Рішення № 136108750, 29.04.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/1017/26

№ 2/688/1113/26

Рішення

Іменем України

(заочне)

29 квітня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Березюк Н.П.,

секретаря судових засідань Романової Г.О.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

09.03.2026 ТОВ «ФК «Єврокредит» (далі ТОВ «ФК «Єврокредит») звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №212-022-869-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина) від 20.09.2021 у розмірі 95260,33 грн, що складається з: суми заборгованості за основною сумою боргу 34499,90 грн., суми заборгованості за відсотками 22322,03 грн та суми заборгованості за комісією 38438,40 грн.

Позов мотивований тим, що 20.09.2021 ОСОБА_1 уклав з АТ ««Мегабанк» кредитний договір № 212-022-869-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина), який складається з публічної частини договору, яким є Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір. За умовами договору, кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти, в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору. Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі коштів з каси банку готівкою. Для обліку кредиту та нарахованих процентів за кредитом Кредитодавець відкрив відповідні рахунки.

Банк свої зобов`язання перед Клієнтом за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому кредит у розмірі та на умовах, погоджених у кредитному договорі. Позичальник кредит одержав, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитом та комісії відповідач виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення строкових платежів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклали Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача за кредитним договором № 212-022-869-2-21-Г від 20.09.2021 року.

У подальшому, 27.12.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до Додатку №1 до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідача за кредитним договором № 212-022-869-2-21-Г від 20.09.2021 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати, здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечував проти винесення заочного рішення суду.

Доводи та заперечення відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання та шляхом опублікування відповідного оголошення на офіційному сайті «Судова влада», на адресу суду повернуто поштове відправлення з відміткою ВПЗ «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач вважається повідомленим про дату судового засідання, в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

09.03.2026 позивач звернувся до суду з цим позовом.

17.03.2026 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача, відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.04.2026.

29.04.2026 сторони до суду не з`явилися. Суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи без оформлення окремого документа, перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин

Суд встановив, що 20.09.2021 ОСОБА_1 та АТ «Мегабанк» уклали кредитний договір №212-022-869-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина), відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в сумі 36400 грн., строком з 20.09.2021 року до 19.09.2026 року включно, процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 10,00% річних, розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості складає 3,30% від суми кредиту та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Пунктом 2.9 кредитного договору визначено, що розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди складає 1978,21 грн та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Згідно з підпунктами 3.1.1, 3.1.2 кредитного договору, для обліку кредиту позичальнику було відкрито позичковий рахунок № НОМЕР_1 , а для обліку нарахованих процентів за кредитом рахунок № НОМЕР_2 .

Згідно з підпунктом 3.2.3 кредитного договору, відповідач зобов`язаний своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами передбаченими договором. Згідно з п. 4.2 кредитного договору платіжним періодом встановлено календарний місяць.

Відповідно до виписки з рахунку ОСОБА_1 , відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними.

Згідно з довідкою-розрахунком та розрахунком АТ «Мегабанк», станом на 03.09.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №212-022-869-2-21-Г від 20.09.2021 складає 95260,33 грн., з яких: заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) (в тому числі простроченим) 34499,90 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (в тому числі простроченими) 22322,03 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - в сумі 38438,40 грн.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклали договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого новий кредитор набуває право вимоги до боржників за основними договорами, вказаними у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024, АТ «Мегабанк» відступило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №212-022-869-2-21-Г від 20.09.2021 року.

Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 66895 від 31.07.2024 року ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» сплатило АТ «Мегабанк» за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі 23 425 777,00 грн.

27.12.2024 року ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» уклали договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого новий кредитор набуває право вимоги до боржників за основними договорами, вказаними у додатку № 1 до цього договору (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами).

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору №1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27.12.2024, ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Єврокредит» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №212-022-869-2-21-Г від 20.09.2021 року.

Згідно платіжних інструкцій кредитового переказу коштів № 1074 від 27.12.2024, №1090 від 31.01.2025, №1822 від 22.09.2025 ТОВ «ФК Єврокредит» сплатило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» за відступлення права вимоги грошові кошти в розмірі встановленому умовами вказаного договору.

Застосовані норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 цього Кодексу встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч.2 ст.1048 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 сьт.599 ЦК України).

Відповідно до змісту ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Мотиви та висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

20.09.2021 ОСОБА_1 уклав з АТ «Мегабанк» кредитний договір №212-022-869-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина). Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникли зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом, передбачених договором. Сторони погодили умови кредитування, в тому числі кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення, розмір процентної ставки, строк кредитування.

АТ «Мегабанк» виконав свої зобов`язання по наданню кредитних коштів відповідачу, проте відповідач не виконав зобов`язання по їх поверненню, чим порушив умови кредитного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

03 вересня 2024 АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклали Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого АТ «Мегабанк» відступило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» права вимоги до відповідача за кредитним договором №212-022-869-2-21-Г від 20.092021. В подальшому, 27 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» уклали Договір про відступлення прав вимоги №1/12, за умовами якого ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами. Відповідно до Додатку №1 до вказаного договору про відступлення прав вимоги до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги за кредитним договором №212-022-869-2-21-Г від 20.09.2021, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Правовідносини з приводу відступлення права вимоги регулюються главою 73 «Факторинг» ЦК України.

Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частина перша статті 1078 ЦК України передбачає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За статтею 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ч.2 статті 1082 ЦК України боржник має право вимагати від фактора надання йому доказів того, що передання права грошової вимоги мало місце, тобто надати копію договору факторингу. Якщо фактор не виконає цієї вимоги, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним за основним договором.

Відтак ТОВ «ФК Єврокредит» є належним позивачем.

Відповідач ОСОБА_1 кредитні кошти не повернув ні первісному кредитору, ні позивачу, а тому позов в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитом підлягає задоволенню.

Вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Пунктом 2.8 кредитного договору №212-022-869-2-21-Г від 20.09.2021 передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,30% від суми кредиту, яка сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Суму нарахувань по комісії включено і до графіку платежів.

Проте у кредитному договорі не зазначений перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, що надавалися ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Матеріали справи також не містять доказів, що споживач користувався такими послугами.

Суд зазначає, що основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Статтею 55 Закону України 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас, даний Закон розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон №1734-VІІІ визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року (справа №524/5152/15-ц), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Як виснував Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд встановив, що умовами кредитного договору №212-022-869-2-21-Г від 20.09.2021 передбачена необхідність внесення комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості. При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Сплата позичальником на користь банку комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 6006 грн без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем суперечить вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» та свідчить про нікчемність цієї умови договору. Відтак, умови кредитного договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості, тобто за дії, які АТ «Мегабанк» здійснює на власну користь, є нікчемними та несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Статтею 534 ЦК України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що сплачені ОСОБА_1 на користь товариства кошти в сумі 6006 грн були віднесені в рахунок оплати комісії по обслуговуванню кредитної заборгованості.

Оскільки умова про сплату позичальником на користь банку заборгованості за комісійною винагородою за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною, на підставі ст. 534 ЦК України ці кошти мають бути віднесені на сплату процентів за кредитним договором в першу чергу, а отже заборгованість відповідача за відсотками становить 16316,03 грн. (22322,03-6006).

Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо стягнення заборгованості за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 38438,40 грн задоволенню не підлягають, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути прострочену заборгованість по кредитному договору №212-022-869-2-21-Г від 20.09.2021 у розмірі 50815,93 грн, з яких: 34499,90 грн заборгованість за кредитом, 16316,03 грн заборгованість за процентами.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, позов задоволено частково на 53,34% (50815,93: 95260,33х100%), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1425,45 грн судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавенц проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких позивачем підтверджено договором про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025, актом приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12096840 від 05.01.2026, суд виходить з того, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі в сумі 11200 грн. не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 3000 грн., які слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 141, 176, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» суму заборгованості за кредитним договором №212-022-869-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина) від 20.09.2021 у розмірі 50815 (п`ятдесят тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн 93 коп., що складається з: суми заборгованості за основною сумою боргу 34499,90 грн та суми заборгованості за відсотками 16316,03 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» судовий збір в розмірі 1425,45 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», місцезнаходження: м. Дніпро, провул. Ушинського, буд. 1, офіс 105, ЄДРПОУ 40932411;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 31.01.2008 Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складений 29.04.2026.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК