Ухвала суду № 136103996, 27.04.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 рокуСправа № 495/3357/26 Номер провадження 2-з/495/24/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого судді Мишка В.В.,

при секретарі судового засідання Федоровій Л.А.,

розглянувши заяву Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Сара Олександра Васильовича в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про забезпечення позову у цивільній справі №495/3357/26 за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Сара Олександра Васильовича в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , Треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування запису у Поземельній книзі щодо земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Сара Олександр Васильович в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у цивільній справі №495/3357/26 за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Сара Олександра Васильовича в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , Треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування запису у Поземельній книзі щодо земельної ділянки.

В порядку забезпечення позову позивач просить:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:028:0189 площею 0,1051 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742523551103);

- заборони ОСОБА_1 , а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 5110300000:02:028:0189 площею 0,1051 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742523551103);

- заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 5110300000:02:028:0189 площею 0,1051 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742523551103);

- заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об`єктів нерухомого майна нежитлових чи інших приміщень на земельних ділянках з кадастровим номером 5110300000:02:028:0189 площею 0,1051 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742523551103).

Свою заяву обґрунтовує наступним, підставою для звернення прокурором до суду стало встановлення окружною прокуратурою фактів реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за громадянами права власності на земельні ділянки, розташовані у смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, із зміною цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення.

Так, Постановою Одеського апеляційного суду від 16.11.2021 у справі № 495/7116/16-ц, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07.09.2022, частково задоволено позов акціонерного товариства лікувальнооздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Затоківської селищної ради (далі ПрАТ «Укрпрофоздоровниця»), ОСОБА_4 та інших: визнано незаконними та скасовано рішення Затоківської селищної ради про передачу у власність громадян земельних ділянок по АДРЕСА_1 (з дробами та літерами) у смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області.

За результатами розгляду вказаної справи Верховний Суд дійшов висновків, що, відповідно до Генерального плану смт Затока, затвердженого рішенням Затоківської селищної ради № 2832 від 06.03.2015, землі, що були безоплатно надані в приватну власність як землі житлової та громадської забудови, згідно з рішеннями Затоківської селищної ради №№ 3521-3535 від 29.09.2015 за № 2839 від 06.03.2015, належали до земель оздоровчого призначення.

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції погодилась з висновком апеляційного суду, що спірні земельні ділянки, які знаходяться в межах двокілометрової прибережної захисної смуги від урізу води Чорного моря та відносяться до земель оздоровчого призначення, не могли передаватися в приватну власність громадянам для цілей, не пов`язаних з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

При передачі частини цих земель у власність громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд мали місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення.

Крім того, Верховним Судом встановлено, що, відповідно до рішень виконкому Одеської обласної ради депутатів трудящих від 04.12.1959 № 1239 та від 26.05.1962 № 452, а також рішення виконкому Білгород-Дністровської міськради від 19.11.1969 № 571, земельні ділянки, на яких розташовані піонерський табір міста і табір відпочинку дитячого будинку, відводились Одеському територіальному курортному управлінню для розширення пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме відведено земельну ділянку площею 5 га для будівництва дитячого оздоровчого комплексу.

Отже, ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» є належним власником будівель та споруд санаторію «Золоті піски» та користувачем земельної ділянки, що відводилась за вищевказаними рішеннями для будівництва та експлуатації вказаного санаторію, які приймались уповноваженими на те органами упродовж 1959-1969 років, проте під час прийняття оскаржуваних рішень Затоківською селищною радою у 2015 році спірні земельні ділянки у нього не вилучались, відповідно до вимог чинного на той час законодавства.

Водночас опрацюванням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що більшість земельних ділянок, які були предметом спору у справі № 495/7116/16- ц, відчужені на користь інших осіб та незаконно вибули з комунальної власності.

Так, 05.10.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Суховим П.І., внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1051 га з кадастровим номером 5110300000:02:028:0189, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відомості про право власності внесені на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_1 , виданого Білгород-Дністровським міськрайонним управління юстиції Одеської області. Номер запису 11475544. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 742523551103.

В подальшому, 23.11.2015, тобто менше ніж через 1,5 місяці після первинної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, останній відчужив її на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Холудєєвою С.М., про що приватним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексним номером 26369167 від 23.11.2015 (номер відомостей про речове право 12166762)

У свою чергу, 29.01.2016 ОСОБА_2 відчужила земельну ділянку площею 0,1051 га з кадастровим номером 5110300000:02:028:0189 на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т.Ю. Відповідно, державним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під індексним номером 27989770 від 29.01.2016 (номер відомостей про речове право 13080716).

Водночас, постановою Одеського апеляційного суду від 16.11.2021 у справі № 495/7116/16-ц, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07.09.2022, рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області LXVI сесії VI скликання від 29.09.2015 № 3532 про передачу у власність громадян земельних ділянок по АДРЕСА_1 , яке стало

підставою для передачі ОСОБА_5 у приватну власність спірної земельної ділянки, визнано незаконними та скасовано.

Згідно висновку комплексної судової земельно-технічної експертизи № 012/18 від 24.09.2018, яка міститься в матеріалах цивільної справи № 495/7116/16-ц, спірна земельна ділянка в межах точок 15-302-11-12-15 накладається на земельну ділянку на якій розташований Санаторій «Золоті Піски» та яка відноситься до земель оздоровчого призначення.

Окрім цього, під час розгляду Верховним Судом вказаної справи встановлено, що спірна земельна ділянка, яка знаходяться в межах двокілометрової прибережної захисної смуги від урізу води Чорного моря та відноситься до земель оздоровчого призначення, передається в приватну власність громадянам для цілей, не пов`язаних з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

Час набуття права власності ОСОБА_3 , а в подальшому час укладання договорів купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:028:0189 можна зробити висновок викликають обґрунтовані сумніви в правомірності таких правочинів (листопад 2015 січень 2016). Більш того, ціна за якою проведено відчуження земельної ділянки не перевищує 55 000 грн., в той час як НГО складає 473923,98 грн., що свідчить про

заниження її реальної вартості.

Витребування є ефективним способом захисту, оскільки забезпечить введення у володіння майном власника, із розпорядження якого це майно було незаконно вилучено.

Враховуючи, що предметом позову окружної прокуратури є витребування з

незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки, яка на даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрована за відповідачем на праві приватної власності, наявні підстави для подання заяви про забезпечення позову.

Відповідно, підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову є не тільки запобігання ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду, але й забезпечення можливості ефективного та реального поновлення порушеного права.

Усе викладене свідчить про те, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При вирішенні питання щодо вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд зобов`язаний на підставі поданих заявником доказів та аргументів оцінити саме обґрунтованість припущення можливості ухилення від виконання судового рішення та забезпечення ефективного захисту порушених інтересів держави.

На підставі вищевикладеного позивач і звернувся з даною заявою до суду.

Суд розглядає заяву без повідомлення учасників справи, що відповідає положенню ч.1 ст. 153 ЦПК України, відповідно до якої заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

П. 4 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору.

Як вказав у своїй постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 524/188/18 (провадження № 61-38051св18) Верховний Суд, обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб.

При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) вказано, що: «під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору; подібні правові позиції викладено у постановах Верховного суду від 14 серпня 2018 року у справі № 916/10/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №917/273/20, від 16 лютого 2021 року у справі №910/16866/20, від 09 червня 2021 року у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20); при цьому такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».

В своїй заяві про забезпечення позову позивач посилається на те, що наявність у відповідача зареєстрованого та належним чином посвідченого права приватної власності на спірні земельні ділянки, робить можливим їх відчуження на користь третіх осіб, а також будівництво на них та введення в експлуатацію створених об`єктів нерухомого майна.

Враховуючи викладене, можливо зробити висновок, що заява позивача відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, відповідно до якої позивачем належним чином обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Верховним Судом України у Постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За таких обставин, суд вважає, що існують усі правові підстави для застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:028:0189 площею 0,1051 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742523551103); заборони ОСОБА_1 , а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 5110300000:02:028:0189 площею 0,1051 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742523551103); заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 5110300000:02:028:0189 площею 0,1051 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742523551103); заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об`єктів нерухомого майна нежитлових чи інших приміщень на земельних ділянках з кадастровим номером 5110300000:02:028:0189 площею 0,1051 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742523551103) до набрання законної сили рішення у справі.

Вказана позиція узгоджується з Постановою ВС від 08 березня 2023 року, справа № 495/3632/19.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 247, 258, 260, 353 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Сара Олександра Васильовича в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про забезпечення позову у цивільній справі №495/3357/26 за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Сара Олександра Васильовича в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , Треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування запису у Поземельній книзі щодо земельної ділянки - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:028:0189 площею 0,1051 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742523551103), до набрання законної сили рішення у справі.

Заборонити ОСОБА_1 , а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 5110300000:02:028:0189 площею 0,1051 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742523551103).

Заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 5110300000:02:028:0189 площею 0,1051 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742523551103).

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме

майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об`єктів нерухомого майна нежитлових чи інших приміщень на земельних ділянках з кадастровим номером 5110300000:02:028:0189 площею 0,1051 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742523551103), до набрання законної сили рішення у справі.

Копію ухвали для виконання направити до відділу державної реєстрації виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання в строк, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Повний текст ухвали суду складений 27.04.2026 року.

Суддя Віталій МИШКО