Рішення № 136110484, 21.04.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/6712/25

Провадження 2-575/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінченко О.М.

при секретарях Калашник І.В., Колісник К.С.,

представників Кулініченко Г.В., Пурлінський Д.Ю., Пархоменко С.С.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоровий Дух», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвайт» про визнання недійсним акту приймання-передачі, скасування державної реєстрації та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2025 року позивачі звернулись з даною позовною заявою, обґрунтовуючи яку вказали, що 13.07.2023 року о 16 годині 06 хвилин виникла пожежа у елітному заміському клубі Queencountryclub, розташованому за адресою: смт. Козин, вул. Обухівське шосе, 55, власником якого на час пригоди був відповідач ТзОВ «Здоровий Дух». Пожежа з заміського клубу Queencountryclub, перекинулась на приватну земельну ділянку з будівлями та господарськими спорудами позивачів за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок пожежі було повністю знищено майно позивачів: лазню, альтанку, господарчий блок, покрівлю, перекриття, підлогу, внутрішнє обладнання стін, побутові прилади та інше майно. В перші дні після пожежі представники відповідача обіцяли позивачам відшкодування збитків, але три місяці очікування обіцянки, нічого не дали. Дані неправомірні дії відповідача, ТзОВ «Здоровий Дух», сприяли зверненню позивачів з позовною заявою до Обухівського районного суду Київської області про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок пожежі. 26.07.2024 року рішенням Обухівського районного суду Київської області по цивільній справі №372/5505/23 в задоволенні позову було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачі подали апеляційну скаргу. 03.07.2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційна скарга позивачів була задоволена частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 26.07.2024 року було скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоровий Дух» про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок пожежі задовольнили частково. Стягнули з Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоровий Дух» (код ЄДРПОУ 39098001) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) - 5005426 (п`ять мільйонів п`ять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 00 коп. на відшкодування майнової шкоди (збитків) завданих внаслідок пожежі та - 34112 (тридцять чотири тисячі сто дванадцять) грн. вартості проведеного експертного дослідження. Стягнули з Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоровий Дух» (код ЄДРПОУ 39098001) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди. Стягнули з Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоровий Дух» (код ЄДРПОУ 39098001) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) 30000 (тридцять тисяч) грн. На підставі постанови Київського апеляційного суду позивачі отримали виконавчі листи та звернулись до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві з заявами про відкриття виконавчого провадження. В жовтня 2025 року даний відділ виконавчої служби листом №78912646/10 від 01.10.2025 року повідомив позивачів, що виконавчі листи не можуть бути виконані, так як у відповідача, ТзОВ «Здоровий Дух», відсутнє нерухоме майно та будь-які кошти. Після отримання цього листа позивачі взнали, що 16.04.2024 року, під час розгляду цивільної справи №372/5505/23 в Обухівському районному суді Київської області, відповідач, ТзОВ «Здоровий Дух», згідно нотаріально посвідченого акту приймання-передачі передав у власність, безоплатно, товариству з обмеженою відповідальністю «САНВАЙТ» : дві земельні ділянки площею 0,3282 га. та 0,45 га. з багатофункціональним розважально-оздоровчим комплексом з закладом громадського харчування загальною площею 1 863,9 кв. за адресою: АДРЕСА_2 . 17.04.2024 року вищевказані об`єкти нерухомого майна ТзОВ «Здоровий Дух», на підставі актів приймання-передачі від 16 квітня 2024 року, були зареєстровані за ТзОВ «САНВАЙТ». Дані акти були складені відповідачами для не виконання рішення суду, а тому просять в судовому порядку визнати недійсними акти приймання-передачі та скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно.

27.11.2025 року ухвалою було відкрите провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання на 16.12.2025 року.

16.01.2026 року представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоровий Дух», ОСОБА_3 , подав відзив на позовну заяву.(а.с.70-74)

19.01.2026 року представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвайт», Пархоменко С.С. подав відзив на позовну заяву.(а.с.103-105)

03.02.2026 року представник позивачів, Кулініченко Г.В., подав відповідь на відзиви відповідачів. (а.с.123-125).

10.02.2026 року представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоровий Дух», ОСОБА_3 , подав заперечення на відповідь на відзив представника позивачів.(а.с.138,139)

02.03.2026 року ухвалою було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 25.03.2026 року.

Позивачі та їх представник, ОСОБА_4 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, вказавши, що 13.07.2023 року відбулася пожежа на території елітного заміського клубу Queencountryclub, розташованому за адресою: смт. Козин, вул. Обухівське шосе, 55, власником якого на час пригоди був відповідач ТзОВ «Здоровий Дух». Пожежа перекинулась з даного закладу на їх домоволодіння, внаслідок чого було знищене їх нерухоме майно. Перші місяці, після пожежі, відповідач зобов`язувався відшкодувати збитки, але відновлюючи свою територію збитки позивачам не відшкодували, а тому вони змушені були звернутися до суду. Рішенням Обухівського районного суду Київської області в задоволенні позовну було відмовлено повністю, а Київський апеляційний суд своєю постановою скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив їх вимоги частково. Після отримання виконавчих листів та подачі їх на виконання їм стало відомо, що відповідачі передали все своє нерухоме майно дві земельні ділянки, оздоровчий комплекс співвідповідачу, ТзОВ «Санвайт». Дані дії відбулися під час розгляду їх справи про відшкодування збитків заподіяних пожежею. Виходячи з цього просять визнати акти приймання недійсними та скасувати державну реєстрацію.

Представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоровий Дух», ОСОБА_3 , в судову засіданні, в режимі відео конференції, підтримавши свій відзив, проти позову заперечив повністю, вказавши, що позов є втручанням в господарську діяльність суб`єктів господарювання. На час розгляду попередньої справи не було рішення суду про стягнення збитків з їх товариства, а тому оформлення передачі майна було здійснено з дотриманням законодавства. Виходячи з цього просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвайт», Пархоменко С.С., в судову засіданні, в режимі відео конференції, підтримавши свій відзив, проти позову заперечив повністю, вказавши, що задоволення позову позбавить їх товариство законно набутого майна, а тому просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши позивачів, їх представника, представників відповідачів, перевіривши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.07.2023 року о 16 годині 06 хвилин виникла пожежа у елітному заміському клубі Queencountryclub, розташованому за адресою: смт. Козин, вул. Обухівське шосе, 55, власником якого на час пригоди був відповідач ТзОВ «Здоровий Дух». Пожежа з заміського клубу Queencountryclub, перекинулась на приватну земельну ділянку з будівлями та господарськими спорудами позивачів за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок пожежі було повністю знищено майно позивачів: лазню, альтанку, господарчий блок, покрівлю, перекриття, підлогу, внутрішнє обладнання стін, побутові прилади та інше майно.

Дані обставини підтверджуються рішеннями судів по справі №372/5505/23 (а.с.18-47), а тому при розгляді даної справи доказуванню не підлягають.

31.07.2023 року статутний капітал відповідача, ТзОВ «Здоровий Дух» складав 5639333 грн. 33 коп.. Засновниками були: ОСОБА_5 з 845900 грн.; Компанія «КАФФЕ ЕНД РЕСТАУРАНТ МЕНЕДЖМЕНТ ЛТД» з 3947533.грн.; ОСОБА_6 з 845900 грн..

31.08.2023 року відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Санвайт», придбало у ОСОБА_6 , згідно договору купівлі-продажу 15% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоровий дух», що становить 845900 грн. (а.с.77,93).

Цього ж дня, 31.08.2023 року, на виконання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 31.08.2023 року сторони договору склали акт приймання-передачі частки. (а.с.78,93)

31.08.2023 року відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Санвайт», придбало у ОСОБА_5 , згідно договору купівлі-продажу 15% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоровий дух», що становить 845900 грн. (а.с.79-80,96).

Цього ж дня, 31.08.2023 року, на виконання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 31.08.2023 року сторони договору склали акт приймання-передачі частки. (а.с.80-81,97)

01.09.2023 року статутний фонд відповідача, ТзОВ «Здоровий Дух» складав 5 639 333 грн.. При цьому, відповідно до частки в статутному фонді засновниками були: Компанія «КАФФЕ ЕНД РЕСТАУРАНТ МЕНЕДЖМЕНТ ЛТД» з 3947533 грн.;ТзОВ «САНВАЙТ» з 1691800 грн.(а.с.127)

02.11.2023 року позивачі звернулись до Обухівського районного суду Київської області з позовною заявою про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок пожежі.(а.с.18,19)

01.02.2024 року статутний фонд відповідача, ТзОВ «Здоровий Дух» складав 1691800 грн.. При цьому, відповідно до частки в статутному фонді засновниками були: ТзОВ «САНВАЙТ» з 1657964грн. та ОСОБА_7 з 33836 грн. (а.с.128)

15.04.2024 року відповідач ТзОВ « Санвайт» звернулось з нотаріально посвідченою заявою до загальних зборів ТзОВ «Здоровий Дух», що вони виходять із складу засновників останнього, мають частку в статутному капіталі 98%, що складає 1657964 грн. 00 коп. та просять їх виключити зі складу учасників.(а.с.82,99)

16.04.2024 року рішенням загальних зборів ТзОВ «Здоровий Дух» вирішено здійснити виплату внеску до статутного капіталу ТзОВ «Санвайт», який складає 3126585,81 грн.,згідно п.2 порядку денного ,шляхом передачі двох земельних ділянок площею 0,3282 га. та 0,45 га. за адресою: АДРЕСА_2 ; та багатофункціонального розважально-оздоровчого комплексу з закладом громадського харчування загальною площею 1 863,9 кв. за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.49,82-84,100,101)

Цього ж дня, 16.04.2024 року, відповідачі склади нотаріально посвідчений акт приймання-передачі нерухомого майна - двох земельних ділянок площею 0,3282 га. та 0,45 га. за адресою: АДРЕСА_2 ; та багатофункціонального розважально-оздоровчого комплексу з закладом громадського харчування загальною площею 1 863,9 кв. за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.84-85,102)

29.04.2024 року статутний фонд відповідача, ТзОВ «Здоровий Дух» складав 33836 грн.. При цьому, відповідно до частки в статутному фонді засновником залишився ОСОБА_7 з 33836 грн. (а.с.126)

26.07.2024 року рішенням Обухівського районного суду Київської області по цивільній справі №372/5505/23 в задоволенні позову позивачів було відмовлено.(а.с.18-28)

03.07.2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційна скарга позивачів була задоволена частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 26.07.2024 року було скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоровий Дух» про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок пожежі задовольнили частково. Стягнули з Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоровий Дух» (код ЄДРПОУ 39098001) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) - 5005426 (п`ять мільйонів п`ять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 00 коп. на відшкодування майнової шкоди (збитків) завданих внаслідок пожежі та - 34112 (тридцять чотири тисячі сто дванадцять) грн. вартості проведеного експертного дослідження. Стягнули з Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоровий Дух» (код ЄДРПОУ 39098001) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди. Стягнули з Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоровий Дух» (код ЄДРПОУ 39098001) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) 30000 (тридцять тисяч) грн.(а.с.30-47)

01.10.2025 року Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві листом №78912646/10 повідомив позивачів, що виконавчі листи не можуть бути виконані, так як у відповідача, ТзОВ «Здоровий Дух», відсутнє будь-яке майно та кошти.(а.с.48)

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 р. в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі№759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Відповідно до частин першої, третьої та п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

13.07.2023 року відбулася пожежа на території відповідача, ТзОВ «Здоровий Ду», яка перекинулась на приватну територію позивачів та заподіяла останнім матеріальну і моральну шкоду, що підтверджується рішенням суду по справі №372/5505/23, а тому не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.

З часу пожежі, 13.07.2023 року, по час звернення позивачів до суду, прийняття рішення Київським апеляційним судом, 03.07.2025 року, статутний капітал відповідача, ТзОВ «Здоровий Дух» зменшився з 5 639 333 грн. до 33836 грн. і об`єкт нерухомого майна, з якого почалася пожежа був переданий інший юридичній особі, ТзОВ «САНВАЙТ», що ставить під сумнів дані дії.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частини першої та частини п`ятої статті 203 ЦК України, що, за правилами статті 215 цього Кодексу, є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікти порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним.

Отже, цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення виконання зобов`язання зі сплати грошових коштів, в тому числі, на відшкодування шкоди або виконання судового рішення.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19).

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Саме такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1873цс16, від 23 серпня 2017 року у справі№ 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203,215,234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема, чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанови Верховного Суду: від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19), від 16 червня 2021 року у справі№ 747/306/19 (провадження № 61-1272св20).

Подібні висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 757/33392/16 (провадження № 61-10541св19), у якій зазначено, що правочином, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним правочином), може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511 св 19)).

Відповідачами був складений акт приймання-передачі нерухомого майна під час розгляду справи в суді, тому суд вважає за необхідне визнати його недійсним.

Укладення даного правочину, акту передачі нерухомого майна, сприяло відсутності його, коштів на відшкодування збитків позивачам.

Визнаючи недійсним акт укладений між відповідачами, суд вважає за необхідне скасувати реєстрацію даного майна за відповідачем.

Суд при розгляді справи також враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах «Проніна проти України», «Трофимчук проти України», де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі.

За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачі звільнені від сплати судового збору, а тому суд вважає за необхідне стягнути його з відповідачів в рівних частинах.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15,16,614,759,779,1166,1218,1230 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 76, 81,82,89, 141, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна із статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоровий Дух» укладений 16 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Здоровий Дух» та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНВАЙТ» щодо нерухомого майна: земельної ділянки, кадастровий номер 3223155400:05:047:0016, загальною площею 0,45 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, кадастровий номер 3223155400:05:047:0017, загальною площею 0,3282 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; багатофункціонального розважально-оздоровчого комплексу з закладом громадського харчування загальною площею 1 863,9 кв. за адресою: АДРЕСА_2 .

Скасувати реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «САНВАЙТ» від 17 квітня 2024 року на нерухоме майно: земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:05:047:0016, загальною площею 0,45 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:05:047:0017, загальною площею 0,3282 га., що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Обухівське шосе; багато функціонального розважально-оздоровчого комплексу з закладом громадського харчування загальною площею 1 863,9 кв. за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоровий Дух» та Товариства з обмеженою відповідальністю «САНВАЙТ» на користь держави в рівних частинах судовий збір по 7570 грн. 00 коп. з кожного..

Рішення суду може бути оскаржене до Киівського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2026 р.

Суддя О.М.Зінченко