Ухвала суду № 136117461, 29.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

29 квітня 2026 року справа № 280/11266/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

22.12.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернувся ОСОБА_1 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, в якому позивач просить суд:

- поновити позивачу строк на звернення до суду із адміністративним позовом до Національного університету оборони України про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням рішення КСУ №1-р/2025 від 12.12.2025;

- визнати протиправними дії Національного університету оборони України щодо несвоєчасної виплати позивачу належних йому сум грошового забезпечення військовослужбовця при звільненні з військової служби;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 23.01.2024 по день фактичної виплати (14.02.2024) в сумі 63382,20 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передано за підсудністю на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

19.01.2026 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 08.01.2026 №280/11266/25/478/26 надійшли матеріали адміністративної справи №280/11266/25.

19.01.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до суду, вказані у позовній заяві від 22.12.2025, та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду. Позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, навівши інші, документально обґрунтовані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, разом із доказами поважності його пропуску.

25.02.2026 канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача - адвоката Плужника М.В., про поновлення процесуального строку, подану через підсистему "Електронний суд" 24.02.2026.

У вказаній заяві від 24.02.2026 про поновлення процесуального строку представник позивача посилається на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні № 1-р/2025 від 11.12.2025, просить визнати поновлення процесуального строку, для звернення до суду та відкрити провадження по справі.

Так, в ухвалі суду від 04.02.2026 щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із даною позовною заявою із врахуванням правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, було зазначено, що для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати, передбачений місячний строк звернення до суду з моменту фактичного розрахунку у повному обсязі. За встановлених обставин у цій справі, позивач виключений зі списків особового складу Національного університету оборони України 23.01.2024. Повний розрахунок з позивачем проведено відповідачем 14.02.2024. З даним позовом до суду позивач звернувся через підсистему "Електронний суд" 22.12.2025. Отже позивач пропустив місячний строк звернення до суду, який сплив 15.03.2024.

Оцінюючи доводи позивача, викладені у позовній заяві в частині обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, судом в ухвалі від 04.02.2026 було зазначено, що саме по собі посилання на військовий стан не свідчить про наявність перешкод для звернення до суду без пояснення та надання доказів того, яким чином введення воєнного стану перешкодило звернутися до суду у даному конкретному випадку.

Щодо доводів позивача про те, що лише у вересні 2024 року позивач, звернувшись до адвоката Плужника М.В., отримав консультацію з питання нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та дізнався про можливість захисту свого порушеного права в судовому порядку, суд вважає необґрунтованими, адже дані обставини не змінюють момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Крім того, щодо посилань позивача на те, що він не володіє спеціальною юридичною освітою, суд зазначає, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатись про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Отже доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права у період з 16.03.2024 до 21.12.2025, протягом установленого законом строку, позивачем у позовній заяві не наведено.

Відтак, в ухвалі від 04.02.2026 судом визнано причини пропущення строку звернення позивача до суду з даним позовом, зазначені у позовній заяві, неповажними, та надано можливість для надання суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, навівши інші, документально обґрунтовані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, разом із доказами поважності його пропуску.

У той же час, позивачем не усунуто недоліки позову в частині надання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, із наведенням інших, документально обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, разом із доказами поважності його пропуску.

Представник позивача у заяві від 24.02.2026 посилається на Рішення № 1-р/2025 від 11.12.2025 Великої Палати Конституційного Суду України, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат як на підставу не пропущення ним строку звернення до суду з даним позовом. Враховуючи вказане рішення Конституційного Суду, вважає, що право на звернення позивача до суду з цим позовом відповідно до положень статті 233 Кодексу законів про працю України не обмежене будь-яким строком.

Стосовно застосування до спірних правовідносин рішення Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11.12.2025, суд зазначає, що рішення Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11.12.2025 стосується правомірності застосування тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

При цьому, даним рішенням Конституційного Суду від 11.12.2025 у справі №1-7/2024(337/24) визнана неконституційною нормою саме ч. 1 ст. 233 КЗпП України, яка стосується працівників, які продовжують роботу (службу), а не працівників при звільненні (ч. 2 ст. 233 КЗпП України). Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.02.2026 по справі № 120/2933/25.

За приписами частин першої та другої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, із врахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11.12.2025, позивач може звернутись до суду із позовними вимогами щодо обчислення та виплати грошового забезпечення без обмеження будь-яким строком (як працівник, який продовжує службу), починаючи з 11.12.2025, тобто з дня втрати чинності положень частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11.12.2025.

У даній справі предметом спору є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 23.01.2024 по день фактичної виплати (14.02.2024) в сумі 63382,20 грн, який, як було зазначено вище судом, за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Отже рішення Конституційного Суду від 11.12.2025 у справі №1-7/2024(337/24) у даному випадку не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Таким чином, жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не встановлено.

Суд вважає, що вказані представником позивача у заяві від 24.02.2026 аргументи не можуть бути підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення такого строку, оскільки вони є необґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Будь-яких інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, представником позивача у заяві від 24.02.2026 не наведено.

Відповідно до пунктів 1 та 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 2 статті 123 КАС України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про повернення позовної заяви, що не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, то суд дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу.

Керуючись статтями 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до суду, вказані у заяві від 24.02.2026, та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.

3. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

4. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Кушнова А.О.