Рішення № 136109859, 29.04.2026, Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 2/294/322/26

справа № 294/1278/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Чуднів

Чуднівський районний суд Житомирської областіу складі головуючого судді Білери І.В., за участі секретаря Івашкевич В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чуднів цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», в інтересах якого діє представник Бутенко М.О., до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

19.06.2023 представник позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» Бутенко М.О. звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду в розмірі 12 075 грн. 66 коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2 684 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 27.05.2020 між ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ТОВ «Галіївський маслозавод» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №АМ154016, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Skoda», д.н.з. « НОМЕР_1 ». У відповідності до умов вказаного договору позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

04.03.2021 відповідач, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21093», д.н.з. « НОМЕР_2 », допустив зіткнення з транспортним засобом «Skoda», д.н.з. « НОМЕР_1 », в результаті чого транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до постанови Чуднівського районного суду Житомирської області від 08.04.2021 (справа №294/389/21) ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «ВАЗ 21093», д.н.з. « НОМЕР_2 », визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Внаслідок настання страхового випадку страхувальник звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування до позивача та надав всі відповідні документи, на підставі яких було складено страхові акти та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 33 432,09 грн.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп», остання відшкодувала позивачу страхове відшкодування в розмірі 21 356, 53 грн., таким чином у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем у сплаті різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, яка становить 12 075,56 грн. (33 432, 09 грн - 21 356, 53 грн).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2025 головуючим у справі №294/1278/23 визначено суддю Білеру І.В.

Ухвалою суду від 20.01.2026 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в судові засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про розгляд справи, однак в матеріалах позовної заяви міститься клопотання представника про розгляд справи без його участі, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.

Відовідач ОСОБА_1 в судові засідання 17.03.2026 та 29.04.2026 не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений шляхом скерування судової повістки за місцем його реєстрації, однак такі повернулись на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", відзиву на позовну заяву, інших заяв чи клопотань до суду не подав.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, враховуючи, що одночасно існують умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, не з`явлення в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин відповідача, неподання ним відзиву, наявність згоди позивача на заочне вирішення справи, дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 08.04.2021 постановою Чуднівського районного суду Житомирської області у справі №294/389/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено штраф. Відповідно до постанови суду, 04.03.2021 о 09 год. 00 хв. ОСОБА_1 в м. Чуднів Житомирської області по вул. Житомирській, 7, керуючи автомобілем «ВАЗ 21093», д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом, не впевнився в безпечності маневру, не звернувся за допомогою інших осіб, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Skoda Kodiaq» д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований, тим самим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (а.с.7).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт винуватості відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 04.03.2021, є встановленим та не підлягає доказуванню.

Як вбачається з матеріалів справи між ПАТ «Страхова компанія « ПЗУ Україна» та ТОВ «Галіївський маслозавод» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № АМ154016, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Skoda», д.н.з. « НОМЕР_1 ». (а.с.12-17).

05.03.2021 водій автомобіля «Skoda», д.н.з. « НОМЕР_1 » ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с.9-11).

Згідно дефектної відомості від 05.03.2020 та рахунку - фактури №000236685 від 10.03.2021 страхового акту №UA2021030400006/L02/02 від 12.03.2021 та платіжного дорученнявід 15.03.2021, позивачем здійснено відшкодування ремонту пошкодженого транспортного засобу на суму 33 432 грн. 09 коп. (а.с. 18 - 22).

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як водія транспортного засобу «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент скоєння ДТП була застрахована в ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп», остання, керуючись ст.ст. 22 та 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодувала ПАТ «СК «ПЗУ Україна» страхове відшкодування у розмірі 21 356, 53 грн.

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди, яку відшкодовано позивачем, і страховим відшкодуванням, виплаченим позивачу в порядку регресу, становить 12 075,56 грн. З метою врегулювання досудового спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію на вказану суму, однак з боку останнього не було вчинено жодних дій для відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За правилами ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Така ж позиція викладена у ст. 27 Закону України «Про страхування».

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

З огляду на статтю 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 у справі №6-112цс13 вбачається, що при розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України). При цьому, перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України).

Страхувальник, який отримав майнову шкоду, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача.

Таким чином, у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора, а саме, страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, оскільки позивачем здійснено виплату страхового відшкодування, а особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є страхова компанія винуватця, остання керуючись ст. ст. 22 та 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодувало ПАТ «СК « ПЗУ Україна» страхове відшкодування лише у розмірі 21 356, 53 грн., тим самим виконавши свої зобов`язання, вимоги до відповідача на підставі ст. 993, 1187, 1194 ЦК України у відшкодуванні завданих збитків в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування на суму 12 075, 56 грн., яка є різницею між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, є обгрунтованими.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування підтверджується наявними матеріалами справи та є такою, що підлягає задоволенню судом.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову повністю, із відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 4 405,93 грн., пов`язані зі сплатою судового збору.

Керуючись ст. ст. 980, 993, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 13, 76, 81, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», в інтересах якого діє представник Бутенко М.О., до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Ураїна» (код ЄДРПОУ 20782312, адреса знаходження: м. Київ, вул. Січових стрілців, 40, 04053) шкоду в розмірі 12 075 (дванадцять тисяч сімдесят п`ять) грн. 56 коп., та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячішістсот вісімдесят чотири) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Заочне рішення може бути оскаржене позивачем, або в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - відповідачем, шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ірина БІЛЕРА