Рішення № 136116179, 29.04.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року Справа№200/1285/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, пл. Соборна, будинок 3 ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій, з урахування уточненої позовної заяви, просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та скасувати рішення заступника начальника відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.01.2026 року № 057350003533;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу водієм міського транспорту згідно п.8 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 27.06.1993 по 01.02.1999, з 17.03.2004 по 21.08.2008;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 22.11.2025 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.01.2026 позивач звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії відповідно до п. 8 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням заступника начальника відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.01.2026 року № 057350003533 мені було відмовлено в призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Позивач вважає, рішення відповідача протиправним, оскільки воеа надала усі необхідні відповідачу документи, що підтверджують її право на призначення пенсії за віком відповідно до п. 8 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 06 березня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало суду відзив на адміністративний позов, зі змісту якого вбачається наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася із заявою від 19.01.2026 про призначення пенсії за віком відповідно пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 IV від 09.07.2003 року.

Звернення розглядалося за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

На дату звернення позивач досяг віку 55 років. Страховий стаж особи становить 33 роки 00 місяців 28 днів. Пільговий стаж відсутній.

Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.01.2026 № 05735000353 по зверненню від 19.01.2026, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону № 1058, у зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи.

За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до пільгового стажу не зараховані періоди роботи:-з 11.07.1990 по 01.08.1997 згідно довідки №184/1 від 03.07.2020, оскільки в довідці зазначено посилання на статтю 13 пункт 3 «Закону України про пенсійне забезпечення» замість пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Окрім того, посада «Кондуктор» (період роботи 11.07.1990 по 26.06.1993) не відповідає переліку посад, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. - з 14.05.2001 по 21.08.2008 згідно довідки №1/815 від 02.05.2024, оскільки довідка не відповідає додатку 5 Порядку № 637.

Окрім того посада в довідці «Кондуктор» (період роботи з 14.05.2001 по 16.03.2004) не відповідає переліку посад, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, вважає, що пільговий стаж за Списком № 2 позивачем не підтверджений у встановленому законом порядку, тому підстави для зарахування спірних періодів роботи 27.06.1993 по 01.02.1999, з 17.03.2004 по 21.08.2008 відсутні.

Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд установив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до органу Пенсійного фонду щодо призначення пенсії за віком відповідно до п. 8 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.01.2026 року № 057350003533 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років.

У рішенні зазначено наступне.

Пенсійний вік становить- 55 років.

Вік заявниці на дату звернення- 55 років 01 місяць 28 днів.

Необхідний страховий стаж становить- 25 років.

Страховий стаж особи становить- 33 роки 00 місяців 14 днів.

Необхідний пільговий становить- 10 років.

Пільговий стаж особи- відсутній.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи та індивідуальні відомості про застраховану особу.

До пільгового стажу водієм міського транспорту не зараховано періоди роботи згідно довідки №184/1 від 03.07.2020 з 11.07.1990 по 01.08.1997, оскільки в довідці зазначено посилання на статтю 13 пункт 3 «Закону України про пенсійне забезпечення» замість пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Окрім того посада «Кондуктор» (період роботи 11.07.1990 по 26.06.1993) не відповідає переліку посад, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

- не зараховано згідно довідки №1/815 від 02.05.2024 з 14.05.2001 по 21.08.2008, оскільки довідка не відповідає додатку 5 Порядку № 637. Окрім того посада в довідках «Кондуктор» (період роботи з 14.05.2001 по 16.03.2004) не відповідає переліку посад, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За таких обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення заявниці в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV визначено право громадян України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 2 Розділ XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 Закону №1058-IV.

Відповідно пункту 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим-третім цього пункту, у період до 01.04.2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім-тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п`ятнадцятим-двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім-тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті.

Таким чином, пункт 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV визначав, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам за наявності у сукупності таких обов`язкових умов:

- досягнення особою 55-річного віку;

- наявності у особи загального страхового стажу: не менше 30 років для чоловіків та не менше 25 років для жінок;

- наявності у особи стажу роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобуса, тролейбуса, трамвая): не менше 12 років 6 місяців для чоловіків та не менше 10 років для жінок.

Поряд з цим суд зазначає, що відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах врегульовані також і нормами Закону України №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-XII).

Пунктом "з" статті 13 Закону №1788-XII (в редакції, що діяла до 01.04.2015 року) передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

01.04.2015 року набрав чинності Закон України №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року, яким статтю 13 Закону України №1788-XII від 05.11.1991 року "Про пенсійне забезпечення" викладено в новій редакції.

Пункт "з" статті 13 Закону №1788-XII після змін, внесених Законом України №213-VIII від 02.03.2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", передбачає, що на пільгових умовах право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Стосовно зарахування періодів роботи до страхового стажу, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Пунктом 2 статті 24 Закону 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Суд зазначає, що відповідно до ст.62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі -Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договору і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Згідно вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Обов`язок щодо заповнення трудової книжки та внесення достовірних даних покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останньої періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкції №58.

Пунктом 2.6 Інструкції №58 встановлено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Також необхідно зазначити, що відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених положень встановлено, що страховий стаж підтверджується записами в трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності - встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.

Суд зазначає, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 11.07.1990 дійсно наявні записи про роботу за спірні періоди, де позивач працювала на різних посадах в різних установах, а саме:

з 27.06.1993 по 01.08.1997 водієм тролейбуса 3 класу Шахти імені РСЧА;

з 01.08.1997 по 01.02.1999 водієм тролейбуса тролейбусного депо ДВАТ Шахта «Алмазна»;

з 17.03.2004 по 21.08.2008 водієм тролейбуса ДВАТ «Добропільска автобаза»

Зокрема, зазначена інформація щодо дати прийняття до роботу та дати звільнення з роботи, що свідчить про факт трудових відносин, до того ж використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення (перерахунку) пенсії є відповідний стаж роботи, а недотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції №58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Суд звертає увагу, що право позивачки на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Недотримання правил при оформленні трудової книжки та неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача в момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Отже, трудовий стаж у періоди з 27.06.1993 по 01.02.1999, з 17.03.2004 по 21.08.2008 має бути зарахований при призначенні пенсії позивача.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію, суд вказує на таке.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Матеріалами справи підтверджено, та не заперечується відповідачем, що станом на 19.01.2026 (дата звернення із заявою про призначення пенсії) вік позивача складав 55 років 01 місяць 28 днів, страховий стаж - 33 роки 00 місяців 14 днів, однак не має достатнього пільгового (10 років).

Відповідач визнавав за позивачем 33 роки 00 місяців 14 днів страхового стажу, тобто його кількість є достатньою для призначення позивачу пенсії за віком з урахуванням раніше вказаних висновків суду.

На виконання рішення суду в даній справі позивачу додатково зараховується кількість стажу, з урахуванням якої загальна кількість пільгового стажу позивача перевищуватиме 10 років.

Отже, позивач відповідає усім умовам для призначення пенсії за віком відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»..

На переконання суду, зобов`язання органу призначити позивачу пенсію з 22.11.2025 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Враховуючи, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.01.2026 року № 057350003533; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу водієм міського транспорту згідно п.8 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 27.06.1993 по 01.02.1999, з 17.03.2004 по 21.08.2008; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 22.11.2025 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів в повному об`ємі правомірності своїх дій.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовну немайнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає 1064,96 грн. понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, пл. Соборна, будинок 3 ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.01.2026 року № 057350003533.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу водієм міського транспорту згідно п.8 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 27.06.1993 по 01.02.1999, з 17.03.2004 по 21.08.2008.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 22.11.2025 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, пл. Соборна, будинок 3 ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1064,96 гривень.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 квітня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова