Постанова № 136108048, 29.04.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/11688/25

Провадження № 3/243/167/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Слов`янськ

Суддя Слов`янського міськрайонного суду Донецької області Агеєва О.В., за участю секретаря судового засідання Кобець О.М., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Хараїм О.В.,

розглянувши в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon, на підставі наказу № 29-к про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року, матеріали, які надійшли з Батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИЛА:

04 грудня 2025 року об 11 год. 00 хв. в АДРЕСА_2 , водій ОСОБА_1 , будучи військослужбовцем 53 бригади в/ч НОМЕР_2 , посада: командир взводу, звання лейтенант, здійснював рух на транспортному засобі ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_3 , перебуваючи у стані алкогольного і наркотичного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння проводився у медичному закладі КНП «МЦ ПЛЗ м. Краматорськ» у м. Слов`янськ у лікаря-нарколога та підтверджується висновком №596. Від керування транспортним засобом відсторонено, транспортний засіб дорожньому руху не перешкоджає. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9.а ПДР України, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.130 КУпАП.

Відносно ОСОБА_1 був складений протокол серії ЕПР1 №531343 від 04 грудня 2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в якому останньому були роз`яснені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, положення статті 63 Конституції України, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 . Заяв чи клопотань від нього не надійшло. Окрім того, ОСОБА_1 було роз`яснено, що судовий розгляд адміністративних матеріалів стосовно нього буде здійснюватися у Слов`янському міськрайонному суді Донецької області.

Від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Хараїм О.В. на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, обґрунтоване тим, що свою провину у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 не визнає, вказує, що він діяв в стані крайньої необхідності, а саме виконував наказ пов`язаний із проходженням військової служби, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, висновок КНП «Медичний центр з профілактики та лікування належності м. Краматорськ» у м. Слов`янськ складений 08.12.2025, тобто вже після складення протоколу відносно ОСОБА_1 , отже, на момент складення протоколу серії ЕПР1 № 531343 будь-яких доказів перебування ОСОБА_1 в стані сп`яніння не існувало. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 531343 від 04.12.2025 є безпідставним та складеним із порушенням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції № 1376, що тягне за собою незалежність та недопустимість вищезазначеного протоколу. Захисник вважає, що висновок №596, складений КНП «Медичний центр з профілактики та лікування належності м. Краматорськ» у м. Слов`янськ є очевидно недопустимим, що тягне за собою неможливість його врахування та дослідження при визнанні винуватості особи, крім того, ОСОБА_1 не був ознайомлений зі змістом висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння та висновок не був вручений лікарем-наркологом йому під підпис після проведення огляду на стан сп`яніння 04.12.2025, що позбавило його можливості оспорити результати проведеного огляду на стан сп`яніння, які зафіксовані у висновку КНП «Медичний центр з профілактики та лікування належності м. Краматорськ» у м. Слов`янськ № 596 від 08.12.2025. Також вказує, що огляд ОСОБА_1 був проведений з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, оскільки останні й є військослужбовцем. В разі визнання ОСОБА_1 винним, просила суд вирішити питання щодо можливості застувати аналогію закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Крім того, від ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення, згідно яких він також просив суд провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, вказав, що є військослужбовцем, був зупинений працівниками поліції під час виконання ним обов`язків військової служби, а отже, його огляд на стан сп`яніння повинен був проводитись згідно ст. 266-1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Хараїм О.В. просила закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, з підстав, зазначених у наданому нею клопотанні.

Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до такого висновку.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 2.9.а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Адміністративним правопорушенням відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене особою.

Отже, ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по-третє, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як встановлено у ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до суду надано наступні досліджені в судовому засіданні докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №531343 від 04 грудня 2025 року, складений уповноваженою посадовою особою у встановленому порядку; направлення ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.12.2025 року; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого виду сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.12.2025, згідно якого ОСОБА_1 04.12.2025 об 11 год. 23 хв. пройшов огляд у лікаря-нарколога в КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у м. Слов`янськ та за результатами огляду встановлено, що останній перебуває у стані алкогольного, наркотичного (канабіоїди) сп`яніння; копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6277350 від 04.12.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП; диск з відеозаписом, на якому зафіксована вказана подія.

Аналізуючи посилання сторони захисту на недійсність проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки він мав бути проведений у порядку ст. 266-1 КУпАП, суддя зауважує про таке.

За змістом ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Цією нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан сп`яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема, якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками алкогольного чи наркотичного сп`яніння до таких підстав не належить. Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Таким чином, доводи сторони захисту, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, а тому проведення його огляду на визначення стану сп`яніння ініційовано всупереч вимогам ст. 266-1 КУпАП, на увагу не заслуговує. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений і оглянутий працівниками поліції під час керування транспортним засобом ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_3 , поза межами території будь-якої військової частини, на дорозі загального користування. Крім того, ОСОБА_1 працівникам поліції не було надано відповідних документів про те, що на час зупинки автомобіля під його керуванням він виконував обов`язки військової служби. Тому, в цьому випадку ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за порушення ПДР саме як водій, а не як військовослужбовець за вчинення військового адміністративного правопорушення, тому й підлягає відповідальності на загальних підставах згідно ст. 15 КУпАП. Відтак твердження сторони захисту, що огляд останнього на стан сп`яніння повинен був здійснюватися в порядку, визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтуються на помилковому тлумаченні наведеної норми закону.

Щодо тверджень захисника про те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності, суддя зауважує про таке.

Керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Так, водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

Разом з тим, згідно наданої до суду довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, зазначено, що ОСОБА_1 дійсно брав участь вказаних заходах, зокрема, в період з 03.12.2025 по 29.12.2025, перебуваючи в районі м. Торецьк, Торецька мтг, Бахмутського району, Донецької області, н.п. Ямпіль, Лиманська мтг, Краматорського району, Донецької області. Однак, згідно протоколу серії ЕПР1 №531343 від 04 грудня 2025 року, ОСОБА_1 скоїв правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у м. Слов`янськ, вул. Торгова, 89, тобто факт вчинення правопорушення у стані крайньої необхідності в даній справі не установлений.

Так, в Постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Обов`язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази в розумінні вимог ст. 251 КУпАП, які б доводили, що керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного та наркотичного сп`яніння могло бути виправданим та терміновим у даному конкретному випадку, зважаючи на значну небезпеку та загрозу для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. За правовим полем України, зокрема п.2.9а Правил дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року з подальшими змінами, ст.130 КУпАП водіям забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Щодо висновку про результати медичного огляду ОСОБА_1 , суддя зауважує, що висновок КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у м. Слов`янськ щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого виду сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 08.12.2025 є належним, допустимим та беззаперечним доказом факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п. 15, п. 16 розділу III Інструкції, за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог Інструкції, проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану алкогольного або наркотичного сп`яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, як особа, яка має спеціальні знання та кваліфікацію і несе правову відповідальність за правильність свого висновку.

В судовому засіданні не встановлено обставин, які б свідчили про те, що вищевказаний медичний висновок не відповідає дійсності та зроблений з порушенням вимог, які регламентують його проведення.

Виходячи з вищенаведеного, матеріали справи не містять жодного доказу, який би спростував винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак у суду відсутні підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Оцінивши наведені докази в їх сукупності, враховуючи обставини вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, суддя приходить до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та доведеність його вини.

За встановлених обставин, суддя приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян (у сумі 17000 грн.).

Разом з тим, керуючись ст. 33 КУпАП, суд, при накладенні стягнення, враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що обтяжують та пом`якшують відповідальність.

Так, чинний КУпАП не передбачає призначення більш м`якого стягнення чи звільнення від стягнення, яке визначене в санкції статті як обов`язкове основне чи додаткове.

Тим не менш, згідно зі ст. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

В п. 2.2 Рішення від 15.06.2022 р. № 4-р(II)/2022, Конституційний Суд України, розглядаючи питання притягнення осіб до адміністративної відповідальності, зазначив, що:

- «адмінвідповідальність в Україні та процедура притягнення до адмінвідповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні» (перше речення абз. 1 п.п. 4.1 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010);

- «суспільна користь адмінстягнень за адмінправопорушення полягає не в поповненні державного бюджету, а в забезпеченні конституційного правопорядку, безпеки суспільства та прав і свобод кожної особи» (перше речення абз. 1 п. п. 2.5 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 21.07.2021 р. № 3-р(II)/2021).

В п. 3 цього Рішення, Конституційний Суд України вказав, що за ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2.11.2004 р. № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності в контексті вирішення питання конституційності ст. 69 КК України у справі про призначення судом більш м`якого покарання, зазначив таке:

- «Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Про це свідчить п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, відповідно до якого суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину» (абз. 7 та 8 п. п. 4.2 п. 4 мотивувальної частини).

- « встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності» (абз. 6 п. 5 мотивувальної частини).

В ч. 2 п. 3.2. Рішення Конституційний Суд України зазначив, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адмінвідповідальності на підставі ст. 485 Митного кодексу України має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

В ч. 4 п. 4.2 Рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що посутній аналіз наведених норм МК України і КУпАП, що регулюють відносини з притягнення особи до адмінвідповідальності за порушення митних правил, свідчить про те, що загалом ці норми мають розвивати, конкретизувати та деталізувати принципи Основного Закону України, зокрема принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, визначений ч. 2 ст. 61 Конституції України.

В ч. 2 та 3 п. 4.3 Рішення Конституційний Суд України вкотре наголосив, що в законодавчому внормуванні відносин із притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов`язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності.

Таким чином, установлення в актах публічного законодавства абсолютно визначених та (або) безальтернативних санкцій має збалансовано поєднуватись із наданням суб`єкту накладення адмінстягнення або кримінального покарання дискреції в питанні визначення виду та розміру стягнення або покарання з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

В п. 4.5 Рішення Конституційний Суд України визначив, що позбавлення оспорюваним приписом ст. 485 МК України суб`єкта накладення адмінстягнення (митного органу) можливості індивідуалізації адмінстягнення з урахуванням усієї сукупності обставин справи, на думку Конституційного Суду України, унеможливлює реалізацію принципу індивідуалізації юридичної відповідальності під час притягнення особи до адмінвідповідальності на підставі ст. 485 МК України та не створює належного законодавчого підґрунтя для застосування домірних заходів до порушника митних правил.

Враховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що абз. 2 ст. 485 МК України суперечить ч. 2 ст. 61 Конституції України.

Так, ОСОБА_1 є військовослужбцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 на посаді командира 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону. Позбавлення останнього права керування транспортним засобом позбавить його можливості виконувати безпосередньо свої службові військові обов`язки.

За таких обставин, з урахуванням висновків, зазначених Конституційним Судом України, а також враховуючи лист Головного управління справами Міністерства оборони України № 220/70/4002 від 10.10.2024 року, суддя вважає за можливе застосувати у даній справі про адміністративне правопорушення аналогію закону ст. 69 КК України щодо ненакладення додаткового стягнення на ОСОБА_1 у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

В даному випадку конституційний обов`язок із захисту Батьківщини, визначений ст. 65 Конституції України, та принцип індивідуалізації покарання, визначений ст. 61 Конституції України, переважає суспільний інтерес в необхідності покарання особи.

При цьому, покарання у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн., на переконання судді, буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним інших адміністративних правопорушень.

З огляду на те, що правопорушник є військовослужбовцем, підстави для стягнення з останнього судового збору відсутні у відповідності до положень п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, який перерахувати на р/р UA198999980313090149000005001, отримувач коштів: Донецьке ГУК/м. Донецьк/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у вищенаведений строк, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів, з дня її проголошення.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання три місяці.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області О.В. Агеєва