення основної винагороди.

Відповідно до частини 7 статті 31 Закону №1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За змістом статті 31 Закону №1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Частина 5 статті 31 Закону № 1403-VIII передбачає, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина 6 статті 31 цього Закону).

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» (далі Порядок №643).

Так, за приписами абзацу 1 пункту 12 Порядку №643 установлено, що розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

При цьому, частиною третьою статті 45 Закону №1403-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до пункту 19 Порядку №643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Системний аналіз норм Закону №1404-VIII, які регулюють діяльність приватних виконавців, та положень статті 31 Закону №1403-VIII вказує на те, що основна винагорода це винагорода приватного виконавця за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми.

Наведена правова позиція узгоджується із позицією Верховного Суду викладеної у постановах від 16.04.2020 у справі №640/8425/19, від 10.09.2020 у справі №120/1417/20-а, від 28.10.2020 у справі №640/13697/19, від 08.07.2021 у справі №360/2855/20, від 24.12.2021 у справі №200/3149/21-а, від 26.05.2022 у справі №420/6845/18, від 14.03.2023 у справі №910/13760/20.

Більш того, законодавцем передбачений обов`язок приватного виконавця виносити одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, у якій має бути наведено розрахунок та зазначено порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів), що узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 23.02.2022 у справі №160/10874/19.

Отже, обов`язок боржника сплатити основну винагороду приватному виконавцю встановлений Законом і це є складовою примусового виконання виконавчого документу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Господарським судом міста Києва був виданий наказ від 02.12.2019 у справі №910/14134/18 про примусове виконання рішення, який був пред`явлений до виконання приватному виконавцю Щербакову I.M. та 27.12.2019 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60940939 відповідно до якої стягувач АТ «УКРТРАНСГАЗ», боржник - ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ», сума боргу, що підлягає стягненню в рамках виконавчого провадження - 439 058,90 грн.

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди за виконання виконавчого документа, з якої вбачається що основна винагорода приватного виконавця за виконання зазначено документа становить 43 905,89 грн. (сума боргу 439 058,90 грн. х 10%).

Заборгованість в сумі 439 058,90 грн, а також основна винагорода в сумі 43 905,89 грн були повністю стягнуті з ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ», що підтверджується постановою від 27.01.2020 про закінчення виконавчого провадження №60940939, що була винесена приватним виконавцем Щербаковим I.М.

Однак, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі №910/14134/18 за заявою ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» наказ Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/14134/18, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №60940939, було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Частина 7 статті 27 Закону №1404-VIII містить припис про те, що в разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Суд зауважує, що зазначена норма є імперативною, стосується повернення виключно виконавчого збору і жодним чином не регламентує питання повернення основної винагороди приватного виконавця.

Отже, основна винагорода приватного виконавця та виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, не є однаковими поняттями.

Спільним для цих форм є лише порядок стягнення, оскільки приписами частини 3 статті 45 Закону №1404-VIII передбачено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюється окремими правовими нормами.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.12.2024 по справі № 640/29622/20, від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 та від 26.10.2023 у справі №640/20265/19.

Суд зауважує, що жодних приписів про повернення основної винагороди приватного виконавця в разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, ані Закон №1404-VIII, ані Закон №1404-VIII не містять.

Питання правильності тлумачення й застосування судами частини 3 статті 45 Закону №1404-VIII викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 14.12.2023 у справі №160/10320/22.

Так, Верховний Суд зазначив, що: «…частина 3 статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» установлює, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору…

…Предметом регулювання статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» є питання розподілу стягнутих з боржника грошових сум.

Натомість, частина 3 статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» стосується порядку, а не підстав стягнення основної винагороди. Ці поняття не тотожні за змістом.

Частина п`ята статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» стосується випадків не стягнення саме виконавчого збору. Її норми не поширюють дію на основну винагороду приватного виконавця, а тому не установлюють випадки, коли ця винагорода не стягується.

На тлі спірних правовідносин Верховий Суд вказав, що не бачить підстав для іншого трактування цих норм, аніж буквальне, і вважав, що інший підхід до їхнього тлумачення здатний перешкоджати праву приватного виконавця на одержання винагороди за виконану працю…».

Таким чином основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями.

Водночас суд звертає увагу, що у даній справі, виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

У той час як частина 7 статті 27 Закону №1404-VIII стосується випадку закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.03.2020 у справі №260/801/19, за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконаних рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

Таким чином, у даному випадку визнання наказу таким, що не підлягає виконанню не може мати наслідком повернення боржнику, сплачених приватному виконавцю, коштів основної винагороди.

Враховуючи вищевикладене, за результатами розгляду справи суд прийшов висновку, що приватним виконавцем Щербаковим I.М. було правомірно стягнуто у виконавчому провадженні №6094099 суму основної винагороди приватного виконавця з ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ», відтак підстави для її повернення у відповідача відсутні.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини 1 та 2 статті 76 КАС України).

Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №520/4702/2020 (постанова від 10.09.2021) досліджував питання щодо визначення правового статусу приватного виконавця при здійснені виконавчих дій та дійшов наступних висновків.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Отже, після надходження на виконання рішення суду приватний виконавець починає діяти як публічна посадова особа органу державної влади, реалізовує надані йому законом специфічні владні повноваження з виконання, зокрема, судового рішення.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, частини 1, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець повинен здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, повинен вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Такі приписи не обмежують його повноважень на здійснення виконавчих дій, але водночас зобов`язують використовувати свої правомочності таким чином, щоб не порушувати права чи законні інтереси інших осіб.

Таким чином, приватний виконавець, здійснюючи виконавчі дії, виступає як суб`єкт владних повноважень, виконуючи делеговані державою повноваження.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зважаючи на те, що в даних спірних правовідносинах відповідач діє, як суб`єкт владних повноважень, витрати на правничу допомогу адвоката відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (підписання).

Суддя Войтович І. І.