Рішення № 136104107, 03.04.2026, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/2143/25

Провадження по справі №2/498/237/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року сел. Велика Михайлівка

Великомихайлівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Чернецької Н.С.

за участю секретаря судового засідання Гонтаренко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Велика Михайлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, Великомихайлівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2025 року до Великомихайлівського районного суду Одеської області надійшов позов ОСОБА_1 до КП «Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, Великомихайлівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В якому він просить суд визнати незаконним і скасувати наказ № 6-з від 01.07.2025 року « Про звільнення з роботи»; Поновити його на посаді електрика в КП « Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області. Стягнути з КП « Злагода « Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області , код ЄДРПОУ 32506348 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2025 року по день поновлення на роботі. Стягнути з КП « Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, код ЄДРПОУ - 32506348 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що він з 18.01.2021 року працював на посаді електрика в КП « Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області. У червні 2025 року він дізнався , що директор КП « Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Константинов Юрій Радіонович без його волевиявлення та його письмової заяви та надання будь якого виду відпустки підписав наказ за № 7-В від 16.06.2025 року про надання йому відпустки без збереження заробітної плати тривалістю один місяць, хоча стаття 26 Закону України « Про відпустки» чітко визначає, що відпустка без збереження зарплати надається лише за ініціативою працівника та за згодою роботодавця. Враховуючи те, що він написав заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати тривалістю один місяць та не надав згоди на відпустку. Оскільки не мав наміру та бажання скористатися такою відпусткою. 19.06.2025 року він звернувся із письмовою заявою до Великомихайлівської селиної ради Роздільнянського району Одеської області проханням переглянути наказ за № 7-В від 16.06.2025 року про надання йому відпустки без збереження заробітної плати та скасувати його. 02.07.2025 року він отримав відповідь за № 289/02.-19 від Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області в якій зазначено, що його звернення щодо скасування наказу про надання відпустки без збереження заробітної плати розглянуто і зазначено, що роботодавець не може в односторонньому порядку відправити працівника у відпустку без збереження заробітної плати. Це можливо лише за згодою сторін, тобто за заявою працівника та з дозволу роботодавця. Також з цієї відповіді він дізнався, що КП « Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області повідомила Великомихайлівську селищну раду Роздільнянського району Одеської області про те, що наказ за № 7- В, від 16.06.2025 року « про надання відпустки ОСОБА_1 » скасовано 20.06.2025 року про що директором КП « Злагода» йому повідомлено. Крім того,вважає за необхідне зазначити, що ні усно, ні письмово директор КП « Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Константинов Юрій Радіонович ні про що не повідомляв, усі його звернення щодо надання інформації з приводу відпустки ігнорував. 08.07.2025 року він повторно вирішив звернутися із заявою до Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області з проханням надати правове пояснення відносно ситуації яка виникла між ним як працівником та роботодавцем в особі директора КП « Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Константиновим Юрієм Радіоновичем, а саме яким чином роботодавець порушив статтю 26 Закону України « Про відпустки» і в односторонньому порядку видав наказ та відправив його у відпустку без збереження заробітної плати. В цій заяві він просив надати завірену належним чином копію повідомлення КП « Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області де зазначено, що наказ № 7-В від 16.06.2025 року « Про надання відпустки ОСОБА_1 » скасовано 20.06.2025 року. Відповідач на свою заяву він так і не отримав, але з телефонної розмови з працівником Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області він дізнався, що 01.07.2025 року його було звільнено на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи. З метою підтвердження інформації щодо його звільнення та ознайомлення з наказом він звернувся до КП « Злагоду». Бухгалтер КП « Злагода» повідомила, що усі документи, що стосуються звільнення йому направлено листом. 08.07.2025 року він отримав листа в якому були наступні документ: наказ № 6 з від 01.07.2025 року (розпорядження про припинення трудового договору ( контракту); акт про відмову працівника надати документ про освіту від 30.06.2025 року , акт розгляд питання щодо відповідальності працівника займаній посаді від 01.07.2025 року; наказ № 6-з від 01.07.2025 року « Про звільнення з роботи», ксерокопію заяви про прийняття його на посаду електрика від 13.10.2021 року. Вважає звільнення незаконним , а дії директора КП « Злагода» Константинова Юрія Радіоновича порушують його права передбачені ст.. 172 КЗпП України, ст.. 2 Закону України « Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», з наступних причин: акт про відмову працівника надати документ про освіту від 30.06.2025 року не містить його підпису про ознайомлення хоча акт про відмову працівника надати документ про освіту повинен містити підпис про ознайомлення. Це підтверджує, що працівника було повідомлено необхідність надання документа та про його відмову. Підпис свідчить про те, що працівник був ознайомлений зі змістом акту і згоден з його фіксацією. В акті про розгляд питання щодо відповідності працівника займаній посаді від 01.07.2025 року , вказано , що комісія рекомендує працівнику подати заяву про звільнення за власним бажанням, а згідно зі статтею 38 КЗпП України, якщо працівник звільняється за власним бажанням, він зобов`язаний попередити роботодавця про це письмово за два тижні до звільнення. Про рекомендацію щодо звільнення за власним бажанням його ніхто не попереджав, 01.07.2025 року директор КП Злагода» підписав наказ за № 6-з « Про звільнення з роботи». Роботодавець в особі директора КП « Злагода» не надав йому письмового попередження про майбутнє звільнення, так як це передбачено статтею 49-2 КЗпП України. Одночасно з попередженням директор КП « Злагода» зобов`язаний запропонувати йому вакантні посади, які є на підприємстві і відповідають його кваліфікації та досвіду. Лише після його відмови від запропонованої посади, директор КП « Злагода» може звільнити його. Не погоджуючись з таким рішенням, 23.07.2025 року він звернувся із заявою про неправомірне звільнення до Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області в якій просив визнати наказ від 01.07.2025 року № 6 « про звільнення з роботи» незаконним, відновити його на посаді електрика КП « Злагода» для подальшого звільнення на підставі статті 38 КЗпП України та виплатити йому середній заробіток за вимушений прогул. 06.08.2025 року він отримав відповідь від Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області за № 1270/02.-13 в якій зазначено, що його заяву розглянуто, а його звільнено через те, що він відмовився надавати документи, які підтверджують його професійну кваліфікацію. Вважає, що його звільнення відбулося з порушеням вимог КЗпП України. У разі незаконного звільнення працівник підлягає поновленню на роботі з з оплатою часу вимушеного проулу. Неправомірне звільнення його з роботи спричинило матеріальну шкоду - переживання та погіршення психоемоційного стану.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, через канцелярію суду від нього надійшла заява в якій він просить розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача КП «Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду від нього надійшла заява в якій вона просить суд розглядати справу у її відсутність. Позовні вимоги ОСОБА_1 визнає в повному обсязі.

Представник відповідача Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду від нього надійшла заява в якій вона просить суд розглядати справу у його відсутність. Позовні вимоги ОСОБА_1 визнає в повному обсязі.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у КП «Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області з 18.10.2021 року ( був зарахований на посаду електрика) по 01.07.2025 рік.

Також в матеріалах справи наявна копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 виданого Пенсійним фондом України 04.03.2011 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи за загальним захворюванням

В матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_1 адресована Великомихайлівській селищній раді Роздільнянського району Одеської області від 19.06.2025 року, з якої вбачається, що він просить переглянути наказ про його відпустку без збереження заробітної плати з яким він не погоджується. Наказ № 7-В від 16.06.2025 року, що передбачає надання йому відпустки, на один календарний місяць, оскільки не подав заяви про йому будь-якого виду відпустки. Враховуючи те, що він не писав заяву та не надав згоди на відпустку, він не має наміру та бажання скористатися відпусткою у вказаний термін. Просить скасувати зазначений наказ про відпустку та надати йому письмове роз`яснення щодо правових підстав такого рішення.

Крім того, в матеріалах справи наявна відповідь Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № С-289/02-19 від 02.07.2025 року на заяву ОСОБА_1 , з якої вбачається, що розглянувши звернення ОСОБА_1 від 19.06.2025 року № С-289/02-19 щодо скасування наказу про надання відпустки без збереження заробітної плати, повідомляють, відповідно до законодавства роботодавець не може в односторонньому порядку відправити працівника у відпустку без збереження зарплати. Це можливо лише за згодою сторін, тобто за заявою працівника та з дозволу роботодавця. За повідомленням КП « Злагода» Великомихайлівської селищної ради наказ № 7 в від 18.06.2025 року « Про надання відпустки ОСОБА_1 « скасовано 20 червня 2025 року про що директором КП « Злагода» ОСОБА_2 вас було усно повідомлено.

В матеріалах справи наявна копія Акту КП «Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області « Про відмову працівника надати документ про освіту» від 30 червня 2025 року, з якого вбачається , що комісією у складі: техніка з експлуатації водо мереж - Кравченко І.О. та бухгалтера - Траченко М.І. було складено цей акт про те, що працівник ОСОБА_1 , який працює в КП « Злагода», не надав на вимогу гловного бухгалтера документ, що підтверджує його освіту ( диплом або свідоцтво) необхідний для підтвердження професійної кваліфікації. На звернення з боку головного бухгалтера щодо надання копії або оригіналу диплому про освіту , працівник відмовився реагувати, посилаючись на некоректну вимогу. У зв`язку з цим головний бухгалтер залишає за собою право вжити відповідних заходів згідно з чинним законодавством України. Цей акт складено в двох примірниках: один - до особової справи працівника, другий - для подальшого розгляду головного бухгалтера. В графі з наказом ознайомлений відсутній підпис позивача ОСОБА_1 .

Крім того, в матеріалах справи наявна копія Акту КП «Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області «Про розгляд питання щодо відповідності працівника займаній посаді » від 01.07.2025 року, з якого вбачається, що комісія в складі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 склали та підписали цей акт про те, що в результаті перевірки встановлено, що: електрик ОСОБА_1 не має необхідних дозвільних документів для виконання робіт, пов`язаних з енергетичними системами. У зв`язку з вищевикладеним, комісія рекомендує працівнику подати заяву про звільнення за власним бажанням.

В матеріалах справи наявна копія наказу № 6-з (розпорядження) про припинення трудового договору підписаного керівником КП «Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Константиновим Ю.Р., з якого вбачається, що 01 липня 2025 року електрика ОСОБА_1 було звільнено, згідно п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України невідповідність зайнятої посаді в зв`язку з недостатньою кваліфікацією В графі з наказом ознайомлений відсутній підпис позивача ОСОБА_1 .

Крім того, в матеріалах справи наявна копія наказу № 6-з про звільнення з роботи підписаного директором КП «Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_2 , з якого вбачається, що наказано 01 липня 2025 року звільнити ОСОБА_1 з посади електрика на підставі пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Трудовий договір укладений на невизначений строк, також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку пункту 2 виявленої невідповідності його зайнятій посаді або виконаній роботі внаслідок недостатніх кваліфікацій або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи. У наказі відсутній підпис позивача ОСОБА_1 , який би вказував на те, що його було ознайомлено з вказаним наказом.

Крім того в матеріалах справи наявна копія відповідь в.о. селищного голови секретаря селищної ради Тишлер Ю. № 1270/02-13 від 06.08.2025 року на заяву ОСОБА_1 , з якої вбачається, що заява ОСОБА_1 про неправомірне звільнення з посади електрика КП «Злагода» та поновлення на роботі від 23 липня 2025 року Великомихайлівською селищною радою розглянута. Так, в свої заяві ви просить Великомихайлівську селищну раду визнати наказ керівництва КП « Злагода» від 01 липня 2025 року № 6-з « про звільнення з роботи» незаконним, відновити Вас на посаді електрика КП « Злагода» для подальшого звільнення на підставі ст.. 38 КЗпП України та виплатити середній заробіток за вимушений прогул. Вивченням доданих до заяви копій документів. Вказує на те, що прийомі Вас на роботу в якості електрика в КП « Злагода» в заяві від 13.10.2021 року Вами було надано в адміністрацію підприємства копію паспорта , копію картки платника податків, копію військового квітка та трудову книжку. Разом з тим, документ про освіту необхідний для підтвердження професійної кваліфікації при прийомі на роботу в якості електрика , вами надано не було. На вимогу керівництва КП « Злагода» 30.06.2025 року Вами також, не було надано документів про відповідну освіту та підтвердження відповідної групи допуску з електробезпеки про що було складено акт про відмову працівника надати документ про освіту. Оскільки, вами не було надано керівництву КП « Злагода документів підтверджуючих Вашу професійну кваліфікацію , 01 липня 2025 року адміністрацією підприємства було видано наказ № 6-з про звільнення Вас з роботи на підставі п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, тобто виявленої невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації які перешкоджають продовженю даної роботи. Для задоволення Вашої заяви, а саме визнати наказ від 01.07.2025 року № 6-з « Про звільнення з роботи» незаконним, відновити Вас на посаді електрика КП « Злагода» для подальшого звільнення на підставі ст.. 38 КЗпП України та виплатити середній заробіток та вимушений прогул, просимо Вас надати до Великомихайлівської селищної ради документи, що підтверджує відповідну освіту для обслуговування електроустановок напругою до 1000 В, та підтвердження відповідної групи допуску з електробезпеки.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці. Крім того, відповідно до ч.2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до положень ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Стаття 40 КЗпП України передбачає декілька підстав для звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, які являються самостійними і не виключають можливості їх одночасного застосування, що вимагає від роботодавця чіткого формулювання підстав для звільнення працівника з посиланням на певну норму права. Як роз`яснено у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП ( 322-08 ) суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв`язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі. Не можна визнати законним звільнення з цих підстав лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов`язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором. Проте у випадках, коли згідно з законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права (водії автомобільного та електротранспорту тощо), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з додержанням правил ч.2 ст.40 КЗпП.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 336/3679/17, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, зокрема за пунктом 2 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

З огляду на приписи трудового законодавства у справах, в яких заявлено про незаконність звільнення працівника, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства. Дана позиція суду узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 15.11.2023 року в справі № 291/1352/20.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.05.2019 року по справі № 821/1180/18, звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Проте, відповідач жодним чином не обґрунтував причину застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, оскаржуваний наказ не містить наведених вище відомостей.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодний із наказів не був підписаний позивачем ОСОБА_1 , що дає підстави вважати що позивач дійсно не був ознайомлений з будь-якими наказами.

Суд звертає увагу на те, що наказ КП «Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 6-зп про припинення трудового договору з електриком ОСОБА_1 датований 01 липня 2025 року, про звільнення позивач ОСОБА_1 дізнався 08 липня 2025 року.

Крім того, відповідачем КП «Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області не доведено, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує. Не можна визнати законним звільнення лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов`язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором. Проте у випадках, коли згідно з законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права (водії автомобільного та електротранспорту тощо), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з додержанням правил ч.2 ст.40 КЗпП.

Відповідно до ч.2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Отже, в порушення вимог ч.6 ст. 40 КЗпП України в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем КП «Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області пропонувалось позивачу ОСОБА_1 перевестись на іншу роботу за його згодою, крім того не надано доказів неможливості переведення ОСОБА_1 на іншу роботу і відсутні докази відмови ОСОБА_1 .

Сукупність встановлених судом та не спростованих відповідачем обставин свідчать про формальний підхід та порушення норм трудового законодавства при звільненні позивача з посади.

Дані обставини не були спростовані стороною відповідача.

За наведених вище обставин встановлено, що звільнення ОСОБА_1 є незаконним, а наказ відповідача № 6-з від 01.07.2025 року «Про звільнення з роботи» є таким, що підлягає скасуванню.

У зв`язку з вище викладеним позивач підлягає поновленню на роботі в КП «Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на посаді, з якої він був незаконно звільнений.

Щодо стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч.2 ст. 235 КЗпП).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18) зазначено, що «згідно з частиною другою статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин».

Оскільки суд прийшов до висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 відбулося з порушенням трудового законодавства та останній підлягає поновленню на роботі, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.

Розмір середнього заробітку необхідно розраховувати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 з наступними змінами. Згідно пунктів 2, 5, 8 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19 вказано, що «суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19».

Згідно ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого працівника. В зв`язку з цим, рішення суду в цих частинах підлягає негайному виконанню.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (частина перша статті 237-1 КЗпП України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини третя, четверта статті 23 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22) зазначено, що: "зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи".Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості ( постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2023 року у справі № 326/789/21 (провадження № 61-4995св23) зазначено, що: "У постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12 зроблено висновок, що "КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то висновок суду касаційної інстанції, викладений у судових рішеннях у справі, яка переглядається, є законним і обґрунтованим. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати".

У даній справі, позивач просить стягнути грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. В обґрунтування цих вимог зазначав, що незаконним звільненням та тривалим не поновленням на роботі, не поновленням на посаді (рівноцінній по суті, а не формі), яку він обіймав до звільнення, йому завдано моральних страждань.

Порушення відповідачем трудових прав позивача призвели до його моральних страждань, отже виходячи з обґрунтованості позову щодо наявності такої шкоди саме у зв`язку з порушенням трудових прав позивача відповідачем, засад розумності та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до КП «Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, Великомихайлівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати наказ № 6-з від 01.07.2025 року КП « Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області « Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді електрика в КП « Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області .

Стягнути з КП « Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, код ЄДРПОУ 32506348 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2025 року по день поновлення на роботі.

Стягнути з КП « Злагода» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, код ЄДРПОУ 32506348 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 квітня 2026 року.

Суддя Н.С. Чернецька