Рішення № 136116982, 30.04.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 квітня 2026 року Справа № 280/1602/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЗЬКА АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" (69098, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул.. Бочарова , буд. 1, ЄДРПОУ 30555330) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Домаха, 8, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2026 року на адресу Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЗЬКА АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" (далі позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області від 20 січня 2026 року № ОПШ 020855 про застосування адміністративно-господарського штрафу;

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області від 03 лютого 2026 року № ОПШ 020895 про застосування адміністративно-господарського штрафу;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄРДПОУ 39816845) судовий збір.

В обґрунтування позову вказує, що постанови Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області від 20 січня 2026 року № ОПШ 020855, від 03 лютого 2026 року № ОПШ 020895 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі по 17 000 грн. за кожною із постанов є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що 16 грудня 2025 року під час перевірки транспортного засобу марки ГАЗ, державний номер НОМЕР_1 , інспектором безпідставно встановлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме відсутність індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_1 або копії графіка змінності водіїв. На думку позивача, така вимога є незаконною, оскільки підприємство не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а здійснювало перевезення вантажу виключно для власних потреб доставлення продукції до магазинів. Крім того, позивач вказує, що водієм були надані всі необхідні документи, передбачені законодавством, а сам транспортний засіб використовувався у межах господарської діяльності підприємства, основним видом якої є оптова торгівля живими тваринами, оптова торгівля м`ясними продуктами. Окрім того, вказує, про безпідставність висновку відповідача щодо ненадання документів на підтвердження перевезення продукції, оскільки водієм при проведенні перевірки 21 грудня 2025 року надавалась накладна, яка є первинним документом, що підтверджує вантаж при перевезені. У задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою судді від 02 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

Представником відповідача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» 09 березня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, який містить заперечення проти задоволення позову з огляду на те, що посадовими особами відповідача під час проведення рейдових перевірок транспортного засобу марки ГАЗ, н.з. НОМЕР_1 виявлені порушення статті 34 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що полягають відсутності індивідуальної контрольної книжки водія та у незабезпеченні водія оформленою товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж. Зазначає, що під час розгляду справи відповідачем взято до уваги всі наявні матеріали перевірки, пояснення. Зважаючи на зазначене відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи судом встановлено наступне.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЗЬКА АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" (ЄДРПОУ 30555330) зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності з 13 вересня 1999 року. Основним видом економічної діяльності позивача є: Виробництво м`яса (10.11).

На підставі направлення на рейдову перевірку Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області на підставі направлення на перевірку №ОНР 000731 від 08 грудня 2025 року, від 15 грудня 2025 року № ОНР № 000732 співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка на ділянці Південе Шосе Каліброва, м. Запоріжжя.

Під час проведення перевірки 11 грудня 2025 року на ділянці Південе Шосе Каліброва, м. Запоріжжя. зупинений транспортний засіб марки ГАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який належить ОСОБА_2 .

Відповідно до договору позички транспортного засобу від 01 жовтня 2025 року ОСОБА_2 передала ТОВ"ЗАПОРІЗЬКА АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" у строкове безоплатне користування транспортний засіб марки ГАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Договір укладений строком на 12 місяців.

За результатами перевірки уповноваженими особами Відділу складений акт від 11 грудня 2025 року № ОАР 020893 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено про виявлення порушення: статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом МТУ №363 від 14 жовтня 1997 року під час надання послуг з перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж чим порушено статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Акт від 11 грудня 2025 року № ОАР 020893 підписаний посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) Укртрансбезпеки Худолій М.В. та водієм Операйлом. І.М. В акті водій надав пояснення про причини порушення, в яких вказав, що видаткові накладні були, оскільки товар ваговий, товарно-транспортна накладна видається по прийманню товару, тому не надається.

Повідомленням № 110469/29.2/24-25 від 25 грудня 2025 року викликано ОСОБА_2 для розгляду справи на 20 січня 2026 року о 10:00.

До Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області надійшла заява від Яцкової Наталі Сергіївни (вх. №1707/0/22-26 від 14 січня 2026 року), та договір, в якому між фізичною особою ОСОБА_2 та ТОВ «Запорізька агропромислова компанія укладено договір позички транспортного засобу від 01 жовтня 2025 року (транспортний засіб марки ГАЗ, модель 330214, номерний знак НОМЕР_1 ).

Повідомленням № 6197/29.2/24-25 від 26 січня 2026 року викликано ТОВ «ЗАПОРІЗЬКУ АГРОПРОМИСЛОВУ КОМПАНІЮ» для розгляду справи на 03 лютого 2026 року о 10:00.

Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області 06 лютого 2026 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 020895 якою накладено на позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн. за порушення вимог статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Також, на підставі направлення на рейдову перевірку Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області на підставі направлення на перевірку від 15 грудня 2025 року, від 16 грудня 2025 року співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка на ділянці Скворцова - Південе Шосе, м. Запоріжжя.

Під час проведення перевірки 16 грудня 2025 року на ділянці Південе Скворцова - Південе Шосе, м. Запоріжжя, зупинений транспортний засіб марки ГАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який належить ОСОБА_2 .

За результатами перевірки складений акт від 16 грудня 2025 року № ОАР 020827 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено про виявлення порушення: стаття 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункт 6.1 Положення про робочий час і відпочинок водіїв колісних транспортних засобів, затверджено Наказом МТЗУ 340 від 07 червня 2010 року, під час перевезень вантажів транспортним засобом з повною масою до 3,5 т, перевізник не забезпечив водія оформленою індивідуальною книжкою, чим порушено статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Акт від 16 грудня 2025 року № ОАР 020827 підписаний посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) Укртрансбезпеки Волковим С.Ю. та водієм Операйлом. І.М. В акті водій надав пояснення про причини порушення та вказав, що директор ТОВ "ЗАПОРІЗЬКА АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" возить по своїх магазинах, всі документи були в наявності, індивідуальна контрольна книжка водія замовлена у місті Дніпі.

Повідомленням № 110478/29.2/24-25 від 25 грудня 2025 року було викликано ТОВ «ЗАПОРІЗЬКУ АГРОПРОМИСЛОВУ КОМПАНІЮ» для розгляду справи на 20 січня 2026 року о 10:00

На розгляд справи скаржник надав заяву про закриття справи та графік змінності водіїв колісних транспортних засобів на грудень 2025 року.

Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області 20 січня 2026 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 020855 якою накладено на позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн. за порушення вимог статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацами 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Заходи досудового урегулювання спору приймались шляхом подання скарги на постанову від 20 січня 2026 року № ОПШ 020855.

Вважаючи прийняті відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частинами 14, 17 статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За змістом абзацу 2 частини 1 статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частиною 1 статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до частини 2 статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-ІІІ свідчить, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та надавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Відповідно до абзацу 3 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з статтею 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Зі змісту наведених норм слідує, що відповідальність у цьому випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.

Фактично, перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб.

Відповідно до статті 1 Закону № 2344-III товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Приписами розділу І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 № 363 (далі - Правила № 363) визначено, що:

- перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Факт здійснення господарської операції фіксується в товарно-транспортному документі і його наявність є обов`язковою, в такому випадку товарно-транспортний документ є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року року у справі №440/3783/18, яка відповідно до статті 242 КАС України враховується судом.

Тобто суд зазначає, що товарно-транспортна накладна є документом, який складається з метою оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів.

Відповідно до доводів позивача останнім за рейдовою перевіркою 11 грудня 2025 року здійснювалося перевезення для власних потреб на власному транспортному засобі, що виключає в цих правовідносинах статус позивача, як автомобільного перевізника.

Питання відповідності особи, яка перевозить вантаж, критеріям автомобільного перевізника, визначеним Законом № 2344-III в аспекті правомірності притягнення власника автотранспортного засобу до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, через відсутність у водія документів, неодноразово досліджувалося Верховним Судом, зокрема у справах №№640/27759/21, 240/22448/20, 280/3520/22, 620/18215/21, 600/1407/22-а та 280/2150/23.

У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 Верховний Суд указав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Водночас нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

В іншій постанові Верховного Суду (від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20) Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

У постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 280/2150/23 Верховний Суд зазначив, що на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який, у розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-III, має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Отже, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Із матеріалами справи, зокрема, рахунку фактури № СФ-0000211 (свинина в шкурі в півтушках) слідує, що постачальником є позивач, в той час одержувачем, товару який перевозився, є ФОП ОСОБА_3 .

Таким чином, здійснення послуги перевезення для власних потреб перебуває поза межами розумного сумніву.

Вказане спростовує твердження представника позивача у позовній заяві, що товар перевозився за власні кошти для власних потреб товариства.

За таких обставин, суд виходить з того, що у спірних правовідносинах ТОВ «ЗАПОРІЗЬКА АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» виступало автомобільним перевізником, а отже, є спеціальним суб`єктом відповідальності за статті 60 Закону № 2344-III.

Посилання позивача на відсутність у нього окремого КВЕД щодо вантажних перевезень не спростовують цього висновку, оскільки відсутність певного виду економічної діяльності в ЄДР сама по собі не є доказом того, що відповідна діяльність фактично не здійснюється, а питання статусу перевізника має вирішуватися за фактичними обставинами конкретного перевезення.

Щодо товарно-транспортної накладної.

Згідно з положеннями статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/ чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Статтею 39 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

З урахуванням положень 48 Закону № 2344-III товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством є обов`язковим для водія.

Частиною 1 статті 2 Закону №2344 передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39, 48.

Виявлення факту порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та встановлення наявності підстав для притягнення особи до відповідальності за виявлене порушення відбувається саме на момент проведення рейдової перевірки на основі пред`явлених водієм документів.

Так, формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами.

Аналогічна позиція зазначена у Постанові КАС ВС від 19 жовтня 2023 року в справі №640/27759/21.

Суд також зазначає, що документи на товар повинні підтверджувати походження та право власності на товар, містити назву товару, кількість, ціну, дату операції, реквізити постачальника та покупця, тощо.

Згідно Акту від 11 грудня 2025 року водієм ОСОБА_4 надано пояснення, відповідно до яких вказано про існування накладних, та їх видачу після прийому товару.

При цьому, уповноваженим особам відповідача, згідно поданих до суду матеріалів перевірки, водієм надано накладну № 157 на суму 61 277 грн. та рахунок фактуру № СФ 0000211 від 10 грудня 2025 року на суму 100 100,00 грн.

Суд зазначає, що у накладній № 127, на яку у позові посилається представник позивача як документ на товар, відсутні відомості про дату її складення, про транспортний засіб, ПІБ водія, відомості про автомобільного перевізника, печатку підприємства, відомості про осіб, якими така накладна підписана, що виключає можливість ідентифікації накладної № 127 як документу на товар на суму 61 277,00 грн., що свідчить про недотримання позивачем статті 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

При цьому, суд враховує, що у наданих водієм ОСОБА_4 поясненнях вказано про існування видаткових накладних на товар що ним перевозиться, які уповноваженим особам надані бути не можуть у зв`язку із одержанням після поставлення товару.

Оскільки, при використанні в межах господарської діяльності автомобіля водій не мав при собі документи на товар, уповноваженими особами відповідача під час перевірки правомірно виявлено порушення позивачем статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363.

Таким чином, оскаржувана постанова від 03 лютого 2026 року № ОПШ 020895 про застосування адміністративно-господарського штрафу є актом індивідуальної дії, яка прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягає.

Щодо індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення про робочий час і час відпочинку водіїв), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Пунктом 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно пункту 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв, водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тон включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.

Перевіркою встановлено, що автомобіль не обладнаний тахографом, а тому водій повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв, а перевізник повинен був забезпечити означеними документам - вказані документи відсутні.

Судом встановлено, що у поясненнях до Акту № ОАР 020827 водій ОСОБА_1 вказує про відсутність у нього індивідуальної контрольної книжки водія під час проведення рейдової перевірки. Жодної інформації щодо наявності у нього графіку змінності водія під час проведення перевірки або з приводу відмову уповноваженими особами відповідача прийняти такий графік, у поясненнях до Акту водієм не вказано.

Інформації щодо надання контролюючому органу графіку змінності водія під час проведення рейдової перевірки 16 грудня 2025 року, з урахуванням наданих до суду матеріалів перевірки, матеріали справи не містять.

Відтак, у суду відсутні правові підстави вважати, що водій під час проведення перевірки надав уповноваженим особам вищезазначений графік.

З огляду на те, що водій ОСОБА_1 повинен був мати хоч один із вищезазначених документів та надати його уповноваженим особам саме під час проведення рейдової перевірки, однак не надав, на думку суду, відповідач дійшов правомірного висновку про порушення позивачем вимог статей 34, 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Відтак, вимога про скасування постанови від 20 січня 2026 року № ОПШ 020855 задоволенню не підлягає.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених по справі обставин, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЗЬКА АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" (69098, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 1, ЄДРПОУ 30555330) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Домаха, 8, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 30 квітня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов