Рішення № 136110756, 28.04.2026, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/177/26

2/530/478/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

28.04.2026 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Ситник О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в місті Зіньків Полтавської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

02.02.2026 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 10.10.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №100703259, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит 3300 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором, відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.

28.02.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал було укладено Договір відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т, відповідно до якого до ТОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .. Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із вказаним позовом до суду, заборгованість становить 12200,07 грн., з них 2970,00 грн - прострочена за тілом кредиту, 8999,07 грн - заборгованість за відсотками ,231 гн заборгованість за комісією.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по кредитному договору №100703259 від 10.10.2023 року у загальному розмірі 12200,07 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 09.02.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Представник позивача просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачу ОСОБА_1 було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі та супровідний лист за адресою її місця реєстрації, що підтверджується поштовим повідомленням, 28.02.2026 року відповідач отримала зазначений лист та надіслала до суду відзив на позов.

З відзиву ОСОБА_2 вбачається, що нею фактично отримано кредитні кошти у розмірі 3300 грн ,заявлена до стягнення сума 12200,07 грн майже в чотири рази перевищує тіло кредиту . На даний час вона перебуває у декретній відпустці ,не має стабільного заробітку , прострочення сплати кредиту виникло у зв`язку з скрутним матеріальним становищем ,просить зменшити розмір неустойки та відсотків, оскільки вони є надмірними та зменшити розмір витрат на правову допомогу, оскільки не співрозмірні із складністю справи та обсягом наданої правової допомоги. Крім цього з додатків до відзиву вбачається ,що вона уклала шлюб з ОСОБА_3 ,після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 128 ЦПК України судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судом встановлено, що 10.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений Кредитний договір №100703259 , за умовами якого позикодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) в розмірі 3300 грн., а позичальник зобов`язалася повернути кредит, проценти та комісію.

Відповідно до пункту 1.5 Договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 12200,07 грн, що включає, окрім тіла кредиту, комісію 231,00 грн, проценти за користування кредитом протягом поточного року 10395,00грн., які нараховуються за ставкою 3,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 574,20 грн.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до умов Договору позичальник сплачує позикодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування (пункти 2.2.1 - 2.2.3 Договору).

Крім того, пунктом 2.3 Договору передбачені умови пролонгації договору на 3, 7, 15 днів за відповідною пропозицією позикодавця із обов`язковим вчиненням позичальником певних дій, у тому числі сплатою комісії за продовження кредиту та частки заборгованості по кредиту; волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту підтверджується здійсненням ним відповідного платежу.

Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту. Строк дії Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до момент повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовилися, що повне виконання зобов`язань повинно відбутися не пізніше дати встановленої пунктом 1.4 Договору 23.01.2024 року (пункт 7.1 Договору).

У Графіку розрахунків, який є Додатком № 1 до Кредитного договору, міститься розрахунок заборгованості (в тому числі суми кредиту, комісії за надання кредиту і процентів) із зазначенням дати платежу (повернення кредиту та сплати комісії та процентів).

Кредитний договір з Додатком підписаний ОСОБА_1 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 572533, який відправлений позичальнику 10.10.2023 13:35:14 на номер телефону0689889948 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан». ( а.с.15)

Згідно з копією платіжного доручення № 74175411 від 10.10.2023 ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на картковий рахунок, кредитні кошти згідно договору № НОМЕР_1 у розмірі 3300 грн.( а.с.16).

28.02.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ, згідно з умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги, зокрема за Кредитним договором № 100703259.

Згідно з наданою позивачем випискою з особового рахунку за кредитним договором 100703259, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» станом на 05.01.2026 року становить 12200,07 грн, з яких 2970,00 - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8999,07 грн прострочена заборгованість за відсотками; 231 грн прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту( а.с.17)

Відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23402755/3541 від 29.12.2025 на адресу вказану нею в кредитному договорі, у якій ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомило про відступлення ТОВ «Мілоан» права вимоги за кредитним договором № 100703259 та вимагало виконати зобов`язання протягом 3 днів, а саме негайно погасити заборгованість у сумі 12200,07 грн на вказані у претензії реквізити ( а.с.28).

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст. 1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналогічні положення містить ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 202, 205, 207, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливістю спірних правовідносин у даній справі є укладання договору про надання споживчого кредиту через інформаційно-телекомунікаційну систему товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт товариства або мобільний додаток. З урахуванням даної обставини, застосуванню підлягають наступні положення законодавства.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

Порядок укладення електронного договору передбачений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи кредитний договору №100703259 від 10.10.2023 року укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства (пункт 6.1 Договору) шляхом ідентифікації позичальника та використання нею електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, чому передувало подання відповідної заяви позичальником із зазначенням своїх персональних даних, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Таким чином, позивачем доведений факт укладення кредитного договору на умовах, визначених у ньому, між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової шляхом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) позивача укласти такий договір у мережі Інтернет на інтернет-ресурсі Товариства, як різновиду інформаційно-телекомунікаційної системи. При цьому прийняття відповідачем пропозиції укласти зазначений договір здійснено шляхом заповнення нею формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі та підписанням за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За таких обставин, укладений між сторонами кредитний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення та є підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків, передбачених цим договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договірні зобов`язання ТОВ «Мілоан» виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит в сумі 3 300 грн шляхом перерахування на визначений відповідачем картковий рахунок.

Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначених договором строку і обсягу не виконала, і станом на час розгляду справи відомостей про погашення заборгованості повністю чи частково суду не надано, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 2970 грн (тіло кредиту).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, сума яких становить 8999,07 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом.

В таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання від дати спливу строку кредитування.

Така правова позиція підтверджена правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18, від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі №536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц.

Як вбачається з копії кредитного договору № 10703259 від 10.10.2023 та додатку № 2 до нього сторони обумовили і дійшли згоди щодо обов`язку сплати позичальником процентів за користування кредитом, які нараховуються від фактичного залишку за кожен день кредитування, і такі проценти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року при розгляді справи № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18, висловила правову позицію , що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Нарахування процентів за користування кредитом (кредитними коштами), про стягнення яких просить позивач, є відмінним від порядку та періоду нарахування платежів, що здійснюються за порушення зобов`язання за кредитним договором, зокрема відповідно до статті 625 ЦК України, як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. В охоронних/спірних правовідносинах права та інтереси кредитора мали б бути забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд відхиляє положення пункту 2.2.3 Договору в частині можливості Товариства нараховувати проценти за користування кредитом у разі продовження позичальником користування кредитом після закінчення дати кредитування, яке нівелюється пунктом 7.1 Договору, яким передбачений строк дії договору до повного виконання зобов`язань, яке повинно відбутися не пізніше 23.01.2024, а також наведеними вище нормами законодавства та судової практики.

При цьому ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимог про стягнення з позичальника встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України не заявляв.

З огляду на наведене, вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 8999,07 грн., нарахованих в межах строку кредитування, є обґрунтованою та не спростована відповідачем, а скрутне матеріальне становище відповідача не позбавляє останню від виконання умов кредитного договору.

Що стосується позовних вимог про стягнення комісії, суд вважає в цій частині позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

У змісті позовної заяви позивач вимагає стягнення 231,00 гривень заборгованості за комісією.

Згідно п. 1.5.1 Кредитного договору зазначено, що комісія за надання кредиту 231,00 гривень, яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Проте, ці вимоги не підлягають задоволенню, бо стягнення комісії, пов`язаної з обслуговуванням безпосередньо цього кредиту, суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як наголошено у висновках Верховного Суду України в постановах від 16 листопада 2016 року (справа № 6-1746цс16), від 06 вересня 2017 року (справа № 6-2071цс16) і підкреслено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року (справа № 666/4957/15-ц), з посиланням на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зміст якого кореспондується до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що до змісту складової частини кредитного договору було закладено умови з виплати йому позичальником комісії, зокрема за надання кредиту, як за дії, вчинювані на власну користь ТОВ «Мілоан», що є нікчемними та не потребують визнання їх недійсними, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за комісією у розмірі 231,00 гривень.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають до часткового задоволення на суму 11969,07 грн

Що стосується судових витрат то суд зазначає наступне:

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662, 40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частина 1, 2 статті 137 ЦПК України).

Частина 4 ст.137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між ТО «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет»; ордер про надання правничої допомоги серії ВС № 1408806 від 20 жовтня 2025 року; Акт № Д/13831 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 05 січня 2026 року, відповідно до якого сторони погодили суму наданих послуг в розмірі 8000,00 грн; детальний опис наданих послуг від 05 січня 2026 року до Акту № Д/13831 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №100703259, де боржником виступає ОСОБА_1 .

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відзив відповідача в якому ОСОБА_2 просила зменшити розмір витрат на правову допомогу так як вини є завищеними.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року в справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, процесуальний закон передбачає доведення розміру витрат на професійну правову допомогу шляхом подання стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, детального опису робіт (наданих послуг), а також надання доказів понесення таких витрат та їх співмірності у випадку заперечень проти їх розміру іншої сторони.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, однак суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

Відтак, суд вважає, що сума витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн є завищеною. Враховуючи, що позов задоволено частково, а також беручи до уваги складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений час на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат, а також заперечення сторони відповідача з приводу заявлених вимог на правову допомогу, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2609,15 (2662,40*98 ( відсоток задоволеного позову) :100 % )=2609,15 грн

На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 527, 530, 549, 551, 1049, 1050, 1054, ЦК України, ст.12,13,19, 81, 210, 247, 258-259, 263-268,274-279, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,місце реєстрації АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, р/р НОМЕР_3 в АТ «Креді Агріколь Банк», суму заборгованості за кредитним договором № 100703259 від 10.10.2023 р. в загальному розмірі 11969 (одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят девять) грн 07 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,місце реєстрації АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, р/р НОМЕР_3 в АТ «Креді Агріколь Банк», судовий збір в сумі 2609 (дві тисячі шістсот дев`ять) грн. 15 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ситник