Ухвала суду № 136115177, 29.04.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 4-с/742/6/26

Єдиний унікальний № 742/2584/22

УХВАЛА

29 квітня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого судді - Павлова В.Г.,

при секретарі судового засідання - Рубан Ж.О.,

за участю:

скаржника - ОСОБА_1 ,

представника скаржника - адвоката - Ткаченко Н.М.,

державного виконавця - Клименко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незакінчення виконавчого провадження № 8018257

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, у якій просила визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 8018257 та зобов`язати закінчити зазначене виконавче провадження.

Скарга мотивована тим, що рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист про демонтаж сходів та навісу, нею виконано добровільно та в повному обсязі. На підтвердження цього заявницею надано технічну документацію, зокрема довідку ПП «Модерн-ХХІ» № 11 та робочий проєкт № 27/22. На думку скаржниці, державний виконавець безпідставно ототожнює поняття «сходи» та «площадка (майданчик)», у зв`язку з чим помилково вважає рішення невиконаним.

У судовому засіданні скаржник та її представник скаргу підтримали та просили її задовольнити з вище наведених аргументів.

Державний виконавець проти задоволення скарги заперечувала, посилаючись на те, що скаржником демонтовано лише частину сходів, які входять до складу нерухомої конструкції, а тому підстав для закінчення виконавчого провадження немає. Також зазначала, що під сходовою площадкою наявні дерев`яні піддони, які за функціональним призначенням використовуються як сходи, що, на її думку, свідчить про невиконання рішення суду. Пояснити який обсяг виконаних робіт, з огляду на формулювання резолютивної частини рішення суду, має бути виконано боржником не змогла.

Допитаний у судовому засіданні як спеціаліст ОСОБА_2 , який є інженером та розробником робочого проєкту № 27/22 щодо реконструкції житлової квартири АДРЕСА_1 , пояснив, що вхідна група до вказаного об`єкту складається з: дверного блоку, сходової площадки, огорожі сходової площадки, сходів, огорожі сходів, підіймача для маломобільних груп населення, навісу.

Оглянувши фото, долучені державним виконавцем до акту державного виконавця від 25.03.2026 р., спеціаліст пояснив, що в конкретному випадку сходи та навіс демонтовані повністю. При цьому вказав, що сходи у технічному значенні є похилою конструкцією з косоурами та сходинками, розташованими горизонтально, тоді як площадка (майданчик) є окремим конструктивним елементом та не тотожна сходам, і як наслідок не входить до складу демонтованої сходової частини.

Суд, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права чи свободи.

Згідно з п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом установлено, що виконавчим листом №2/742/10/24 від 30.01.2025 р. передбачено обов`язок здійснити демонтаж встановлених сходів та навісу на прибудинковій території до об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 .

З акту державного виконавця від 25.03.2026 р. вбачається, що рішення суду визнано виконаним частково, а саме: демонтовано навіс та частково знято сходинки. Разом з тим із фотознімків, долучених до акту, вбачається відсутність навісу та сходового маршу. Відповідно до робочого проєкту, наданої технічної документації та пояснень спеціаліста, капітальна конструкція сходів фактично демонтована повністю. При цьому, державним виконавцем факт повного демонтажу навісу не оспорюється.

Суд звертає увагу на те, що згідно робочого проєкту вказані сходи були капітальною похилою сталевою конструкцією (маршем). Доказів того, що виконавчий документ окремо передбачав демонтаж і горизонтальної площадки (майданчика) або будь-якої іншої частини, що входить до вхідної групи до вказаного об`єкту, матеріали справи не містять.

Державний виконавець зобов`язаний діяти виключно в межах виконавчого документа та не вправі самостійно змінювати чи розширювати зміст обов`язку, визначеного судовим рішенням.

Суд критично оцінює твердження державного виконавця про те, що наявність дерев`яних піддонів свідчить про невиконання рішення суду, з огляду на таке.

Наявність на місці демонтованих сходів тимчасових предметів (дерев`яних піддонів) не може вважатися продовженням існування об`єкта, що підлягав демонтажу. Дерев`яні піддони за своїми технічними та конструктивними характеристиками не є «сходами» в розумінні будівельних норм (ДСТУ Б В.2.6-52:2008) та не є тим об`єктом, щодо якого ухвалювалося судове рішення.

Функціональне призначення предмета не може бути визначальним критерієм для ідентифікації об`єкта демонтажу, якщо такий предмет не має ознак капітальності або не був прямо зазначений у резолютивній частині рішення суду. Більш того, державний виконавець, наділений владними повноваженнями, не має права самостійно розширювати обсяг судового рішення та ототожнювати будь-які сторонні предмети з об`єктом, що підлягав демонтажу за законом».

Вимога про демонтаж «сходів» не може автоматично поширюватися на «сходові площадки» або інші конструктивні елементи будівлі, які мають інше технічне та функціональне призначення згідно з ДБН.

Окремо суд звертає увагу на процесуальну поведінку державного виконавця. Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.271 ЦПК України, у разі якщо судове рішення є незрозумілим, виконавець має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення судового рішення. Тобто, належним процесуальним механізмом усунення сумнівів щодо змісту рішення є звернення до суду із заявою про його роз`яснення.

Як встановлено в судовому засіданні, у виконавця виникли сумніви щодо того, чи охоплюються поняттям «сходи» залишений боржником сходовий майданчик та пізніше встановлені дерев`яні піддони. Проте, замість використання процесуального механізму роз`яснення рішення, державний виконавець вдався до суб`єктивного та розширеного тлумачення резолютивної частини на власний розсуд.

Додатково суд зауважує, що за своєю правовою природою виконання судового рішення про демонтаж конкретно визначеного майна не є тотожним зобов`язанню боржника щодо відновлення об`єкта чи території у первісному стані. Зі змісту виконавчого документа №2/742/10/24 вбачається, що судом було покладено на боржника обов`язок вчинити конкретну дію - «здійснити демонтаж встановлених сходів та навісу».

Відповідно до принципу диспозитивності, суд розглядає справи в межах заявлених вимог. Оскільки під час розгляду справи по суті питання про «відновлення первісного стану» не ставилося і відповідне рішення судом не ухвалювалося, державний виконавець не має правових підстав вимагати від боржника будь-яких додаткових дій, окрім фізичного розбирання (демонтажу) саме тих конструктивних елементів, що прямо вказані у рішенні.

Таким чином, відсутність «первісного вигляду» майданчика чи наявність на ньому сторонніх предметів (піддонів) після фактичного знесення металевих сходів та навісу, не може свідчити про невиконання рішення.

Виконання вважається завершеним у момент ліквідації об`єктів, зазначених у виконавчому листі, незалежно від естетичного стану місця їх колишнього розташування чи подальшого використання цієї території боржником у спосіб, що не порушує прямої заборони суду.

За таких обставин висновок державного виконавця про неповне виконання рішення ґрунтується на розширеному тлумаченні змісту виконавчого документа та не підтверджений належними доказами.

Разом з тим вирішення питання про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження належить до компетенції державного виконавця, а тому суд не вправі підміняти його дискреційні повноваження шляхом безпосереднього прийняття такого рішення замість нього.

Належним способом захисту порушеного права у даному випадку є визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання повторно розглянути заяву скаржниці з урахуванням висновків суду.

Керуючись ст.ст.447-451 ЦПК України, статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо нерозгляду належним чином заяви ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження № 8018257 з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Зобов`язати Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі уповноваженої посадової особи повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження № 8018257 та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням висновків суду, викладених у цій ухвалі.

У решті вимог скарги - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: В.Г. Павлов