Постанова № 13610625, 18.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 листопада 2010 року           16:25           № 2а-1509/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Шейко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю КБ "Фінансова ініціатива"

до Прокуратури Оболонського району міста Києва

третя особа:          Державний комітет фінансового моніторингу України

проскасування припису про усунення порушень від 28.01.2009р. №17-н.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що він не зобов’язаний надавати інформацію, пов’язану з ідентифікацією клієнтів та джерелом походження коштів, якщо остання безпосередньо не стосується фінансової операції, яка стала об’єктом фінансового моніторингу в банку, а тому просить скасувати припис Прокуратури Оболонського району міста Києва як незаконний. При цьому посилається на Закон України «Про банки і банківську діяльність», Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, лист-роз’яснення Національного банку України від 02.02.2009 року №48-012/204-1538.

Позиція прокуратури полягає в тому, що банківські установи зобов’язані надавати на запити Держфінмоніторингу України додаткову інформацію, пов’язану з фінансовими операціями, що стали об’єктом фінансового моніторингу, в тому числі інформацію щодо ідентифікації осіб, копії документів, що підтверджують додаткову інформацію тощо. З огляду на вищезазначене вважає припис від 28.01.2009 року №17-н законним та обґрунтованим, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа у письмових поясненнях повідомила, що банки та їх філії зобов’язані надавати на запити Держфінмоніторингу України додаткову інформацію про фінансові операції, що стали об’єктом фінансового моніторингу, а тому просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції посилається на приписи ст. ст. 5, 13, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №481330, зареєстроване в Оболонській районній у місті Києві державній адміністрації 14.01.2005 року, ідентифікаційний код юридичної особи 33299878. Видом діяльності Позивача за КВЕД є інше грошове посередництво.

Державним комітетом фінансового моніторингу України в електронній формі файлом XC0IVFAO.801 від 24.10.2008 року направлено Позивачу запит про надання додаткової інформації про фінансові операції, зареєстровані банком у реєстрі №№ 629, 630, а саме копії документів, пов’язаних безпосередньо з проведенням цих операцій (у тому числі у разі наявності копії договору від 27.08.2008, додаткових угод, актів приймання-передачі, заяв, платіжного доручення та інших документів); копії документів, на підставі яких ТОВ КБ «Фінансова ініціатива»була проведена ідентифікація власників рахунків №260090103931, 260080100164 (у тому числі найменування; юридична адреса; копії або інформацію з документів про підтвердження державної реєстрації; ідентифікаційний код; реквізити банків, у якій відкриті поточні рахунки та номери цих рахунків; реєстраційний номер; дата державної реєстрації; місце державної реєстрації; інформація про фізичних осіб, уповноважених діяти від імені цієї юридичної особи; рівень ризику; дата відкриття першого рахунку; інформація про засновників, власників майна, осіб, які отримують значну матеріальну вигоду від її діяльності, мають право надавати обов’язкові для юридичної особи вказівки або іншим шляхом впливати на її діяльність; основні види діяльності; інформація про постійних контрагентів (перелік); історія діяльності клієнта, його репутація, конкурентоспроможність, сектор ринку); копію або інформацію з анкети клієнтів-власників рахунків №260090103931, 260080100164; інформацію щодо джерел походження коштів, залучених до проведення фінансової операції (повну назву, код ЄДРПОУ, банківські реквізити контрагентів та призначення платежів).

Як вбачається з поданих Третьою особою роздруківок відповіді Позивача в електронній формі файлом XC0IVFAO.802 останній не надав всієї запитуваної інформації, а саме: по операції №630 –копій документів, пов’язаних безпосередньо з проведенням цієї операції (в тому числі при копії договору від 26.08.2008 року, додаткових угод актів приймання-передачі, заяв та інших документів); копії документів на підставі яких ТОВ КБ «Фінансова ініціатива»була проведена ідентифікація власника рахунку №260080101752; копію або інформацію з анкети клієнта –власника рахунку №260080101752; інформацію щодо подальшого використання коштів, які надійшли на рахунок №260080101752, що відкрито у філії ТОВ КБ «Фінансова ініціатива»; по операції №629 - копій документів, пов’язаних безпосередньо з проведенням цієї операції (в тому числі при копії договору від 27.08.2008 року, додаткових угод актів приймання-передачі, заяв та інших документів); копії документів на підставі яких ТОВ КБ «Фінансова ініціатива»була проведена ідентифікація власника рахунків №260090103931, №260080100164; копію або інформацію з анкети клієнтів –власників рахунків №260090103931, №260080100164; інформацію щодо джерел походження коштів, залучених до проведення операції.

Листом від 04.11.2008 року №5075/0410-7-1 Третя особа направила письмовий запит з повторним проханням про забезпечення надання додаткової інформації по фінансових операціях, зареєстрованих в реєстрі банку, визначених у запиті, направленому файлом XC0IVFAO.801, а саме: інформацію з документів, представлених власниками рахунків №260090103931 та № 260080100164 на підставі яких ТОВ КБ «Фінансова ініціатива»була проведена їх ідентифікація та інформацію із анкет клієнтів –власників вищезазначених рахунків, у тому числі: найменування; юридична адреса; копії або інформацію з документів про підтвердження державної реєстрації; ідентифікаційний код; реквізити банків, у якій відкриті поточні рахунки та номери цих рахунків; реєстраційний номер; дата державної реєстрації; місце державної реєстрації; інформація про фізичних осіб, уповноважених діяти від імені цієї юридичної особи; рівень ризику; дата відкриття першого рахунку; інформація про засновників, власників майна, осіб, які отримують значну матеріальну вигоду від її діяльності, мають право надавати обов’язкові для юридичної особи вказівки або іншим шляхом впливати на її діяльність; основні види діяльності; інформація про постійних контрагентів (перелік); історія діяльності клієнта, його репутація, конкурентоспроможність, сектор ринку); копію або інформацію з анкети клієнтів-власників рахунків №260090103931, 260080100164; інформацію щодо джерел походження коштів, залучених до проведення фінансової операції (повну назву, код ЄДРПОУ, банківські реквізити контрагентів та призначення платежів).

Позивачем у відповіді від 01.12.2008 року №2024 не було надано копій або інформацію з документів, на підставі яких була проведена ідентифікація клієнтів банку, та інформацію з анкет клієнтів; інформацію щодо джерел походження коштів, зокрема, повну назву, код ЄДРПОУ та банківські реквізити контрагентів з рахунків яких надходили кошти на рахунки клієнтів банку.

Як зазначає Відповідач, Третя особа листом від 15.12.2008 року №3107/0800-4-1/ДСК звернулася до органів прокуратури з метою реагування на порушення вимог закону з боку Позивача.

За результатами звернення Держфінмоніторингу України Прокуратурою в Оболонському районі міста Києва винесено припис від 28.01.2009 року №17-Н про усунення порушень Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»(далі –оскаржуваний припис) з вимогою «Надати Держфінмоніторингу України інформацію, пов’язану з фінансовими операціями, що стали об’єктом фінансового моніторингу, в тому числі таку, що становить банківську та комерційну таємницю, у повному обсязі».

Листом від 02.02.2009 року №213 Позивач повідомив прокуратуру про те, що запитувана Третьою особою інформація виходить за межі, встановлені чинним законодавством.

Вважаючи оскаржуваний припис необґрунтованим та протиправним, Позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідження, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та спрямований на боротьбу з фінансуванням тероризму регулюються Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»(далі –Закон про запобігання).

Приписи ст. 4 вказаного закону визначають, що система фінансового моніторингу складається з двох рівнів - первинного та державного. Суб'єктами первинного фінансового моніторингу є, зокрема, банки, страхові та інші фінансові установи.

Суб'єктами державного фінансового моніторингу є: центральні органи виконавчої влади та Національний банк України, які відповідно до закону виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій; спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу - центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом (далі - Уповноважений орган).

Згідно з абзацом 2 п. 1 Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України, затвердженого указом Президента України від 24 грудня 2004 року №1527/2004 (далі –Положення про Держфінмоніторинг) останній є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань моніторингу. Таким чином, Уповноваженим органом у розумінні Закону про запобігання є Державний комітет фінансового моніторингу України.

Приписи п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону про запобігання передбачають, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу на підставі та на виконання цього Закону зобов'язаний надавати відповідно до законодавства додаткову інформацію на запит Уповноваженого органу, пов'язану з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу, в тому числі таку, що становить банківську та комерційну таємницю, не пізніше, ніж протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону про запобігання надання інформації суб'єктами первинного фінансового моніторингу Уповноваженому органу в установленому порядку не є порушенням банківської або комерційної таємниці.

Крім того, Законом України «Про банки і банківську діяльність», а саме пунктом 5 частини 1 статті 62 передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу стосовно додаткової інформації про фінансову операцію, що стала об'єктом фінансового моніторингу.

Аналогічне положення містить пункт 3.3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267.

Згідно пп. 5.1, 5.2, 5.3 пункту 5 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14 травня 2003 року № 189 банки та їх філії у випадках, передбачених законом, зобов'язані надавати Уповноваженому органу інформацію про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, та ідентифікацію осіб, які їх здійснили (здійснюють), а також іншу інформацію, надання якої вимагається законами України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Зазначена інформація може надаватися філіями банків до Уповноваженого органу як безпосередньо, так і через банк - юридичну особу. Інформація про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, передається банком (філією) до Уповноваженого органу не пізніше трьох робочих днів з часу її реєстрації. Інформація про фінансову операцію, у забезпеченні здійснення якої клієнту було відмовлено,передається банком (філією) до Уповноваженого органу не пізніше наступного робочого дня з часу її реєстрації.

Перелік реквізитів для надсилання банком (філією) Уповноваженому органу повідомлення про фінансову операцію, яка підлягає фінансовому моніторингу, та осіб, які її здійснюють (здійснили): а) дані про банк (філію), що надає інформацію: назва згідно з реєстрацією; МФО; ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; місцезнаходження; номер телефону; б) дані про відповідального працівника банку (філії); в) дані про операцію; г) дані про клієнта; ґ) дані про особу, яка діє від імені клієнта; д) інші учасники операції (за їх наявності) та дані про них; е) дані про кореспондентський рахунок, який використовується для здійснення операції в іноземній валюті (у разі наявності): номер рахунку, назва, МФО - для резидента або ВІС - для нерезидента, юридична адреса фінансової установи.

Таким чином, зі змісту приписів зазначених вище нормативних актів вбачається, що, по-перше, Держфінмоніторинг України має право робити запити до банків щодо отримання додаткової інформації про фінансові операції, які стали об’єктом контролю; по-друге, банки та їх відокремлені підрозділи (філії) зобов’язані надавати на запити Держфінмоніторингу України додаткову інформацію, пов’язану з фінансовими операціями, що стали об’єктом фінансового моніторингу, в тому числі копії документів, на підставі яких провадилась ідентифікація клієнтів, та копії анкет клієнтів; по-третє, надання додаткової інформації суб’єктами первинного фінансового моніторингу Уповноваженому органу в установленому порядку не є порушенням банківської або комерційної таємниці.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що витребування Третьою особою додаткової інформації здійснювалося в межах повноважень та порядку, визначених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

Оцінюючи законність та правомірність оскаржуваного припису, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами –стаття 1 Закону України «Про прокуратуру»(далі –Закон про прокуратуру).

Приписи частини 2 статті 20 вказаного закону визначають, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право, зокрема, давати приписи про усунення очевидних порушень закону.

Статтею 22 Закону про прокуратуру передбачено, що письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.

Як було встановлено раніше, відмова Позивача у наданні інформації на запити Третьої особи суперечила приписам чинного законодавства, що в розумінні положень Закону України «Про прокуратуру» носить характер очевидного. З вищенаведеного суд приходить до висновку, що оскаржуваний припис винесений першим заступником прокурора Оболонського району міста Києва правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому не підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом враховується, що Відповідачем подано достатні докази, що підтверджують правомірність позиції останнього.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                         А. Степанюк