Рішення № 136107642, 29.04.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/94/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Губіш О.А.

з участю:

секретаря Окулянко У.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач має заборгованість: за договором №2722261, укладеним 31 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою в сумі 16400 грн; за договором №0989203137, укладеним 20 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «ІНФІНАНС»та відповідачкою в сумі 30525,00 грн, за договором №555133751191002, укладеним 23 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та відповідачкою в сумі 5080,80 грн та за договором №2591917383-31968, укладеним 01 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ІНКАСО ФІНАНС» та відповідачкою в сумі 18341,00 грн. Позивач зазначив, що є правонаступником прав вимоги до позичальника ОСОБА_1 за наведеними вище договорами, а тому просить стягнути з відповідачки загальну заборгованість у розмірі 70 346,80 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 27 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачці протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали надіслати відзив на позовну заяву.

Як слідує з наявного в матеріалах справи поштового повідомлення, позовну заяву з додатками, ухвалу суду про відкриття провадження, відповідачка отримала 30 січня 2026 року.

10 лютого 2026 року відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позов, в якому зазначила, що вона заперечує факт укладення між нею та позивачем кредитних договорів №2722261 від 31.07.2020, №0989203137 від 20.12.2020, №555133751191002 від 23.12.2020, №2591917383-31968 від 01.01.2021. Посилається на те, що позивач стверджує, що договір було укладено в електронній формі, однак вказане твердження позивача не відповідає чинному законодавству та не доведено позивачем належними та допустимими доказами. Позивачем надано суду Договори, однак такі не містять підписів сторін. Позивач зазначає, що кредитні договори укладалися в електронні формі, однак не надано жодного доказу, що відповідачка здійснювала дії, які необхідні для укладення таких договорів. Вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів, щодо інформації від мобільного оператора про належність номера телефону саме відповідачці, підтвердження направлення смс-повідомлення на номер, який належить відповідачці, докази, що саме вона реєструвалась в ЕС «кредиторів». А тому, вважає, що позивачем не надано доказів укладення кредитних договорів, оскільки такі не відповідають вимогам цивільного законодавства. Крім цього, позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що саме відповідачка була зареєстрована в ІТС, не підтверджено отримання саме відповідачкою логіну та паролю в системі, що відповідачкою було подана заяву на отримання кредиту, а також що відповідачка була ознайомлена з усіма істотними умовами договорів, та не надано доказів щодо зарахування коштів на платіжну картку, яка належить саме відповідачці. Позивачем, не надано до суду жодного доказу акцептування Відповідачем пропозиції про укладення кредитних договорів, не надано доказу який би підтверджував встановлення особи, якій направлявся примірник договорів. А тому, вважає, що позивачем не доведено факту укладення сторонами кредитних договорів №2722261 від 31.07.2020, №0989203137 від 20.12.2020, №555133751191002 від 23.12.2020, №2591917383-31968 від 01.01.2021, а отже і вимоги позивача є не обгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення кредитних договорів №2722261 від 31.07.2020, №0989203137 від 20.12.2020, №555133751191002 від 23.12.2020, №2591917383-31968 від 01.01.2021. В той же час, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не доведено укладення спірних кредитних договорів, як і не доведено нібито отримання відповідачкою кредитних коштів.

Крім цього, позивач не надав належних доказів, які підтверджують перерахування відповідачці певної суми та які б свідчили про отримання відповідачкою коштів. Згідно ст. 22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій є платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер. Позивач зазначає, що кошти були перераховані на картки які належить відповідачці № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , однак не надає даних, що відповідачка використовує дані карткові номери.

Так, позивачем направлено до суду роздруківку, яка є відображенням міркувань позивача, відповідачкою така не визнається в повному обсязі та вважає, що є такою яка не відповідає вимогам до первинних облікових бухгалтерських документів, а тому не може оцінюватися як доказ по справі. Заперечує, щодо оцінювання як належного та допустимого доказу по справі довідку отримання відповідачкою коштів, а за відсутності доказів отримання коштів, позовна заява не підлягає задоволенню.

Вважає, що якщо позивач зобов`язаний довести нібито отримання відповідачкою будь-якої суми коштів, а не перекладати обов`язок недоведення на відповідачку. Належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачці певної суми можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого зазначені у тексті договору, належать саме відповідачці. Відтак, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачці, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідачки матеріали справи не містять.

Враховуючи зазначене, вважає, що підстав для задоволення позову у суду немає з огляду на недоведеність позивачем факту надання відповідачці кредиту в сумі, зазначеній в позовній заяві.

Щодо відступлення права вимоги, звертає увагу суду на те, що позивач, разом із позовною заявою, направив до суду копії договорів факторингу, які не містять будь якої інформації щодо відступлення права вимоги саме до відповідачки, де має бути зазначено ПІБ, номер кредитного договору витяг із реєстру боржників, який виготовлений самим позивачем, як зацікавленою особою. На підтвердження такого відступлення позивачем надано суду витяги з реєстру боржників, які виготовленні позивачем самостійно за допомогою програмного забезпечення, а тому не підлягають оцінюванню їх як доказів відступлення права вимоги.

Позивачем не надано до суду жодного доказу виконання ним договорів факторингу, а отже й не доведено належними та допустимими доказами право позивача взагалі звертатись до суду із позовною заявою до неї.

Також, відповідачка не погоджується із проведеними розрахунками заборгованості, оскільки нарахування заборгованості по відсотках проводилась поза строками кредитування.

Незважаючи на недоведеність позовних вимог, сторона відповідача вважає за необхідне звернути увагу, що проведені позивачем розрахунки заборгованості не відповідають вимогам закону. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі №912/1120/16. Звертає увагу суду, що відповідно до п. 1.4. нібито, укладеного кредитного договору №2722261 від 31.07.2020, строк кредитування становить 30 днів, а загальна вартість кредиту 7 850 грн. Доказів щодо змін умов нібито укладеного кредитного договору, або його продовження позивачем не надано.

Відповідно до п. 1.1. нібито, укладеного кредитного договору №555133751191002 з урахуванням нібито укладеної додаткової угоди, строк кредитування становить 30 днів, а загальна вартість кредиту 4800,00 грн. Доказів щодо змін умов нібито укладеного кредитного договору, або його продовження позивачем не надано.

Відповідно до акцепту/оферти нібито, укладеного кредитного договору №0989203137 від 20.12.2020 року, строк кредитування становить 22 дні. Доказів щодо змін умов нібито укладеного кредитного договору, або його продовження позивачем не надано.

Відповідно до п. 2.3. нібито, укладеного кредитного договору №2591917383-31968 від 01.01.2021 року, строк кредитування становить 14 днів, а загальна вартість кредиту 2546,00 грн. Доказів щодо змін умов нібито укладеного кредитного договору, або його продовження позивачем не надано.

Щодо витрат позивача на правову допомогу, вважає, що витрати, які поніс/понесе позивач під час розгляду справи, не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Вважає, що судова справа не є дуже складною для представника позивача, оскільки, як вбачається із реєстру судових рішень, для представника позивача ця справа є типовою.

16 лютого 2026 року представником позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» Сердійчук Я. Я. подано відповідь на відзив, в якому наполягає на задоволенні позовних вимог. Зазначає, що укладення кредитних договорів №2722261 від 31.07.2020, №0989203137 від 20.12.2020, №555133751191002 від 23.12.2020, №2591917383-31968 від 01.01.2021 відбулося за допомогою інформаціно-телекомунікаційної доступ до яких забезпечується споживачами через Веб-сайт або мобільний додаток, та підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором. Тобто, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договорів шляхом реєстрації та створення особистих кабінетів, заповненням заявок на сайтах Кредитодавців, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти.

Відповідач не заперечує, що вказані відомості, в Договорах, які є загальнодоступними, а саме: прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційним номер облікової картки платника податків є коректними. Крім того, Ідентифікація здійснювалася в ITC, які належать первісним кредиторам і вони гарантували дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даних кредитах. Будь-яких доказів того, що персональні дані Відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, номер телефону, банківська картка) були використані для укладення Договорів від його імені, Відповідачем не надані.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України). Позивач посилається на ряд законодавчих актів, якими передбачено право укладення електронних договорів, а тому електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, в тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронні довірчі послуги» (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Отже, обов`язковим реквізити електронного документа є електронний підпис автора або прирівняний до нього підпис. Електронні підписи можуть бути неудосконаленими, удосконаленими або з одноразовим ідентифікатором, кваліфікованими. З кредитних договорів вбачається, що у відповідності до вимог частини перш статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинне законодавства. Оскільки дані договори укладено на сайтах позикодавців та відповідач підписав їх одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS-повідомлені тому без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариств договори між відповідачкою та товариствами не були укладені. Підстав для сумніву у змісті договорів Відповідачкою не наведені. Відповідачка не обґрунтувала свої сумніви у дійсності даних договорів. Тому, вважає, що долучені копії договорів з додатками є належними та достатній доказами.

Крім цього, зазначає, що у випадку сумніву укладення кредитних договорів між позивачем та відповідачкою, остання може оскаржити в судовому порядку, оскільки відповідачка не скористалася своїм правом, то свідчить про те, що відповідачка укладала кредитні договори та їй було відомо умови. А також, Відповідачка не надала жодного доказу про вчинення щодо неї шахрайських дій або неправомірного використання її персональні даних під час укладання цих договорів іншими особами. Посилання відповідачки на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення договору позики є надуманими, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом (одноразовий ідентифікатор є видом Електронного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис»), що у свою чергу додатково підтверджуєтеся довідкою про ідентифікацію, яка міститься в матеріалах справи. Між тим, використання одноразового ідентифікатора є неможливим без проходження відповідачкою попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення позичальником входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, що у свою чергу кореспондується з висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 (справа№732/670/19), від 12.01.2021(справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19)). У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідачки (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення договорів від її імені, відповідачкою до суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідачка не звернулась, як і не оскаржила правомірність укладеного договору. Крім того, Верховний Суд України в постанові від 24 лютого 2016 року за №6-50цс16 наголошує, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. (Електрона форма договору прирівнюється до письмового).

Щодо заперечення отримання відповідачкою коштів, позивач зазначає наступне.

Враховуючи, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», ТОВ «ІНФІНАНО та ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» не є банками, відповідні перекази кредитних коштів були здійснені за допомогою операторів платіжних послуг на підставі укладених між сторонами договорів. Дані договори є частиною господарської діяльності товариств. За Договором №2722261 підтверджується листом ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» відповідно до якого 31.07.2021 року було успішно перераховано грошові кошті розмірі 5 000,00 грн. на картку № НОМЕР_3 , номер транзакції - 935511 Перерахування коштів здійснювалось на рахунок, зазначений Позичальником у п.2.1 Кредитного договору. За Договором №0989203137 підтверджується листом ТОВ «Універсалі платіжні рішення», відповідно до якого 20.12.2020 року було успішно перераховано грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , номер транзакції - НОМЕР_4 . За Договором № 2591917383-31968 підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до якого 01.01.2021 року було успішно перераховано грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн. на картку № НОМЕР_2 , номер транзакції - НОМЕР_5 . Перерахування коштів здійснювалось згідно п.3.2 на рахунок, зазначений Позичальником у розділі 10 (Реквізити сторін) Кредитного договору. Договір №555133751191002 є договором про пролонгацію заборгованості по договору позики №555133751191001 в сумі 3000,00 грн., які позичальник вже отримала. Саме по собі посилання відповідачки у відзиві на те, що позивачем не надано доказів перерахування коштів на картковий рахунок відповідачки, на думку позивача не заслуговують на увагу.

Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач об`єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".

ОСОБА_1 , будучи стороною вказаного правочину, мала можливість надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження того, що відповідні кошти не зараховувались на її карткові рахунки, указані у договорах, у період часу, про який стверджує позивач, або того, що карткові рахунки їй не належать, оскільки лише відповідачка має доступ до свого рахунку. У разі заперечень проти позову, обов`язок доведення їх відповідними доказами покладено саме на відповідача відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування їй кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає, хоч має безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на її банківську картку, вказану в договорах чи іншу картку, якою вона користується, не надходили. Зокрема, вона мала можливість здійснити запит до банку про наявність у неї карткових рахунків, вказаних в заявах на отримання кредиту і договорах, та отримати виписку по вказаних рахунках за період кредитування. Таким чином відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень.

Щодо заперечень відповідача розрахунку заборгованості, то позивач зазначає наступне, що відповідачкою було здійснено пролонгацію кредитного договору №2722261, та здійснювалися платежі на погашення відсотків користування кредитом. Відносно розрахунку заборгованості за кредитним договором №2591917383-31968, то нарахування відсотків здійснювалося відповідно до п.9.7 Договору. Щодо розрахунку заборгованості за Договором №0989203137, то нарахування відсотків відбувалися в строки та із застосуванням відсоткових ставок передбачених договором.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач у позовній заяві просить стягнути заборгованість у розмірі 30525,00 грн замість - 77915.00 грн. (яку нараховано первісним кредитором та Факторами). Щодо розрахунку заборгованості за Договором № 555133751191002, то відповідно до п.1.1 вказаного договору сторони погодились продовжити строк виконання зобов`язань Позичальника по погашенню заборгованості по договору позики №555133751191001 в сумі 3000,00 грн. на строк 30 днів під 730% річних межах вказаного строку та 850% річних (п. 1.1.12), якщо позичальник не виконав умови п. 1.1.1.1. Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» вбачається, що відсотки нараховані згідно умов кредитного договору. Виходячи з вищенаведеного вбачається, що було розрахунок заборгованості проводився правомірно та у відповідності до домовленостей між Сторонами, що викладені в Договорах, відсотки нараховувались в межах дії даних Договорів з урахуванням погоджених умов щодо строків договорів та умов пролонгації. Крім цього, позивач зазначає, що з моменту отримання прав вимоги Відповідача, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій /або будь-яких інших додаткових нарахувань. Водночас, зобов`язання невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб. Закінчення строку дії договору не є підставою для відхилення від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №911/94/23 від 14.02.2024 року. Отже, доводи відповідачки, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

Твердження відповідачки, стосовного того, що позивачем не доведено право грошової вимоги за Договорами позики, спростовується матеріалами справи, оскільки до позовної заяви додано докази здійснення оплати за договорами факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023, №03-06/21 від 03.06.2021, №11-02/22 від 11.02.2022, №10-01/2023 від 10.01.2023, №18-02/25 від 18.02.2025, №23/05/2024 від 23.05.2024. Окрім викладеного вище, позивач зазначає, що укладення договорів на підставі яких відбувається перехід прав вимоги жодним чином не впливає на обсяг прав та обов`язків боржників за кредитними договорами.

Відповідачкою доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було, а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду (ст. 89 ЦПК України). Позивач вважає, що відповідачка, заперечуючи отримання коштів/укладання договору, застосували концепцію «негативного доказу» при вирішенні цього спору (постанова ВС від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13), оскільки належних доказів таких тверджень ОСОБА_1 не надано при тому, що відповідачка має безперешкодний та повний доступ до своїх банківських даних та інформаційно- телекомунікаційної системи. Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Отже, відповідачка, висловлюючи заперечення проти певних обставин та не надаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на позивача обов`язок їх доведення. Щодо заперечень відповідачки понесення позивачем судових витрат на правову допомогу, то дане твердження не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 31.07.2020 ОСОБА_1 з ТОВ «Авентус Україна» уклала договір позики №2722261.

Згідно з п.1.2 Договору позики, на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до пунктів 1.3-1.5. Договору, сума позики становить 5000,00 грн, строк позики 30 днів із знижена процентною ставкою 0,95 % , стандартно процентною ставкою 1,90 %.

Згідно п.1.5.2. договору Стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується: - у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1- 4.6 цього Договору; та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 Цивільного кодексу України. Укладаючи цей Договір, Споживач підтверджує, що підставою для застосування зниженої процентної ставки, передбаченої цим Договором є отримання Споживачем від Товариства індивідуальної знижки на стандартну процентну ставку, відповідно до програми лояльності ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА" для споживачів сервісу «CreditPllus» ( Офіційні правила розміщені на Веб-сайті). Таке зниження стандартної процентної ставки допускається за умови, що Споживачем будуть виконані умови для її застосування - повернений кредит у строк та в порядку, що передбачені цим Договором. У випадку невиконання Споживачем умов для застосування зниженої процентної ставки, користування кредитом для Споживача стає доступним виключно на стандартних умовах за стандартною процентною ставкою. При цьому, Споживач погоджується, що застосування стандартної процентної ставки не є наслідком погіршення умов користування кредитом для Споживача (збільшенням процентної ставки), а є лише наслідком отримання Споживачем послуги фінансового кредиту на звичайних(стандартних) умовах, що доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Відповідно до п.п.1.7.-1.9. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 347,70% річних, за стандартною ставкою 695,40% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 6 425,00 грн., за стандартною ставкою 7 850,00 грн. Обчислення орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом погодженого строку та, що Товариство і Споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені Договором. При цьому, орієнтовна реальна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою застосовані виходячи з умов застосування цієї ставки, що передбачені Договором, але у межах погодженого строку виконання Споживачем зобов`язань за Договором. Крім того, при обчисленні вказаних показників, не враховуються витрати Споживача, обов`язковість сплати яких не передбачена цим Договором та/або законодавством України та/або оплата яких здійснюється незалежно від походження коштів (власні, кредитні), в тому числі, але не виключно: витрати пов`язані з технічними, програмними і комунікаційними ресурсами, що необхідні Споживачу для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства, здійснені переказу коштів через третіх осіб в погашення заборгованості за Договором, з отриманням від третіх осіб інформаційних послуг (підбір кредитної пропозиції) та інше Відповідно до п. 13 Договору його укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано відповідачем накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, про що свідчить також пункт 20 договору, юридичні адреси та реквізити сторін.

Відповідно до п. 2 Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту. Сума кредиту(його частина) перераховується Товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання Договору, а у наступні календарні дні, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), заначений в п.1.4 Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується Товариством в Особистому кабінеті. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. Договору.

Згідно п.3 Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт. До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.4 Договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до Розділу 4 Договору, де проценти нараховуються і за дату повернення кредиту, вказану в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.

Відповідно до п.4 Договору 4.1. трок кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п.4.2.-4.5 Договору. Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору. Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.

На договорі наявна відмітка про підписання його електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора - електронного підпису M899172. Позикодавець підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором M899172.

Згідно листа за № 6154-ВП від 07.11.2025 ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» повідомляє, що відповідно до договору ВП-200417-1 від 20.04.2017року, 31.07.2020 було здійснено зарахування коштів на суму 5000 (п`ять тисяч гривень 00 копійок) грн, на банківський рахунок маска картки НОМЕР_3 , код авторизації 436940, номер транзакції в системі WayForPay creditplus-9356097.

Згідно довідки № 46/1211/42029/2026БТ від 25.03.2026 року АТ «Державний Ощадний Банк» надав інформацію, якою підтвердив що на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_6 , до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_7 , відповідно до меморіального ордеру №1356595820 від 02.08.2020 року на рахунок № НОМЕР_6 , який належить відповідачці було зараховано кошти в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 за договором позики № 2722261 від 31-07-2020 за період з 31.07.2020 по 29.06.2021 заборгованість складає 16400 грн, а саме: 5000,00 грн - заборгованість за тілом позики та 11 400 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами.

30.06.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" було укладено договір факторингу № 30062021 відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» за плату відступило на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2722261 від 31.07.2020.

Факт відступлення боргу підтверджується реєстром боржників, відповідно до якого за порядковим номером 1794 передано борг ОСОБА_1 за договором позики №2722261 в сумі 16400 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000, 00 грн; заборгованість за відсотками 11400 грн,

Згідно з розрахунком заборгованості, за договором №2722261 від 31.07.2020, загальна заборгованість відповідача за договором перед ТОВ «Факторинг Партнерс» на 05.01.2026 становить 16400 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн; заборгованість за відсотками 11400,00 грн.

20.12.2021 року ОСОБА_2 ТОВ «ІНФІНАНС» уклала договір №0989203137 від 20 грудня 2020 надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та отримання кредиту згідно Заявки анкети № 3393223 від 20 грудня 2020 р.

Згідно основних умов кредиту розмір кредиту становить 2000,00 грн, строк користування кредитом 22 дні, строк дії кредиту 3 роки.

Відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації. Річна відсоткова ставка 638,75%, застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації; Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 770,00 грн., за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації. Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75%, за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації; Номінальна відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується у випадках передбаченими Правилами. Номінальна річна відсоткова ставка 638,75%, застосовується у випадках передбаченими Правилами. Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 770,00 грн., при використанні Номінальної відсоткової ставки. Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75%, при використанні Номінальної відсоткової ставки. Максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору. Максимальна річна відсоткова ставка 1277,5%, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору.?Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 1 540,00 грн., за умови неналежного виконання умов Договору. Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 1277,5%, за умови неналежного виконання умов Договору.

На договорі наявна відмітка про підписання його електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора - електронного підпису 0u6s2w. Позикодавець підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 0u6s2w.

Зі змісту довідки про підтвердження платежу ТОВ «ІНФІНАНС» №14445_25709112745 від 09072025 вбачається, що ОСОБА_1 отримала 20.12.2020 о 12:17, маска картки НОМЕР_1 зараховану на суму 2000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua 75567403, призначення платежу: зарахування 2000 грн на карту НОМЕР_1 .

Факт відступлення боргу підтверджується реєстром боржників, відповідно до якого передано борг ОСОБА_3 за договором №0989203137 від 20.12.2020, передано борг в сумі 30 525,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 2000,00 грн, заборгованість за відсотками 28 525,00 грн.

11.02.2022 було укладено договір № 11-02/22 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0989203137.

Факт відступлення боргу підтверджується реєстром боржників, відповідно до якого передано борг ОСОБА_3 за договором №0989203137 від 20.12.2020, загальна заборгованість відповідача за договором станом на 11.02.2022 становить 30 525,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 2000,00 грн, заборгованість за відсотками 28 525,00 грн.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0989203137.

Факт відступлення боргу підтверджується реєстром боржників, відповідно до якого за порядковим номером 19493 передано борг ОСОБА_3 за договором позики №0989203137 в сумі 53835,00 грн, з яких заборгованість за основним боргом 2000 грн, заборгованість за процентами 51835,00 грн.

18.02.2025 було укладено договір № 18-02/25 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0989203137.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0989203137.

Згідно з розрахунком заборгованості, за договором №0989203137 від 20.12.2020, загальна заборгованість відповідача за договором перед ТОВ «Факторинг Партнерс» на 05.01.2026 становить 77 915,00 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту 2000,00 грн, заборгованість за відсотками 75915,00 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач зменшив заборгованість та просить стягнути 30525,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 2000,00 грн; заборгованість за відсотками 28525, 00 грн.

Також встановлено, що 23.12.2020 ОСОБА_1 з ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» уклала договір позики №555133751191002.

Згідно п. 1. На підставі заявки на пролонгацію від 23.12.2020 до договору позики №555133751191001 тип позики "Миттєва позика", підписаної Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Сторони договору домовились продовжити строк виконання зобов`язань Позичальника по погашенні заборгованості по договору позики №555133751191001 в сумі 3000.00 грн на строк 30 днів календарних днів під 730.00 % річних. Сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить вiд фактичного виконання Позичальником умов договору та становить: знижена процентна ставка становить 730.00 % річних від суми Позики у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення заборгованостi або здійснить таке погашення протягом 3-х (трьох) календарних днiв, що слідують за датою закінчення такого строк. Стандартна процента ставка становить 850.00 % річних від суми Позики, якщо Позичальник не виконав умови зазначенi в п.п.1.1.1.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки.

Відповідно до п.2.1. Позика пролонгується на новий термін на підставі заявки на пролонгацію та сплати Позичальником заборгованості по процентах за користування попередньою позикою в сумі 1260.00 та оплати у повній сумі процентів за пролонгацію 1.00 грн. не пізніше 24.12.2020.

Згідно п.3.1. Позичальник здійснює повернення позики і сплачує проценти згідно із загальними умовами та відповідно до графіку платежів (Додаток №1 до цього договору, є його невід`ємною частиною та підписується позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у вигляді смс коду). Графік платежів розміщується в особистому кабінеті позичальника на сайті системи.

На договорі наявна відмітка про підписання його електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора - електронного підпису 1800. Позикодавець підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 1800.

Договір №555133751191002 (пролонгація) укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Київська Торгово-Інветиційна Компанія», відповідно до якого сторони домовились продовжити строк виконання зобов`язання позичальника по погашенню заборгованості за попереднім Договором №555133751191001 в сумі 3000,00 грн на новий строк 30 днів під проценти, вказані в п.1.1.1. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити зазначенні проценти. Додаткові кошти по даному договору не перераховувались, оскільки це договір пролонгація договору №№55513375119100.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 за договором позики № №555133751191002 від 23.12.2020 заборгованість складає 5080,80 грн, а саме: 3000,00 грн - заборгованість за тілом позики та 2080,80 - заборгованість за нарахованими відсотками.

18.12.2023 було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555133751191002.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 555133751191002.

Факт відступлення боргу підтверджується реєстром боржників, відповідно до якого за порядковим номером 7536 передано борг ОСОБА_1 за договором позики № 555133751191002 в сумі 5080,80 грн, з яких заборгованість за основним боргом 3000 грн, заборгованість за процентами 2080,80 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, за договором № 555133751191002 від 23.12.2020, загальна заборгованість відповідача за договором перед ТОВ «Факторинг Партнерс» на 05.01.2026 становить 5080,80 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту 3000,00 грн, заборгованість за відсотками 2080,80 грн.

Також встановлено, що 01.01.2021 ОСОБА_1 з ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» уклала договір позики №2591917383-31968.

Згідно п.1 2.1. За цим договором Товариство приймає на себе зобов`язання надати, а Позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на Суму кредиту процентів, за фактичний строк користування Кредитом, у порядку встановленому цим Договором.

Відповідно до п.2.2.-2.4. Кредит надається в загальному розмірі (Сума кредиту) : 2000.00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок.). Строк користування кредитними коштами складає : 14 дiб, (чотирнадцять діб ) та починається з 01.01.2021 (дата) та закінчується по (дата) 15.01.2021(включно).

Згідно п.2.5. За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплатити Товариству плату згідно

Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до цього Договору).

Згідно п.2.6. Розмір фіксованої процентної ставки, встановлений цим Договором, не може бути збільшений без письмової згоди Позичальника.

Відповідно до п.2.7. Плата за користування Кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну

кількість днів, користування Кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього Договору та починається у дату списання Кредитних коштів з Рахунку Товариства й закінчується у дату зарахування Суми кредиту та плати за користування Кредитом на Рахунок Товариства.

Відповідно до п. 10 Договору його укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано відповідачем накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, про що свідчить також пункт 10 договору, юридичні адреси та реквізити сторін.

Зі змісту довідки про підтвердження платежу ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» №2873_221108152600 від 08-11-2022 від 08.11.2022 вбачається, що ОСОБА_1 отримала 01-01-2021 13:49:05 кошти у сумі 2000,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 76520610, призначення платежу: зарахування 2000 грн на карту НОМЕР_2 .

Згідно з розрахунком заборгованості, складеного ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» за договором №2591917383-31968 від 01.01.2021, загальна заборгованість відповідача за договором станом на 03.06.2021 становить 2546, 00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 2000 грн; заборгованість за відсотками 546,00 грн.

03.06.2021 було укладено договір № 03-06/21 відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» відступило за плату на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2591917383-31968.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеного ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за договором №2591917383-31968 від 01.01.2021, загальна заборгованість відповідача за договором станом на 10.01.2023 становить 18341,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 2000 грн; заборгованість за відсотками 7967,00 грн.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2591917383- 31968.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеного ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за договором №2591917383-31968 від 01.01.2021, загальна заборгованість відповідача за договором станом на 18.02.2025 становить 18341,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 2000 грн; заборгованість за відсотками 7967,00 грн.

18.02.2025 було укладено договір № 18-02/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2591917383-31968.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 2591917383-31968.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеного ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за договором №2591917383-31968 від 01.01.2021, загальна заборгованість відповідача за договором станом на 05.01.2026 становить 18341,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 2000 грн; заборгованість за відсотками 7967,00 грн.

Факт відступлення боргу підтверджується реєстром боржників, відповідно до якого за порядковим номером 1919 передано борг ОСОБА_1 за договором позики №2591917383-31968 від 01.01.2021, в сумі 18341,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 2000 грн; заборгованість за відсотками 7967,00 грн.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що Договори №2722261 від 31.07.2020, №0989203137 від 20.12.2020, №555133751191002 від 23.12.2020, №2591917383-31968 від 01.01.2021 з відповідачкою укладалися в електронній формі. Відповідачка підписувала договори за допомогою електронного цифрового ідентифікатора, який надсилався їй на її електронну пошту.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Суд відхиляє заперечення відповідачки на те, що відсутні докази підписання нею договорів позики, оскільки у вказаних договорах наявні її особисті дані, зокрема, дата народження, серія та номер паспорта, податковий номер, зареєстроване місце проживання, фактичне місце проживання, номер платіжної карти, яка належить ОСОБА_1 , а також адреса електронної пошти.

При цьому, доказів про те, що персональні дані відповідачки, зокрема, РНОКПП, дані паспорта громадянина України, місце проживання, електронна адреса, номер мобільного телефону, банківський рахунок були використані ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» для укладення кредитного договору від її імені, ОСОБА_1 до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідачка не зверталась як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного договору, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Довідка про ідентифікацію в електронно-комунікаційній системі містять всі реквізити офіційного документа, підписана посадовою особою товариства, а відтак є належним, допустимим письмовим доказом у справі, а заперечення з цього приводу відповідача не підтверджені.

Посилання відповідачки на те, що матеріали справи не містять доказів укладення кредитного договору та його підписання є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються наведеними обставинами та дослідженими доказами.

Суд також відхиляє як безпідставні доводи відповідачки про відсутність належних та допустимих доказів перерахування їй кредитних коштів на виконання умов договорів позики №2722261 від 31.07.2020, №0989203137 від 20.12.2020, №555133751191002 від 23.12.2020, №2591917383-31968 від 01.01.2021, оскільки факт отримання коштів підтверджується наявними матеріалами справи. При цьому, як видно із платіжних інструкцій, виписки по рахунку ОСОБА_1 , грошові кошти були перераховані на платіжну карту № НОМЕР_7 , яка належить ОСОБА_1 після підписання договору електронним ключем згідно довідки про ідентифікацію.

Вказані кошти відповідачка використала на власний розсуд. Окрім того, відповідачка за договором №2722261 від 31.07.2020 року здійснювала платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, на загальну суму 10 355 грн. Зокрема, як встановлено з розрахунку заборгованості відповідачки за договором позики, нею вносились платежі, які спрямовано банком на погашення заборгованості за процентами, а саме: 30.08.2020 внесла грошові кошти в сумі 1425 грн; 03.10.2020 3230 грн; 26.10.2020 330,00 грн; 02.11.2020 -2520 грн; 02.12.2020 -2850 грн.

Доводи відповідачки, що матеріалами справи не підтверджено надходження коштів саме їй суд відхиляє, оскільки відповідачка не надала доказів про інші можливі джерела надходження коштів, зважаючи на те, що картковий рахунок належить саме їй, як і не надала суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були нею отримані. Окрім того, відповідачка жодним чином не спростовує внесення платежів в рахунок погашення заборгованості за договором позики.

Тому у суду відсутні підстави для сумніву, що ОСОБА_1 не було перераховано визначену умовами договору суму кредитних коштів, що підтверджується наведеними доказами та не спростовано відповідачкою, яка будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору не заявляла.

Крім того, відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Таким чином, встановивши факт укладення між первісним кредитором та відповідачкою кредитних договорів, а також факт отримання відповідачкою коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаних договорів та у строки визначені сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», яке у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитним договором, заборгованості.

Щодо розміру заборгованості за договором позики, то суд виходить із такого.

Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодекс не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Як вбачається із договору позики від 31.07.2020 № 2722261 кредит надавався в сумі 5000,00 грн, строк кредитування 30 днів.

Разом зі тим, із розрахунку заборгованості вбачається, що позикодавцем нараховувалися відсотки і після закінчення строку кредитування.

Суд звертає увагу на те, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні. Як уже зазначалося вище, поведінка не може бути одночасно неправомірною так і правомірною.

У зв`язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачкою кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.

Відповідно до висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 16 липня 2024 року в справі № 686/9664/21, від 13 січня 2025 року в справі № 336/6542/21 то, суд вважає, що позивач мав право нараховувати відсотки протягом строку кредитування.

А тому, за договором №2722261 від 31.07.2020 мав право нараховувати відсотки протягом строку кредитування, встановленого - 30 днів до 30.08.2020 на суму 1425,00 грн, а відповідачка після закінчення строку кредитування мала обов`язок погасити 5000 грн за тілом кредиту та 1425,00 грн процентів, разом - 6425,00 грн.

Судом також встановлено, що відповідачка вносила платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які в загальному підсумку становлять 10355,00 грн. і які спрямовано банком на погашення заборгованості за процентами. Враховуючи, що розмір заборгованості за договором кредиту №2722261 визначений позивачем 6425,00 грн, то сплачених відповідачкою коштів достатньо для повного його погашення, а тому заборгованість за кредитним договором №2722261 від 31.07.2020 відсутня, у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Як вбачається із договору позики від 20.12.2020 № 0989203137 кредит надавався в сумі 2000 грн, строк кредитування 22 дні.

Суд вважає, що позивач мав право нараховувати відсотки протягом строку кредитування, встановленого договором - 22 дні на суму 770,00 грн, а відповідачка після закінчення строку кредитування мала обов`язок погасити 2000 грн за тілом кредиту та 770,00 грн процентів, разом - 2770,00 грн.

Як вбачається із договору позики № 555133751191002 від 23.12.2020 кредит надавався в сумі 3000 грн, строк кредитування 30 дні.

Суд вважає, що позивач мав право нараховувати відсотки протягом строку кредитування, встановленого договором - 30 дні на суму 1800,00 грн, а відповідачка після закінчення строку кредитування мала обов`язок погасити 3000 грн за тілом кредиту та 1800,00 грн процентів, разом - 4800,00 грн.

Щодо нарахованої заборгованості за кредитним договором №2591917383-31968 від 01.01.2021, то кредит надавався в сумі 2000 грн, строк кредитування 14 дні.

Суд вважає, що позивач мав право нараховувати відсотки протягом строку кредитування, встановленого договором - 14 дні на суму 546,00 грн, а відповідачка після закінчення строку кредитування мала обов`язок погасити 2000,00 грн за тілом кредиту та 546,00 грн процентів, разом - 2546,00 грн.

Таким чином, нараховані відсотки за користування кредитом поза межами строку кредитування, з огляду на наведену вище практику Верховного Суду, стягненню не підлягають.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із відповідача на користь позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованості в загальному розмірі 10116,00 грн, а саме: заборгованості за кредитним договором №555133751191002 від 23.12.2020 в сумі 4800,00 грн з яких: 3000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1800,00 грн - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором №0989203137 від 23.12.2020 в сумі 2770,00 грн, з яких: 2000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 770,00 грн - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором №2591917383-31968 від 01.01.2021 в сумі 2546,00 грн, з яких: 2000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 546,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Як встановлено судом, право вимоги по договорах позики №2722261 від 31.07.2020, №0989203137 від 20.12.2020, №555133751191002 від 23.12.2020, №2591917383-31968 від 01.01.2021 та ОСОБА_1 на підставі договорів факторингу перейшло до позивача, що підтверджується змістом договорів, актами приймання передачі та реєстрами кредиторів, які досліджені судом.

Посилання відповідачки на відсутність доказів оплати за договорами факторингу суд не бере до уваги, оскільки право вимог по заборгованості відповідачки перейшло до позивача на підставі наданих договорів факторингу. Відповідні акти та реєстри долучені до позовної заяви.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки строк кредитування сплинув, відповідачкою не спростовано розмір заборгованості за договорами позики №2722261 від 31.07.2020, №0989203137 від 20.12.2020, №555133751191002 від 23.12.2020, №2591917383-31968 від 01.01.2021, то з відповідачки підлягає стягненню заборгованість у розмірі 10116,00 грн, а тому позов підлягає до часткового задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662, 40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 25000 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги із Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» від 02.07.2024 №02-07/24, витягом з акту №25 наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №02-07/24від 02.07.2024, вартість правової допомоги відносно божника ОСОБА_1 становить 25000 гривень.

Позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, однак суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у загальному розмірі 25000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідачки, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у даній справі в розмірі 5000,00 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 383 грн.

На підставі ст.ст. 512, 514, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (м. Київ, вул. Ґедройця ЄЖИ, буд.6, офіс521, 03150), код ЄДРПОУ 42640371, заборгованість за:

-Договором позики №0989203137 від 20.12.2020 в розмірі 2770,00 грн, з яких 2000, 00 грн заборгованість за основним зобов`язанням, 770,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

-Договором позики №555133751191002 від 23.12.2020 року в розмірі 4800 грн, з яких: 3000, 00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 1800,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

-Договором позики №2591917383-31968 від 01.01.2020 року в розмірі 2546,00 грн, з яких: 2000, 00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 546,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс521, 03150), код ЄДРПОУ 42640371 понесені судові витрати в сумі 383 грн. сплаченого судового збору та 5000,00 грн на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс521, 03150, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .

СУДДЯ