Рішення № 136104550, 29.04.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/1371/26

Номер провадження № 2/521/3162/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року місто Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Ганошенка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Папінян В.В.,-

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в загальному позовному порядку, у залі суду у м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ в особі Одеської регіональної філії Державного підприємства ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 30.01.2026 року звернулася з позовом до Державного підприємства ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ в особі Одеської регіональної філії Державного підприємства ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування позову, позивач зазначила, що 01 лютого 2010 року, вона відповідно до наказу № 12-К від 01.02.2010 р. була прийнята на роботу в Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі Філія) на посаду інженера 1 категорії відділу землевпорядних та землеоціночних робіт.

Згідно з наказом №48-к від 11 червня 2021 року, ОСОБА_1 було звільнено 14 червня 2021 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з припиненням підприємства шляхом ліквідації.

Позивач зазначає, що в день її звільнення 14.06.2021 р., Філія не повідомила її про нараховані суми належні при звільненні, не надала розрахунок про розмір нарахованих сум та не здійснила виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України.

У зв`язку з тим, що усні прохання позивача щодо сплати їй заборгованості Філією були проігноровані, позивач була вимушена звернутися за допомогою до адвоката. Відповіддю на адвокатський запит ДП «Центр ДЗК» від 01.01.2026 р. №5-1/1 було надано розрахунок заборгованості по заробітній платі, розрахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпуски, інформацію щодо розміру середньоденної заробітної плати за квітень 2021 року та травень 2021 року.

Враховуючи, що позивач не погоджується з наданими розрахунками ДП «Центр ДЗК» відповідні розрахунки здійснювалися самостійно позивачем на підставі даних, отриманих з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість заборгованість у сумі 120 210,29 грн. (сто двадцять тисяч двісті десять гривень 29 копійок), яка складається із заборгованості по заробітній платі у розмірі 26 751.48 грн., по середньому заробітку за весь час затримки у сумі 51 206.49 грн., по вихідній допомозі при звільненні 2 491,80 грн., по грошовій компенсації за всі не використані Позивачем дні щорічної відпустки 7 613.58 гривень, по компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів її виплати 32 146.94 грн., а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

30 січня 2026 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовну заяву передано для розгляду судді Ганошенку С.А.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11.02.2026 р. провадження відкрито та ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду відповідачу надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

Відповідачем 26.02.2026 року подано відзив у якому, останній зазначає що він не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх безпідставними, необґрунтованими та незаконними у заявлених до стягненнях розмірах.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що враховуючи, що 14.06.2021 був останнім робочим днем позивача, а тому нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку повинно здійснюватися з 15.06.2021 до 14.12.2021.

Крім того, вказав, що розрахунки середньоденної заробітної плати здійснені підприємством на підставі облікових та кадрових документів, переданих Філією до Дирекції ДП «Центр ДЗК», та враховуючи наявну інформацію про перебування позивача у відпустці з 15.04.2021 по 30.04.2021 та з 01.05.2021 по 11.05.2021. Накази про надання відпусток працівникам Філії, в тому числі і ОСОБА_1 у квітні 2021 року та травні 2021 року, до Дирекції ДП «Центр ДЗК» Філією не передавалися та відсутні.

Відповідно до розрахункових відомостей Філії за квітень 2021 року - травень 2021 року відповідачем відпрацьовано у квітні 2021 року 10 робочих днів, у травні 2021 року 3 робочих дня. Отже, за позицією ДП «Центр ДЗК» позивач перебував у відпустці у зазначені вище періоди.

Відповідач зазначив, що розмір невиплаченого залишку по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідній допомозі при звільненні позивачу, що підлягає оплаті з урахуванням утримання податків і зборів, що зобов`язане сплачувати Підприємство, як податковий агент, за найманого працівника згідно з п. 18.1 ст. 18.1. ПК України та п. 168.1.1 ст. 168 ПК України, п. п. «а» 176.2 ст. 176 ПК України (18% ПДФО +1,5 % війсковий збір) складає 16 603,62 грн, з них: заробітна плата відповідно до розрахункової відомості 13 094,94 грн, розмір компенсації за невикористану відпустку складає 1 191,24 грн (1 479,80 грн - 18% ПДФО - 1,5% військовий збір), вихідна допомога при звільненні 2 317,43 грн (2 878,80 грн - 18% ПДФО - 1,5% військовий збір).

При цьому, відповідач просить зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, з урахуванням збройної агресії російської федерації проти України, що призвела до значного погіршення фінансового стану ДП «Центр ДЗК» та збиткову діяльність з 2022 року. Більш того, вказує, що позивач, звільнений 14.06.2021, звернувся до суду з позовними вимогами лише на початку 2026 року, тобто понад 42 місяці після звільнення, чим штучно намагається збільшити суму середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, який підлягає стягненню з ДП «Центру ДЗК» в судовому порядку та крім того не зазначає розмір своїх майнових втрат, пов`язаних з несвоєчасним остаточним розрахунком.

26.02.2026 року представник відповідача подав клопотання про витребування доказів у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відомості про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати.

27.02.2026 року від представника позивача через підсистему Електронний суд надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що позивач вважає, що твердження відповідача не відповідають дійсності з урахуванням того, що відповідне обмеження нарахування середнього заробітку шістьма місяцями має місце лише з 19 липня 2022 року, моменту набрання чинності Закону №2352- ІХ, яким було внесено зміни до ст. 117 КЗпП України. До правовідносин, які склалися до набрання чинності такого Закону застосовується ст. 117 КЗпП України у попередній редакції, без обмеження строку, в такому порядку: з 14 червня 2021 року по 18 липня 2022 року без обмеження строку шістьма місяцями, оскільки попередня редакція наведеної норми не містила відповідних обмежень; з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року (6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом № 2352-ІХ чинності).

При цьому, позивач наголошує на тому, що вона не перебувала у відпустці у квітні та травні 2021 року, це підтверджується і відсутністю відповідних наказів та заяв про надання відпустки позивачу у зазначений період, про що зазначив відповідач. Твердження відповідача про наявність такої відпустки у зазначений період, на думку позивача, обґрунтовується бажанням відповідача зменшити результати розрахунку середньоденної плати позивачу, що матиме вплив на загальних розмір заборгованості відповідача перед позивачем.

Крім того, позивач вказує, що заборгованість Філії перед позивачем виникла не з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, усі необхідні виплати Філія мала б здійснити позивачеві у день звільнення 14.06.2021 року, тобто майже за 8 місяців до початку вторгнення. Більш того, звертає увагу, що позивач вже з січня 2021 року отримувала свою заробітну плату частково і з затримкою. Також зазначає, що фінансовий стан відповідача не може мати вплив на дохід позивача.

25 лютого 2026 року представником відповідача подано до суду через систему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив, якою вказав, що адвокатом невірно трактується п.51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 306/2708/23 та зазначив, що нарахування середнього заробітку обмежується шістьма місяцями, і здійснюється з 15.06.2021 до 14.12.2021. Крім того, вважає, що довідка про нараховані суми фактичного заробітку з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ІНДИВІДУАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЗАСТРАХОВАНУ ОСОБУ Пенсійного фонду України за формою ОК-5, що додана позивачем відображає дохід, з якого сплачено єдиний соціальний внесок, та періоди страхового стажу для нарахування пенсії.

У судове засідання, призначене на 03.03.2026 року представник Позивача не з`явився, подав заяву про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті, також зазначила заперечення проти задоволення клопотання про витребування доказів, у зв`язку з тим, що оригінали наказу про надання відпустки та заяви позивача про відпустку мають бути у відповідача. Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 03.03.2026 р., задоволено клопотання представника відповідача та витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відомості про нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітної плати зі звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованим особам та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що подавалися Одеською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (код ЄДРПОУ 26455235), за квітень 2021 року та травень 2021 року в розрізі нарахувань заробітної плати, відпускних, лікарняних, кількості календарних днів відпусток, кількості календарних днів тимчасової непрацездатності, загальної суми нарахованої заробітної плати та інших нарахувань.

03.03.2026 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті, витребувано докази.

17.03.2026 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла відповідь на вказану ухвалу.

У відкрите судове засідання позивач не з`явилась представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, заяв та клопотань не подавав до суду.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 виходив із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, датою складання повного тексту рішення суду є 29.04.2026 року.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до копії трудової книжки позивача, наказом №12-К від 01.02.2010 року, позивач була прийнята 01 лютого 2010 року на роботу в Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на посаду інженера 1 категорії відділу землевпорядних та землеоціночних робіт.

Згідно з наказом № 48-к від 11 червня 2021 року, ОСОБА_1 було звільнено 14 червня 2021 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з припиненням підприємства шляхом ліквідації. Зазначене підтверджується також записами у вкладиші НОМЕР_2 до трудової книжки.

В день звільнення ОСОБА_1 , тобто 14.06.2021 р., філія не повідомила її про нараховані суми належні при звільненні, не надала розрахунок про розмір нарахованих сум та не здійснила виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

Судом встановлено, що відповіддю ДП «Центр ДЗК» від 01.01.2026 р. №5-1/1 на адвокатський запит було надано розрахунок заборгованості по заробітній платі, розрахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпуски, інформацію щодо розміру середньоденної заробітної плати за квітень 2021 року та травень 2021 року. Крім того, ОСОБА_1 була отримана роздруківка даних про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач не погодилась з наданими розрахунками ДП «Центр ДЗК», що спонукало її провести власні розрахунки самостійно на підставі даних, отриманих з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено, що розрахунки здійснювались позивачем у відповідності до довідки за формою ОК-5 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що підтверджують суми заробітної плати, які нараховані та повинні були виплачені Філією позивачеві, а також на підставі виписки по картці ПриватБанку ОСОБА_1 , сформованої 15.11.2021 р.

З виписки ПриватБанку по картці ОСОБА_1 вбачається, що останнє нарахування заробітної плати Одеською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» було здійснено 12.05.2021 року.

Оскільки в ході судового розгляду справи стороною відповідача доводи позивача не спростовані та не доведено виконання працедавцем вимог діючого законодавства щодо здійснення остаточного розрахунку при звільненні працівника в день його звільнення 14.06.2021 року з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум, суд приходить до висновку про наявність порушеного з боку відповідача прав позивача на оплату праці.

Таким чином, під час знаходженні у трудових відносинах позивача з Філією, з боку останньої була нарахована, але не виплачена заробітна плата позивачеві з 01.01.2020 року по 14.06.2021 року загальною сумою 26 751.48 грн. (двадцять шість тисяч сімсот п`ятдесят одна гривня 48 копійок).

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, у контексті з доводами та запереченнями учасників справи, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

З аналізу вказаної правової норми суд підкреслює, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день виплати відповідних сум, що співпадає з днем звільнення відповідного працівника.

Роботодавець обов`язок закріплений у ч.1 ст. 47 КЗпП України не виконав, у зв`язку з цим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

Статтею 117 КЗпП України (в редакції, чинній станом на час звільнення позивача) передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 117 КЗпП було змінено в частині строків виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Обчислюючи період нарахування середнього нарахування, Суд відхиляє твердження відповідача щодо трактування постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2025 року у справі № 306/2708/23, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 51 цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду, врахувавши правову позицію Конституційного Суду України, виснувала, що до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом № 2352-ІХ та продовжилися після цього, з 19 липня 2022 року слід застосовувати положення статті 117 КЗпП України у новій редакції та обмежувати нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку шістьма місяцями.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Законом №2352-ІХ, то середній заробіток має рахуватися з дати звільнення 14.06.2021 року по дату набрання чинності Законом №2352-ІХ без обмеження строку, та після набрання цим Законом чинності (з 19 липня 2022 року) з обмеженням строку на 6 місяців (до 19 січня 2023 року).

Відповідно до п.1 Розділу І Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, виплати працівникам компенсації за невикористані відпустки; виплати вихідної допомоги; інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно цього Порядку у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 розділу ІV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Щодо середнього заробітку за весь час затримки, відповідно до відповіді на адвокатський запит ДП «Центр ДЗК» від 01.01.2026 р. №5-1/1 була надана інформація щодо розміру середньої заробітної плати за квітень та травень 2021 року. Однак, інформація, що міститься у наданій таблиці не відповідає дійсності та спростовується інформацією, що міститься у інформації, отриманої з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, адже у квітні та травні 2021 року позивач не перебувала у відпустці, а тому її заробітна плата з вирахуванням відповідних податків складала 2 564.41 грн. та 2 419.05 грн. за місяць відповідно.

Середньоденна заробітна плата Позивача була розрахована на підставі інформації, отриманої з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з вирахуванням податків та керуючись вищевказаним порядком за наступною формулою:

середньоденна зп Позивача = (2 564.41 (зп за квітень 21 р.) + 2 419.05 (зп за травень 21 р.)) / 22 дні (кіл-сть роб.дн. у квітні 21 р.) + 18 днів (кіл-сть роб.дн. у травні 21 р.) = 4983.46 грн. / 40 днів = 124.59 грн.

Отже, середньоденна заробітна плата Позивача складає 124 грн. 59 коп. (сто двадцять чотири гривні 59 копійок).

Кількість робочих днів між днем звільнення Позивача 14 червня 2021 р. та 19 січня 2023 року дату спливу 6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом № 2352-ІХ чинності складає 411 робочих днів.

124.59 грн. * 411 днів = 51 206.49 грн.

Отже, заборгованість по середньому заробітку перед Позивачем за складає 51 206.49 грн. (п`ятдесят одна тисяча двісті шість гривень, 49 копійок).

Відповідно до ст. 44 КЗпП, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Тому, розмір вихідної допомоги при звільненні розраховувався за наступною формулою:

124,59 грн. (середньоден. зп Позивача) * 40 днів (кіл-сть відпрац. роб.дн. у квітні і травні 21 р.) / 2 = 2 491,80 грн.

Таким чином, розмір вихідної допомоги складає 2 491,80 грн. (дві тисячі чотириста дев`яносто одна гривня 80 копійок).

Судом досліджено, питання щодо грошової компенсації за всі не використані Позивачем дні щорічної відпустки.

Частинами 1, 2 ст.83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до п.7 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 , обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит ДП «Центр ДЗК» від 01.01.2026 р. №5-1/1 був наданий розрахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 14 календарних днів, однак разом з цією відповіддю також надана інформація щодо розміру середньої заробітної плати за квітень та травень 2021 року відповідно до якого позивач була у відпустці з 15.04.2021 по 30.04.2021 року та з 01.05.2021 року по 11.05.2021, з 17.05.2021 по 31.05.2021 року, однак позивач фактично не перебувала у відпустці у цей період.

Враховуючи зазначену ДП «Центр ДЗК» кількість календарних днів невикористаної відпустки 14, а також неперебування Позивачем у відпустці з квітня по травень 2021 року 42 дні, загальна кількість невикористаних Позивачем днів відпустки за період роботи Позивача у Одеській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» складає 14 дн.+42 дн. = 56 к.д.

Для розрахунку компенсації за всі невикористані Позивачем дні щорічної відпустки, необхідно суму нарахованої заробітної плати за період з 14.06.2020 року по 14.06.2021 року поділити на кількість робочих днів за цей період та помножити на 56 днів. Компенсація за всі невикористані Позивачем дні щорічної відпустки була розрахована за наступною формулою:

34 125.16 грн. (зп за період з 14.06.20 по 14.06.21 (день звільнення) / 251 день (кіл-сть роб.дн. за період з 14.06.20 р. по дату звільнення)) * 56 дні (невикор. дні відпустки) = 7 613.58 грн.

Отже, компенсація за всі не використані Позивачем дні щорічної відпустки складає 7 613.58 гривень (сім тисяч шістсот тринадцять гривень 58 коп.).

Щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» компенсаційні виплати входять до структури заробітної плати.

Згідно з ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Цю саму вимогу містить і ст. 12 Конвенції №95 Міжнародної Організації Праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати.

Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати визначений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 з наступними змінами. Відповідно до п. 4 постанови Кабінету міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050 III та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Тобто, виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 755/15005/23.

Так, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

Перевіривши розрахунок компенсації наданий позивачем суд дійшов висновку, що він відповідає Закону.

Загальний розмір компенсації позивачеві втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати складає 20 211.65 грн. (компенсація втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати) + 11 935, 29 грн. (компенсації позивачеві втрати частини компенсації за всі не використані позивачем дні щорічної відпустки, у зв`язку з порушенням термінів її виплати) = 32 146.94 грн.

Отже, судом було встановлено, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 120 210,29 грн. (сто двадцять тисяч двісті десять гривень 29 копійок).

У відзиві на позов відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18), відповідно до п. 89 якої Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Згідно п. 105, 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025 року у справі № 489/6074/23, обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 Кодексу законів про працю України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців".

В аспекті питання обчислення розміру належної до відшкодування суми, суд зазначає, що спираючись на критерії, наведені у згаданій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 визначив формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру.

У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Зазначений підхід щодо здійснення розрахунку суми відшкодування було застосовано апеляційним судом зокрема й у справі № 489/6074/23 і Велика Палата Верховного Суду визнала його таким, що забезпечив справедливий баланс інтересів сторін: захистив право позивача на повний розрахунок та належну компенсацію, водночас не допустив понесення роботодавцем несправедливих та непропорційних майнових втрат.

Отже, для цілей обчислення середнього заробітку в цій справі з урахуванням наведених позицій Верховного Суду підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Суд прийшов до висновку, що стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по 19.01.2023 року є виправданим. Суд враховує те, що заробітна плата позивачеві з січня 2020 року виплачувалась періодично та частинами, що підтверджується копією виписки по картці ОСОБА_1 , сформованої АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» 15.11.2021 р., вона зазнала значних майнових втрат при звільненні у червні 2021 року. Більш того, за час до звернення до суду з позовною заявою відповідачем не було здійснено навіть часткової виплати заборгованості.

У даній справі сума заборгованості, що має бути виплачена позивачу становить 69 003,80 грн. (без урахування суми середнього заробітку). Нарахована сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку становить 51 206,49 грн. Таким чином, сума відшкодування є меншою за розмір основної заборгованості (становить приблизно 74% від неї), що саме по собі свідчить про дотримання балансу інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Крім того, відповідно до частин 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки при подачі позову позивач був звільнений від сплати судового збору, позовні вимоги позивача задоволені, то з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 44, 47, 83, 116, 117 КЗпП України, ст.ст.2, 3, 48, 76-81, 95,133, 141, 263-265, 267, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ" (Код ЄДРПОУ: 21616582), про стягнення заборгованості по заробітній платі, невиплаченій при звільненні, середнього заробітку за період прострочення, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки - задовольнити.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ" (Код ЄДРПОУ: 21616582) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість у сумі 120 210,29 грн. (сто двадцять тисяч двісті десять гривень 29 копійок), яка складається із заборгованості по заробітній платі у розмірі 26 751.48 грн. (двадцять шість тисяч сімсот п`ятдесят одна гривня 48 копійок),, по середньому заробітку за весь час затримки складає 51 206.49 грн. (п`ятдесят одна тисяча двісті шість гривень, 49 копійок), по вихідній допомозі при звільненні 2 491,80 грн. (дві тисячі чотириста дев`яносто одна гривня 80 копійок), по грошовій компенсації за всі не використані Позивачем дні щорічної відпустки 7 613.58 гривень (сім тисяч шістсот тринадцять гривень 58 копійок), по компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів її виплати 32 146.94 грн. (тридцять дві тисячі сто сорок шість гривень, 94 копійки).

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ" (Код ЄДРПОУ: 21616582) на користь держави, судовий збір, у розмірі -1331.20 грн.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано суддею 29 квітня 2026 року.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО