Ухвала суду № 136113353, 30.04.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.04.2026 Справа № 914/1269/26

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали

за заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод», 79034, м. Львів, вул. Угорська, буд. 22 (ідентифікаційний код - 01553681)до боржника:Фізичної особи-підприємця Пахолків Іванни Іванівни, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 )про:видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості у сумі 45 404,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод»» з вимогою про видачу судового наказу щодо стягнення з фізичної особи-підприємця Пахолків Іванни Іванівни заборгованості у сумі 45 404,91 грн за орендну плату за договором суборенди та комунальні послуги, а також судового збору в сумі 332,80 грн.

Розглянувши подану заяву відповідно до вимог розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

В силу приписів частини першої та другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження;

2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно господарського процесуального законодавства, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці (ч.ч. 1, 2 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України).

Зазначені приписи законодавства мають спеціальний характер та підлягають безумовному врахуванню як учасниками справи, так і судом з метою визначення порядку правового регулювання під час здійснення стягнення на підставі судового наказу.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що спірні правовідносини виникли внаслідок неналежного виконання фізичною особою-підприємцем Пахолків Іванною Іванівною зобов`язань щодо сплати орендної плати за договором суборенди № 603 від 01.06.2024 та комунальних послуг.

Однак судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця Пахолків Іванни Іванівни припинено 10.10.2025 на підставі власного рішення.

Таким чином, заява про видачу судового наказу подана до суб`єкта господарювання, який припинив здійснення господарської діяльності, а факт державної реєстрації припинення підтверджується її проведенням у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Водночас суд зазначає, що заявник звернувся із заявою, яка підлягає розгляду в порядку наказного провадження, а не позовного провадження. При цьому під час розгляду вимог у наказному провадженні та видачі судового наказу суд не досліджує обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв`язку з припиненням її статусу підприємця.

Отже, звертаючись із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження та визначаючи боржником фізичну особу-підприємця, яка втратила відповідний статус, заявник не врахував, що процедура наказного провадження застосовується виключно щодо суб`єктів господарювання, а припинення статусу підприємця унеможливлює її застосування.

За таких обставин, враховуючи припинення Пахолків Іванною Іванівною підприємницької діяльності, тобто припинення суб`єкта господарювання, суд, на підставі пункту 4 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод»» у видачі судового наказу.

Відповідно до частини 2 статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись статтями 147, 150, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод»» у видачі судового наказу.

2. Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

3. Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Ухвалу складено та підписано 30.04.2026.

Суддя Мазовіта А.Б.