Ухвала суду № 136112499, 30.04.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

30.04.2026м. ДніпроСправа № 904/2337/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліз" (ідентифікаційний код 40385766; вул. Лозова, буд.13, м. Дніпро, 49025)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Морозова Олексія Валентиновича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 )

про стягнення 750000,00грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Морозова Олексія Валентиновича заборгованості за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 1 від 05.03.2025 у розмірі 750 000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що між ТОВ "Геліз" та ФОП Морозовим О.В. укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 1 від 05.03.2025. На виконання цього договору позивач передав, а відповідач прийняв грошові кошти в розмірі 750000,00грн. 28.02.2026 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою продовжили строк повернення фінансової допомоги до 05.03.2028 та погодили графік щомісячного погашення боргу рівними частинами по 31250,00 грн не пізніше 05 числа кожного календарного місяця, починаючи з 05.03.2026. Пунктами 3.1 3.2 Додаткової угоди передбачено право Позивача у разі прострочення будь-якого щомісячного платежу понад 30 календарних днів вимагати дострокового повернення всієї непогашеної суми боргу. Перший щомісячний платіж, який мав бути здійснений до 05.03.2026, та наступний платіж Відповідач не сплатив.

У зв`язку з простроченням платежу понад 30 календарних днів Позивач 15.04.2026 направив Відповідачу письмову вимогу про дострокове повернення всієї непогашеної суми боргу - 750000,00 грн. Після отримання вимоги (23.04.2026) Відповідач борг не сплатив, унаслідок чого станом на день звернення до суду основна заборгованість становить 750000,00 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025 справу №904/2337/26 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом:

накладення арешту у межах ціни позову на транспортні засоби, що належать Морозову Олексію Валентиновичу, а саме:

- Ford Escort Van, вантажний, 1999 року випуску, колір білий, тип кузову фургон, призначення спеціалізований, загальна вага 1900кг, об`єм двигуна 1753 куб.см, паливо- дизельне паливо, дата реєстрації права власності 29.03.2023;

- ВАЗ 210934, легковий, 2007 року випуску, колір сірий, тип кузову хетчбек, призначення загальний, загальна вага 1 370 кг, об`єм двигуна 1596куб.см, паливо-бензин, дата реєстрації права власності 16.10.2018;

визначити спосіб арешту транспортних засобів шляхом заборони їх відчуження, продажу, дарування, міни, передачі у заставу, зняття з обліку, перереєстрації та вчинення будь-яких реєстраційних дій до набрання законної сили рішенням у справі або до скасування заходів забезпечення позову.

Позивач вважає, що ризик утруднення виконання рішення суду в цій справі є реальним та підтвердженим з огляду на те, що:

відповідачем не сплачено перший платіж за погодженим графіком, тобто допущено прострочення одразу після реструктуризації боргу;

відповідачем не виконано вимогу про дострокове повернення усієї суми боргу.

Позивач вважає, що виконання судового рішення в цій справі (у разі задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач майно чи необхідну суму грошових коштів. В умовах вільного володіння своїм майном відповідач має достатні можливості для розпорядження ним, що зробить неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а саме стягнення грошових коштів.

При цьому позивач визначає види засобів забезпечення позову:

- відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України накладення арешту на майно та /або грошові кошти відповідача;

- відповідно до пунктів 2,4 частини першої статті 137 ГПК України забороною відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії щодо такого майна.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності з частиною 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( частини 3 ст. 13 ГПК України ).

Верховний Суд звертав увагу, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Водночас, накладення арешту на майно не має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Частиною 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом:

1) наявності спору між сторонами;

2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та

4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

З огляду на викладені в заяві про забезпечення позову та надані позивачем докази, у суду відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки транспортні засоби залишаються в його володінні та користуванні.

Ураховуючи, що між сторонами виник майновий спір щодо стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги, зміст позовних вимог, яким є стягнення боргу, розмір якого становить 750 000,00 грн, існування ризику відчуження відповідачем належного йому рухомого майна, суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на таке майно, оскільки у випадку його відчуження це може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення про стягнення боргу у разі задоволення судом його позовних вимог до фізичної особи-підприємця Морозова О.В.

За обставин цієї справи такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав ФОП Морозова О.В., оскільки транспортні засоби, на які накладений арешт, залишається в його володінні та користуванні.

Суд врахував, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.

Разом з тим, суд зауважує, що арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21, Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22 (провадження № 61-18041св23)).

Арешт віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Отже, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.

За таких обставин, враховуючи предмет спору у цій справі, не є необхідним і співмірним додатково забороняти відповідачу та іншим особам (перелік яких позивачем не наведено в заяві) вчиняти дії щодо зазначеного рухомого майна.

Суд враховує, що обраний заявником вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно фактично залишиться у володінні відповідача, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним.

За таких обставин, з метою забезпечення реального захисту порушених прав та інтересів позивача, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в частині вимоги про накладення арешту на рухоме майно відповідача.

При цьому, суд зазначає, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).

В іншій частині вимоги заяви залишити без задоволення.

Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У частині 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.

Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліз" про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на транспортні засоби, що належать Фізичній особі підприємцю Морозову Олексію Валентиновичу (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ), а саме:

- Ford Escort Van, вантажний, 1999 року випуску, колір білий, тип кузову фургон, призначення спеціалізований, загальна вага 1900кг, об`єм двигуна 1753 куб.см, паливо- дизельне паливо, дата реєстрації права власності 29.03.2023;

- ВАЗ 210934, легковий, 2007 року випуску, колір сірий, тип кузову хетчбек, призначення загальний, загальна вага 1 370 кг, об`єм двигуна 1596куб.см, паливо-бензин, дата реєстрації права власності 16.10.2018,

у межах суми позовних вимог в розмірі 750000,00 грн (сімсот п`ятдесят тисяч гривень 00 коп), що відповідає розміру стягнення заборгованості за поданим позовом.

В іншій частині вимоги заяви залишити без задоволення.

Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліз" (ідентифікаційний код 40385766; вул. Лозова, буд.13, м. Дніпро, 49025)

Боржником за цією ухвалою є: Фізична особа - підприємець Морозова Олексія Валентиновича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 )

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Дата набрання ухвалою законної сили 30.04.2026.

Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки - до 01.05.2029.

Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.М. Євстигнеєва