Рішення № 136117290, 30.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року Київ № 320/20755/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просив суд:

- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №103750002902 від 09.05.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах протиправним та скасувати його;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із урахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 28.08.2006 по 15.03.2021, проте відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, що стало підставою для звернення до суду. Позивач зазначає, що вказаний період роботи підтверджуються належними та допустимими доказами, проте не був врахований відповідачем.

Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просили суд відмовити у задоволенні позову.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 22.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Із урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 02.05.2023 позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 09.05.2023 №103750002902 про відмову у призначенні пенсії.

Зі змісту рішення встановлено, що позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.05.2023 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Вік заявника 57 років 8 місяців.

Пенсійний вік, визначений підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 55 років.

Необхідний страховий стаж, визначений підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців пільгового стажу.

Страховий стаж особи становить 31 рік 3 місяці 23 дні.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до розрахунку пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно з довідкою від 21.03.2023 № 25 з 28.08.2006 по 15.03.2021, оскільки в наказі про атестацію робочих місць ОСОБА_1 значиться на посаді, що не відповідає запису в пільговій довідці. Не працює. Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

За правилами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктом «б» частини першої статтею 13 Закону № 1788-ХІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

VI. Оцінка суду

За правилами пункту 2 частини другої статті 114 Закон № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За нормами статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Абзацами 1-2 пункту 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз названих норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Означений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

За положеннями пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд уважає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для посадової особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення.

Певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаних період роботи до страхового стажу.

Законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Крім того, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Відмовляючи в призначенні пенсії за віком, відповідач зазначив таке.

02.05.2023 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Вік заявника 57 років 8 місяців.

Пенсійний вік, визначений підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 55 років.

Необхідний страховий стаж, визначений підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців пільгового стажу.

Страховий стаж особи становить 31 рік 3 місяці 23 дні.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до розрахунку пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно з довідкою від 21.03.2023 № 25 з 28.08.2006 по 15.03.2021, оскільки в наказі про атестацію робочих місць ОСОБА_1 значиться на посаді, що не відповідає запису в пільговій довідці. Не працює. Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.06.2020 містяться такі записи:

- запис № 02, 28.08.2006 переведений водієм автосамоскиду;

- запис № 03, 15.03.2021 звільнений з роботи за власним бажанням.

Достовірність наведених записів сумніву не викликає.

Як видно з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» від 07.09.2020 № 115, позивач працював у ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» на посаді водія автотранспортних засобів і трудова книжка, що зберігалась на підприємстві, була викрадена 19.05.2020 разом із сейфом, відкрито кримінальне провадження.

На підтвердження даних щодо викрадення трудової книжки та порушення кримінального провадження надано Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Крім того, відповідно до довідки від 07.09.2020 № 116 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що видана позивачу, установлено, що позивач працював повний робочий день у ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» з 28.08.2006, та виконував навантаження і розвантаження з кар`єра до приймального бункера, за професією (посадою) водій автосамоскида, що передбачена Списком № 2 розділу І постанови КМУ від 24.06.2016 № 461, за період з 28.08.2006 по 07.09.2020 12 років 11 місяців.

Крім того, довідкою про доходи від 21.03.2023 № 24 підтверджено, що позивач працював на посаді водія самоскиду, та за період з 17.07.2006 по 15.03.2021 загальна сума доходу без урахування аліментів становила 640098, 09 грн.

Крім того, відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» від 20.08.2020 № 110, позивач дійсно працював у ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» на посаді слюсаря з 18.07.2006 (наказ № 28 від 18.07.2006); з 28.08.2006 переведений водієм автосамоскида (наказ № 50 від 28.08.2006).

Крім того, позивачем було надано наказ від 28.09.2007 № 68-о «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці», відповідно до якого встановлено працюючим з 01.10.2007 наступні пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах праці, де у пункті 13 «Слюсар» значиться позивач ОСОБА_1 , а у розділі «б» «Перелік професій і посад зі шкідливими умовами праці для нарахування доплати» у пункті 13 «Слюсар» також значиться позивач ОСОБА_1 . Аналогічна ситуація і в пункті «в» названого наказу.

Суд наголошує, що досліджені судом записи у трудовій книжці позивача свідчать про послідовність хронології подій періодів роботи позивача.

У свою чергу, суд зазначає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, при цьому судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності, будь-то наявність будь-яких виправлень, закреслювань, тощо у трудовій книжці позивача, тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

Як указав Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці може бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці.

Окрім цього, відповідачем не вказано жодних підстав, за яких оформлення записів у трудовій книжці робить їх недійсними або сумнівними.

Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування оскаржуваних періодів роботи позивача до його страхового стажу.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач надав докази, які не спростовані відповідачем, про те що період його роботи з 28.08.2006 по 15.03.2021 підлягає зарахуванню до страхового стажу та має бути врахований органом Пенсійного фонду України при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2.

Щодо тверджень відповідача про те, що в наказі про атестацію робочих місць ОСОБА_1 значиться на посаді слюсаря, що не відповідає запису в пільговій довідці, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальності за правильність зазначення його посади у відповідних документах.

Натомість судом установлено та підтверджено документально період роботи позивача з 28.08.2006 по 15.03.2021, і ці твердження жодними належними та допустимими доказами не спростовані відповідачем.

Із урахуванням викладеного, відмова відповідачів щодо призначення пенсії позивачу за віком на пільгових умовах по списку № 2 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є протиправною.

За приписами частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Ураховуючи первинну дату звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії 02.05.2023, та дату народження позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд доходить висновку, що порушення прав позивача відбулось саме з дня звернення за пенсією, а саме з 02.05.2023.

Не втручаючись у дискреційні повноваження відповідача щодо питання обрахунку стажу, суд, із метою належного та ефективного захисту порушеного права, керуючись нормами абзацу 2 частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, доходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача зарахувати період роботи по Списку № 2 з 28.08.2006 по 15.03.2021 до пільгового стажу ОСОБА_1 та повторно розглянути заяву від 02.05.2023 та додані до неї документи про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти відповідне рішення щодо призначення пенсії або про відмову в призначенні пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Із урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково.

VII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За приписами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом установлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, тож із урахуванням часткового задоволення позовних вимог, підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України 536,80 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.05.2023 № 103750002902 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427; місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) зарахувати період роботи по Списку № 2 з 28.08.2006 по 15.03.2021 до пільгового стажу ОСОБА_1 та повторно розглянути заяву від 02.05.2023 та додані до неї документи про призначення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти відповідне рішення щодо призначення пенсії або про відмову в призначенні пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427; місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.