Рішення № 136107344, 30.04.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2262/26

Провадження №2/442/1295/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі - головуючого судді Хомика А.П., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», від імені та в інтересах якого діє Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» Усенко М.І. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №401494 від 02.01.2020 у сумі 8086,00 грн. боргу, 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2662,40 грн. судового збору.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 02.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №401494, згідно з умовами якого відповідачу було надано грошові кошти в сумі 2000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути позику та сплатит проценти за користування позикою ( п.1.1 договору).

Відповідно до умов кредитного договору невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», які розміщені на сайті www.credit7.ua (надалі Правила).

Кредитний договір відповідач та кредитодавець уклали у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором

Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням наявним в матеріалах справи.

16.11.2020 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №16112020.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги, у відповідності до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги щодо до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 401494 від 02.01.2020 року, що укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .

Так як згідно графіку платежів за кредитним договором №401494 від 02.01.2020, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулось із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів.

Вказує на те, що сума заборгованості відповідача становить 8086 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2000 грн.; заборгованість за процентами - 5514 грн.; заборгованість за штрафом - 572 грн.

24.03.2026 суддею отримано відповідь на запит з Єдиного державного демографічного реєстру щодо встановлення місця реєстрації відповідача.

Ухвалою від 25.03.2026 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін на 27.04.2026. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Зазначену ухвалу позивачем отримав системі "Електронний суд".

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу за місцем реєстрації відповідача, проте, повернута з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Пунктом 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України визначено, що судова повістка фізичній особі направляється за адресою її місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Пунктом 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відтак, суд, у відповідності до вимог п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час, місце та порядок судового розгляду зазначеної справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідачем ані клопотання про розгляд справи за участю сторін, ані відзиву на позовну заяву суду не надано.

Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У позові ТОВ «ФК «Кредит капітал» просить витребувати докази з АТ «Сенс Банк», а саме інформації, щодо надходження на банківську карту відповідача зазначену в платіжному дорученні, кредитних коштів в розмірі 2000,00 грн. відповідно до умов кредитного договору.

Згідно ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подано в строк, зазначений в ч. 2 та ч. 3 ст. 83 ЦПК України, тобто позивачем - разом з поданням позовної заяви.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема, який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

В даному ж випадку, позивачем до позову долучено довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення ТОВ УПР, вих. №1-1002 від 10.02.2026, згідно якої на рахунок відповідача 02.01.2020 о 22:49:01 внесено 2000 грн., номер транзакції в системі іPay.ua 45848861, призначення платежу: зарахування 2000 грн на карту НОМЕР_1 . Сумнівів у її дійсності на даний час у суду немає, а відтак суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про витребування доказів.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтями 12, 81ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Судом встановлено, що 02.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (надалі Товариство) та ОСОБА_1 (надалі Відповідач) укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №401494 (надалі Договір), відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 2000 грн.(далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою (п. 1.1 договору).

Відповідно до умов кредитного договору невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», які розміщені на сайті www.credit7.ua (надалі Правила).

Згідно п. 1.6 кредитного договору Позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний Клієнтом.

На підтвердження виконання Товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором позивачем надано лист про перерахування коштів кредиту №401494.

Клієнт зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути позику та сплатити проценти за користування, штрафи та пені (у разі наявності)(п. 2.4.1 договору).

Відповідно до п. 3.2, 3.2.1, 3.2.2 кредитного договору нарахування процентів за Договором здійснюється за акційною процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у пункті 1.2. цього Договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів зазначеної у Графіку розрахунків (Додаток 1 до цього Договору). Дотримання Клієнтом терміну повного повернення Позики, зазначеного у Графіку платежів та недопущення прострочення виконання зобов`язання більше 3 (трьох) календарних днів є умовами застосування акційної процентної ставки. У разі недотримання умов застосування акційної процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2., але за стандартною процентною ставкою.

Укладаючи вищевказаний Кредитний договір відповідач та ТОВ «Лінеура Україна» вчинили дії визначені ст.11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Н781, що зазначено в довідці про ідентифікацію.

З огляду на викладене, можна стверджувати, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

На підтвердження виконання ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надано Довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» вих. №1-1002 від 10.02.2026 про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта на суму 2000 грн.

В подальшому 02.02.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір №553455 до Договору 3401494, яким продовжено строк користування позикою до 04.03.2020.

16.11.2020 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №16112020.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги, у відповідності до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги щодо до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 401494 від 02.01.2020 року, що укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .

Відтак, позивача наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №ККЛУ-1611 від 16.11.2020 право грошової вимоги ТОВ «ФК «Кредит капітал» до відповідача складає 8086,00 грн., з них 2000,00 грн. залишок по тілу кредиту, 2094,00 грн. залишок по відсотках, 3420,00 залишок по прострочених відсотках, 572,00 грн. штрафи/пеня.

Відповідачу було надіслано письмову Претензію за вих. №20231850 від 05.03.2026 на адресу вказану ним в кредитному договорі, у відповідності до якої ставилася вимога негайно виконати зобов`язання за договором та сплатити заборгованість на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Оскільки термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №401494 від 02.01.2020 станом на 12.03.2026 заборгованість відповідача перед позивачем становить 8086,00грн., з них заборгованість за тілом кредиту 2000,00 грн.; заборгованість за процентами 5514,00 грн., заборгованість за штрафом 572,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

НА переконання суду, відповідач був у повній мірі поінформований про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що: перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», що розміщені на Веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач свої зобов`язання щодо сплати кредитних коштів не виконував, допустив заборгованість, тому наявні підстави для її стягнення у примусовому порядку в межах пред`явлених позовних вимог.

Крім цього, надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені.

За таких обставин, суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №401494 від 02.01.2020 в частині тіла боргу у сумі 2000,00 грн. та в частині заборгованості за нарахованими процентами у сумі 5514,00 грн., що в загальному розмірі становить 7514,00 грн.

Щодо вимоги позову про стягнення з відповідача 572,00 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначене вище, стягнення штрафу у розмірі 572,00 грн. за кредитним договором №401494 від 02.01.2020, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 3ст. 133ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2ст. 137ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 3ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розглянувши матеріали даної справи, суд приходить до висновку, що заявником надано належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. Наявність договірних відносин між адвокатом та клієнтом підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги №0107 від 01.07.2025р.; ордером про надання правничої допомоги серія ВС №1381377; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №2093; актом наданих послуг №1662 від 09.03.2026; детальним описом наданих послуг до Акту №1662 від 01.07.2025 року за Договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025.

У зв`язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатом Усенко М.І. справі щодо стягнення заборгованості із відповідача суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги, її обсягу та вартості.

Такими чином, вартість наданих правових послуг в розмірі 8000,00 грн. відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а відповідно такі витрати в означеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2474,06 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, загальна сума понесених судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить: 2474,06 ( судовий збір) + 8000,00 (витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката) = 10474,06 грн. понесених судових витрат.

З врахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 10-12, 81, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №401494 від 02.01.2020 в розмірі 7514,00 гривень (сім тисяч п`ятсот чотирнадцять гривень, 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 10474,06 гривень (десять тисяч чотириста сімдесят чотири гривні, 06 коп.) понесених судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 30 квітня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал», місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234436.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Хомик А.П.