Ухвала суду № 136109260, 29.04.2026, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/505/26

Провадж.№ 1-кп/481/96/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/про призначення справи до судового розгляду

та продовження строку дії запобіжного заходу/

29.04.2026 року м. Новий Буг

Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої по справі судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ( по відеоконференції),

захисника - ОСОБА_4 ( по відеоконференції),

обвинуваченого - ОСОБА_5 ( по відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області кримінальне провадження №62024150010002692 від 06 листопада 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У Новобузькому районному суді Миколаївської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024150010002692 від 06 листопада 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити справу до судового розгляду. Також прокурор заявив клопотання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному кримінальному провадженні, покликаючись на те, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого злочину, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 15.04.2026 обрано ОСОБА_5 запобіжний захід - тримання під вартою, терміном до 01.05.2026 в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави. Разом з тим, ОСОБА_5 загрожує покарання у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.5 ст.407 КК України вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років, дані про його особу, який є військовослужбовцем, відтак вважає, що обвинувачений може переховуватись від суду, здійснювати незаконний вплив на свідків, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення. Тому більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 не зможуть. З урахуванням наведених ризиків, просить продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з можливістю визначення розміру застави.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні не заперечував проти призначення справи до судового розгляду, щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначив, про його необхідність звільнення з під варти та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого у підготовчому судовому засіданні не заперечував проти призначення справи до судового розгляду. Проте зазначив, що визначення розміру застави виступатиме більш м`яким запобіжним заходом у даному кримінальному провадженні, оскільки згідно норм кримінального процесуального кодексу України передбачено лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд вважає можливим призначити судовий розгляд з огляду на те, що угод про примирення чи визнання винуватості в порядку ст.ст. 468-474 КПК України до суду не подано, підстав для закриття кримінального провадження не вбачається, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст.291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги кримінально-процесуального закону, підстав для направлення такого за підсудністю не встановлено, кримінальне провадження підсудне Новобузькому районному суду Миколаївської області, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

Судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст. 27 КПК України, відсутні.

Завершивши підготовку до судового розгляду, суд приходить до висновку про призначення судового розгляду у відкритому судовому засіданні в строки, передбачені частиною 2 статті 316 КПК України.

Також суд, розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши учасників процесу, дійшов наступного висновку.

У даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 15.04.2026, ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, строком до 01.05.2026 в межах строку досудового розслідування.

Згідно з ч.4 ст 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.

Так, згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Приписами статті 177 КПК України встановлено, що підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.

Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно положень ст.178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів.

Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи.

У рішенні Європейський суд з прав людини по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 зазначено, що наявність вагомих підстав обвинуваченого затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні Європейський суд з прав людини по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Отже, Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Враховуючи вищевикладене, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника обвинуваченого, суд дійшов висновку про доведеність прокурором у клопотанні обставин, зазначених у п. 1 та п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .

При цьому, суд враховує наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, призначення підготовчого судового засідання по даній справі, тобто на стадії, де свідки та обвинувачений не допитані, та тяжкість кримінального правопорушення в якому він обвинувачуються, покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим. Також судом враховується особа обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, проходить військову службу за призовом, має постійне місця проживання, суд приходить до висновку, що обставини кримінального провадження дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується і таким чином негативно вплинути на хід судового розгляду та встановлення об`єктивної істини в даному кримінальному провадженні.

Тому, на переконання суду, з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання та продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не може забезпечити більш м`який запобіжний захід.

Окрім того, оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість на даній стадії судового розгляду судом перевірці не підлягають.

Такий ризик, як незаконний вплив на свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України суд вважає не доведеним, оскільки доказів того, що з часу вчинення кримінального правопорушення і до часу вирішення питання щодо необхідності продовження строку дії запобіжного заходу, обвинувачений намагався вплинути на свідків у даному кримінальному провадженні, як і не зазначено конкретних свідків, на яких може вплинути ОСОБА_5 .

Крім того, будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на теперішній час не встановив.

На підставі наведеного, оцінюючи в сукупності обставини по справі, стадію розгляду кримінального провадження, суд приходить до переконання, що ризики передбачені п. п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України на даний час не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, а тому слід клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків передбачених КПК України.

Абзацом 8 ч.4 ст.183 КПК України установлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Проте, суд вважає, за необхідне зазначити, що тримання особи під вартою у порядку застосування запобіжного заходу не ставить на меті покарання особи, а застосовується виключно із метою попередити існуючі ризики, перелік яких визначений ч.1 ст. 177 КПК України.

Оцінивши аргументи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 суд приходить до висновку про те, що прокурор у ході розгляду клопотання не довів наявності нових ризиків або збільшення ступеню таких, що виправдовувало би застосування безальтернативного запобіжного заходу.

Враховуючи викладене суд констатує, що компенсувати ступінь зменшення існуючих ризиків, за відсутності нових ризиків та із урахуванням вимог ч.8 ст.176 КПК України може встановлення альтернативного запобіжного заходу у виді застави, що вказує на наявність підстав для висновку про можливість, за правилами ч.3 ст.183 КПК України визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави.

При визначенні розміру застави ОСОБА_5 суд враховує тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, його суспільну небезпеку, дані про особу та вважає за необхідне визначити йому заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн 00 коп, з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 9, 31, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 314, 315, 316, 331, 369, 372, 376, 615 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження №62024150010002692 від 06 листопада 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області на "13" травня 2026 р. о 11:00 год.

Розгляд кримінального провадження здійснюватиметься суддею ОСОБА_1 одноособово.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 27.06.2026 включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави - 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн, після внесення якої обвинувачений звільняється з під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якого він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що застава може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26299835; банк отримувача: ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA688201720355229002000016294).

З моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 , з під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави у поєднанні з такими обов`язками строком до 27 червня 2026 року (включно): прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, або перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, або перебування; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В задоволенні клопотання обвинуваченого щодо обрання більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.

В судове засідання викликати прокурора, захисника та обвинуваченого.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 30 квітня 2026.

Суддя ОСОБА_7