Постанова № 136104533, 24.04.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/4922/26

Номер провадження 3/521/2045/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Одеса

Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Громік Д.Д., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

До Хаджибейського районного суду м. Одеси надійшли матеріали з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КпАП України.

18.03.2026 року, о 15 год. 52 хв. в м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 22/8 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_2 , у стані наркотичного сп`яніння а саме: поведінка, що не відповідає дійсності, порушення мови, зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Однак представник ОСОБА_1 Ільїчов С.Д., надав до суду письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, та відповідно до яких вину ОСОБА_1 не визнав та зазначив, що у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення поліцейським одночасно зазначено дві різні дії особи, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП: поліцейським констатовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, і при цьому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Оскільки, протокол серії ЕПР1 №618223 містить суттєві суперечності, просить суд визнати вказаний протокол недопустим доказом.

Зазначає, що з наявного у матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського (період часу 15:43:47-15:44:08, відео з боді камери №471366), інспектором не було повідомлено жодної законної причини зупинки транспортного засобу під керування ОСОБА_2 , яка б входила до вичерпного переліку, визначеного ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Враховуючи, що сама процедура зупинки відбулася з прямим порушенням вважаємо, що всі подальші дії поліцейського та складені ним процесуальні документи є недопустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки вони отримані внаслідок незаконного втручання у права громадянина..

Також, зазначає, що ОСОБА_1 спокійною мовою спілкується з правоохоронцями, надає для перевірки документи, зовнішній вигляд ОСОБА_1 та його мова на відеозаписі, наданого поліцією, не містить ознак наркотичного сп`яніння, на які вказано в протоколі, зокрема мова особи зв`язана, а сама поведінка - реакція на поведінку працівників поліції, адекватна ситуації, яка склалась.

Також, особливої уваги на думку сторони захисту заслуговують дії іншого інспектора поліції, який втрутившись в розмову, намагався штучно створити доказову базу. Демонструючи явну упередженість, поліцейський почав проводити маніпуляції зі світлом ліхтаря телефону, направляючи його в очі водія ОСОБА_1 (період часу 15:52:48 відео №471366) Слід наголосити на повній абсурдності такої перевірки, оскільки спроба встановити реакцію зіниць на слабке світло ліхтаря телефону за умов яскравого денного освітлення є технічно неможливою та завідомо необ`єктивною.

Окрім того, зазначає про упереджене ставлення поліцейських до особи ОСОБА_1 як водія, та безпідставне звинувачення особи у вживанні наркотичних засобів.

Вказує на те, що сторона захисту ставить під сумнів наявність у ОСОБА_2 ознак наркотичного (чи іншого) сп`яніння та, як наслідок, обґрунтованості вимог правоохоронців для проведення відповідного огляду, підставою для чого зі сторони правоохоронців слугувала не наявність перелічених в протоколі про адміністративне правопорушення ознак, а попередній випадок складання відносно особи протоколу та наявність відомостей про зберігання в 2013 році(!) наркотичних засобів, що відповідно до положень наведених нормативних актів та ст. 62 Конституції України повинно тлумачитись на користь обвинуваченого.

На підставі вищевикладеного вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим просить провадження у справі закрити.

Дослідивши матеріали справи, письмові запереченя представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїчова С.Д., доходжу наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В даному випадку об`єктивною стороною правопорушення, інкримінованого притягнутому передбачає саме відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а його суб`єктом є будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП).

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, наркотичного сп`яніння.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Тобто склад даного виду правопорушення повинен містити прямий умисел особи та її свідоме ставлення до настання наслідків своєї протиправної поведінки.

Таким чином, чинне законодавство в сфері адміністративних правопорушень визначає обов`язковість суб`єктивної сторони правопорушення, яка полягає у психічному ставленні суб`єкта до антигромадського діяння, де її основною ознакою є вина у формі умислу чи необережності, а у випадку диспозиції ст. 130 КУпАП тільки у вигляді вини у формі прямого умислу.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 року встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За приписами ч. 2 ст. 266 КУпАП та п. 6 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров`я і Міністерства внутрішніх справ за N 1452/735 від 09.11.2015, п. 4 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України N 1395 від 07.11.2015, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства.

Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_1 , на виконання ПДР України, повинен був на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, а у разі відмови від проходження такого огляду, ОСОБА_1 , знаючи чинні Правила дорожнього руху, не міг не усвідомлювати наслідків такої відмови.

Згідно ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

В ході судового розгляду з наявних в матеріалах справи доказів, в тому числі, протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 618223 від 18.03.2026 року встановлено, що при оформленні адміністративного матеріалу за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 дотримано вимог визначених законом та Інструкцією.

Так, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння зафіксований в протоколі про адміністративне правопорушення та за допомогою відеозапису.

ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що він відмовився.

Також вина ОСОБА_1 доводиться наданим до матеріалів справи відеозаписом з портативного відеореєстратора № 471366, 475783, 471515, на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, а також зафіксовано факт зупинки транспортного засобу та те, що ОСОБА_1 перебував за кермом вищевказаного транспортного засобу. Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, та положення статті 63 Конституції України ОСОБА_1 роз`яснені та йому зрозумілі.

Згідно статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, в їх сукупності, судом були досліджені відеозаписи з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції

Досліджений судом відеозапис досить інформативний, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, є послідовним, зафіксований у хронологічній послідовності, містить відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Крім того, суд зазначає, що у випадку незгоди особи з причинами зупинки працівниками поліції - вона має можливість, відповідно до п.п. д) п.2.14 ПДР України оскаржити дії поліцейського у встановленому законом порядку, чого ОСОБА_1 зроблено не було, що також вбачається з наданих захисником запереченнях.

Доводи захисника щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не беруться судом до уваги також й у зв`язку з тим, що з огляду на правовий аналіз норм ПДР України, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, такий обов`язок прямо передбачений п.2.5 ПДР та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу. За не виконання такого обов`язку, тобто відмову водія від проходження огляду на виявлення стану сп`яніння, має наслідком настання відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, на думку суду, в матеріалах провадження про адміністративне правопорушення зібрано достатньо доказів на підставі яких суд може прийняти рішення у справі.

Встановлення наявності чи відсутності неправомірних дій органів поліції під час складення протоколу не є предметом даного судового розгляду. Законодавством визначені механізми захисту прав людини у таких випадках.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Проаналізувавши докази в їх сукупності, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, протокол було складено без свідків під відеофіксацію.

Таким чином, суд критично відноситься до заперечень представника ОСОБА_1 Ільїчова С.Д. наданих до клопотання про закриття провадження за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення та не приймає їх до уваги.

Даних щодо неправомірності дій поліцейських під час документування та оформлення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 судом встановлено не було.

А тому суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доведена у судовому засіданні у повному обсязі.

Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення з ОСОБА_1 , суддя враховує характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до грубих порушень ПДР України як таке, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників, а тому суд приходить до висновку про необхідність притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що матеріали справи в повному обсязі підтверджують факт вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Приймаючи до уваги характер скоєного правопорушення, особи ОСОБА_1 , ступінь його вини, суд вважає необхідним застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір в провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності сплачує судовий збір за ставкою 0,2 від розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Керуючись ст. ст.130, 24, 283, 284 КУпАП, ст.4 ЗУ «Про судовий збір» -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк - 1 (один) рік.

(Реквізити для оплати штрафу: Отримувач: ГУК в Од.обл./Одеська обл./21081300 Код отримувача: (ЄДРПОУ) 37607526, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Код банку(МФО): 899998, Номер рахунку: UA848999980313080149000015001 Код класифікації доходів бюджету: 21081300).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

(Реквізити для оплати судового збору: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Код банку (МФО): 899998 Номер рахунку: UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого ч.1 ст.307 КУпАП (штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу).

Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст. 307 КУпАП, стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Строк пред`явлення постанови до виконання в частині стягнення штрафу та судового збору штрафу 3 місяці.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором до Одеського апеляційного суду, протягом десяти днів з моменту її винесення.

Суддя: Д.Д. Громік