Постанова № 13610688, 10.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2010 року11:31 № 2а-11455/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Григоровича П.О. , суддів Кузьменка В.А. Шарпакової В.В. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. вирішив адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укртелеком"

доНаціональної комісії з питань регулювання зв'язку України

проскасування Розпорядження від 03.06.2010р. №7/р

За участю представників сторін:

позивача : Морозов О.О.

відповідача: Круглюк І.Д., Вовк В.М.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.11.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної комісії з питань регулювання звязку України про скасування розпорядження Національної комісії з питань регулювання звязку України про порушення ліцензійних умов у сфері телекомунікацій № 7/р від 03.05.2010р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує безпідставністю вимог викладених в розпорядженні № 7/р від 03.05.2010р., оскільки, позивачем не вчинено порушення п.1.5 Ліцензійних умов здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг фіксованого телефонного звязку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозвязку: місцевого, міжміського, міжнародного, затверджених рішенням НКРЗ України від 10.12.2009р. №1789, наказ Міністерства транспорту та звязку України № 1164 від 13.12.2007р. про затвердження нормативного документа «Спільноканальна сигналізація №7. Національна версія України. Правила використання у телефонній мережі загального користування. Версія 3.0»не набрав законної сили, положення п. 3.9 Технічних вимог до порядку організації маршрутизації трафіка в телефонній мережі загального користування України, затверджених наказом Міністерства транспорту та звязку України від 17.06.2009р. № 708 суперечать рекомендаціям Міжнародного союзу електрозвязку Q.764 ITU-T, застосуванню підлягають рекомендації Міжнародного союзу електрозвязку Q.764 ITU-T, позивачем при здійсненні пропуску вхідного міжнародного трафіку з використанням ІР-телефонії не вчинено порушень п. 3.15 «Технічних вимог до порядку організації маршрутизації трафіка в телефонній мережі загального користування України»та вимог п. 5.4.5 Керівного нормативного документу Державного комітету звязку та інформатизації України 45-076-98 «Система автоматизованого телефонного звязку для мереж загального користування. Книга 1», затвердженого та введеного в дію наказом Державного комітету звязку та інформатизації України від 16.05.01 № 78.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що Нормативний документ «Спільноканальна сигналізація № 7. Національна версія України. Правила використання у телефонній мережі загального користування. Версія 3.0», затверджений наказом Міністерства транспорту та звязку України №1164 від 13.12.2007р., встановлює технічні вимоги до міжстанційної системи спільно канальної сигналізації № 7 для телефонної мережі загального користування України та в силу п. 5 «Положення про державну реєстрація нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992р. № 731, не підлягає державній реєстрації, позивачем під час здійснення пропуску телефонного виклику отриманого від мережі міжнародного звязку в повідомлені ІАМ при відсутності номера абонента, що викликає не було встановлено ідентифікатор виду адреси «міжнародний номер, значення відсутнє»(NAI6) чим порушено п. 3.9 Технічних вимог до порядку організації маршрутизації трафіка в телефонній мережі загального користування України та розділу 3.10. нормативного документу «Спільноканальна сигналізація № 7. Версія 3.0», також відповідач зазначив, що позивачем здійснювався пропуск вхідного міжнародного трафіку з використанням технології ІР-телефонії в обхід міжнародних центрів комутації (МЦК), що є порушенням п. 3.15 Технічних вимог до порядку організації маршрутизації трафіка в телефонній мережі загального користування України та п.5.4.5. КНД 45-076-98. Тому, відповідач вважає, що правомірно видав розпорядження № 7/р від 03.06.10р. про приведення позивачем своєї діяльності у відповідність до вимог п. 1.5 Ліцензійних умов та відповідних нормативних документів.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м.Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною інспекцією звязку у період з 12.05.2010р. по 26.05.2010р. було проведено позапланову перевірку субєкта ринку телекомунікацій Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(код ЄДРПОУ 21560766) з питань додержання законодавства у сфері телекомунікацій та складено акт № 42/03/08-1 від 26.05.2010р.

Актом перевірки встановлено, зокрема, наступне:

1.міжнародний телефонний трафік проходить транзитом через мережу ВАТ«Укртелеком»і направляється на телекомунікаційну мережу загального користування (ТМЗК) України в незмінному вигляді.

2.при здійсненні діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг міжнародного фіксованого телефонного звязку в мережах звязку загального користування в національній частині телефонної мережі загального користування України у початковому адресному повідомленні ІАМ, яке прийняте від іншої держави, за відсутністю номера абонента А не встановлюється ідентифікатор виду адреси «міжнародний номер, значення відсутнє»для телефонної мережі загального користування України, що є порушенням з боку ВАТ «Укртелеком»розділу 3.10 нормативного документу «Спільноканальна сигналізація №7. Національна версія України. Правила використання у телефонній мережі загального користування. Версія 3.0», затвердженого наказом Міністерства транспорту та звязку України № 1164 від 13.12.2007р., п. 3.9. «Технічних вимог до порядку організації маршрутизації трафіка в телефонній мережі загального користування України», затверджених наказом Міністерства транспорту та звязку України від 17.06.2009р. № 708, п. 1.5. Ліцензійних умов здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг фіксованого телефонного звязку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозвязку: місцевого, міжміського, міжнародного, затверджених рішенням НКРЗ України від 10.12.2009р. №1789.

3.вхідний міжнародний трафік з використанням технології ІР - телефонії надходив на телефонну мережу загального користування України через мережу ВАТ«Укртелеком»в обхід міжнародних центрів комутації, що є порушенням з боку ВАТ «Укртелеком»: абзацу першого пункту 3.15 «Технічних вимог до порядку організації маршрутизації трафіка в телефонній мережі загального користування України», затверджених наказом Міністерства транспорту та звязку України від 17.06.2009р. № 708; пункту 5.4.5. Керівного нормативного документа 45-076-98 «Система автоматизованого телефонного звязку для мереж загального користування. Книга 1», затвердженого та введеного в дію наказом Державного комітету звязку та інформатизації України від 16.05.2001р. № 78; пункту 1.5. Ліцензійних умов здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг фіксованого телефонного звязку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозвязку: місцевого, міжміського, міжнародного, затверджених рішенням НКРЗ України від 10.12.2009р. №1789.

Національною комісією з питань регулювання звязку України, на підставі Акта позапланової перевірки № 42/03/08-1 від 26.05.2010р. та у відповідно до ст. 54 Закону України «Про телекомунікації», винесено розпорядження про порушення ліцензійних умов у сфері телекомунікацій №7/р від 03.05.2010р. та зобовязано Голову Правління ВАТ «Укртелеком»:

1. В строк до 05.07.2010 року свою діяльність з надання послуг міжнародного фіксованого телефонного звязку в мережах звязку загального користування привести у відповідність до вимог: пункту 1.5 Ліцензійних умов; розділу 3.10 нормативного документу «Спільноканальна сигналізація № 7. Національна версія України. Правила використання у телефонній мережі загального користування. Версія 3.0», затвердженого та введеного в дію наказом Міністерства транспорту та звязку України від 13.12.2007 № 1164; абзацу другого пункту 3.9. «Технічних вимог до порядку організації маршрутизації трафіка в телефонній мережі загального користування України», затвердженого наказом Міністерства транспорту та звязку України від 17.06.2009 № 708;

2. В строк до 05.07.2010 свою діяльність у сфері телекомунікацій щодо пропуску вхідного міжнародного телефонного трафіку з використанням ІР-телефонії через телекомунікаційну мережу ВАТ «Укртелеком»та телекомунікаційну мережу загального користування привести у відповідність до вимог: пункту 1.5 Ліцензійних умов, абзацу першого пункту 3.15. «Технічних вимог до порядку організації маршрутизації трафіка в телефонній мережі загального користування України», затверджених наказом Міністерства транспорту та звязку України від 17.06.2009 №708; пункту 5.4.5. Керівного нормативного документу Державного комітету звязку та інформатизації України 45-076-98 «Система автоматизованого телефонного звязку для мереж загального користування. Книга 1», затвердженого та введеного в дію наказом Державного комітету звязку та інформатизації України від 16.05.01 № 78; пункту 2 Розяснень Національної комісії з питань регулювання звязку щодо діяльності ІР-телефонії, затверджених рішенням НКРЗ від 11.06.09 № 1550.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правомірність вказаного розпорядження №7/р від 03.06.2010р. є предметом даного спору.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до оспорюваного розпорядження позивача було зобовязано усунути порушення п. 3.9 «Технічних вимог до порядку організації маршрутизації трафіка в телефонній мережі загального користування України»затверджених наказом Міністерства транспорту та звязку України від 17.06.2009 № 708 (надалі Технічні вимоги).

Пунктом 3.9. Технічних вимог встановлено, що залежно від змісту угод між операторами міжнародного зв'язку України та операторами інших держав у точці міжнародного інтерфейсу повідомлення IAM, що отримані від мережі міжнародного зв'язку, можуть містити чи не містити параметри (категорія та номер) абонента А. Незалежно від погодженого варіанта, в національній частині ТфМЗК буде встановлено ідентифікатор виду адреси «міжнародний номер», а за відсутності номера абонента А у повідомленні ІАМ, яке прийняте від іншої держави, буде встановлено ідентифікатор виду адреси «міжнародний номер, значення відсутнє»для ТфМЗК України.

Суд звертає увагу на те, що даний пункт Технічних вимог зобовязує операторів телекомунікацій у випадку одержання повідомлення ІАМ з міжнародного інтерфейсу без зазначення номеру абонента А (сторони що викликає) встановлювати ідентифікатор виду адреси «міжнародний номер, значення відсутнє». Однак, колегія суддів Окружного адміністративного суду м. Києва дійшла висновку, що в даній нормі не встановлено строків встановлення та застосування оператором телекомунікацій такого індикатора виду адреси.

Пунктом 3.8. Технічних вимог встановлено, що транзитні пункти сигналізації СКС-7 національної частини ТфМЗК не повинні спотворювати, змінювати або блокувати зміст повідомлення ІАМ (підпункти «а», «б», «в», «г»пункту 3.7 цих Технічних вимог) згідно з Рекомендацією ITU-T Q.764.

Підпунктами «б»пункту 3.7 Технічних вимог передбачає, що цифровий вихідний вузол комутації, до якого підключено термінал абонента А, формує сигнальну одиницю з початковим адресним повідомленням ІАМ СКС-7, що обов'язково має містити таку достовірну інформацію, зокрема, як категорію, вид адреси та номер абонента А.

Колегія суддів дійшла висновку, що п. 3.8. Технічних вимог встановлено обовязок операторів телекомунікацій забезпечити транзит повідомлення ІАМ в незмінному вигляді, тобто в такому вигляді в якому воно надійшло від іншої держави при цьому оператор телекомунікацій зобовязаний керуватись Рекомендацією Міжнародного союзу електрозвязку ITU-T Q.764.

Рекомендацією ITU-T Q.764 встановлено, що для міжнародних викликів, у яких адреса абонента, що викликає, відсутня, початкове адресне повідомлення IAM сигнальна інформація повинна передаватися без змін згідно з вимогами версії 3.0. (підпункт 2.1.1.2. Рекомендації).

В Акті позапланової перевірки № 42/03/08-1 від 26.05.2010р. комісією ДІЗ встановлено, що міжнародний телефонний трафік проходить транзитом через мережу ВАТ«Укртелеком» і направляється на телекомунікаційну мережу загального користування (ТМЗК) України в незмінному вигляді.

Виходячи з Акту позапланової перевірки № 42/03/08-1 від 26.05.2010р. та положень п. 3.8. Технічних вимог, суд дійшов висновку, що позивач не змінюючи зміст повідомлення ІАМ, яке надійшло від іншої держави, та не встановлюючи ідентифікатор виду адреси абонента А (NAI 6) «міжнародний номер, значення відсутнє»виконав положення п. 3.8. Технічних вимог та діяв у відповідності з Рекомендацією Міжнародного союзу електрозвязку ITU-T Q.764.

Пунктами 3.10, 1.13 Рекомендацій ITU-T Q.764 встановлено, що значення NAI of address indicator (NAI) індикатор виду адреси»від 6 до 111 зарезервовані для використання ITU-T, а для національного використання зарезервовані коди від 112 до 126.

Таким чином, відповідно до Рекомендацій ITU-T Q.764, індикатор виду адреси «міжнародний номер, значення відсутнє»(NAI=6) не передбачено для національного використання.

Статтею 74 Закону України «Про телекомунікації»встановлено, що взаємодія операторів телекомунікацій України з операторами телекомунікацій інших держав, розподіл між ними доходів від надання послуг міжнародного зв'язку, взаємоз'єднання мереж телекомунікацій загального користування тощо здійснюються відповідно до рекомендацій Міжнародного союзу електрозв'язку на підставі міжнародних договорів України з відповідними державами та/або договорів операторів телекомунікацій України з операторами телекомунікацій інших країн.

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про телекомунікації»встановлено, що метою стандартизації у сфері телекомунікацій є створення єдиної системи державних і галузевих стандартів та інших нормативних документів, які визначають вимоги до телекомунікаційних мереж, їх технічних засобів та якості телекомунікаційних послуг, а також гармонізація цих вимог з вимогами міжнародних нормативних документів.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про телекомунікації»галузеві стандарти розробляються та затверджуються відповідно до законодавства України про стандартизацію з урахуванням стандартів та рекомендацій міжнародних організацій.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що п. 3.9. Технічних умов суперечить п. 3.8. Технічних умов та Рекомендаціям ITU-T Q.764 з огляду на це розпорядження НКРЗ України № 7/р від 03.06.2010р. в частині зобовязання позивача застосовувати абз. 2 п. 3.9. Технічних умов суперечить п. 3.8. Технічних умов та Рекомендації ITU-T Q.764 Міжнародного союзу електрозвязку.

Оспорюваним розпорядженням НКРЗ України зобовязує позивача, зокрема, привести свою діяльність у відповідність до розділу 3.10 нормативного документу «Спільноканальна сигналізація № 7. Національна версія України. Правила використання у телефонній мережі загального користування. Версія 3.0», затвердженого та введеного в дію наказом Міністерства транспорту та звязку України від 13.12.2007 № 1164.

В цій частині позовні вимоги обґрунтовані відсутністю обовязку у позивача виконувати положення нормативного документу «Спільноканальна сигналізація № 7. Національна версія України. Правила використання у телефонній мережі загального користування. Версія 3.0», оскільки, наказ Міністерства транспорту та звязку України від 13.12.2007 № 1164, яким було затверджено даний нормативний документ не пройшов процедуру державної реєстрації в Міністерстві юстиції України та не набрав законної сили.

Позивачем в підтвердження своїх вимог наданий суду Протокол наради з питань упровадження на мережах операторів телекомунікацій спільно канальної сигналізації №7 версія 3.0., проведеної Державною адміністрацією звязку України 12.10.2010р. за участі представників ДП «УНДІЗ»та представників операторів телекомунікацій, які діють на території України.

В даному протоколі Державна адміністрація звязку України обґрунтовує необхідність проведення наради тим, що нормативний документ «Спільноканальна сигналізація № 7. Національна версія України. Правила використання у телефонній мережі загального користування. Версія 3.0», затверджений наказом Міністерства транспорту та звязку України від 13.12.2007 № 1164, не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому має статус рекомендованого до застосування згідно з Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р. № 731.

Пунктом 2 Наказу Міністерства транспорту та звязку України № 1164 від 13.12.2007 встановлено, що перехід від вимог, встановлених нормативним документом «Спільноканальна сигналізація N 7. Національна версія України. Правила використання у телефонній мережі загального користування. Версія 2.0», до вимог, встановлених нормативним документом «Спільноканальна сигналізація N 7. Національна версія України. Правила використання у телефонній мережі загального користування. Версія 3.0», здійснюється: виробниками технічних засобів для мереж СКС-7 України шляхом розробки нових технічних засобів та, при необхідності, дообладнання діючих до затвердження цього наказу технічних засобів згідно з Версією 3.0 до 01.01.2009; операторами телекомунікацій, які експлуатують технічні засоби для мереж СКС-7, шляхом дообладнання технічних засобів, при необхідності, згідно з Версією 3.0 до 01.01.2010р.

З наказу Мінтранспорту та звязку України № 1164 від 13.12.2007 вбачається, що даний Наказ не є актом індивідуальної дії, оскільки, поширює свою дію на усіх виробників технічних засобів для мереж СКС-7 України та усіх операторів телекомунікацій України, які здійснюють, або бажають здійснювати діяльність з надання телекомунікаційних послуг на території України. Окрім того, суд дійшов висновку, що п. 2 Наказу зачіпає права та законні інтереси як виробників технічних засобів для мереж СКС-7 України так і усіх операторів телекомунікацій України, оскільки встановлює для них обовязок понести додаткові витрати на розробку нових технічних засобів дообладнання технічних засобів, що використовуються на даний момент при забезпеченні виконання вимог СКС-7 версії 2.0.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти міністерств, інших органів виконавчої влади, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, або містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії та в тому числі постанови, накази інструкції, якщо в них є одна або більше норм, що зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що наказ Мінтранспорту та звязку України № 1164 від 13.12.2007р. є таким, що підлягає державні реєстрації, оскільки, носить неперсоніфікований характер та зачіпає права та інтереси як операторів телекомунікацій так і виробників технічних засобів телекомунікацій для СКС-7 в Україні.

Пунктом 3 Указу Президента України № 493/92 від 03.10.1992р. «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»встановлено, що, нормативно-правові акти, що видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено більш пізнішого строку надання їм чинності.

З наказу Мінтранспорту та звязку України № 1164 від 13.12.2007р. вбачається, що він не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про подання даного наказу до Мінюсту України для реєстрації та повернення його у звязку з тим, що даний документ не підлягає державні реєстрації в передбаченому законодавством порядку.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів Окружного адміністративного суду м.Києва дійшла висновку, що відповідачем не доведено обовязку позивача виконувати положення нормативного документом «Спільноканальна сигналізація N7. Національна версія України. Правила використання у телефонній мережі загального користування. Версія 3.0», затвердженого наказом Мінтранспорту та звязку України № 1164 від 13.12.2007р., тому позовні вимоги ВАТ «Укртелеком»про скасування розпорядження НКРЗ № 7/р від 03.06.2010р. в частині зобовязання позивача привести свою діяльність у відповідність до нормативного документу «Спільноканальна сигналізація N7. Національна версія України. Правила використання у телефонній мережі загального користування. Версія 3.0»підлягають задоволенню.

Оспорюваним розпорядженням НКРЗ України зобовязує позивача також привести свою діяльність у відповідність до п. 3.15. Технічних вимог та п. 5.4.5. КНД 45-076-98.

Пунктом 3.15. Технічних вимог встановлено, що обмін міжнародним телефонним трафіком може здійснюватися лише через міжнародні центри комутації (далі - МЦК), що мають міжнародні коди пунктів сигналізації СКС-7 для міжнародного інтерфейсу і національні коди пунктів сигналізації для національного інтерфейсу. Якщо оператор МЦК у міжнародному інтерфейсі з МЦК іншої країни використовує технологію пакетної передачі інформації (транзитна пакетна міжнародна мережа або окремий транзитний тракт), то при цьому мають виконуватися вимоги та протоколи пункту 3.11 цих Технічних вимог.

Пунктом 5.4.5. КНД 45-076-98 встановлено, що вхідний автоматичний звязок від міжнародної мережі проходить через один (два) МЦК національної мережі і далі йде по між зоновій (міжміській) мережі або до ОПТС (АМТС) зони абонента, якого викликають, або до АТС, або до абонента, що його безпосередньо включено в МЦК.

Відповідно до п. 3.11. Технічних вимог через транзитну пакетну мережу сигнальні одиниці переміщуються прозоро системами сигналізації SIGTRAN, SIP-I. Для перетворення повідомлень сигналізацій SIGTRAN, SIP-I в повідомлення (сигнальні одиниці) СКС-7 на вихідній стороні встановлюються аналогічні шлюзи.

Окрім того, в п. 3.10. Технічних вимог встановлено, що якщо мережа з СКС-7 взаємодіє з транзитною або кінцевою пакетною мережею, то між ними встановлюється медіашлюз або, для систем сигналізації, сигнальний шлюз.

Відповідно о п. 5.1.3. КНД 45-076-98 функції шлюзу для підключення нетелефонних мереж (в тому числі мережі пакетної передачі даних) виконують ОПТС (опорно-транзитна станція), а не МЦК (Міжнародний центр комутації).

Виходячи з вищевикладеного та матеріалів справи колегія суддів Окружного адміністративного суду м. Києва дійшла висновку, що позивачем не вчинено порушення п.3.15 Технічних вимог та п. 5.4.5 КНД 45-076-98, оскільки, дані пункти не містить зобовязання операторам телекомунікацій здійснювати пропуск міжнародного трафіку з використанням технології ІР-телефонії (пакетної передачі даних) виключно через МЦК.

Окрім того, усі вищевказані обставини справи та факти були встановлені в рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010р. у судовій справі №2а-1876/10 за позовом Голови Правління ВАТ «Укртелеком»- ОСОБА_4 до Державної інспекції звязку про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Враховуючи, що дані обставини були встановлені стосовно Голови Правління ВАТ «Укртелеком», ВАТ «Укртелеком»та Державної інспекції звязку, яка є складовою частиною НКРЗ України, тому, данні обставини та факти, в силу ст. 72 КАС України, не підлягають доказуванню під час розгляду цієї судової справи.

У відповідності до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ВАТ «Укртелеком»підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3, 40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Скасувати розпорядження Національної комісії з питань регулювання звязку України від 03.06.2010 № 7/р «Про порушення Ліцензійних умов у сфері телекомунікацій».

3.Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(01030, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 18) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий Суддя П.О. Григорович

Судді В.А. Кузьменко В.В. Шарпакова