Ухвала суду № 136099581, 28.04.2026, Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 725/6756/25

Номер провадження 2-п/722/7/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м.Сокиряни

в складі:

головуючого-судді Припхан І.І.,

з участю секретаря Козак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 09.03.2026 року у цивільній справі №725/6756/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

09.03.2026 року Сокирянським районним судом Чернівецької області винесено заочне рішення у справі №725/6756/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позов задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором №103058347 від 14.02.2022 року у розмірі 17 772 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 48 коп., яка складається з: 10 800,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6 972,48 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, судовий збір в сумі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

30.03.2026 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд та скасування вказаного вище заочного рішення суду, посилаючись на те, що не з`явився в судове засідання, оскільки не отримував судових повісток та копії позовної заяви. Про існування рішення дізнався лише 24 березня. На даний момент перебуває у важкому матеріальному становищі, оскільки є безробітним. Крім того, не згоден з розрахунком заборгованості, оскільки нараховані відсотки та штрафні санкції є неспівмірними з тілом кредиту та не відповідають вимогам чинного законодавства щодо обмеження максимального розміру пені та штрафів у період воєнного стану.

08.04.2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву за змістом якого позовні вимоги не визнає оскільки ніколи не проживав за адресою АДРЕСА_1 , надання кредитором документів, що містять недостовірні анкетні дані споживача, свідчить про неналежну верифікацію клієнта. Позивач надав лише "Витяги" з Реєстрів прав вимог до договорів факторингу № 175 від 05.05.2022, № 2 від 20.12.2023 та Реєстру від 04.06.2025. У матеріалах справи відсутній належний витяг з логів системи, який підтверджував би приналежність номера телефону НОМЕР_1 саме йому. Позивач вимагає стягнення відсотків у розмірі 1,87% на день. Однак у матеріалах справи відсутні докази того, що він підписував "Правила надання коштів", які зазвичай містять ці умови.

24.04.2026 року представником позивача подано заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, за змістом якої просила залишити без змін рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 09.03.2026 року, оскільки заявник мав можливість належним чином ознайомитись з матеріалами справи, оскільки за допомогою застосунку Дія українці можуть отримувати сповіщення про призначені судові засідання у яких вони є учасниками.

27.04.2026 року заявником подано додаткові пояснення у справі де зазначив, що позивач навмисно або помилково зазначив недостовірну адресу його місця проживання, а застосунок «Дія» не є офіційним засобом вручення судових рішень та повісток у розумінні ЦПК України. Окрім того, ОСОБА_2 не надала до суду свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер. Щодо передачі боргу (факторингу), то позивачем надано тільки витяги з реєстрів, без надання повних витягів неможливо встановити законність відступлення права вимоги саме за його договором. Також просив визнати дії позивача такими, що спрямовані на свідоме введення суду в оману і зловживанням процесуальними правами, винести окрему ухвалу та направити до відповідних правоохоронних органів для перевірки факту підроблення документів і надання завідомо неправдивих свідчень (ст.358, 384 КК України).

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав заяву за змістом якої просив розгляд заяви проводити без його участі.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, 24.04.2026 року подала заперечення на заяву про перегляд заочного рішення та просила врахувати його спри винесенні рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне.

Щодо заяви про визнання дії позивача такими, що спрямовані на свідоме введення суду в оману і зловживанням процесуальними правами, винесення окремої ухвали та направлення до відповідних правоохоронних органів для перевірки факту підроблення документів і надання завідомо неправдивих свідчень (ст.358, 384 КК України), суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, що встановлено ст. 3 ЦПК України.

Частинами 1-3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Більше того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).

Відповідно до ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Частиною 2 ст. 182 ЦПК України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Водночас, суд звертає увагу, що попри те, що однією з основних засад цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Так, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України.

Таким чином, притягнення особи до кримінальної відповідальності здійснюється виключно у порядку передбаченому КПК України, для чого першим етапом ініціювання кримінального провадження є звернення в порядку ст. 214 КПК України із відповідною заявою, повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування врегульовано ст.ст. 303, 304 КПК України, тоді як розгляд зазначених скарг врегульовано ст. ст. 306, 307 КПК України.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що суд розглядає на підставі цивільного та цивільного процесуального законодавства цивільну справу, предметом позову у якій є стягнення заборгованості, клопотання, яке заявлене заявником (відповідачем), не може бути розглянуто у межах розгляду цивільної справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав у його задоволенні.

Щодо повноважень представника позивача Кукси К.О. суд зазначає наступне.

Так, ч.1 ст.58 ЦПК Українипередбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч.3ст.58 ЦПК України).

У пункті 18 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №303/4297/20 (провадження № 14-105цс21), вказано, що «починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва».

Від вказаних висновків Велика Палата Верховного Суду не відступила і у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №910/16580/23, уточнивши, що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва.

Так, ОСОБА_2 подала до суду Довіреність на своє ім`я бути представником ТОВ «Юніт Капітал» з обсягом прав, яка підписана Хлопковою М.С., яка, у свою чергу, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб є керівником Товариства.

За таких обставин суд вважає, що повноваження Кукса К.О. належним чином підтверджені.

Щодо заяви про перегляд заочного рішення, суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Частиною 1 статті 288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не надав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Частиною 3 статті 287 ЦПК України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Заявником зазначається, що про те, що Сокирянським районним судом Чернівецької області розглядалася справа №725/6756/25 відповідач дізнався 24.03.2026 року.

Водночас, відповідачем не було пропущено строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення оскільки рішення судом прийнято 09.03.2026 року, а заява про перегляд заочного рішення подана 30.03.2026 року, тобто в межах тридцяти днів з дня його проголошення.

09.03.2026 року Сокирянським районним судом Чернівецької області винесено заочне рішення у справі №725/6756/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позов задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором №103058347 від 14.02.2022 року у розмірі 17 772 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 48 коп., яка складається з: 10 800,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6 972,48 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, судовий збір в сумі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Частиною 1 статті 288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не надав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них заочне рішення скасуванню не підлягає.

Ухвалою судді Чернівецького районного суду Чернівецької області Галичанського О.І. від 03.09.2025 року справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано до Сокирянського районного суду Чернівецької області для розгляду за територіальною підсудністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2025 року дана позовна заява передана до провадження судді Сокирянського районного суду Чернівецької області Ратушенка О.М.

Розпорядженням керівника апарату Сокирянського районного суду Чернівецької області Хорошенюка О.І. № 21/2026 від 14 січня 2026 року «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», зобов`язано призначити повторний автоматизований розподіл між суддями судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану цивільну справу передано для розгляду судді Сокирянського районного суду Припхан І.І.

Ухвалою судді Сокирянського районного суду Чернівецької області Припхан І.І. від 16.01.2026 року дану цивільну справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.

З довідки про реєстрацію місця проживання від 14.08.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала про прийняття до провадження від 16.01.2026 року була направлена відповідачу на адресу його реєстрації місця проживання.

Також, про судові засідання у справі на 09.02.2026 року та 09.03.2026 року відповідач був повідомлений за адресою реєстрації місця проживання.

09.03.2026 року Сокирянським районним судом Чернівецької області винесено заочне рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно супровідного листа Сокирянського районного суду Чернівецької області копію зазначеного вище заочного рішення було надіслано на адресу реєстрації місця проживання відповідача.

За нормою ч.3,4 ст.130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Отже, про розгляд справи відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджено поштовими повідомленнями.

Щодо тверджень заявника, що він ніколи не проживав за адресою АДРЕСА_1 , а надання кредитором документів, що містять недостовірні анкетні дані споживача, свідчить про неналежну верифікацію клієнта, надання позивачем лише "Витягів" з Реєстрів прав вимог до договорів факторингу № 175 від 05.05.2022, № 2 від 20.12.2023 та Реєстру від 04.06.2025, відсутність належного витягу з логів системи, який підтверджував би приналежність номера телефону НОМЕР_1 саме ОСОБА_1 , а також стягнення відсотків у розмірі 1,87% на день за відсутності доказів того, що ОСОБА_1 підписував "Правила надання коштів", які зазвичай містять ці умови, то суд зазначає наступне.

Так, як вбачається із умов Договору від 14.02.2022 року, Порядку дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», алгоритму дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладення кредитних договорів, а також довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відправлення одноразово електронного підпису MNV6XU67 здійснено за допомогою SMS на номер телефону НОМЕР_1 , при цьому даний номер телефону ОСОБА_1 вказує в особистих контактних даних у заяві про скасування заочного рішення, відтак недостовірність адреси АДРЕСА_1 , саме по собі не свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 договір не укладав, а приналежність номера телефону НОМЕР_1 саме відповідачу підтверджується ним же у його заяві.

Також слід зазначити, що просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем. Відповідач не надав жодних доказів несанкціонованого доступу до його особистого кабінету, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.

Доказів того, що його персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення кредитного договору від імені відповідача, останнім суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору. По суті, відповідач обмежився тільки письмовими запереченнями, викладеними у заяві та у відзиві поданому після подання заяви про перегляд заочного рішення. На підставі наданих суду доказів, суд приходить до висновку про укладення договорів позики відповідно до вимог діючого на його час укладення законодавства.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

Кредитним договором передбачена згода Боржника на заміну кредитора і відступлення права вимоги за договором. Одним із видів договорів, які передбачені ЦК України, та на підставі яких відбувається заміна сторони кредитора у зобов`язанні, є договори факторингу.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.

Отже, долучені до справи договору факторингу є чинними, їх дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягають до виконання.

Зважаючи на встановлені судовим розглядом обставини та надані стороною позивача докази на їх підтвердження, суд доходить висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» правомірно, у передбачений законом спосіб і формі, на підставі договору факторингу набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №103058347 від 14.02.2022 року.

Щодо стягнення відсотків у розмірі 1,87% на день за відсутності доказів того, що ОСОБА_1 підписував "Правила надання коштів", то суд зазначає, що процентні ставки містились у Договорі, а саме згідно п.п.8.2.-8.5.2.: 8.2. Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Загальні витрати за Договором та загальна вартість кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника і прораховується в порядку описаному нижче. 8.3. За умови якщо Позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості Кредиту за Договором на умовах пункту 8.5. Договору, то зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п`ять десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку Кредиту що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним (далі Базова процентна ставка). 8.4. Зобов`язання по сплаті процентів за користування Кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним. 8.5. Загальні витрати за Кредитом та загальна вартість Кредиту може бути змінена в сторону зменшення, в порівнянні з описаним в п. 8.3 та. п. 8.12. Договору, при умові виконання Позичальником однієї з описаних нижче умов, а саме: 8.5.1. якщо Позичальник здійснить повернення всієї суми отриманого Кредиту до закінчення строку Дисконтного періоду, то зобов`язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом будуть визначається за процентною ставкою 682,55 (шістсот вісімдесят дві цілих п`ятдесят п`ять сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,87 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі Дисконтна процентна ставка); 8.5.2. якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів та здійснить повернення всієї суми отриманого Кредиту до закінчення строку Дисконтного періоду (з урахуванням всіх Пролонгацій), то зобов`язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом за період від дати видачі Кредиту до 06.03.2022 р. (включно) будуть визначається на умовах п. 8.5.1. Договору за Дисконтною процентною ставкою, а з наступного дня після 06.03.2022 р. за ставкою 681,39 (шістсот вісімдесят одна цілих тридцять дев`ять сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,87 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі Індивідуальна процента ставка). У разі здійснення Починальником двох та більше Пролонгацій Кредитодавець може зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації. Про порядок надання додаткових знижок і про їх розмір Позичальник інформується в Особистому кабінеті.

При цьому з наданих розрахунків за кредитним договором нарахування відсотків здійснювалось в межах строку, передбаченого договором з 14.02.2022 року по 03.06.2022 року (дисконтний період 20 днів та 90 днів, які наступають за дисконтним періодом п.7.1-7.2.2 Договору).

Щодо посилання позивача на його статус безробітного, а також на Закон № 2120-IX від 15.03.2022 року, то суд зазначає, що згідно даного Закону у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Однак, кредитором відповідачу не нараховувались неустойка (штраф, пеня), та відсутня вимога про стягнення з нього коштів відповідно до ст.625 ЦК України. При цьому суд зауважує, що статус безробітного, скрутне матеріальне становище є підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Суд вважає, що обставини на які відповідач посилається у своїй заяві про перегляд заочного рішення, як на підставу для скасування заочного рішення недоведені, не є істотними обставинами та не можуть вплинути на зміст ухваленого за результатами заочного розгляду справи рішення суду.

Частиною 3 статті 287 ЦПК України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування заочного рішення суду, а відтак заяву про перегляд заочного рішення слід залишення без задоволення.

Керуючись ст.ст.280-289 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання дії позивача такими, що спрямовані на свідоме введення суду в оману і зловживанням процесуальними правами, винесення окремої ухвали та направлення до відповідних правоохоронних органів для перевірки факту підроблення документів і надання завідомо неправдивих свідчень (ст.358, 384 КК України) відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 09.03.2026 року у цивільній справі №725/6756/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: І.І. Припхан