Рішення № 136110471, 13.04.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4957/25

Провадження 2-269/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

13 квітня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Сташків Т.Г.,

при секретарі Таценку М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (далі позивач, ТОВ «ФК «Гефест») в особі представника Остащенко Олесі Миколаївни (далі представник позивача, Остащенко О.М.), звернулося до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення трьох процентів річних за період з 14.09.2017 року по 19.04.2020 року, а також просить стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 15.03.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/04-1/117-07, відповідно до якого банк надав кредит у сумі 30 805,00 доларів США зі строком до 15.03.2027 року та процентною ставкою 13/25 % річних.

31.07.2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/7-4638. Того ж дня між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Авістар» укладено Договір про відступлення права вимоги № 310720117. 19.12.2019 року між ТОВ «ФК «Авістар» та ТОВ «ФК «Гефест» укладено Договір відступлення права вимоги № 20191219, відповідно до п. п. 2.1. первісний кредитор ТОВ «ФК «Авістар» передає новому кредитору ТОВ «ФК «Гефест» права вимоги, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, зокрема право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у Додатку № 1 до цього Договору.

13.09.2017 року Обухівським районним судом Київської області ухвалено рішення у справі № 372/781/17 про стягнення на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 014/04-1/117-07 у сумі 59 228,36 доларів США.

06.07.2020 року Обухівський районний суд Київської області у справі № 372/781/17 постановив ухвалу, якою замінив сторону виконавчого провадження з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Гефест».

Представник позивача зазначає, що оскільки рішення Обухівського районного суду Київської області від 13.09.2017 року не виконується, та дане порушення є триваючим, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення, тому позивач звертається з позовом про стягнення фінансових санкцій за період з 14.09.2017 року по 19.04.2020 року.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19.11.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено у справі підготовче судове засідання.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Від представника позивача надійшла заява, у якій вона просила проводити розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

У силу вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 15.03.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем укладено кредитний договір №014/04-1/117-07, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в сумі 30805,00 доларів США зі строком повернення до 15.03.2027 року та зі ставкою за користування кредитом в розмірі 13,25 % річних.

31.07.2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/7-4638.

31.07.2017 року між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Авістар» укладено Договір про відступлення права вимоги № 310720117.

13.09.2017 року рішенням Обухівського районного суду Київської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у сумі 59 228,36 доларів США, а також понесені судові витрати в сумі 23 423 грн. 85 коп.

19.12.2019 року між ТОВ «ФК «Авістар» та ТОВ «ФК «Гефест» укладено Договір відступлення права вимоги № 20191219, відповідно до п. п. 2.1. первісний кредитор ТОВ «ФК «Авістар» передає новому кредитору ТОВ «ФК «Гефест» права вимоги, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, зокрема право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у Додатку № 1 до цього Договору.

06.07.2020 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області у справі № 372/781/17 замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Гефест» у виконавчому листі виданому відносно ОСОБА_1 .

У зв`язку з тривалим невиконанням ОСОБА_1 рішення суду від 13.09.2017 року у справі № 372/781/17, ТОВ «ФК «Гефест» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкції за періоди з 14.09.2017 року по 19.04.2020 року.

Крім того, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10.08.2023 року з ОСОБА_1 позовні вимоги ТОВ «ФК «Гефест» задоволено, стягнуто фінансові санкції за періоди з 20.04.2020 року по 21.04.2023 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено те, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 5 ст. 124, п. 9 ст. 129 Конституції України судові рішенню ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. До основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державна влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню по всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Положення ст. 11 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Тобто, відповідно до положень ст. 11 ЦК України, рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, встановлених актами цивільної законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникла з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законне сили рішенням суду.

Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір проценті не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14- 154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, з ухваленням рішення суду про стягнення боргу зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитом не припинилося та триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання у повному обсязі. Відтак, позивач має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), а тому зобов`язання відповідача зі сплати суми боргу триває, оскільки не виконано останнім.

Вказана позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц.

Враховуючи те, що відповідач не виконує свого обов`язку щодо виконання рішення суду, яким з нього стягнуто заборгованість за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Гефест» про стягнення з відповідача трьох процентів річних за період з 14.09.2017 року по 19.04.2020 року, у сумі 4 617,75 доларів США підлягають задоволенню.

Як вже зазначалось вище, позивач має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення.

Разом з тим, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строків позовної давності, необхідно зазначити, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України)

Згідно з п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувались на строк дії такого карантину.

З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 11 березня 2020 року до 30 червня 2023 року в Україні діяли карантинні обмеження, які встановлювались та продовжувались Постановами Кабінету Міністрів України.

З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану, який досі триває.

Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.

Отже, враховуючи викладене, необхідно дійти висновку, що ТОВ «ФК «Гефест» не порушено строки звернення до суду з вимогою про стягнення трьох процентів річних за період з 14.09.2017 року по 19.04.2020 року.

Щодо вимог у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України, а також співмірність витрат на оплату послуг адвоката із тривалістю і складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, предметом позовних вимог та значенням справи для сторін, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн, що відповідатиме пропорційності, критерію реальності, виваженості, справедливості та розумності їхнього розміру.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 79, 81, 89, 141, 258-268, 352-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (код ЄРДПОУ: 42350033, 01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, 3) три проценти річних за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Обухівського районного суду Київської області у справі № 372/781/17 від 13.09.2017 року, за періоди з 14.09.2017 року по 19.04.2020 року, у розмірі 4 617,75 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (код ЄРДПОУ: 42350033, 01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, 3) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому повне заочне рішення не було йому вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя : Т.Г.Сташків