Постанова № 13610580, 14.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2010 року 14:16 № 2а-14431/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Мадек"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва

провизнання протиправними дій щодо не прийняття декларації

за участю представників сторін:

від позивача: Бондарчук А.Я. (дов.від 06.10.10)

від відповідача Борисов І.І. (дов.від 09.04.10 №52)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Мадек»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.12.2010 року в 14 год. 16 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість; зобовязання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявленого позову позивач покликається на те, що ні Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181, ні Законом України «Про податок на додану вартість», ні Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не встановлено права податкового органу визнавати податкові декларації недійсними. Тобто, позивач вважає, що відповідач свідомо вийшов за рамки наданих йому повноважень діяв з порушенням встановленого порядку прийняття та перевірки податкових декларацій та, у відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, його дії щодо визнання податкових декларацій недійсними є незаконними.

Крім того позивач зазначає, що до податкової декларації з ПДВ за квітень 2010р. ТОВ «Альянс Інвест»17 червня 2010 на адресу відповідача направив уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку із виправленням самостійно виявлених помилок, та задекларував податкові зобовязання на суму 572823,83 грн. Податкова декларація була подана ТОВ «Альянс Інвест»за травень 2010 року 21 червня 2010 року, що підтверджується листом, та податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 р ТОВ «Альянс Інвест»20 серпня 2010 року, що підтверджується листом.

Також, ним були заповненні у податковій декларації з податку на додану вартість за березень та червень 2010 року всі обовязкові реквізити, зокрема вказано назву платника податків, адресу, індивідуальний код платника згідно з ЄДРПОУ, індивідуальний податковий номер платника податків, підписано директором та скріплено печаткою.

Таким чином позивач вважає, що відповідач з урахуванням положень абз. 5 пп.4.1.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків пере бюджетами та державними цільовими фондами»не мав жодної підстави для невизнання податкової звітності з ПДВ за березень та червень 2010 року, як податкової декларації.

За таких підстав, позивач вважає дії відповідача незаконними, позовні вимоги обґрунтованими, та просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, з огляду про наступне. Відповідно до ч.1 ст.94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові і права, які можуть їй належати.

Відповідач зазначає, що жодних довіреностей або копії договору стосовно надання повноважень позивача представляти інтереси ТОВ «Альянс Інвест»в судових органах до позовної заяви та під час попереднього розгляду справи не надано. Таким чином, право на звернення до суду, щодо визнання протиправності дії податкового органу стосовно неприйняття вищезгаданих документів податкової звітності має саме ТОВ «Альянс Інвест», а позивач не має жодних делегованих повноважень згідно чинного законодавства України представляти інтереси ТОВ «Альянс Інвест» в судах адміністративної юрисдикції.

За таких підстав, відповідач вважає, що позивач без відома та проти волі ТОВ «Альянс Інвест»втручається в її публічні права, цивільні правовідносини, тим самим порушує норми чинного законодавства.

З огляду на вище викладене, відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду про наступне.

Державною податковою інспекцією у Соломянському районі міста Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Мадек» з питань правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Інвест»за періоди: березень, квітень, травень, червень, липень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №12453/23-02/13695593 від 30.08.2010р., яким встановлено порушення позивачем ст.ст. 193, 215, 228 Цивільного кодексу України, п.2.1.6. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» №88.

Недодержання зазначених вимог призвело до порушення позивачем пп.7.2.3., п.п.7.2.6. п.7.2., пп.7.4.1. п.7.4. ст.7, пп.7.4.5, п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого ним завищено податковий кредит та занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду на суму 2202055 грн.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст.9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Відповідно до п.3 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи податкової служби перевіряють достовірність документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Недотримання вимог податкових законів, а саме не ведення обліку господарських операцій, не подача податкової звітності, не декларування податкових зобов'язань та не сплата відповідних сум податків до бюджету призводить до порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, тобто об'єктивно призводить до порушення інтересів держави та суспільства в цілому.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Вимогами п.2.16 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Мінфіну України №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам".

Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ; ставляться.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно п. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкового зобовязання продавця. Тобто право на податковий кредит виникає у продавця в момент виникнення податкового зобовязання продавця.

Оскільки підтвердити віднесення до податкового зобовязання ТОВ «Альянс Інвест»сум ПДВ, включених позивачем до податкового кредиту за березень, червень 2010 року не є можливим у звязку з визначення декларацій за відповідний період «недійсними», податкові зобовязання з ПДВ за квітень, травень, липень 2010 ТОВ «Альянс Інвест»не задекларовані, право на податковий кредит у позивач по визначеному контрагенту, відсутнє.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4. статті 7 Закону України №168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України №168/97, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. При порушенні порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

До відповідача заяви від позивача щодо порушення порядку виписування податкових накладних не поступало.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України №2181, податкове зобовязання самостійно визначене платником податку у податковій декларації,вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податку в адміністративному або судовому порядку..

На порушення вимог п.2.16 "Положення про документальне забезпечення записів у - бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Мінфіну України №88, ч.2 ст.193 ГК України, позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «Альянс Інвест», що суперечить законодавчим та нормативним актам, не вжив заходів необхідних для належного виконання ТОВ «Альянс -Інвест»зобов'язань та забезпечення загальногосподарського інтересу, що є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами.

Враховуючи вищевикладене, встановлено, що сума ПДВ в розмірі 2 202 055 грн. грн., обчислена з вартості товарів придбаних позивачем у ТОВ «Альянс Інвест»не була включена до податкового зобов'язання та відповідно не задекларована та не сплачена до Державного бюджету.

Отже, несплачений позивачем податок на додану вартість внаслідок невірного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Недодержання вищевикладених вимог призвело до порушення позивачем пп.7.2.3., п.п.7.2.6. п.7.2., пп.7.4.1. п.7.4. ст.7, пп.7.4.5, п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем завищено податковий кредит та занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду на суму 2202055 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки нормами чинного законодавства передбачено визначення, нарахування та платником податку податкових зобовязань. З огляду на виявлені відповідачем порушення, вчиненні дії щодо не прийняття податкових декларацій з податку на додану вартість за березень,квітень, травень, липень, червень 2010 року є правомірними.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя І.А. Качур