Ухвала суду № 136100457, 28.04.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/31968/23

Провадження № 1-кп/127/949/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020040000459 від 05.07.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

обвинуваченої: ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлюється кримінальна відповідальність, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Так, з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_3 , зокрема, обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, вчиненого 03.04.2023 та яким завдано матеріальної шкоди в розмірі 2500 грн. та у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, вчиненого 29.06.2023 та яким завдано матеріальної шкоди в розмірі 1500 грн.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-ІХ, який набув чинності 09.08.2024, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібним викраденням чужого майна, за яку настає відповідальність за ст. 51 КУпАП.

На виконання вказаних вимог Закону, судом було роз`яснено обвинуваченій ОСОБА_3 право на закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ч. 3 ст. 190 КК України (за епізодом від 03.04.2023) та ч. 4 ст. 185 КК України (за епізодом від 29.06.2023), у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.

Крім того, судом також було роз`яснено обвинуваченій ОСОБА_3 , що вона вправі заперечувати щодо закриття провадження із зазначеної підстави та роз`яснено положення ч. 3 ст. 479-2 КПК України, згідно яких суд має право закрити кримінальне провадження з цієї підстави виключно в тому разі, якщо обвинувачений не заперечує щодо цього. Також, роз`яснено, що за відсутності згоди обвинуваченої, суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому КПК України.

У ході судового провадження захисник ОСОБА_5 та обвинувачена ОСОБА_3 звернулися до суду із клопотанням про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 190 КК України (за епізодом від 03.04.2023) та ч. 4 ст. 185 КК України (за епізодом від 29.06.2023), у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння. Обвинувачена ОСОБА_3 зазначила, що їй зрозумілі положення ст. 479-2 КПК України, та вона не бажає продовжувати розгляд кримінального провадження в цій частині на загальних підставах.

Прокурор ОСОБА_4 підтримав позицію обвинуваченої та просив суд закрити кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 190 КК України (за епізодом від 03.04.2023) та ч. 4 ст. 185 КК України (за епізодом від 29.06.2023), вважає, що в решті обвинувачення ОСОБА_3 слід продовжити розгляд кримінального провадження.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилися, при цьому в матеріалах справи містяться заяви потерпілих про розгляд кримінального провадження у їх відсутність, останні підтримують обвинувальний акт в останній редакції.

Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання захисника та обвинуваченої, матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

З обвинувального акту слідує, що ОСОБА_3 , попередньо вчинивши злочин, передбачений ч. 5 ст. 361 КК України, продовжуючи свої злочинні дії, 03.04.2023 близько 01:11 год. перебувала за адресою м. Вінниця вул. Ширшова 20, маючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, з метою заволодіння грошовими грошовими коштами банківської установи, з корисливих мотивів, з використанням паспорта громадянина України та реєстраційного номеру облікової картки платника податків на ім`я ОСОБА_7 , під приводом отримання кредиту, звернулася до системи онлайн кредитування «Smartiway».

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою збагачення, діючи умисно, 03.04.2023 ОСОБА_3 , за допомогою мобільного пристрою з відповідальною особою онлайн кредитування «Smartiwaу» вказала неправдиву інформацію про себе та свої анкетні дані з метою отримання кредиту на іншу особу.

Відповідальна особа установи, будучи введеною в оману та впевненою у правдивості анкетних даних клієнта, уклала від імені установи онлайн кредитування «Smartiway» з ОСОБА_3 платіж від 03.04.2023 № 69482595404CR та в якості кредиту надала ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2500 гривень, відкривши на ім`я фізичної особи ОСОБА_7 . В подальшому, ОСОБА_3 , 03.04.2023, авторизувавшись в особистому кабінеті ОСОБА_7 в автоматизованій системі дистанційного банківського обслуговування «Приват24» АТ КБ «ПриватБанк», від імені ОСОБА_7 , таємно, шляхом вільного доступу, використовуючи мобільний телефон марки «Redmi» моделі «Note 8 Pro», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , належний ОСОБА_7 , заволоділа грошовими коштами ОСОБА_7 , а саме: 03.04.2023 о 01:11 годині здійснила переказ грошових коштів на власну банківську карту АТ «Монобанк», на суму 2 500 грн. Після цього ОСОБА_3 , розпорядилася викраденими грошовими коштами на власний розсуд, чим завдала матеріального збитку ОСОБА_7 на суму 2 500 гривень.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 за вказаним епізодом кваліфіковані за ч. 3 ст. 190 КК України, заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Крім того, ОСОБА_3 , будучи обізнаною у тому, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, термін якого неодноразово продовжувався, попередньо вчинивши злочини, передбачені ч. 5 ст. 361, ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України, продовжуючи свої злочинні дії, 29.06.2023 о 04:55 год., перебувала за адресою м. Вінниця вул. Пирогова, 20, де у неї виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Так, реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , діючи умисно, протиправно, переслідуючи корисливі мотиви, у невстановлений слідством спосіб, заволоділа даними, що становлять банківську таємницю, а саме: реквізити банківської картки, логін та пароль для входу до особистого кабінету в автоматизованій системі дистанційного банківського обслуговування «Приват24», за допомогою якого авторизувалась у вище вказаному особистому кабінеті.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 , 29.06.2023 авторизувалась в особистому кабінеті ОСОБА_7 , в автоматизованій системі дистанційного банківського обслуговування «Приват24» АТ КБ «ПриватБанк», та в подальшому, таємно, шляхом вільного доступу, використовуючи мобільний телефон марки «Redmi» моделі «Note 8 Pro», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , належний ОСОБА_7 , заволоділа грошовими коштами ОСОБА_7 , а саме: 29.06.2023 о 04:55 год. здійснила переказ грошових коштів на власну банківську карту АТ КБ «ПриватБанк», на суму 1500 грн. Після цього ОСОБА_3 , розпорядилася викраденими грошовими коштами на власний розсуд, чим завдала матеріального збитку ОСОБА_7 на суму 1500 гривень.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 за вказаним епізодом кваліфіковані за 4 ст. 185 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене умовах воєнного стану, вчинене повторно.

Так, положення ст. 4 КК України вказують, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КК України та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-ІХ, який набув чинності 09.08.2024, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібним викраденням чужого майна, за яку настає відповідальність за ст. 51 КУпАП.

Згідно п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо нормами інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п. п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу ІV ПК України для відповідного року та дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 2 684 грн. Отже, розмір податкової соціальної пільги у 2023 році для кримінально-правової кваліфікації становить 1 342 грн.

Таким чином, розмір вартості майна, за яким розмежовується адміністративне правопорушення та кримінальне правопорушення, з 0, 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, визначених ст. 51 в редакції Закону «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за викрадення чужого майна» № 1449-VI від 04.06.2009, що становило у 2023 році 268, 40 грн. збільшено до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 684 грн. у 2023 році, тобто кримінальна відповідальність настає у випадку викрадення майна вартістю понад 2 684 грн.

Вказані висновки суду зроблені з урахуванням позиції Об`єднаної палати Верховного суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21, де зазначено, що особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становила від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, встановлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України (за епізодом від 03.04.2023), а саме заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, на суму 2500 грн, а також у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (за епізодом від 29.06.2023), а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, вчинена повторно, на суму 1500 грн. Вартість викраденого майна за кожним із вказаних вище епізодів не перевищує 2 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громад, встановленого станом на 01.01.2023, тобто 2 684 грн.

Положення п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачають, що кримінальне провадження закривається судом у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлюється кримінальна протиправність діяння.

Відповідно до ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

Таким чином, враховуючи, що вартість викраденого майна за епізодами шахрайства, вчиненого 03.04.2023, та крадіжки, вчиненої 29.06.2023, з урахуванням змін в законодавстві, на даний час не є розміром, з якого настає кримінальна відповідальність, беручи до уваги позицію Верховного Суду та думку обвинуваченої ОСОБА_3 , яка зазначила, що не бажає продовжувати судовий розгляд в цій частині обвинувачення та просила суд закрити провадження відносно неї в частині обвинувачення за ч. 3 ст. 190 КК України (за епізодом від 03.04.2023) та за ч. 4 ст. 185 КК України (за епізодом від 29.06.2023), на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, суд приходить до висновку про доцільність закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 190 КК України (за епізодом від 03.04.2023) та за ч. 4 ст. 185 КК України (за епізодом від 29.06.2023), на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.

В решті слід продовжити розгляд кримінального провадження в межах пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення за ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 190 (за епізодом від 28.06.2023), ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 185 КК України (за епізодами від 22.05.2023 та від 13.06.2023). На підставі викладеного, керуючись ст. 284, 370, 372, 479-2 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України (за епізодом від 03.04.2023) та у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (за епізодом від 29.06.2023) закрити, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.

Продовжити розгляд кримінального провадження в межах пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення за ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 190 (за епізодом від 28.06.2023), ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 185 КК України (за епізодами від 22.05.2023 та від 13.06.2023).

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.

Учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні копію ухвали суду надіслати поштою не пізніше наступного дня після її проголошення.

Суддя: