Ухвала суду № 136109184, 30.04.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5478/25

Провадження № 6/487/151/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді: Лагоди А.А.,

за участю секретаря: Мамчур К.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2026 боржник ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою в якій просить суд зупинити виконання за виконавчим листом від 21.04.2026, виданим Заводським районним судом м. Миколаєва на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.12.2025 у даній справі, або заборонити будь-яким органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям приймати виконавчий лист від 21.04.2026, виданий Заводським районним судом м. Миколаєва на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.12.2025 у даній справі, до виконання до розгляду даної заяви по суті і набрання відповідним судовим рішенням законної сили та визнати виконавчий лист від 21.04.2026, виданий Заводським районним судом м. Миколаєва на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.12.2025 у даній справі, таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що 21.04.2026 Заводський районним судом м. Миколаєва на виконання рішення від 04.12.2025 у даній справі, яке набрало законної сили 01.04.2026, видано виконавчий лист, відповідно до якого належить стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого опалення у сумі 18464,31грн., 965,70грн. 3% річних та

2169,47грн. інфляції., а також стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі по 1514,00 грн. з кожного. Однак станом на день видачі виконавчого листа кошти стягнуті на підставі рішення суду сплачені у повному об`ємі у добровільному порядку, та відповідно відсутні підстави для примусового стягнення коштів.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили. У зв`язку з чим суд вважає можливим розглядати ці питання за їх відсутності.

Відповідно до ч.3 ст. 432 ЦПК України, неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали заяви та цивільної справи № 487/5478/25, приходить до наступного висновку.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільно-процесуальним України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Розділ VI ЦПК України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» передбачає можливість звернення стягувача або боржника до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. (ст. 432 ЦПК України).

Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Як встановлено судом, 04.12.2025 судом ухвалено рішення про задоволення позовних вимог та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення у сумі 18464,31 грн., 965,70 грн. 3% річних та 2169,47 грн. інфляції. Також стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору в розмірі по 1514,00 грн. з кожного.

01.04.2026 постановою Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду без змін.

В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 08.04.2026 про виконання ухвали суду. В ній відповідач повідомляв про самостійне виконання рішення суду та просив не видавати виконавчі листи у справі. Як доказ виконання надав платіжну інструкцію №ЕН6М-ААНТ-78МР-РЕ9В від 08.04.2026 згідно якої ОСОБА_1 на рахунок ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» сплачено 18464,31грн. з призначенням платежу «за постачання теплової енергії, 6/9495, ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .», що відповідає сумі за рішенням суду від 04.12.2025.

08.04.2026 ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» направило до суду заяву якою заперечило заяву ОСОБА_1 від 08.04.2026. позивач зауважив, що крім суми основного боргу рішенням суду стягнуто також 965,70грн. 3% річних, 1269,47грн. інфляції, 1514,00грн. судового збору з кожного та за власним порядком розподілу оплат абонентів сплачені кошти були розподілені за постачання теплової енергії в період з 01.11.2021 по теперішній час, а не за період з 01.11.2018 по 31.10.2021, яка є предметом позовної заяви.

10.04.2026 згідно платіжної інструкції №388Т-2WQF-SLWN-HVKW ОСОБА_1 на рахунок ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» сплачено 4649,17грн. з призначенням платежу «виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.12.2025 у справі №487/5478/25: 965,70грн. 3% річних, 1269,47грн. інфляції, 1514,00грн. судового збору.», що відповідає сумі за рішенням суду від 04.12.2025.

10.04.2026 згідно квитанції №2983058641 ОСОБА_2 на рахунок ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» сплачено 1514,00грн. з призначенням платежу «виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.12.2025 у справі №487/5478/25: 1514,00грн. судового збору.», що відповідає сумі за рішенням суду від 04.12.2025.

Також наявна заява ОСОБА_1 від 10.04.2026 про виконання ухвали суду. В ній відповідач повідомляв про самостійне виконання рішення суду та просив не видавати виконавчі листи у справі. Як доказ виконання надав наведені вище платіжні інструкції та квитанції.

21.04.2026 судом видано виконавчі листи у справі №487/5478/25 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» грошових коштів, що засвідчено підписом представника позивача Воробйова.

В ході судового розгляду заяви ОСОБА_1 судом не встановлено, а боржником/заявником не надано жодних підстав, які б свідчили про помилковість видачі виконавчого листа у справі №487/5478/25.

Разом з тим, обставини на які посилається ОСОБА_1 , як на підставу для задоволення його заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, знайшли своє підтвердження під час розгляду заяви та ґрунтуються на матеріально-правових підставах, зокрема, на квитанціях за якими його обов`язок по сплаті боргу на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» за виконавчим листом №487/5478/25 було виконано остаточно 10.04.2026, а відтак заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В частині вимоги за заявою про зупинення виконання за виконавчим листом або заборони будь-яким органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям приймати до виконання виконавчий лист, до розгляду заяви по суті і набрання рішенням законної сили, суд виходить з наступного.

Суд відносить таку вимогу до забезпечення заяви, однак зміст заяви зводиться до оскарження виконавчого документу, виданого судом на виконання рішення, що вже набрало законної сили.

Таким чином, належним і ефективним способом захисту прав боржника є саме заявлена вимога щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст.2, 12, 18, 81, 258-261, 353, 432, ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати виконавчий лист від 21.04.2026 по справі №487/5478/25 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення у сумі 18464,31 грн., 965,70 грн. 3% річних та 2169,47 грн. інфляції. Стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з кожного, на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору в розмірі по 1514,00 грн., таким, що не підлягає виконанню.

В іншій частині заяви відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя А.А. Лагода