Рішення № 136108448, 28.04.2026, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/842/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з викликом сторін в м.Сокалі, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 29945грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

Свої вимоги мотивує наступним.

24.07.2025р. між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 548063-КС-002 про надання кредиту.

24.07.2025р. позивачем ТзОВ «Бізнес Позика» скеровано відповідачу пропозицію укласти договір про надання кредиту, яку відповідачем прийнято. Зі своєї сторони ТзОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9789 на номер телефону, котрий боржником було введено/відправлено.

Згідно умов договору ТзОВ «Бізнес Позика» надано позичальнику грошові кошти в розмірі 12000грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

Відповідно до умов договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування кредитом, строк на який надається кредит становить 16 тижнів.

ТзОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку позичальника, що підтверджується копією квитанції про перерахування кредитних коштів.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №548063-КС-002, ОСОБА_1 здійснив часткову оплату на загальну суму 3820грн.

Внаслідок невиконання належним чином зобов`язань відповідачем виникла заборгованість за договором про надання кредиту, яка станом на 15.02.2026 року складає 29945грн., з яких: 11700грн.- прострочені платежі за тілом кредиту; 11565грн.- прострочені платежі за процентами; 0,00грн- заборгованість по штрафам; 5520грн.- заборгованість по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ; 1160грн.- прострочені платежі за комісією.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позивачем виконано зобов`язання по договору в повному обсязі, так як надано відповідачу кредит у визначеному розмірі.

В порушення вищевказаних вимог, відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості, чим не виконав належним чином свої зобов`язання за даним договором.

Представник відповідача - адвокат Мартинюк Оксана Іванівна - 16.04.2026 року подала до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву вказує, що відповідач позову не визнає, стверджує, що договору він не укладав та переконаний що зловмисники скористалися його персональними даними для укладення даного договору. Крім того, наголошує, що відповідач є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства, має скромні доходи, тож не звик жити на широку ногу і не покладається на кредити, так як їх, так чи інакше треба повертати. З огляду на викладене, представник заявника просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача в судове засідання не прибув, у позові розгляд справи просив проводити у його відсутності, позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, однак його представник надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову повністю.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із паспорта споживчого кредиту, пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, №548063-КС-002 від 24.07.2025р., встановлено, що ТзОВ «Бізнес Позика» надано відповідачу грошові кошти в розмірі 12000грн. на засадах строковості, поворотності, платності, строком до 13.11.2025р. Відповідно до умов договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом, строк на який надається кредит становить 16 тижнів.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №548063-КС-002, ОСОБА_1 здійснив часткову оплату на загальну суму 3820грн

Згідно розрахунку заборгованість відповідача за договором про надання кредиту станом на 15.02.2026 року складає 29945грн., з яких: 11700грн.- прострочені платежі за тілом кредиту; 11565грн.- прострочені платежі за процентами; 0,00грн- заборгованість по штрафам; 5520грн.- заборгованість по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ; 1160грн.- прострочені платежі за комісією.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки за умовами вищезазначеного договору відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, суд дійшов висновку, що сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 12000грн та заборгованості за відсотками у розмірі 11565грн, які нараховані в межах строку дії договору, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту за Кредитним договором в розмірі 1160грн, суд зазначає наступне.

Згідно п. 2.5 Договору комісія, пов`язана з наданням кредиту дорівнює 2400 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов Договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 2400 грн., встановлена в п. 2.5 Договору, є платою безпосередньо за надання кредиту позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1160грн. суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Бізнес Позика» вищезазначеної заборгованості за комісією за надання кредиту.

Крім того, звертаючись з позовними вимогами, ТзОВ «Бізнес Позика» просило також стягнути з відповідача суму заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі 5520грн.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Така ж правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Оскільки, кредитний договір №548063-КС-002 був укладений відповідачем 24.07.2025, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ в розмірі 5520 грн не підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №548063-КС-002 від 24.07.2025 року в розмірі 23265грн, з яких: 11700грн.- сума прострочених платежів по тілу кредиту; 11565грн. - сума прострочених платежів по процентах.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2068,68грн., що становить 77,7% від суми задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту №548063-КС-002 від 24.07.2025 року в розмірі 23265грн, з яких: 11700грн.- сума прострочених платежів по тілу кредиту; 11565грн. - сума прострочених платежів по процентах.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2068,68грн. судового збору.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Т. В. Струс