Постанова № 136107127, 29.04.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69606 Україна м. Запоріжжя вул. Мирослава Симчича 65 тел. (099) 55-49-125

Справа № 332/5306/25

Провадження №: 3/332/19/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Завіновська А.П., за участю захисника Сніжка Р.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП НПУ, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановила:

22.09.2025 р. о 09.40 год., ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Volksfagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Скворцовій, біля будинку № 1, в м. Запоріжжі, з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав повноваження щодо захисту його інтересів в суді адвокату Сніжку Р.В.

З урахуванням думки захисника, розгляд справи проведено у відсутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Захисник Сніжко Р.В. в судовому засіданні просив провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що подав заперечення та клопотання, в яких посилався на те, що ОСОБА_1 був вимушений відмовитися від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки перебував у стані крайньої необхідності - виконував бойове завдання командира. Крім того, поведінка ОСОБА_1 зафіксована на відеозапису свідчить про відсутність будь-яких ознак наркотичного сп`яніння у останнього, що в свою чергу підтверджується медичним висновком за результатами огляду на стан сп`яніння від 25.09.2025 року, який ОСОБА_1 пройшов самостійно. Також вважав, що працівниками поліції не виконано вимоги ст. 266-1 КУпАП, якою передбачено спеціальний порядок проходження огляду на стан сп`яніння військовослужбовців. Крім того, просив зупинити провадження у справі у зв`язку з проходженням ОСОБА_1 військової служби.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначав, що 22.09.2025 р. о 09 годині, він перебував разом з ОСОБА_1 в одному транспортному засобі, під керуванням останнього, вони відвозили безпілотний літальний апарат на ремонт. На блокпості в м. Запоріжжі їх зупинили працівники поліції, які запідозривши у ОСОБА_1 , ознаки наркотичного сп`яніння запропонували останньому пройти огляд. При цьому, працівників ВСП не викликали. ОСОБА_1 разом з працівниками поліції пройшов до відповідного укриття на блокпості, що в подальшому там відбувалося свідку невідомо. Після складання протоколу щодо ОСОБА_1 , вони поїхали далі. Після того, як вони відвезли безпілотний літальний апарат на ремонт, поїхали до Запорізької обласної лікарні для проходження огляду на стан сп`яніння, але їх там не прийняли без направлення. Зі слів ОСОБА_1 знає, що 25.09.2025 року останній пройшов огляд самостійно.

Працівник поліції ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що виявивши у водія ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, запропонував йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що останній відмовився, про що було складено відповідні документи.

Перевіривши матеріали справи та надавши оцінку доказам, наявним у ній, суд доходить наступного висновку.

Суд відхиляє доводи захисника про необхідність зупинення провадження у справі на час проходження ОСОБА_1 військової служби, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 2 цієї статті не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, ОСОБА_1 скористався правовою допомогою адвоката Сніжка Р.В., який і захищає інтереси останнього в суді.

Про недопустимість зупинення провадження у справі з наведених вище обставин зазначає і Верховний Суд у своєму листі від 04.12.2025 року за № 718/0/158-25.

Дослідивши в судовому засіданні та оцінивши докази у справі, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративого правопорушення, яка підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 461376 від 22.09.2025 року за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху (а.с. 3) та доданим до нього ДВД-диском із записом події правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.09.2025 року (а.с. 4), довідкою інспектора відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП, відповідно до якої ОСОБА_1 повторності за ст. 130 КУпАП не має, має посвідчення водія НОМЕР_2 від 03.04.2025 року (а.с. 5), рапортом працівника поліції (а.с. 6), карткою обліку адміністративних правопорушень (а.с. 7), та іншими матеріалами справи.

Так, об`єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення проявляється у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, ніким не заперечується.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння регламентовано ст. 266 КУпАП, п.2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (надалі - Інструкція). За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Відповідно до п. 2 Розділу I Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаки наркотичного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, викладено уповноваженою особою у протоколі про адміністративне правопорушення та у доданих до нього документах.

Суд зауважує, що підставою для висунення вимоги ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані наркотичного сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п. 4 розділу І Інструкції ознак наркотичного сп`яніння.

При цьому, вимога про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 , такою, яка не ставила під сумнів даний факт.

Мотиви відмови від проходження огляду на стан сп`яніння не мають значення для висновків про наявність в діях водія складу вказаного адміністративного правопорушення.

Обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, судом не встановлено.

Відповідно доп 2.5. Правил дорожнього руху України, проведення огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія.

Отже, відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 , тим самим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Аргументи захисника стосовно недотримання працівниками поліції вимог ст. 266-1 КУпАП, суд вважає необґрунтованими.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проте дія положень ст. 266 КУпАП за колом осіб поширюються на всіх водіїв транспортних засобів.

Визначальним критерієм для розмежування застосування вимог ст. 266 та ст. 266-1 КУпАП під час процедури проходження огляду на стан сп`яніння або відмови від його проходження у даному випадку є керування транспортним засобом, тобто виконання особою функції водія, а не обов`язків військової служби.

Аналіз положень ст. 266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень. Отже, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом, застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог частини 1 статті 15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. З відеозапису долученого до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 про виконання бойового завдання працівникам поліції не заявляв.

Відхиляє суд і наданий в якості доказу стороною захисту висновок щодо результатів медичного огляду відносно ОСОБА_1 від 25.09.2025 № 7084.

Так, відповідно до п. 9 Розділу ІІ, п. 17 Розділу ІІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

З огляду на викладене, медичний огляд в закладі охорони здоров`я може проводитись не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення та лише у присутності поліцейського.

Даний огляд проведено через декілька днів та відбувався без дотримання норм щодо обов`язкової присутності співробітника поліції.

Крім того, факт проходження ОСОБА_1 медичного обстеження на предмет його перебування у стані сп`яніння не може свідчить про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, адже ОСОБА_1 інкримінується відмова від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, а не за керування транспортним засобом в такому стані.

З приводу аргументів захисника щодо перебування ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності, то суд зазначає наступне.

Статтею 18 КУПАП визначено, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності, однак лише у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вонаповинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій (висновок Верховного Суду, викладений у справі № 686/5225/17від 05 березня 2020 року).

У даній справі суд не встановив обставин, які б свідчили про перебування ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності. До того ж, як свідчить відеозапис долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 наголошував, що у нього один вихідний, а тому він не має часу на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Аналізуючи покази свідка ОСОБА_2 , суд доходить висновку, що вони є такими, що не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а пояснення особи, що складала протокол про адміністративне правопорушення, - ОСОБА_3 , є лише відображенням тих даних, які зазначені останнім у відповідних процесуальних документах.

Отже, судом за встановлених фактичних обставин справи беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 при зазначених вище обставинах скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Вказані вище факти його вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи.

Виходячи з положень статті 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі статтею 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, наявність чи відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин.

Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, яке підлягає застосуванню до порушника, суд виходить з такого.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.

З огляду на ці обставини, суд доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу, а саме однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, оскільки саме такий вид стягнення, враховуючи вищевикладені обставини, буде достатньою мірою відповідальності до особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення у разі ухвалення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. ст. 40-1, 130 ч. 1, 245, 283, 284 ч.1, 294 КУпАП, суддя

постановила:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік (Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37941997; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA708999980313000149000008001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300, призначення адміністративні штрафи з метою забезпечення безпеки дорожнього руху).

Згідно з ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665,60 гривень на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови, апеляційної скарги.

Суддя: А.П. Завіновська