Рішення № 136108456, 29.04.2026, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/851/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» звернулось до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за кредитним договором у розмірі 35123,3грн., сплачений судовий збір у розмірі 2662,40грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000грн.

В обґрунтування вимог зазначає, що 11.06.2025 року між ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №658807427 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 11500грн., з кінцевою датою повернення кредиту 11.07.2030 року.

12.08.2025 р. ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило право вимоги за Договором до ТзОВ «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/48, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Товариство повідомило позичальника про відступлення права вимоги шляхом відправлення електронного листа на електронну адресу, зазначену ним при укладанні Договору.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором відповідача складає 35123,30грн., з яких: заборгованість по кредиту 11500грн; заборгованість по процентам за користування кредитом 22933,30грн.; заборгованість по комісії за надання кредиту- 690грн.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позивачем виконано зобов`язання по договору в повному обсязі, так як надано відповідачу кредит у визначеному розмірі.

В порушення вищевказаних вимог, відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості, чим не виконав належним чином свої зобов`язання за даним договором.

Представник відповідача - адвокат Туз Б.М., 24.03.2026 року подав суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву вказує, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, вказує, що долучені до позовної заяви розрахунки заборгованості не є належними та допустимими доказами невиконання зобов`язання, оскільки не є первинними бухгалтерськими документами. Крім того, представник відповідача зазначає про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом за період з 11 липня 2025 року по 6 січня 2026 року, тобто поза межами строку кредитування. Також звертає увагу суду на те, що умовами кредитного договору передбачено комісію у розмірі 690 грн за видачу кредиту, що суперечить вимогам законодавства, яке забороняє встановлення будь-якої плати з боку позичальника за надання кредиту. З огляду на викладене, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача Дорошенко О.В., 08.04.2026. надала до суду додаткові пояснення у справі. У зазначених поясненнях представник позивача повністю заперечує доводи відповідача, викладені у відзиві, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що спрямовані на приховування фактичних обставин справи. На думку представника позивача, позиція відповідача має на меті уникнення виконання взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, передбачених умовами кредитного договору. Такі дії, як зазначено у поясненнях, перешкоджають здійсненню правосуддя, порушують основні засади цивільного судочинства та суперечать вимогам чинного законодавства України. У зв`язку з викладеним представник позивача просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, однак його представник надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

11.06.2025 року між ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №658807427 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 11500грн., з кінцевою датою повернення кредиту 11.07.2030р року. Дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження то поновлення. Комісія за надання кредиту становить 690 грн. Реальна річна процентна ставка становить 2200,74грн. Відповідно до умов договору Товариство зобов`язалося надати відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що є невід`ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

12.08.2025 р. ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило право вимоги за Договором до ТзОВ «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/48, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Внаслідок невиконання зобов`язань відповідачем, а саме прострочення внесення платежів, за кредитним договором утворилася заборгованість, яка складає 35123,30грн., з яких: заборгованість по кредиту 11500грн; заборгованість по процентам за користування кредитом 22933,30грн.; заборгованість по комісії за надання кредиту- 690грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Тому, розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування ним, суд визнає обґрунтованим.

Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту за Кредитним договором в розмірі 690грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

За таких обставин, умови договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 690грн., є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати ОСОБА_1 боржником за цим платежем.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №658807427 від 11.06.2025 року у розмірі 34433,3грн. з яких: заборгованість по кредиту 11500грн; заборгованість по процентам за користування кредитом 22933,30грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2609,95грн., що становить 98,03% від суми задоволених позовних вимог.

Крім цього, згідно статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №607/14338/19-ц від 01.12.2021.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 роз`яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

З урахуванням викладеного вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, зміст наведених норм законодавства вказує на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 810/3213/16 від 04.08.2020, № 640/15803/19 від 05.08.2020.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав Договір про надання правничої допомоги №5 від 02.12.2024р., додаткову угоду №2811 від 10.02.2026р., акт приймання-передачі наданих послуг №5 від 10.02.2026 року, згідно яких розмір витрат на правничу допомогу становить 5000грн.

Таким чином, відповідно до ст. 137 ЦПК України, із врахуванням обсягу виконаних адвокатом робіт, складності справи, співмірності часу розгляду справи та участі адвоката у її розгляді, зокрема розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором №658807427 від 11.06.2025р. у розмірі 34433,3грн. з яких: заборгованість по кредиту 11500грн; заборгованість по процентам за користування кредитом 22933,30грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» суму сплаченого судового збору у розмірі 2609,95грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, адреса місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд.13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Т. В. Струс