Постанова № 13610610, 19.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2010 року           11:40           № 2а-12989/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Шейко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства "Завод 410 цивільної авіації"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11.02.2010р. №0000462307/0, від 17.05.2010 р. № 00004623071, від 01.07.2010 р. № 0000462307/2, від 27.08.2010 р. № 0000462307/3.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виділені Міністерством промислової політики України Позивачу капітальні трансферти є невідплатними, безповоротними платежами, що мають цільове призначення –придбання капітальних активів. Зазначає, що ним було правомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 166666,67 грн., сплачені при придбанні основних фондів виробничого призначення, і відповідно, не було допущено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04 1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (надалі –Закон про ПДВ).

Відповідач у письмовому запереченні повідомив, що проти позову заперечує та вважає вимоги Позивача необґрунтованими. Посилається на те, що норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (надалі –Закон №283) не передбачають включення до складу валових доходів коштів, отриманих з бюджету як капітальний трансферт. Вважає, що при наданні капітального трансферту з бюджету виглядає економічно абсурдним оподатковувати його суму у складі валових доходів одержувача, оскільки мотивація такого капітального трансферту полягає у зворотному –поліпшити фінансовий стан такого одержувача, відновити його основні фонди, тим самим забезпечити подальшу зайнятість громадян. Також зазначає, що оскільки витрати на придбання основних фондів або їх ремонт, про проводяться за рахунок капітальних трансфертів, фактично є витратами, що здійснені державою, а не платником податку, то в цілях оподаткування витрати та такі основні фонди амортизації не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Завод 410 цивільної авіації», відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 374619, зареєстрований Солом’янською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.05.1993 р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 01128297.

Згідно довідки АБ № 230600 з ЄДРПОУ виданої відділом статистики у Солом’янськомурайоні м. Києва 10.08.2009 р., видами діяльності за КВЕД є: виробництво літальних апаратів, включаючи космічні; авіаційні регулярні пасажирські перевезення; виробництво медичної техніки, включаючи хірургічне устаткування, та ортопедичних пристосовань; діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології; діяльність автомобільного вантажного транспорту; інші види оптової торгівлі.

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі у м. Києві було проведено планову виїзну документальну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 р. та валютного та іншого законодавства за той же період.

В ході проведення перевірки, на думку Відповідача, було виявлено порушення Позивачем, зокрема, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в період що перевірявся, на загальну суму 166667 грн., у тому числі за вересень 2008 року 74540 грн., за жовтень 2008 року в сумі 79527 грн., за грудень 2008 року в сумі 12600 грн.

Вказане порушення зафіксоване в акті перевірки № 958/23-07/01128297 від 25.01.10 р. на підставі якого ДПІ у Солом’янському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 000462307/0 від 11.02.2010 р., яким Позивачу визначено податкове зобов’язання у сумі 250001 грн. з яких за основним платежем 166667 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 83334 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням Позивач оскаржив його у адміністративному порядку, передбаченого ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами і доповненнями).

Як зазначив Позивач, на час підготовки рішення про результати розгляду первинної скарги, останній був переведений на облік до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків.

За результатом розгляду первинної та подальших скарг, Відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.05.10 р. № 0000462307/1, від 01.07.10 р. № 0000462307/2, від 27.08.10 р. № 000462307/3.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Під поняттям «трансферти»п.4 ст. 9 Бюджетного кодексу України визначено кошти, одержані від інших органів державної влади, органів Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Під «капітальними трансфертами», відповідно до розділу 7 Додаток №2 до Постанови Верховної Ради України «Про структуру бюджетної класифікації України2 від 12.07.1996р. №327/96-ВР, розуміються: субвенції, одержані з Державного бюджету України; субвенції, одержані з республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських (міст Києва і Севастополя) бюджетів; субвенції, одержані з районних та міських бюджетів, крім міст районного підпорядкування.

У свою чергу, згідно пункту 37 статті 2 Бюджетного кодексу України, субвенції - це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Подібне вказано у пункті 6 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Державного казначейства України від 25.11.2008р. №495 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2009р. за №79/16095, а саме: капітальні трансферти - невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які мають одноразовий і нерегулярний характер як для надавача (донора), так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою створення сприятливих умов для ефективного використання виробничого, науково-технічного потенціалу та підвищення експортних можливостей вітчизняного літакобудування, модернізації авіаційних підприємств, активізації інвестиційної діяльності, в тому числі іноземної, збільшення обсягів виробництва та експорту конкурентоспроможних на світовому ринку вітчизняних літаків, двигунів та авіаційного обладнання у 2008 році Міністерством промислової політики України ДП «Завод 410 ЦА»були виділені кошти у загальній сумі 1000000 грн. (за КВЕД 2410 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)»по банківським випискам від 19.09.08 р. та 01.10.08 р.).

Отже, виділені Міністерством промислової політики України капітальні трансферти, які надійшли Позивачу є невідплатними, безповоротними платежами, що мають цільове призначення - придбання капітальних активів.

Відповідно ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валовий доход –це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У підпункті 4.1.1 вказаної статті Закону приведено перелік доходів від основної діяльності підприємств, що відносяться до валових доходів, у підпунктах 4.1.2 - 4.1. 4 приведено перелік доходів від фінансової та спільної діяльності, що відносяться до валових доходів, підпункт 4.1.5 визначає віднесення до валових доходів не врахованих у попередніх періодах. Підпунктом 4.1.6 визначається перелік доходів з інших джерел тобто від іншої діяльності, які необхідно відносити до складу валових доходів, зокрема: сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Суд вважає, що наведений у ст. 4 Закону № 283 перелік не обмежується вказаними у ньому видами (статтями) доходів, оскільки за своєю суттю дотації, є різновидом трансфертних платежів. Таким чином, капітальні трансферти слід відносити до складу валових доходів, як доходи з інших джерел.

Судом також враховується, що у розділі IV Статуту ДП «Завод 410 ЦА», затвердженого наказом Мінпромполітики 03.08.09 р. за № 531, майно підприємства та джерела його фінансування. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається майном (основні фонди, оборотні кошти, виробничі і невиробничі активи та інші цінності…) на свій розсуд у відповідності з метою своєї діяльності, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту. До джерел формування майна, відносяться і інші джерела, не заборонені законодавством України (п.4.3 Статуту).

Таким чином кошти, які були виділені Позивачу з Державного бюджету України у вигляді капітальних трансфертів, після надходження на рахунок підприємства вже не були державними коштами, в зв'язку з тим, що перебували у розпорядженні підприємства.

Судом також враховується, що пп.7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується Відповідачем, первинні документи, що підтверджують придбання Позивачем основних засобів, свідчать про те, що платником по рахункам за ці основні засоби було саме підприємство, а не органи державної влади (Міністерство промислової політики, Кабінет Міністрів України, тощо). Так у платіжних дорученнях №1, №2 від 16.09.2008року, №3 від 22 09.2008року, №4 від 30 09.2008року (Додаток) у графі «Платник»зазначено: Державне підприємство завод 410 Цивільної авіації.

Крім того, у податкових накладних, оформлених при придбанні основних засобів (Додаток), у графі «Особа (платник податку покупець)»зазначено: Державне підприємство «Завод 410 Цивільної авіації».

Тобто, суму податку на додану вартість у ціні придбаних основних засобів сплачувало саме підприємство - Державне підприємство «Завод 410 Цивільної авіації», а не якась інша особа чи орган влади. Судом враховується, що законодавець не визначив пільг зі сплати ПДВ у разі придбання за кошти Державного бюджету України, які виділені у вигляді дотацій, субвенцій, трансфертів або капітальних трансфертів, на придбання, зокрема, капітальних активів.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що Позивачем було правомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 166 666,67 грн., сплачені при придбанні основних фондів виробничого призначення.

Доводи податкового органу щодо неправомірності включення до складу валових доходів коштів, отриманих з бюджету як капітальний трансферт а також те, що такі витрати слід вважати витратами, що здійснені державою, а не платником податку, суд вважає помилковими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що Відповідачем не доведено правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що зумовили виникнення спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва від 11.02.2010р. №0000462307/0.

3.          Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 17.05.2010 р. № 0000462307/1.

4.          Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 01.07.2010 р. № 0000462307/2.

5.          Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 27.08.2010 р. № 000462307/3.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                                 А. Степанюк