Рішення № 136115730, 30.04.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/1912/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX (далі Закон №4059-ІХ); зобов`язання здійснити з 01.01.2025 по момент припинення права на даний вид пенсії, нарахування та виплату доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону №4059-IX, в сумі 2361,00 гривні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є непрацюючим пенсіонером; на виконання рішення суду від 01.05.2023 у справі №140/2799/23 відповідач проводив їй виплату щомісячної доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 проживала у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26.04.1986 та в період до 01.01.1993, що підтверджується даними реєстру територіальної громади, матеріалами пенсійної справи та наданим статусом особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи. Незважаючи на відсутність реєстраційних даних за період з 30.11.1987 по 08.09.1993, факт її постійного проживання у цей час підтверджується трудовою книжкою (робота в смт Любешів з 14.07.1986 по 16.08.2011), архівною довідкою про заробітну плату за 19861993 роки та довідкою про фактичне місце проживання.

Відтак, позивач вважає, що з 01.01.2025 відповідач повинен проводити виплату доплати до пенсії у розмірі, встановленому статтею 45 Закону №4059-IX - 2361,00 грн. Однак, ГУ ПФУ у Волинській області безпідставно не здійснює нарахування та виплату цього підвищення.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю, посилаючись на те, що постійне проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення не підтверджено у встановленому законом порядку.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (3 категорія); перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 05.05.2010 отримує пенсію за вислугу років. Ці обставини підтверджуються посвідченням серії НОМЕР_1 , пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 .

Як видно з відомостей трудової книжки серії НОМЕР_3 , позивач не перебуває у трудових відносинах; доказів протилежного відповідач суду не надав.

З витягу з Реєстру Камінь-Каширської територіальної громади встановлено, що позивач у період з 01.01.1986 по 30.11.1987 була зареєстрована у селі Мала Глуша Любешівського району Волинської області, а з 08.09.1993 і до цього часу у селищі Любешів Камінь-Каширського району.

Село Мала Глуша Любешівського (тепер Камінь-Каширського) району та селище Любешів Камінь-Каширського району Волинської області відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі №140/2799/23 зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області провести ОСОБА_1 з 22.08.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік, до зміни законодавчого регулювання відповідних правовідносин.

Починаючи з 01.01.2025 позивачу припинено виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ, що не є спірним.

Листом від 25.02.2026 №4180-3456/А-02/8-0300/26 у відповідь на звернення позивача про встановлення доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, ГУ ПФУ у Волинській області повідомило про відмову у такій виплаті з урахуванням норм статті 45 Закону №4059-ІХ у сумі 2361,00 грн з тих підстав, що в Єдиному державному демографічному реєстрі відсутні відомості про проживання з 01.12.1987 по 07.09.1993 в зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 45 Закону №4059-ІХ установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом 26.04.1986 чи у період з 26.04.1986 до 01.01.1993, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.

Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.

Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.

Відповідно до статті 45 Закону №4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.12.2024 №1524 Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, яка набрала чинності з 01.01.2025 (далі - Постанова №1524, зі змінами), пунктами 1, 1-1 якої установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:

особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.

Установлено, що у 2025 році виплата за проживання на забруднених територіях встановлюється у розмірі, передбаченому статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, як самостійна доплата до пенсії, на яку має право особа згідно із законом.

Отже, у зв`язку із набранням чинності з 01.01.2025 Законом №4059-ІХ, змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення. Статтею 45 Закону №4059-ІХ регламентовано розмір та підстави виплати у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення.

Зі змісту листа ГУ ПФУ у Волинській області від 25.02.2026 №4180-3456/А-02/8-0300/26 слідує, що єдиною підставою для не встановлення позивачу з 01.01.2025 доплати в сумі 2361,00 грн відповідно до статті 45 Закону №4059-ІХ є те, що в Єдиному демографічному реєстрі відсутні відомості про проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення з 01.12.1987 по 07.09.1993.

З Реєстру Камінь-Каширської територіальної громади видно, що позивач у період з 01.01.1986 по 30.11.1987 була зареєстрована у селі Мала Глуша Любешівського району Волинської області, а з 08.09.1993 і до цього часу у селищі Любешів Камінь-Каширського району..

Поряд з тим, у разі відсутності відомостей про факт проживання в зоні гарантованого добровільного відселення у період з 26.04.1986 до 01.01.1993 питання встановлення доплати, передбаченої статтею 45 Закону №4059-IX, органами Пенсійного фонду України вирішується за сукупності таких обставин: особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 01.01.1993, про що вказано у Постанові №1524.

У зв`язку із проживанням/роботою у період з 26.04.1986 до 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення позивачу встановлено статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорія).

Відомості про те, що позивач після 01.01.1993 залишав територію зони гарантованого добровільного відселення відсутні.

Так, у спірний період, зокрема з 01.12.1987 по 07.09.1993 позивач працювала у Любешівській районній санітарно-епідеміологічній станції, яка знаходилась у селищі Любешів Любешівського району Волинської області, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1991 №106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджується архівною довідкою від 27.11.2025 №133/15-13/2-25, записами трудової книжки серії НОМЕР_3 .

Крім того, з довідки від 20.03.2025 №2213, виданої Любешівською селищною радою видно, що позивач ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_1 в період з 14.07.1986 по 08.09.1993, а була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 із 08.09.1993 по даний час.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання доплати у розмірі 2361,00 грн відповідно до статті 45 Закону №4059-ІХ з огляду на наявність у нього статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та непрацюючого пенсіонера, та постійного проживання та/або роботи в зоні гарантованого добровільного відселення, яке не змінювалося після 01.01.1993 (докази про протилежне відсутні).

Суд звертає увагу, що позивач просить зобов`язати відповідача провести нарахування та виплати підвищення до пенсії згідно з вимогами статті 45 Закону №4059-IX з 01.01.2025.

Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З цих підстав позовні вимоги належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Волинській області щодо ненарахування та невиплати позивачу доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону №4059-ІХ, в сумі 2361,00 грн, та зобов`язання відповідача здійснити з 16.08.2025 (в межах строку звернення до суду) нарахування та виплату позивачу доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону №4059-ІХ, в сумі 2361,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

За правилами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин п`ятої сьомої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи видно, що відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги від 12.02.2026 №12/02/26, додаткової угоди до договору №12/02/26 про надання професійної правничої допомоги від 12.02.2026, акту про надання послуг професійної правничої допомоги від 13.02.2026, адвокат Хвищук Н. В. надала правову допомогу на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №1289 та згідно із ордером серії АС №1174746 позивачу у розмірі 8000,00 грн.

При цьому, згідно акту про надання послуг професійної правничої допомоги від 13.02.2026 адвокатом Хвищук Н. В. було надано позивачу такі правничі послуги: попередня консультація, ознайомлення з документами клієнта, пошук та правовий аналіз законодавства, складання позовної заяви про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії 8000,00 грн.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити розмір витрат з огляду на розумну їх необхідність для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, вважає, що наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», в сумі 2361,00 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату з 16.08.2025 доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», в сумі 2361,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн. 96 коп.) та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя О. О. Андрусенко