Рішення № 136106099, 26.04.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/391/26 2/335/1065/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання Куян О.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справа за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Деречини Олени Валеріївни, до Кам`янської селищної військової адміністрації Пологівського району Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката ДеречиниО.В., звернулася до суду з позовом до Кам`янської селищної військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, про визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальна площа якого складає 70,3 кв.м., житлова 36,1 кв.м.

Позов мотивований тим, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.02.1999, загальна площа якого складає 70,3 кв.м., житлова 36,1 кв.м.

Відповідно до довідки Кам`янської селищної військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 09.09.2025 рішенням Куйбишевської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області від 22.10.2025 №43, перейменовано в смт. Куйбишеве вулицю «Крупська» на вулицю «Володимира Гнатуші».

Постановою ВР України від 12.05.2016 «Про перейменування деяких населених пунктів», смт. Куйбишеве перейменовано на смт. Більмак.

Постановою ВР України від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів», у Запорізькій області ліквідовано Більмацький район, утворено Пологівський район, до складу якого увійшла територія колишнього Більмацького району.

Постановою ВР України від 06.10.2021 «Про перейменування селища міського типу Більмак Пологівського району, Запорізької області», смт. «Більмак» перейменовано на смт. «Кам`янка».

24.07.2025 позивач звернувся із заявою про державну реєстрацію права на житловий будинок АДРЕСА_1 , але рішенням державного реєстратора від 31.07.2025 позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій, у зв`язку із відсутністю можливості підтвердити факт реєстрації права власності, так як архівні справи БТІ залишились на тимчасово окупованій території.

Згідно з відповіддю Кам`янської селищної військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 30.07.2025, наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» територія Більмацької селищної територіальної громади є тимчасово окупованою територією.

Кам`янська селищна військова адміністрація позбавлена можливості підтвердити факт реєстрації права власності за позивачем на об`єкт нерухомого майна, у зв`язку із тим, що архівні справи БТІ залишились на тимчасово окупованій території.

Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено іншого способу оформити право власності на житловий будинок, позивач був вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 13.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Деречини О.В. прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

27.01.2026 на адресу суду від представника Кам`янської селищної військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 13.02.2026 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Судове засідання, призначене на 12.03.2026, було відкладено на 16.04.2026, у зв`язку із неявкою усіх учасників справи.

У судове засідання, призначене на 16.04.2026, сторони по справі не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені судом у встановленому законом порядку. Від представника позивача - адвоката Деречини О.В. надійшла заява від 19.03.2026 про розгляд справи без участі позивача та його представника. Представник Кам`янської селищної військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, відповідно до заяви від 27.01.2026, також просив розгляд справи здійснити за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності, та, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

16.04.2026 суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення до 27.04.2026.

Суд, дослідивши доводи позовної заяви, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що державним нотаріусом Куйбишевської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину заповітом від 10.02.1999, серії ААР №769766, після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер спадкової справи №160/98/, зареєстровано в реєстрі за №62.

Відповідно до вказаного свідоцтва, спадкове майно на яке видано свідоцтво, складається з житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 , що належав померлому ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконкомом Куйбишевської селищної Ради та зареєстрованого в малому підприємстві «Промінь» в книзі 8 за №1613.

Спадкоємцем зазначеного у заповіті майна є ОСОБА_1 .

Таким чином, позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.02.1999, серії ААР №769766, номер спадкової справи №160/98/, зареєстровано в реєстрі за №62.

Відповідно до довідки Кам`янської селищної військової адміністрації Пологівського району Запорізької області №0491/01-18 від 09.09.2025, рішенням Куйбишевської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області від 22.10.2025 №43, перейменовано в смт. Куйбишеве вулицю «Крупська» на вулицю «Володимира Гнатуші»; постановою Верховної Ради України від 12.05.2016 №1353-VIII «Про перейменування деяких населених пунктів», смт. Куйбишеве перейменовано на смт. Більмак; постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», у Запорізькій області ліквідовано Більмацький район, утворено Пологівський район, до складу якого увійшла територія колишнього Більмацького району; постановою Верховної Ради України від 06.10.2021 № 1799-ІХ «Про перейменування селища міського типу Більмак Пологівського району, Запорізької області», смт. «Більмак» перейменовано на смт. «Кам`янка».

24.07.2026 Фоменко О.В. звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Світловодської міської ради, із заявою №68097016 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області Кушки О.С. №80156072 від 31.07.2025, відмовлено в проведенні реєстраційних дій за заявою №68097016 від 24.07.2026, у зв`язку із тим, що після завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме: відсутня можливість підтвердити факт реєстрації права власності у зв`язку з тим, що архівні справи БТІ залишились на окупованій території.

Відповідно до листа Кам`янської селищної військової адміністрації Пологівського району Запорізької області №01-18/0421 від 30.07.2025, який надано на запит державного реєстратора Світловодської міської ради, селищна рада повідомляє про наступне, наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, до якого ввійшла територія Більмацької селищної територіальної громади.

Враховуючи вищевикладене, у Кам`янської селищної військової адміністрації відсутня можливість підтвердити факт реєстрації права власності за громадянином ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, у зв`язку з тим, що архівні справи БТІ залишились на окупований території.

З огляду на зазначені обставини, суд констатує, що позовна заява не містить жодного належного обґрунтування підстав заявлених позовних вимог, відповідно до яких позивач просить в судовому порядку визнати право власності на нерухоме майно. Позов не містить викладення обставин, які свідчать про порушення, невизнання або оспорення Кам`янською селищною військовою адміністраціє Пологівського району Запорізької областіправа позивача на нерухоме майно, як і не надано доказів, того, що позивачем був втрачений оригінал документу, який засвідчує його право власності на об`єкт нерухомості.

З наданих суду доказів встановлено, що єдиною перешкодою для реєстрації за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок, є неможливість отримання державним реєстратором реєстраційних документів, які перебуваються в архівній справі БТІ.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. При цьому, одним із способів захисту цивільного права є визнання права власності.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Отже, об`єктом судового захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи до суду за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту цивільних прав.

З урахуванням цих норм, суд при розгляді справи повинен установити чи було порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси заявника відповідачем, i залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні, в залежності від наявності для цього відповідних підстав, встановлених законом або договором, і чи відсутні у особи інші, позасудові способи, захисту своїх прав.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання за ним права власності на об`єкт нерухомого майн.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Як встановлено судом, позивачем не доведено, що відповідач ставить під сумнів його право власності на спірне нерухоме майно, як і не доведена втрата документів, що засвідчують його право власності на нерухоме майно.

Як встановлено судом, позивач має у своєму розпорядженні оригінали документів, які підтверджують його право власності на спірне нерухоме майно, а саме свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого позивач ОСОБА_1 набув право власності, в порядку спадкування, на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 , який увійшов до складу спадщини.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До 2013 року реєстрація права власності на житлові будинки, квартири проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

На момент отримання правовстановлюючого документу свідоцтва про право власності на житловий будинок, право власності на який просить визнати позивач у даній справі, порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна був визначений Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.98 № 121.

Пунктами 1.4 1.7 вищезазначеної Інструкції було визначено, що державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т.п.). Державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності. Реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів за рахунок коштів власників нерухомого майна.

У відповідності до п. 2.1 вищезазначеної Інструкції реєстрація провадилася на підставі правовстановлювальних документів у такому порядку: а) заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники правовстановлювального документа (оригінал та копію); б) відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить відповідний запис у реєстрову книгу; в) адреса об`єкта, що реєструється, записується в алфавітний журнал адрес; г) прізвище, ім`я та по батькові фізичних осіб власників нерухомого майна вноситься в алфавітний журнал або картку картотеки власників; ґ) на оригіналі правовстановлювального документа робиться реєстраційний напис. Якщо на правовстановлювальному документі немає місця для реєстраційного напису, то видається реєстраційне посвідчення, яке є невід`ємною частиною такого документа; д) на копії правовстановлювального документа робиться відмітка про реєстрацію з посиланням на реєстровий номер та дату реєстрації; е) до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлювального документа, довідка про належність об`єкта нерухомого майна, в якій записується: прізвище, ім`я та по батькові або найменування власника, назва і зміст правовстановлювального документа, число і місяць реєстрації з підписом особи, яка відповідає за реєстрацію.

Вирішуючи спір про визнання права власності, зокрема, на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що, за змістом вказаної норми права, судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Відповідно до положень частин першої та шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем належними доказами не доведено, що право власності на належний йому житловий будинок з надвірними будівлями, не може бути підтверджене на підставі наявних у нього документів, які підтверджують право власності на зазначений об`єкт нерухомості.

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).

Суд зазначає, що в даному випадку зміст позовних вимог не відповідає змісту порушених прав, оскільки необхідність захисту прав позивача фактично обумовлена відмовою державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій за заявою позивача, проте це рішення позивачем не оскаржувалося. Водночас, позивач звернулася до суду з позовом про визнання за ним права власності на об`єкт нерухомості до відповідача, який не оспорює таке право.

З наявного в матеріалах справи свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ААР №769766 від 10.02.1999, виданого державним нотаріусом Куйбишевської державної нотаріальної контори, позивач ОСОБА_1 набув право власності на будинок АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом, після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності якого на вказаний житловий будинок зареєстроване 26.01.1999 в малому підприємстві «Промінь», та записано в реєстрову книгу 8 за №1613. Отже, зазначене є підтвердженням набуття позивачем речового права, що виникло до 01.01.2013 року.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем також не оспорюється право власності ОСОБА_2 , саме після смерті якого, позивач ОСОБА_1 набув право власності на вказаний будинок, як на спадкове майно.

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (у редакції станом на час розгляду справи), смт. Кам`янка (Куйбишево) віднесено до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України.

Також, нормами статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому, Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17 дійшла висновку, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

Аналізуючи положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», особа яка звертається для державної реєстрації прав є заявником.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, на підставі якого набувається, змінюється або припиняється речове право (у тому числі замовник будівництва, девелопер будівництва, управитель фонду фінансування будівництва), або уповноважені ними особи - у разі подання документів для державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Таким чином, у випадку позивача, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке підтверджує право власності на житловий будинок, видане 10.02.1999, тобто до 01.01.2013, та яке було долучено до пакету документів, з яким позивач звертався до державного реєстратора, у відповідності до норм чинного законодавства, є підставою для проведення державної реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна за його власником.

На думку суду, належним способом захисту прав та інтересів позивача, у даному випадку, має бути оскарження рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову в проведенні реєстраційних дій.

Отже, судом не встановлено обставин, з якими закон пов`язує визнання за позивачем права власності на майно, як і не встановлено обставин за якими відповідач не визнає, оспорює факт чи має сумнів щодо належності позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності нерухомого майна, своїми діями чи бездіяльністю перешкоджає, або зумовлює неможливість реалізації права власності, за наявності у позивача свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на спірний об`єкт нерухомого майна, а також технічного паспорту на житловий будинок.

Таким чином, зважаючи на те, що докази порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача в матеріалах справи відсутні, обставини, за якими відповідач не визнає, оспорює факт чи має сумнів щодо належності позивачу прав на нерухоме майно, не підтверджено, документ, який засвідчує його право власності на будинок, перебуває у позивача, то відсутні підстави для застосування положень ст. 16, ст. 392 ЦК України та задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, яким також є і нотаріуси, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів, в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», або до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Деречини Олени Валеріївни, до Кам`янської селищної військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, про визнання права власності на нерухоме майно, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: К.В. Гашук