Постанова № 13610800, 22.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 грудня 2010 року 15 год. 20 хв. № 2а-14778/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомДочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

ДоГадяцької міжрайонної державної податкової інспекції

ПроВизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень За участю представників сторін

від позивача: Купрієнко Б.В. за дов. № 2-6д від 21.12.2009 р.

від відповідача: Куришко О.Я. за дов. № 2082/10/10-019 від 25.11.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2010 р. № 0000221830/0, № 0000231830/0, від 21.05.2010 р. № 0000221830/1, № 0000231830/1, від 03.08.2010 р. № 0000221830/2, № 0000231830/2.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, податкові повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати, адже винесені податковим органом безпідставно, в порушення норм податкового законодавства, що в свою чергу призвело до порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо порушення позивачем п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»при сплаті рентної плати за видобуту нафту згідно поданих розрахунків за жовтень та листопад 2008 року. Позивач вважає, що посилання відповідача на те, що до загальнодержавних податків та зборів належать рентні платежі, хибними, адже дія Закону України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат» від 05.02.2004 р. № 1456-ІV зупинена. Порядок обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат затверджено Постановою Уряду № 256 від 22.03.2001 р., але Постанова не є Законом з питань оподаткування, тому у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, в обґрунтування своєї позиції посилався на обставини викладені в письмових запереченнях.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позивачем заявлено позовні вимоги про оскарження рішень субєкта владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Податковою інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання по рентній платі за нафту за жовтень та листопад 2008 року, за результатами якої було складено акт № 11/152-30019775 від 06.04.2010 р.

В ході перевірки було встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання по рентній платі за нафту за жовтень та листопад 2008 року по строках сплати 01.12.2008 та 30.12.2008. Так, рентну плату за нафту за жовтень 2008 року в сумі 418192,70 грн. сплачено 26.12.2008 із затримкою на 25 днів та 29.12.2008 із затримкою 28 днів. Рентну плату за нафту за листопад 2008 року в сумі 286733,58 грн. сплачено 30.01.2009 із затримкою 31 день.

Вказаним порушено п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 7 Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 р. № 256 «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат».

У звязку з виявленими порушеннями на адресу позивача були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000221830/0 від 16.04.2010 р. про зобовязання сплатити штраф у розмірі 10 % з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, на суму 41819,27 грн.;

- № 0000231830/0 від 16.04.2010 р. про зобовязання сплатити штраф у розмірі 20 % з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, на суму 57346,72 грн.;

- № 0000221830/1 від 21.05.2010 р. про зобовязання сплатити штраф у розмірі 10 % з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, на суму 41819,27 грн.;

- № 0000231830/1 від 21.05.2010 р. про зобовязання сплатити штраф у розмірі 20 % з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, на суму 57346,72 грн.;

- № 0000221830/2 від 03.08.2010 р. про зобовязання сплатити штраф у розмірі 10 % з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, на суму 41819,27 грн.;

- № 0000231830/2 від 03.08.2010 р. про зобовязання сплатити штраф у розмірі 20 % з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, на суму 57346,72 грн.

Штрафи застосовано в порядку п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позивач не погодився з такою позицією податкового органу та звернувся до суду за захистом порушених прав, адже вважає оскаржувані рішення протиправним та винесеним безпідставно.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що в задоволенні вимог позивача належить відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251-ХІІ, із змінами та доповненнями (надалі Закон № 1251), до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належать рентні платежі.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону № 1251, порядок зарахування .загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

Статтею 7 Закону № 1251 визначено, що ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування.

Відповідно до ст. 8 Закону № 1251, порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових_ платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України.

Підпунктом 1.3 статті 9 Закону № 1251 встановлено, що до обов'язків платників податків і зборів (обов'язкових платежів) зокрема належить сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з статтею 11 Закону № 1251, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 03.06.2008 р. № 309-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», із змінами і доповненнями, встановлено, що у кожному податковому (звітному) періоді, що дорівнює календарному місяцю, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, а саме природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України, рентну плату за нафту, природний газ і газовий конденсат. Також цим пунктом визначені розміри рентної плати.

Згідно з пунктами 7, 8 постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256 «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат», із змінами і доповненнями, платник протягом 20 календарних днів після закінчення звітного (податкового) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби: за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначені в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у разі розміщення такої ділянки в межах території України; за місцем перебування на обліку як платника податків і зборів (обов'язкових платежів) у разі розміщення ділянки надр, межі якої визначено в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської") економічної зони України. У звітному (податковому) періоді платник сплачує до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця авансові внески відповідно за першу, другу і третю декаду в розмірі однієї третини суми податкових зобов'язань з рентної плати, визначеної у податковому розрахунку за попередній звітний (податковий) період. Сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за звітний (податковий) період, сплачується платником до Державного бюджету України протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

Відповідно до п. 9 зазначеного Порядку, відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність внесення до Державного бюджету України сум податкових зобов'язань з рентної плати та своєчасність подання податкового розрахунку органам державної податкової служби несуть платники відповідно до законодавства.

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, узгоджене податкове зобов'язання відповідно до податкового розрахунку № 12544 від 27.11.2008 р. за жовтень 2008 року з сумі 438 540, 33 грн. по терміну сплати 01.12.2008 р., фактично сплачено платником даного податку 26.12.2008 р., тобто із затримкою на 25 днів та 29.12.2008 р., тобто із затримкою на 28 днів, а узгоджене податкове зобов'язання по податковому розрахунку № 12682 від 10.12.2008 р. за листопад 2008 року в сумі 286733,58 грн. по терміну сплати 30.12.2008 р., фактично сплачено 30.01.2009 р., тобто із затримкою сплати на 31 день.

Факт несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань позивачем не заперечується.

Відповідно до п. 3.2, 4.4 та 4.5 «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758 (із змінами та доповненнями), у разі порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання складається податкове повідомлення-рішення за формою "Ш", яке в той самий день передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції. У той же день таке повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, застосовуючи до позивача штрафні санкції на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з рентної плати Гадяцька МДПІ діяла у межах наданих їй повноважень та у спосіб, визначений спеціальним законом з питань оподаткування. Тому, дії відповідача щодо винесення податкових повідомлень-рішень відповідають чинному законодавству.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, в задоволенні адміністративного позову належить відмовити, оскільки спірні рішення видано в межах повноважень відповідача, відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням фактичних обставин справи та на підставі цілком правомірних висновків акту перевірки.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПостановиВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.Є. Пилипенко