Ухвала суду № 136107645, 30.04.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/444/26

Провадження № 2-з/595/6/2026

У Х В А Л А

30.04.2026 місто Бучач

Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Созанська Л.І., ознайомившись із заявою представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Приватного підприємства «АП «Порохова Агро» до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Ісен», третя особа ОСОБА_3 , про визнання поновленими договорів оренди, визнання недійсними угод про припинення оренди, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Бучацького районного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа за позовом ПП «АП «Порохова Агро» до ОСОБА_2 , ФГ «Ісен», третя особа ОСОБА_3 , про визнання поновленими договорів оренди, визнання недійсними угод про припинення оренди.

28 квітня 2026 року представником ПП «АП «Порохова Агро» Теслюком А.О. подано заяву про забезпечення позову, у якій представник просить вжити заходів забезпечення позову, а саме: заборонити Фермерському господарству «Ісен» (код ЄДРПОУ 39550681) та будь-яким іншим особам здійснювати будь-яке господарське використання (обробіток ґрунту, сівбу, внесення добрив, збирання врожаю) земельних ділянок з кадастровими номерами: 6121285500:01:001:1522, 6121285500:01:001:1523, 6121285500:01:001:1524, 6121285500:01:001:1525, 6121285500:01:001:1526, 6121285500:01:001:1533; заборонити суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 6121285500:01:001:1522, 6121285500:01:001:1523, 6121285500:01:001:1524, 6121285500:01:001:1525, 6121285500:01:001:1526, 6121285500:01:001:1533; заборонити ОСОБА_2 укладати будь-які правочини щодо передачі в користування або відчуження вказаних земельних ділянок з кадастровими номерами: 6121285500:01:001:1522, 6121285500:01:001:1523, 6121285500:01:001:1524, 6121285500:01:001:1525, 6121285500:01:001:1526, 6121285500:01:001:1533 на користь третіх осіб.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що 27 лютого 2026 року між ПП «АПП «Порохова Агро», в особі директора ОСОБА_1 , та гр. ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , було укладено угоди про припинення договорів оренди землі від 07 грудня 2018 року щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6121285500:01:001:1522, 6121285500:01:001:1523, 6121285500:01:001:1524, 6121285500:01:001:1525, 6121285500:01:001:1526, 6121285500:01:001:1533. На підставі цих угод приватним нотаріусом Іванів Л.І. було внесено запис про припинення іншого речового права (оренди) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. ПП «АП «Порохова-Агро» готує позов до ОСОБА_2 та ФГ «Ісен» про визнання недійсними угод про припинення оренди від 27 лютого 2026 року, визнання недійсними договорів оренди між відповідачами та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками (кадастрові номери: 6121285500:01:001:1522, 1523, 1524, 1525, 1526, 1533). Порушення прав заявника має очевидний характер: угоди від 27 лютого 2026 року підписані директором приватного підприємства з перевищенням повноважень (порушення п. 5.2.2 та п. 5.4.1 Статуту). Згідно з п. 5.2.2 підпункт «ї» Статуту ПП «АП «Порохова Агро», до виключної компетенції зборів власників належить надання попередньої письмової згоди на вчинення правочинів щодо використання земельних ділянок, зокрема угод про припинення чинності договорів оренди. Згідно з п. 5.4.1 Статуту, директор зобов`язаний до укладення таких правочинів отримати письмову згоду власників. Відомості про обмеження повноважень директора ОСОБА_1 щодо розпорядження землею без згоди власників офіційно внесені до ЄДР, що підтверджується відповідним Витягом. Власники підприємства письмової згоди на припинення оренди не надавали, відповідний протокол зборів власників нотаріусу не подавався. Таким чином, нотаріус провів реєстрацію на підставі документа, підписаного особою з перевищенням повноважень, що прямо заборонено законом. При вчиненні реєстраційної дії нотаріусом було грубо порушено вимоги ст. 10 та ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Нотаріус не здійснив належної перевірки обсягу повноважень директора підприємства, попри наявність відповідних обмежень у Статуті та Єдиному державному реєстрі (ЄДР). Нотаріус, всупереч ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію...», проігнорував ці відомості, що робить реєстраційну дію незаконною. Заявник продовжував користуватися землею після закінчення строку договорів (грудень 2025), здійснював оранку та внесення добрив. Відповідно до ст. 33 Закону «Про оренду землі», договори є поновленими за «мовчазною згодою». Таким чином, порушення має формальний та очевидний характер, оскільки встановлюється виключно шляхом перевірки відомостей ЄДР та поданих документів. Реєстраційна дія була вчинена за відсутності належних повноважень представника юридичної особи, що відповідно до усталеної судової практики є безумовною підставою для її скасування незалежно від інших обставин. Станом на момент подання цієї заяви на спірних земельних ділянках вже здійснено механізований обробіток ґрунту (культивацію), що свідчить про фактичне та активне господарське використання земель третіми особами. Факт проведення агротехнічних робіт підтверджується відеозаписом від 22 квітня 2026 року о 16:38 год., здійсненим ОСОБА_1 у с. Порохова Чортківського району Тернопільської області. Відеозапис фіксує оброблений стан ґрунту на спірних земельних ділянках, характерний для культивації та підготовки до посіву, що об`єктивно свідчить про вже розпочатий цикл сільськогосподарського використання земель. З урахуванням характеру аграрного виробництва, вказані дії не можуть розцінюватися як випадкові або підготовчі, а є частиною цілеспрямованого процесу обробітку землі, який у подальшому неминуче призведе до засіву та отримання врожаю сторонніми особами. Крім того, ПП «АП «Порохова-Агро» до моменту незаконного припинення права оренди фактично здійснювало повний комплекс агротехнічних заходів на зазначених земельних ділянках, а саме: проведено оранку на зяб та внесено мінеральні добрива. Вказані роботи потребували значних фінансових витрат та були спрямовані на підготовку ґрунту до майбутнього посівного сезону. Таким чином, у разі подальшого використання спірних земель ФГ «Ісен» або іншими особами фактично відбудеться безпідставне використання результатів господарської діяльності позивача, включно з уже понесеними витратами на обробіток ґрунту та його підготовку до посіву. Це створює реальний ризик заподіяння позивачу істотної та фактично невідворотної майнової шкоди, оскільки аграрний виробничий цикл має сезонний характер, і втрата можливості використання земель у 2026 році не може бути компенсована в наступні періоди. Більше того, подальше використання спірних земель без судового врегулювання спору створює об`єктивну загрозу засіву земельних ділянок, що унеможливить виконання можливого рішення суду про їх повернення до завершення збору врожаю, тобто щонайменше до кінця 2026 року. Отже, невжиття заходів забезпечення позову вже на цій стадії призведе не лише до ускладнення виконання майбутнього судового рішення, а й до фактичного нівелювання предмета спору через трансформацію земель у засіяні угіддя з невіддільним врожаєм, що унеможливить ефективний захист порушеного права. Якщо ФГ «Ісен» засіє землю, виконання рішення про повернення ділянок стане фізично неможливим до збору врожаю (кінець 2026 року), що призведе до збитків заявника та множинності нових спорів. Таким чином, у разі подальшого використання спірних земель ФГ «Ісен» або іншими особами, останні фактично отримають можливість використати результати вже здійснених позивачем витрат та агротехнічних заходів без будь-якої компенсації, що призведе до фактичного економічного привласнення результатів господарської діяльності позивача. Втрата можливості використання підготовлених земель у поточному аграрному сезоні має незворотний характер, оскільки аграрний цикл є сезонним і не підлягає відновленню в іншому періоді. Це означає фактичну втрату інвестицій у виробничий процес, яка не може бути ефективно компенсована навіть у разі задоволення позову. Отже, сукупність наведених обставин свідчить про наявність реальної, безпосередньої та триваючої загрози заподіяння позивачу істотної майнової шкоди, а також про необхідність негайного вжиття заходів забезпечення позову для недопущення подальшого використання спірних земель та зміни їх фактичного стану. Отже запропоновані заходи (заборона реєстраційних дій, фактичного користування та заборона укладення правочинів) є співмірними заявленим вимогам, оскільки обмежуються виключно спірними земельними ділянками. Це забезпечує баланс інтересів: відповідач не позбавляється права володіння та користування майном (крім права розпорядження), а позивач отримує гарантію виконання рішення. Заборона фактичного користування необхідна для недопущення непорозумінь та протистоянь на полі та змішування майна. Заборона реєстраційних дій необхідна для запобігання подальшому перепродажу прав оренди, що зробить розгляд справи безкінечним. Заявником вже ініційовано процедуру адміністративного оскарження незаконних реєстраційних дій. Зокрема, 28 березня 2026 року до Міністерства юстиції України (Офісу протидії рейдерству) було подано скаргу на дії приватного нотаріуса Іванів Лесі Ігорівни щодо незаконного припинення права оренди та реєстрації нових договорів оренди за ФГ «Ісен». Подання цієї скарги підтверджує наявність реального гострого спору та свідчить про намір заявника використовувати всі доступні правові механізми для відновлення порушеного права». Заявник є платоспроможним підприємством, що здійснює діяльність на суміжних ділянках. Ризик завдання збитків відповідачам відсутній, оскільки вони не мали права розпочинати роботи на спірних ділянках до завершення процедури поновлення оренди з попереднім орендарем.

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з пунктами 3 та 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Судом звертається увага на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Отже, суди при вирішенні питання щодо забезпечення позову мають здійснювати належну оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У цивільній справі, яка перебуває у провадженні суду, предметом позову є вимоги про визнання поновленими договорів оренди, визнання недійсними угод про припинення оренди щодо земельних ділянок (кадастрові номери: 6121285500:01:001:1522, 6121285500:01:001:1523, 6121285500:01:001:1524, 6121285500:01:001:1525, 6121285500:01:001:1526, 6121285500:01:001:1533).

Так, у заяві про забезпечення позову представник позивача просить суд: заборонити Фермерському господарству «Ісен» (код ЄДРПОУ 39550681) та будь-яким іншим особам здійснювати будь-яке господарське використання (обробіток ґрунту, сівбу, внесення добрив, збирання врожаю) земельних ділянок з кадастровими номерами: 6121285500:01:001:1522, 6121285500:01:001:1523, 6121285500:01:001:1524, 6121285500:01:001:1525, 6121285500:01:001:1526, 6121285500:01:001:1533; заборонити суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 6121285500:01:001:1522, 6121285500:01:001:1523, 6121285500:01:001:1524, 6121285500:01:001:1525, 6121285500:01:001:1526, 6121285500:01:001:1533; заборонити ОСОБА_2 укладати будь-які правочини щодо передачі в користування або відчуження вказаних земельних ділянок з кадастровими номерами: 6121285500:01:001:1522, 6121285500:01:001:1523, 6121285500:01:001:1524, 6121285500:01:001:1525, 6121285500:01:001:1526, 6121285500:01:001:1533 на користь третіх осіб.

Суд приходить до переконання, що такі заходи забезпечення позову не відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірними із заявленими вимогами в цій справі.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 09 березня 2026 року ОСОБА_1 є керівником Приватного підприємства «Агропромислового підприємства «Порохова - Агро», зареєстрованого 05 жовтня 2018 року, реєстраційний номер 16411020000001145.

ПП «АП «Порохова Агро», в особі директора Теслюка А.О., та гр. ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , укладено угоди про припинення договорів оренди землі від 27 лютого 2026 року щодо земельних ділянок з кадастровим номером 6121285500:01:001:1522, 6121285500:01:001:1523, 6121285500:01:001:1524, 6121285500:01:001:1525, 6121285500:01:001:1526, 6121285500:01:001:1533, на підставі чого приватним нотаріусом Іванів Л.І. було внесено запис про припинення іншого речового права (оренди) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

04 березня 2026 року між ОСОБА_2 та ФГ «Ісен» укладені нові договори оренди щодо вказаних вище земельних ділянок.

До заяви про забезпечення позову заявником надано копії документів: статуту ПП «АП «Порохова-Агро», затвердженого зборами власників, згідно протоколу від 03 жовтня 2018 року; Витягу з ЄДР станом на 09 березня 2026 року; Витягу з ЄДР станом на 25 лютого 2026 року; скарги до Мін`юсту від 28 березня 2026 року; копії первинних договорів оренди від 05 грудня 2018 року та 07 грудня 2018 року; копії актів приймання-передачі земельних ділянок від 05 грудня 2018 року та 07 грудня 2018 року; копії оскаржуваних угод від 27 лютого 2026 року та актів приймання-передачі земельних ділянок від 27 лютого 2026 року; інформацій з Державного реєстру речових прав на вказані вище земельні ділянки; акту №1 від 31 грудня 2025 року про використання (списання) мінеральних добрив; акту №6 про використання ПММ на проведення оранки від 21 грудня 2025 року; акту б/н про списання ППМ від 16 грудня 2025 року; диск із відеозаписом.

З долучених до заяви доказів слідує, що спірні земельні ділянки, відносно яких заявник просить вжити заходи забезпечення, перебували в оренді ПП «АП «Порохова Агро» до 27 лютого 2026 року.

Водночас, заявником належними доказами не підтверджено використання станом на час розгляду цивільної справи та на час подання заяви про забезпечення позову ПП «АП «Порохова - Агро» вищезазначених земельних ділянок, тобто обробіток ґрунту, сівбу, внесення добрив тощо. Відтак, позивачем не доведено заподіяння шкоди його господарській діяльності у випадку незастосування заходів забезпечення позову.

В свою чергу, у підтвердження оброблення позивачем ґрунту на спірних ділянках представник позивача долучає до заяви про забезпечення позову диск з відеозаписом тривалістю 01 хв. 01 сек., на якому зображено оброблений стан ґрунту, однак на яких саме земельних ділянках здійснено вказаний відеозапис та хто виконував його обробіток надане відео не містить, отже, не може являтися доказом у розумінні вимог ЦПК України.

Як зазначено вище, після укладення угод про припинення договорів оренди землі між позивачем та відповідачкою ОСОБА_4 відносно спірних земельних ділянок, 04 березня 2026 року були укладені нові договори оренди, де орандарем виступає ФГ «Ісен». Отже, з часу укладення договорів із ФГ «Ісен» до часу звернення стороною позивача до суду із заявою про забезпечення позову пройшло майже два місяці. Враховуючи, що вказаний період року є посівним сезоном, не виключено, що ФГ «Ісен» розпочало на спірних земельних ділянках, на підставі діючих договорів оренди, посівний сезон.

Суд звертає увагу, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, повинні бути враховані інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також у заяві про забезпечення позову представник позивача просить заборонити суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірних земельних ділянок.

Разом з тим, заявником не конкретизовано, які саме дії щодо предмету спору слід заборонити вчиняти та яким саме суб`єктам державної реєстрації прав.

Крім того, самі лише припущення, наведені у заяві, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для накладених обмежень та заборон відповідачці ОСОБА_2 в частині укладення нею правочинів щодо передачі в користування або відчуження вказаних земельних ділянок і, на переконання суду, є надмірним втручанням у право власності відповідачки ОСОБА_2 , оскільки остання в результаті застосування зазначених заходів забезпечення позову буде позбавлена можливості розпоряджатись належним їй на праві власності майном без відповідного правового обґрунтування.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити, оскільки заява про забезпечення позову не містить мотивів співмірності застосованих заходів із предметом позову, а заявником не підтверджено належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування зазначених заявником видів забезпечення позову, підстав обмеження прав та інтересів інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 149-151, 153, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Приватного підприємства «АП «Порохова Агро» до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Ісен», третя особа ОСОБА_3 , про визнання поновленими договорів оренди, визнання недійсними угод про припинення оренди - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Якщо ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому копії відповідної ухвали суду.

Суддя: Л. І. Созанська