Рішення № 136117050, 30.04.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року Справа № 280/9909/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до ІНФОРМАЦІЯ_1

треті особи ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військова частина НОМЕР_1 , Військова частина НОМЕР_2

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

11.11.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач 1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач 2) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач), треті особи ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі- ІНФОРМАЦІЯ_4 ), Військова частина НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), Військова частина НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 ), у якій позивачі просять суд:

визнати протиправними дії відповідача в частині відмови позивачам у виплаті грошового забезпечення (додаткової грошової винагороди) належного померлому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за періоди участі у бойових діях за вересень 2022 року;

зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачам грошового забезпечення (додаткової грошової винагороди), військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , за періоди участі у бойових діях за вересень 2022 року.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що отримати позивачам виплату додаткової грошової винагороди належну померлому військовослужбовцю ОСОБА_3 за участь у бойових діях, що передбачено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, у досудовому порядку виявилось неможливим у зв`язку з неправомірною відмовою відповідача, тому виникла необхідність у зверненні до суду за поновленням порушених прав.

Ухвалою суду від 17.11.2025 позовна заява залишена без руху та позивачам надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачами було усунуто.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 03.12.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» надіслав відзив (вх.№60757) на позовну заяву, у якому наголошує, що для задоволення вимог позивачів необхідне у ході судового провадження дослідити та встановити факт та періоди участі ОСОБА_3 у бойових діях. Відповідач вважає, що без з`ясування вказаного, задоволення вимог позивачів не можливо. Наголошує, що позивачі вважають відмову відповідача у виплаті грошового забезпечення належного їх сину, а саме додаткової грошової винагороди за вересень 2022 року, неправомірною та безпідставною, адже формування документів що надають підстави для нарахування відповідних виплат повинно покладатись на відповідача. Пояснює, що цей обов`язок відповідача передбачає виконання ним певних дій та заходів щодо отримання необхідних документів, але з цього не виплаває, що у разі отримання документів, які не підтверджують позитивні для запитувача висновки, або не отримання вказаних документів не з вини відповідача, що дії відповідача можна вважати неправомірними. Стверджує, що у даному випадку відповідач здійснив належні заходи, та запросив необхідну документацію у належного суб`єкта, та не отримав належну довідку, що не може вважатись протиправним з його боку. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_7 просить відмовити у повному обсязі.

У зв`язку з припиненням виконання суддею Мінаєвою К.В. повноважень судді Запорізького окружного адміністративного суду у зв`язку з призначенням на посаду судді Другого апеляційного адміністративного суду відповідно до ч. 9 ст. 31 КАС України, пп. 2.3.44 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 06.03.2026 №40 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, за результатами якого 06.03.2026 справа передана на розгляд судді Батрак І.В.

Ухвалою судді від 11.03.2026 прийнято до розгляду адміністративну справу, розгляд справи розпочато спочатку. Справа розглядається одноособово суддею Батрак І.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статті 262 КАС України.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 04.04.2022 №56, старшого лейтенанта запасу ОСОБА_3 04.04.2022 мобілізовано на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_9 на посаду заступника командира роти з морально психологічного забезпечення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Відповідно до витягу із наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 27.08.2022 №161 старшого лейтенанта ОСОБА_3 направлено у відрядження до ВЧ НОМЕР_1 з 27 серпня 2022 року з метою, зокрема виконання бойового завдання.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 30.01.2023 №30, з урахуванням внесених змін наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 25.08.2025 №246, старшого лейтенанта ОСОБА_4 , у зв`язку зі смертю, виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_8 та всіх видів забезпечення 30.09.2022.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2023 по справі №280/7397/23 позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасовано Акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку - смерті військовослужбовця від 30.11.2022;

- визнано протиправним та скасовано Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 30.11.2022 №168 «Про результати спеціального розслідування за фактом смерті військовослужбовця»;

-визнано протиправним та скасовано Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 «Про внесення змін до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 від 30.11.2022 №168 «Про результати спеціального розслідування за фактом смерті військовослужбовця» від 21.01.2023 №5;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно провести розслідування по факту смерті заступника командира роти з морально психологічного забезпечення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_3 , з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення.

За результатами повторно проведеного службового розслідування, на підставі витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 від 02.04.2024 №73, встановлено, що смерть ОСОБА_4 сталась внаслідок ушкодження з невизначеним наміром під час проходження військової служби.

Листом від 12.09.2025 №594/ф відповідач повідомив про те що у ІНФОРМАЦІЯ_13 відсутні підстави для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди позивачам за участь у бойових діях військовослужбовця ОСОБА_3 у період перебування у відрядженні до ВЧ НОМЕР_1 у зв`язку з відсутністю довідки про періоди участі ОСОБА_3 у бойових діях.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку було здійснено звернення до ВЧ НОМЕР_1 та до ІНФОРМАЦІЯ_12 з проханням надати довідку про безпосередню участь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за період проходження служби у ІНФОРМАЦІЯ_15 за період перебування у відрядженні до ВЧ НОМЕР_1 з 27.08.2022 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є підставою для призначення додаткової грошової винагороди померлому.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив про неможливість надання довідки про участь у бойових діях з огляду на те що таку довідку повинна надати частина в підпорядкуванні якої ОСОБА_3 проходив військову службу, у зв`язку із чим запропонував звернутись з цього приводу до ВЧ НОМЕР_1 .

В свою чергу, ВЧ НОМЕР_1 повідомила про відсутність інформації у документах ВЧ НОМЕР_1 про участь ОСОБА_3 у бойових діях, у зв`язку з тим що прикомандирування військовослужбовців роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_8 до ВЧ НОМЕР_1 було здійснено в складі окремого підрозділу, який виконував бойові завдання окремо від військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 , тому на думку командування ВЧ НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 повинен був вести свій журнал бойових дій.

Вважаючи дії щодо відмови у виплаті їй грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Так, ч. 1-4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

У пункті 1 розділу XXX Порядку № 260 закріплено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства-незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

В свою чергу, п. 12.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міноборони України від 11.06.2008 №260, визначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачуються членам його сім`ї, зазначеним у п. 12.3 цього розділу. Якщо таких осіб немає, належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 12.3 Інструкції №260 грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. Пунктом 12.4 Інструкції передбачено, що членам сімей військовослужбовців, зазначених у пунктах 12.1 і 12.2 цього розділу, також виплачуються одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на отримання яких виникло у військовослужбовців до дня смерті (загибелі) чи до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи померлими, або за час перебування їх у полоні, заручниками, інтернованими в нейтральних державах, зникнення безвісти. Не отримані військовослужбовцем суми додаткової грошової винагороди виплачуються членам його сім`ї за їх зверненням.

Таким чином, члени сім`ї загиблого військовослужбовця мають право на отримання належних останньому, однак не отриманих на момент смерті виплат грошового забезпечення. Першочергове право на отримання грошового забезпечення має дружина загиблого, в разі її відсутності - повнолітні діти, які проживали разом з загиблим військовослужбовцем за його життя, або батьки військовослужбовця рівними частками, якщо військовослужбовець не перебував у шлюбі та не має дітей.

В даному випадку померлий не мав сім`ї та неповнолітніх дітей, що мають право на першочергове отримання грошового забезпечення, тому право на отримання мають право батьки загиблого. Вказані обставини учасниками справи не оспорюються.

Відповідно до п. 17 Розділу I Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено відповідними Указами Президента України дотепер.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), яка набрала чинності 28.02.2022, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У п. 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:

- в абзаці першому п. 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";

- п. 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;

- доповнено постанову п. 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Згідно із п. 2-1 Постанови № 168 установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.

На підставі рішення Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).

Згідно з Протоколом наради робочої групи з опрацювання єдиних підходів щодо порядку виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 16.04.2022, затвердженого заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України, зазначено, що військовослужбовцям (в тому числі і тим, що забезпечують заходи з евакуації, ремонту техніки, продовольчого забезпечення, ведення служби, обліку документів тощо) здійснюється виплата винагороди в розмірі 100000 грн, у разі перебування цих військовослужбовців у складі угрупування військ в районі ведення бойових дій з урахуванням документального підтвердження участі військовослужбовців у збройних діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони.

Відповідно до п. 1 окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 (далі - окреме доручення № 912/з/29, яке почало діяти з 01.06.2022) застосовувався такий порядок та умови виплати додаткової винагороди: "1. Під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях… слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;".

Пунктом 3 окремого доручення №912/з/29 встановлено, що документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій;

рапорт командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Абзац 1-3 п. 4 окремого доручення № 912/з/29 доручено керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цього доручення.

У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною у додатку №2 до цього доручення.

У підставах надання довідок про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях є: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій та рапорт командира підрозділу.

Так, за змістом відповідних рішень Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 та від 23.06.2022 № 912/з/29 та п. 1, 5 розділу XVI Порядку № 260 простежується аналогія закону, яка полягає в тому, що виплата премії та додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на дані виплати, з врахуванням дотримання даними військовослужбовцями норм чинного законодавства та належного виконання ними покладених на них обов`язків.

Враховуючи зазначені норми законодавства, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком №1 Окремого доручення.

Матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б слугували підставою для виплати ОСОБА_3 за періоди участі у бойових діях за вересень 2022 року збільшеної до 100000 грн грошової допомоги (такі як бойові накази, журнали бойових дій, рапорт командира підрозділу та довідка командира військової частини за формою, додатку № 1 до цього Окремого доручення).

При цьому, відповідачем повідомлено, що він не може здійснити позивачам відповідні виплати з відсутності підстав для цього - відсутності офіційного документу (у даному випадку - довідки про періоди участі ОСОБА_3 у бойових діях). Причиною неможливості отримати зазначену довідку є спір, між ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є структурним підрозділом відповідача, але у правовідносинах за цим позовом - окремим суб`єктом владних повноважень, та ВЧ НОМЕР_1 , в підпорядкуванні якої ОСОБА_3 проходив військову службу у період участі останнього у бойових діях.

ІНФОРМАЦІЯ_4 свою відмову у виготовленні довідки мотивує тим, що у нього відсутній первинний документ - журнал ведення бойових дій. Третя особа - ВЧ НОМЕР_1 заявляє про відсутність інформації у документах ВЧ НОМЕР_1 про участь ОСОБА_3 у бойових діях, у зв`язку з тим що прикомандирування військовослужбовців роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_8 до ВЧ НОМЕР_1 було здійснено в складі окремого підрозділу, який виконував бойові завдання окремо від військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .

Відповідач у даному випадку підтримує позицію ІНФОРМАЦІЯ_8 , оскільки у відповідності до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, останній є органом військового управління, державною установою до завдань якого не входить ведення бойових дій, а, отже, і ведення будь якої документації щодо ведення бойових дій не передбачене.

В розумінні частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 73 КАС України).

В свою чергу достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 76 КАС України).

Незважаючи на те, що згідно з нормами КАС України обов`язок доказування покладено на суб`єкта владних повноважень, суд вважає, що позивач повинен також докладати певних зусиль для обґрунтування та доведення правомірності заявлених позовних вимог.

Суд звертає увагу позивача, що необхідною умовою для отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн є не лише перебування військовослужбовця в районах проведення воєнних (бойових) дій, необхідним є саме прийняття безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені документально, журналами бойових дій та наказами командира військової частини.

Судом встановлено, що на запит ІНФОРМАЦІЯ_7 стосовно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 20.02.2026 №1386/507 направлено запит до ВЧ НОМЕР_1 , відповідь на запит ВЧ НОМЕР_1 .

Так, ВЧ НОМЕР_1 була складена довідка від 11.09.2025 №2063, зі змісту якої вбачається, що старший лейтенант ОСОБА_3 брав участь безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 07.07.2022 по 15.07.2022, з 27.08.2022 по 31.08.2022.

Отже, відповідно до наданих сторонами доказів та заяв по суті справи, за спірний період (вересень 2022 року) відсутні бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командира підрозділу тощо про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань відсутні.

Суд наголошує також, що перебування на території, де ведуться бойові дії, та участь у таких діях не є тотожними поняттями.

Відтак, судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо виплати позивачам додаткової грошової винагороди, належної померлому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за періоди участі у бойових діях за вересень 2022 року.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі с, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 243, 243-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), треті особи ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак