Рішення № 136101485, 28.04.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/30090/25

Провадження №: 2/752/2120/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28.04.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І.А.

при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ОСОБА_2 , треті особи: відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінуніверсал», про визнання права власності на 1/2 частини автомобіля та усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ОСОБА_2 , треті особи: відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінуніверсал», про визнання права власності на 1/2 частини автомобіля та усунення перешкод у користуванні майном.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 30 липня 1982 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , під час якого, 04 грудня 2007 року ними було придбано автомобіль Jaguar X-type, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Посилається на те, що оскільки транспортний засіб був набутий нею та відповідачем під час шлюбу, то він є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

На підставі виданого 25 травня 2016 року Голосіївським районним судом міста Києва виконавчого листа №752/7012/15-ц, старший державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лазарева Альона Ігорівна 21 червня 2016 року винесла постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_5, а 18 липня 2016 року винесла постанову про оголошення в розшук майна боржника ОСОБА_2 , а саме, транспортного засобу марки Jaguar X-type, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Крім того, на підставі наказу Господарського суду Донецької області у справі №905/473/16 від 16 лютого 2016 року заступник начальника відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магда Світлана Григорівна 18 березня 2016 року винесла постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_6, а 27 грудня 2017 року винесла постанову про розшук майна боржника ОСОБА_2 , а саме транспортного засобу марки Jaguar X-type, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Вважає, що державні виконавці при накладенні арешту на спірний автомобіль не врахували того, що він є спільною власністю її та відповідача ОСОБА_2 та, всупереч положень закону перед вирішенням питання про звернення стягнення на майно боржника, не з`ясували питання про те, чи не володіє боржник цим майном спільно з іншими особами та чи мають право на користування таким майном інші особи, внаслідок чого державні виконавці незаконно наклали арешт на належну позивачу частку автомобіля Jaguar X-type, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Посилаючись на вказане, просить визнати за нею право власності на 1/2 частину автомобіля марки Jaguar X-type, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , звільнити з-під арешту 1/2 частку вказаного автомобіля, зняти заборону на відчуження її частки вказаного автомобіля та скасувати його розшук.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

Копія позову з додатками була направлена відповідачам та третім особам позивачем при зверненні до суду в системі «Електронний суд» у порядку виконання вимог абзацу 2 частини першої статті 177 ЦПК України.

26 січня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача Публічного акціонерного товариства «КБ «Південкомбанк» - Шилець Артема Руслановича до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки вважає, що ПАТ «КБ «Південкомбанк» є неналежним відповідачем у справі. Так, на підставі постанови Правління Національного банку України від 23 травня 2014 року № 305 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування 26 травня 2014 року прийнято рішення № 37 про запровадження з 26 травня 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Південкомбанк». Визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «КБ «Південкомбанк» здійснюються Фондом гарантування безпосередньо. Вказана інформація є загальнодоступною та розміщена на офіційному веб-сайті Фонду гарантування. Окрім того, стягувачем у виконавчому провадженні НОМЕР_5 є Публічне акціонерне товариство «Актабанк», а не ПАТ «КБ «Південкомбанк». До того ж, в позові відсутній зміст вимог до ПАТ «КБ «Південкомбанк», як і будь-яка аргументація щодо порушення банком прав та інтересів позивача. А тому, в задоволенні позову в частині вимог до ПАТ «КБ «Південкомбанк» просить відмовити.

29 січня 2026 року через систему «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 направила відповідь на відзив, у якому не погоджується із запереченнями відповідача, мотивуючи тим, що при ліквідації банку ФГВФО здійснює функції органу управління, тому позови щодо діяльності банку в процедурі ліквідації спрямовуються до ФГВФО, тож твердження представника про неналежність Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» в особі ФГВФО безпідставні. Щодо виконавчого провадження НОМЕР_5, то вимог до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» в особі ФГВФО щодо нього не заявлено, тому згадування у відзиві в цьому контексті маніпулятивне. Натомість пряме відношення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» в особі ФГВФО до справи №905/473/16 та виконавчого провадження НОМЕР_6, про що вказано в позовній заяві замовчується та відзив по суті заявлених вимог не надається.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року клопотання представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» - Шилець Артема Руслановича про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНУНІВЕРСАЛ» (код за ЄДРПОУ 40909251, 01054, Україна, місто Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок 64 офіс 101) - задоволено. Залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНУНІВЕРСАЛ» (код за ЄДРПОУ 40909251, 01054, Україна, місто Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок 64 офіс 101) у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у даній справі.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про розгляд справи № 752/30090/25 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін - залишено без задоволення.

Відповідачі ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» повідомлявся судом про розгляд справи у встановленому законом порядку, шляхом отримання копії ухвали суду про відкриття провадження від 16 січня 2026 року в електронному кабінеті 22 січня 2026 року, про що свідчать довідки суду про доставку електронного документу. Будь-яких заяв та клопотань до суду відповідачі не надіслали.

Треті особи про розгляд справи були повідомлені в установленому законом порядку, будь-яких пояснень щодо позову та відзиву не надали.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази та заперечення наведені у відзиві, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 18 березня 2016 року постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магди Світлани Григорівни відкрито виконавче провадження НОМЕР_6 з примусового виконання наказу №905/473/16, виданого Господарським судом Донецької області про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ДІНО» та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Південкомбанк» в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Південкомбанк» 2 678 713,16 грн заборгованість по кредиту, 697 738,74 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом 261 098,39 грн пені, а також третейський збір в розмірі 36 375,50 грн.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магди Світлани Григорівни від 18 березня 2016 року в межах виконання виконавчого провадження НОМЕР_6, прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, у межах суми стягнення 3 673 925,79 грн.

27 грудня 2017 року, в межах виконання виконавчого провадження № НОМЕР_6, заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магдою Світланою Григорівною винесено постанову про розшук майна боржника ОСОБА_2 , та оголошено в розшук майно боржника: автомобіль Jaguar X-type, номер кузова НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14 грудня 2020 року у справі №911/3872/16 за заявою Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Діно» про банкрутство, постановлено ліквідувати юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Діно».

Також, судом установлено, що 21 червня 2016 року постановою старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лазаревої Альони Ігорівни відкрито виконавче провадження НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа №752/7012/15-ц, виданого Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Південкомбанк» в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства «Актабанк» боргу у розмірі 141 209,23 грн.

У подальшому, постановою старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лазаревої Альони Ігорівни від 02 липня 2016 року, в межах виконавчого провадження НОМЕР_5, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 .

18 липня 2016 року, в межах виконання виконавчого провадження № 51484262, старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лазаревою Альоною Ігорівною винесено постанову про розшук майна боржника ОСОБА_2 , та оголошено в розшук майно боржника: транспортний засіб марки Jaguar X-type, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання.

Частинами першою та другою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», у випадках, коли предметом позову є частка в спільній сумісній власності на неподільну річ (частина друга статті 183 ЦК України), на яку звертається конфіскація або стягнення на користь особи, питання про зняття арешту з цієї речі (за відсутності іншого спільного майна) вирішується відповідно до правил статей 321, 358, 364 ЦК України, враховуючи, що згідно із законодавством суд вирішує спори учасників спільної сумісної власності щодо розпорядження та користування майном.

При цьому суд з урахуванням конкретних обставин суд може зняти арешт із цієї речі і стягнути з позивача в дохід держави чи на користь особи грошову чи іншу матеріальну компенсацію за частку, що припадає боржнику, або залишити арешт речі, зобов`язавши відповідні територіальні органи Державної фіскальної служби України або юридичну особу виплатити позивачу відповідну частину її вартості.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

В одному провадженні можуть розглядатись вимоги про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна. При цьому, якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна. У разі якщо позивач одночасно доводить своє право власності, то відповідно до заявлених вимог суд вирішує вимогу про зняття арешту з майна та про визнання права власності на це майно.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує, що з 30 липня 1982 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , під час якого, 04 грудня 2007 року ними було придбано автомобіль Jaguar X-type, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а оскільки транспортний засіб був набутий нею та відповідачем під час шлюбу, то відповідно до вимог статей 60, 61 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, на який незаконно накладено арешт, у зв`язку з чим порушується її право власності.

Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Аналіз положень статей 60,70 СК України свідчить про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю і у разі його поділу їх частки є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до абзацу 1 пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11 сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Зі змісту пунктів 23, 24 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Також пунктом 30 цієї ж Постанови, передбачено рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою 65 СК України.

Суд враховує правові позиції ВС з аналогічних спорів, в яких ВС роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі статті 60 СК України.

Водночас, будь-яких доказів права власності позивача ОСОБА_1 на частку автомобіля Jaguar X-type, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , суду не надано, як і не надано доказів того, що позивач перебуває з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі та спірний автомобіль був придбаний ними під час шлюбу, у зв`язку з чим відсутні правові підстави встановити належність вказаного майна до спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Доказів, що автомобіль Jaguar X-type, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було придбано під час шлюбу подружжям ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

За обставин недоведеності позивачем придбання спірного автомобіля під час шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 , відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на його частини відповідно до вимог статей 60, 61 СК України.

Інші позовні вимоги про звільнення автомобіля з-під арешту, зняття заборони на відчуження належної позивачу частки автомобіля та скасування розшуку автомобіля є похідними вимогами, а тому задоволенню не підлягають.

Доводи позивача, які наведені у позові на підтвердження зазначених вимог, не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України, у відповідності до частин першої, другої якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України в зв`язку з відмовою в позові, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 138, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ОСОБА_2 , треті особи: відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінуніверсал» про визнання права власності на 1/2 частини автомобіля та усунення перешкод у користуванні майном, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Південкомбанк», ЄДРПОУ 19358767, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 3562514, адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 43315602, адреса: вул. Олекси Тихого, буд. 32, м. Київ, 02022.

Третя особа: Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 34999976, адреса: вул. Юлії Здановської, буд. 22/15, Голосіївський р-н, м. Київ, 03127.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінуніверсал», ЄДРПОУ 40909251, адреса: вул. Хмельницького Богдана, буд. 64, офіс 101, м. Київ, 01054.

Повне рішення суду виготовлено 28 квітня 2026 року.

Суддя І.А. Кирильчук