Рішення № 136115149, 23.04.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/473/26

Єдиний унікальний номер 741/2200/25

РІШЕННЯ

іменем України

23 квітня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

за участі секретаря судового засідання Кузьменка І.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача давоката Левченка Г.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мринської об`єднаної територіальної громади в особі Мринської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 встановлення факту постійного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , позивач) через представника адвоката Левченка Геннадія Володимировича звернулася до суду із цією позовною заявою.

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 , після чого вона не перебувала та не перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

У 2012 році під час спільної роботи на цегельному заводі позивач познайомилася з ОСОБА_5 , який був зареєстрованим та проживав разом зі своїми батьками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 .

У подальшому, починаючи з грудня 2012 року по 2023 рік, вони стали спільно проживати однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, та до січня 2022 року проживали в будинку за АДРЕСА_2 , а з січня 2022 року, коли вона ( ОСОБА_1 ) придбала інший будинок, - за адресою: АДРЕСА_3 .

Упродовж періоду спільного проживання однією сім`єю як чоловік та жінка вони ( ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ) спільно вели побут, господарство, мали спільний бюджет, сплачували рахунки по комунальних послугах, купували речі, меблі, предмети побуту, мали взаємні права та обов`язки, притаманні сім`ї, у подальшому планували укласти шлюб.

У серпні 2023 року ОСОБА_5 був мобілізований до лав Збройних Сил України, брав участь у бойових діях по захисту країни від агресії російської федерації.

23 жовтня 2023 року на ім`я матері ОСОБА_5 було надіслано сповіщення начальника штабу заступника командира в/ч НОМЕР_1 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання службових обов`язків, внаслідок штурмових дій противника поблизу н.п. Авдіївка Покровського району Донецької області ОСОБА_5 зник безвісти.

За весь нетривалий час своєї служби чоловік три рази перераховував на картковий рахунок позивача кошти: 15 серпня 2023 року 7000 грн.; 07 вересня 2023 року 20000 грн.; та 12 жовтня 2023 року 18000 грн. Батьки ОСОБА_6 також неодноразово перераховували ОСОБА_1 кошти, що теж свідчить про існування сім`ї, оскільки сторонній особі свою заробітну плату ніхто не надсилає. Також у позивачки зберігається оригінал трудової книжки ОСОБА_5 , що також є доказом існування сім`ї.

Встановлення факту постійного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідне для оформлення пільг на місцевому рівні, оскільки Мринською сільською радою передбачена видача продуктових наборів, грошової допомоги, а також на реалізацію свого права на відповідні пільги у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ураховуючи, що в даному випадку можливе виникнення спору про право, звертається до суду в порядку позовного провадження за місцем знаходження відповідача Мринської сільської ради.

Просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з грудня 2012 року по день зникнення останнього безвісти, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 , у с. Мрин Ніжинського району Чернігівської області.

Ухвалою судді від 01 січня 2026 року відкрито позовне провадження у цивільній та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.46,47).

У відзиві на позовну заяву представник Міністерства оборони України просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовної заяви, в обґрунтування своєї позиції посилався на наступне: будь-яких доказів того, що позивач та зниклий безвісти набули під час спільного проживання майно за спільні кошти відсутні; позивач лише констатує факт щодо проживання сім`єю без реєстрації шлюбу з грудня 2012 року по 19 жовтня 2023 року; сам по собі факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у близьких стосунках, які також не підтверджені, не може свідчити про те, що особи проживали в зазначений період однією сім`єю; позивач не надала ніяких підтверджень щодо взаємного утримання житла; факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу; згідно з усталеною судовою практикою самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; позивач не заперечує, що на момент зникнення безвісти ОСОБА_5 , 19 жовтня 2023 року, вони не перебували у шлюбі (а.с.72-79).

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2026 року підготовче провадження у цій цивільній справі було закрито та призначено справу до судового розгляду на 23 квітня 2026 року (а.с.100).

У судовому засіданні 23 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 вимоги позовної заяви підтримала повністю та просила їх задовольнити. Пояснила, що познайомилась із ОСОБА_6 під час спільної роботи на цегельному заводі в м. Носівка, а з 2010 року, після того, коли її чоловік помер, він став приїздити до неї та допомагати по веденню домашнього господарства. З грудня 2012 року вона та ОСОБА_5 почали постійно проживати разом, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, яким розпоряджалась ОСОБА_1 , спільно придбавали продукти харчування, побутові речі, дрова тощо. ОСОБА_6 в іншому шлюбі не перебував, та вони мали стійкий спільний намір зареєструвати шлюб, однак ОСОБА_5 терміново призвали на службу до ЗСУ, а тому вони не встигли зареєструвати шлюб. ОСОБА_6 був зареєстрований у батьків за адресою: АДРЕСА_1 , а вона не могла його зареєструвати за місцем свого проживання, оскільки правовстановлюючі документи на будинок не були переоформлені на її ім`я. Перебуваючи у ЗСУ, ОСОБА_5 перераховував як їй, так і батькам частину свого грошового забезпечення, наразі вона зберігає його трудову та медичну книжки, банківську картку. Привертала увагу суду, що саме на адресу проживання ОСОБА_6 у АДРЕСА_3 була виписана повістка про призив на службу під час мобілізації.

Представник заявника адвокат Левченко Г.В. у судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 підтримав. Привертав увагу суду, що зібрані у справі матеріали доводять факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з грудня 2012 року по день зникнення останнього безвісти під час виконання обов`язків військової служби, тобто по 19 жовтня 2023 року. Встановлення факту проживання позивача однією сім`єю із зниклим безвісти ОСОБА_5 має значення для належного оформлення та одержання в майбутньому пільг та соціальних гарантій, передбачених відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На отримання одноразової грошової допомоги позивачка допоки не претендує.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов визнав повністю, погодився з обставинами, що в ньому зазначені. Пояснив суду, що є батьком нині зниклого безвісти на війні ОСОБА_5 . Будь-яких спорів з ОСОБА_1 він не має.

Допитана в судовому засіданні свідок сторони позивача ОСОБА_7 дала показання, що вона є мешканкою АДРЕСА_4 , та добре знайома із сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які проживають разом орієнтовно з 2010 року. При чому, ОСОБА_5 проживав не як квартирант, а як чоловік ОСОБА_1 , без реєстрації шлюбу, між ними були стосунки, притаманні саме сім`ї; вони тримали свійську птицю, кіз, свиней; ОСОБА_5 своєю фізичною працею допомагав по господарству ОСОБА_1 ; у них був спільний бюджет, а усі зароблені гроші ОСОБА_6 віддавав ОСОБА_8 ; ОСОБА_6 їздив до батьків у Носівку не часто.

У судовому засіданні свідок сторони позивача ОСОБА_9

показала, що вона мешкає в АДРЕСА_5 . Свідок є подругою та сусідкою ОСОБА_1 , знає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка близько 15-ти років, однак шлюб між ними не було зареєстровано. У них ( ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ) був спільний бюджет, вони тримали спільно підсобне господарство, були завжди разом. ОСОБА_6 проживав у ОСОБА_8 постійно, від неї їздив на роботу до м. Києва та повертався назад до ОСОБА_1 . ОСОБА_5 не був прописаний у ОСОБА_1 , оскільки будинок, де вони проживали, не було переоформлено у власність останньої.

У судове засідання представник відповідача Мринської об`єднаної територіальної громади в особі Мринської сільської ради не з`явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи без присутності представника, за наявними в ній матеріалами, рішення просив прийняти на розсуд суду згідно з чинним законодавством.

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`являлась, 10 лютого 23 серпня 2025 року до суду подала письмову заяву про розгляд справ без її участі. Позовну заяву ОСОБА_1 підтримала та просила її задовольнити (а.с. 99).

Представник Міністерства оборони України та військової частина НОМЕР_1 до суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Отже, відповідачі та їх представники на власний розсуд розпорядилася своїми правами щодо предмета спору, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Заслухавши пояснення сторони позивача, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, суд робить нижченаведений висновок.

Так, частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодекс України, частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, з 03 травня 2003 року мала зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , а з 05 січня 2022 року зареєстрована в АДРЕСА_3 (а. с.8).

09 лютого 1991 року ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_4 , унаслідок чого змінила прізвище на ОСОБА_11 (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.10).

У той же час, ОСОБА_5 з 12 лютого 1997 року має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем проживання своїх батьків (а.с.11, 12, зв. ст.).

23 жовтня 2023 року сповіщенням № 928 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив ОСОБА_3 про те, що її син стрілець-санітар механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 під час виконання службових обов`язків зник безвісти внаслідок штурмових дій противника біля н.п. Авдіївка Покровського р-ну Донецької обл. (а.с.13).

Факт та обставини зникнення безвісти ОСОБА_5 підтверджуються наявною у матеріалах справи копією акта службового розслідування від 31 жовтня 2023 року, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 (а.с.14-18).

Військова частина НОМЕР_1 листом від 03 жовтня 2025 року повідомила начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 щодо чинного порядку виплати грошового забезпечення, як члену родини військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який вважається зниклим безвісти за особливих обставин 16 жовтня 2023 року. За висновком військової частини, ураховуючи, що ОСОБА_5 не складав особистого розпорядження на випадок полону (зникнення безвісти) ОСОБА_1 , як особа, з якою військовослужбовець, можливо, проживав однією сім`єю, як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, не набуває права на отримання щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти (а.с.19).

З доданої до позовної заяви виписки по надходженнях по картці/рахунку, власник рахунку ОСОБА_1 , надавач платіжних послуг: АТ «ПриватБанк», за період 01.01.2023-31.12.2023 убачаються наступні операції:

05.12.2023 - зарахування переказу у сумі 500 грн., ОСОБА_3 ;

05.12.2023 - зарахування переказу у сумі 500 грн., ОСОБА_3 ;

04.11.2023 - зарахування переказу у сумі 298,50 грн., ОСОБА_3 ;

12.10.2023 - зарахування переказу у сумі 18000 грн., ОСОБА_5 ;

07.09.2023 - зарахування переказу у сумі 20000 грн., ОСОБА_5 ;

15.08.2023 - зарахування переказу у сумі 7000 грн., ОСОБА_5 ;

13.02.2023 - зарахування переказу у сумі 100 грн., ОСОБА_3 ;

09.02.2023 - зарахування переказу у сумі 2000 грн., ОСОБА_3 (а.с.21-24).

06 листопада 2025 року Мринська сільська рада видала довідку (вих. № 221/03-08), згідно з якою разом з ОСОБА_1 проживав без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 (до 2022 року), а в подальшому за адресою: АДРЕСА_3 (до призову на військову службу в ЗСУ) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Разом вели спільне господарство (а.с.25).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 лютого 1993 року № 2232-XII, із змінами (надалі Закон № 2232), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За приписами ст. 41 Закону № 2232 виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі Закон 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога) гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно зі ст. 16-1 Закону № 2011-XII (в редакції Закону на час виникнення спірних відносин та який підлягає застосуванню) визначено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 не посилалась на ту обставину, що вона перебувала на утриманні зниклого безвісти, та не порушує перед судом питання про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_5

Ст. 16-1 Закону № 2011, у редакції станом на час вирішення справи судом (в редакції Закону № 3515-IX від 09 грудня 2023 року) передбачає, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, і жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Закон № 3515-IX від 09 грудня 2023 року набрав чинності 29 березня 2024 року, його прикінцеві та перехідні положення передбачають, що цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.

Отже, Закон № 3515-IX від 09 грудня 2023 року не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 16-3 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», із змінами, (далі Постанова № 168) особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата складання актового запису про смерть, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Матеріали справи не містять даних про те, що позивач, будучи особою, яка включена до переліку тих, хто має право на отримання грошової допомоги згідно з ч. 1 ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ, у встановленому законом порядку зверталася з відповідною заявою, а уповноваженим органом не приймалося рішення про відмову позивачу у призначення такої допомоги.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів стосовно того, що відповідачі Мринська об`єднана територіальна громади в особі Мринської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерства оборони України чи військова частина НОМЕР_1 , до яких позивач звернулася до суду з цим позовом, порушили права чи законні інтереси позивача та для захисту яких у встановленому законом порядку позивач звернулась до суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до частини 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами 1 та 2 статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною 1 статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (ст. ст. 3, 74 СК України).

Згідно з абзацом 5 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин

Так, для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України, де визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Отже, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільного побуту; взаємних прав та обов`язків (ст. ст. 3, 74 СК України).

Обов`язковою умовою для визнання факту проживання однією сім`єю, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.

Згідно з абз. 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень п. 6 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ч. ч. 4, 5, ст. 22 «Про міліцію» та ч. 6 ст. 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») вказано, що обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Встановлення факту проживання однією сім`єю передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (ст. ст. 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти спільної присутності їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між особами є усталені відносини, притаманні сім`ї.

Наведене також узгоджуються із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (№ 61-3071св21), та інших.

Доказами, на які ОСОБА_1 посилається як на обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема, є те, що з ОСОБА_5 систематично перераховував на банківську картку грошові кошти.

Разом з тим, згідно з наданою до суду інформацію про рух коштів по картці/рахунку ОСОБА_1 лише тричі за період з 15 серпня 2023 року по 12 жовтня 2023 року здійснював таке перерахування, інформація щодо переказу коштів не містить жодних відомостей щодо їх цільового призначення, а сам факт здійснення таких банківських переказів не може слугувати достатнім доказом проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю.

Дослідженими в справі доказами встановлено, що позивач ОСОБА_1 упродовж 2023 року також отримувала доходи і з інших джерел, зокрема, перекази від інших фізичних осіб, зарплату - філія Ніжинське лісове господарство (07 лютого 2023 року) (а.с.23).

Той факт, що оригінал трудової книжки серії НОМЕР_3 , виданої на ім`я ОСОБА_5 , копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.26-30), особиста медична документація та банківські картки останнього знаходяться у позивачки ОСОБА_1 , сам по собі не свідчить про те, що указані особи проживали однією сім`єю.

Також позивач посилається на ту обставину, що факт спільного проживання підтверджується довідкою Мринської сільської ради 06 листопада 2025 року (вих. № 221/03-08).

Суд констатує, що матеріали справи містять довідку Мринської сільської ради від 06 листопада 2025 року (вих. № 221/03-08), якою стверджується, що разом з ОСОБА_1 проживав без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 (до 2022 року), а в подальшому за адресою: АДРЕСА_3 (до призову на військову службу в ЗСУ) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Разом вели спільне господарство (а.с.25).

Утім, зазначена довідка судом оцінюється критично, адже ані її зміст, ані відомості, які в ній зазначені, не наводять ознак, властивих для проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача та ОСОБА_5 . На думку суду, даний документ не містить належних відомостей, які входять до предмету доказування у даній справі.

Інших доказів на підтвердження спільного сімейного бюджету, спільних витрат, у тому числі щодо взаємного утримання житла (платіжних документів на оплату житлово-комунальних послуг, спільних рахунків за ремонт, придбання меблів чи побутової техніки тощо які свідчать про спільне утримання житла), які є обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї стороною позивача суду не надано.

Суд привертає увагу, що зникнення безвісти ОСОБА_5 не виключає необхідності підтвердження того, що він не перебував в іншому офіційному шлюбі, оскільки це може впливати на правовий статус фактичних стосунків між позивачем та ОСОБА_5 . Відсутність доказів про перебування чоловіка в іншому шлюбі допомагає уникнути суперечностей і підтверджує, що фактичні стосунки з жінкою є єдиними.

Однак, підтвердження, що ОСОБА_5 не перебував в іншому шлюбі суду не надано.

Як встановлено з досліджених в справі доказів, ОСОБА_5 з 12 лютого 1997 року має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем проживання своїх батьків (а.с.11, 12 зв. ст.).

Посилаючись на те, що виписана повістка про призив ОСОБА_5 на службу під час мобілізації була виписана на адресу в с. Мрин сторона позивача у встановленому порядку такий факт не підтвердила.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу задоволенню не підлягають, оскільки показання свідків не підтверджують ознак, властивих для проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Отже, надані суду спільні фотографії ОСОБА_1 та ОСОБА_5 можуть бути додатковим, але не основним доказом у справі про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу (а.с.31-33). При цьому, суд оцінює докази у сукупності, з огляду на всі обставини справи.

Водночас, при вирішення цієї справи суд ураховує, що встановлення факту спільного проживання заявника із загиблим військовослужбовцем як чоловіка та жінки не дає правових підстав для віднесення заявника до кола осіб, які згідно зі ст. 16-1 Закону № 2011-XII в редакції, яка розповсюджується на спірні правовідносини, мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.

Тобто зазначений факт в даному випадку не породжує юридичного наслідку для позивача.

Ураховуючи встановлені судом обставини та положення норм законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд робить висновок, що ОСОБА_1 не довела обґрунтованості заявлених вимог належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є безпідставними, в їх задоволенні необхідно відмовити.

Щодо визнання позову відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд зазначає про таке.

Частиною 3 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданнями та основними засадами цивільного судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та диспозитивність.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;

У силу статей 12, 13, 43 ЦПК України, виходячи з принципу диспозитивності та змагальності у цивільному судочинстві, учасники справи на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, а також несуть ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій.

Згідно з частиною ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, якщо визнання позову відповідачем суперечить чинному законодавству або порушує права, свободи чи законні інтереси інших осіб, суд має право відмовити у прийнятті такого визнання. Це свідчить про те, що суд не лише враховує волю сторін, а й забезпечує дотримання правових норм і захист інтересів усіх учасників процесу, що є запорукою справедливого судочинства.

Оскільки визнання позову відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суперечить закону суд відмовляє у прийнятті такого визнання.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 315, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Мринської об`єднаної територіальної громади в особі Мринської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 встановлення факту постійного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_6 ;

відповідачі:

Мринська об`єднана територіальна громада в особі Мринської сільської ради, код згідно з ЄДРПОУ 04412337, адреса місцезнаходження: 17113, вул. Броварця, буд. 1, с. Мрин, Ніжинського району Чернігівської області;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_7 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_7 ;

Міністерство оборони України, адреса місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр-кт. Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022.

Військова частина НОМЕР_1 , код згідно з ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса для листування: ІНФОРМАЦІЯ_9 ;

Повний текст рішення виготовлено та оголошено 23 квітня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА