Рішення № 136098821, 29.04.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/9181/25

Провадження № 2/645/1006/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 квітня 2026 р. м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Федорової О.В.

за участю секретаря судового засідання Карпунець Д.І.,

сторони по справі:

представники позивача ОСОБА_1 , адвокат Хоміч А.А.,

представник відповідача - адвокат Орлов О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу №645/9181/25 за позовом:

Садівничого товариства "Світанок"

до ОСОБА_2

про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Садівниче товариство "Світанок" звернулося до Немишлянського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди, в якій просить суд:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь Садівничого товариства Світанок грошову суму в розмірі З0000 (тридцять тисяч) гривень як компенсацію моральної шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації у заяві свідків від 02.07.2025 року та свідченнях, наданих ОСОБА_2 у судовому засіданні Господарського суду Харківської області 20.10.2025 року у справі №922/2217/25, що призвело до приниження ділової репутації п

озивача, зниження рівня довіри до органів управління товариства, створення дезінформаційного фону серед членів товариства та виникнення загроз для його фінансово-господарської діяльності;

- визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, поширену ОСОБА_2 у заяві свідків від 02.07.2025 року та свідченнях, наданих у судовому засіданні 20.10.2025 року у справі №922/2217/25, а саме відомості щодо: нібито членства ОСОБА_3 у Садівничому товаристві Світанок; нібито законного користування ОСОБА_3 земельною ділянкою № НОМЕР_1 у складі СТ «Світанок» та розташованим на ній будинком протягом тривалого періоду; фактичної відсутності будь-якого іншого члена кооперативу з прізвищем ОСОБА_3 , окрім позивача у справі №922/2217/25, який би користувався земельною ділянкою № НОМЕР_1 та розташованим на ній будинком; недостовірних та спотворюючих тверджень про неправомірність, незаконність та/або необґрунтованість рішень органів управління Садівничого товариства Світанок, пов`язаних з обліком членів товариства та виключенням ОСОБА_3 зі складу членів;

- зобов`язати ОСОБА_2 спростувати зазначену недостовірну інформацію у спосіб, співмірний способу її поширення, а саме: шляхом подання до Господарського суду Харківської області у справі №922/2217/25 письмової заяви, в якій прямо зазначити, що поширені ним у заяві свідків від 02.07.2025 року та у свідченнях, наданих 20.10.2025 року, відомості щодо членства ОСОБА_3 у СТ Світанок, користування ним земельною ділянкою № НОМЕР_1 та оцінки правомірності рішень органів управління товариства не відповідають дійсності; шляхом направлення на адресу Садівничого товариства Світанок письмового повідомлення про спростування зазначеної недостовірної інформації для доведення його змісту до відома членів товариства.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 20.10.2025 року у справі № 922/2217/25 позовні вимоги ОСОБА_3 до Садівничого товариства «Світанок» повністю задоволені та визнано недійсним рішення звітних зборів Садівничого товариства «Світанок» від 01.07.2023 року в частині виключення ОСОБА_3 з членів Садівничого товариства «Світанок» за несплату членських внесків за 2023 рік; стягнуто з Садівничого товариства «Світанок» на користь ОСОБА_3 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору. Під час розгляду Господарським судом Харківської області вказаної справи Садівниче товариство «Світанок» зверталося до Господарського суду Харківської області із зустрічним позовом з вимогами про стягнення з ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 моральної шкоди у зв`язку із поданням ОСОБА_3 позову та фактичною підтримкою вказаних осіб правової позиції ОСОБА_3 шляхом надання заяви свідка, в якій містяться безпідставні відомості, що створює істотні ризики для ділової репутації та фінансово-господарської діяльності Садівничого товариства «Світанок». Проте вказану зустрічну позовну заяву повернуто Господарським судом Харківської області заявникові без розгляду з посиланням на положення ст. 21 ГПК України, якою передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Крім того судом роз`яснено Садівничому товариству «Світанок» його право на подання окремого позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 згідно із встановленою підвідомчістю та підсудністю.

Отже, позивач у цій справі скористався наданим йому ЦПК України правом на звернення до суду із даним позовом.

Позивач наголосив, що у справі № 922/2217/25 поширення позивачем ОСОБА_3 недостовірних відомостей про своє членство у СТ «Світанок», використання сумнівних свідчень осіб, які не є і не були членами товариства, а також винесення цих тверджень у площину судового розгляду, створило дезінформаційний фон серед членів товариства. Це спричинило сумніви щодо законності діяльності органів управління та їхніх рішень, підірвало довіру до правління та поставило під загрозу стабільність фінансово-господарської діяльності товариства. Внаслідок таких дій останнього існує ризик виходу окремих членів зі складу товариства, що неминуче зменшить надходження від членських внесків, підриватиме здатність виконувати статутні завдання та завдаватиме довгострокової шкоди діловій репутації.

Позивач вважає, що шкода діловій репутації СТ «Світанок» має не лише індивідуальний, але й колективний характер, оскільки зачіпає інтереси усіх членів товариства та ставить під сумнів законність його управлінських рішень, у зв`язку з чим ним визначена сума компенсації моральної шкоди у розмірі 30000 грн. з кожного. Такий розмір, на думку позивача, відповідає ступеню завданої шкоди, є пропорційним і забезпечує баланс інтересів сторін, відновлюючи порушене право СТ «Світанок» на захист ділової репутації.

Враховуючи зміст та правове значення спільної нотаріально посвідченої заяви свідків від 02.07.2025 року, підписаної ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 варто зазначити про те, що зазначена заява була подана до Господарського суду Харківської області у справі №922/2217/25 як письмовий доказ та використана позивачем ОСОБА_3 для обґрунтування своїх вимог до Садівничого товариства «Світанок». За своєю формою та змістом ця заява виходить за межі звичайних побутових пояснень і містить категоричні твердження про наявність у ОСОБА_3 членства в СТ «Світанок», про підстави та тривалість користування ним земельною ділянкою № НОМЕР_1 , а також про нібито відсутність будь-якого іншого члена кооперативу з прізвищем ОСОБА_3 , окрім позивача у справі №922/2217/25.

Позивач наголосив, що попри нотаріальне посвідчення підписів, наведені у заяві відомості не ґрунтуються на жодних внутрішніх документах Садівничого товариства «Світанок», не підтверджені рішеннями органів управління товариства, записами у книзі садівників, членською книжкою, квитанціями про сплату вступних і членських внесків, даними про перехід права власності на садову ділянку №785 та відповідного корпоративного статусу. Заява не містить посилань на конкретні документи товариства, не зазначає жодних реквізитів протоколів, реєстрових записів чи інших об`єктивних джерел, з яких підписанти могли б отримати достовірні відомості про корпоративний статус ОСОБА_3 . Таким чином, її зміст має характер узагальнених, внутрішньо не деталізованих тверджень, що фактично підміняють спеціальні засоби доказування корпоративних прав оціночними судженнями та припущеннями.

За твердженням позивача, вказана заява свідків була підготовлена за власною ініціативою підписантів, подана ними до нотаріуса та надалі використана у судовому процесі як системний елемент доказової бази на підтримку позиції ОСОБА_3 . Кожен із підписантів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - усвідомлено взяв участь у формуванні та поширенні інформації, яка за своїм змістом стосується внутрішніх корпоративних рішень, статусу членства, належності майнових прав та законності дій органів управління товариства. При цьому жоден із них не був уповноважений діяти від імені СТ «Світанок», не мав доступу до повного масиву внутрішньої документації товариства, а їх обізнаність щодо корпоративних аспектів ґрунтувалася на фрагментарних відомостях, особистих контактах та побутових спостереженнях. Формальне нотаріальне посвідчення підписів на заяві свідків надало їй видимості підвищеної довіри в очах суду, сторін процесу та членів товариства, які не мають доступу до внутрішніх облікових документів СТ «Світанок». У результаті недостовірні та неперевірені відомості набули значного репутаційного ефекту: вони були сприйняті як такі, що відповідають дійсності, оскільки засвідчені нотаріусом і подані в межах судового провадження.

Крім того позивач зазначив, що однією з істотних обставин, що зумовили необхідність звернення до суду з цим позовом, є поведінка ОСОБА_2 під час розгляду Господарським судом Харківської області справи №922/2217/25 від 20.10.2025 року, коли він послідовно підтримував позицію ОСОБА_3 як свідок. ОСОБА_2 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, у судовому засіданні 20.10.2025 року надав пояснення, які у сукупності з іншими доказами подавали ситуацію як таку, що нібито беззаперечно свідчить про давнє користування ОСОБА_3 земельною ділянкою № НОМЕР_1 та відсутність будь-якого іншого « ОСОБА_3 » у межах цієї ділянки, а отже - опосередковано ставили під сумнів правомірність рішень органів управління Садівничого товариства «Світанок» щодо припинення його членства. Позивач стверджує, що у судовому засіданні, яке відбулося у господарському суді 20.10.2025 року ОСОБА_2 повідомив, що орієнтовно 10-15 років тому сім`я ОСОБА_6 , з якою він перебував у близьких особистих стосунках, «купила» земельну ділянку № НОМЕР_1 разом із будинком на ній; підтвердив особу ОСОБА_3 , присутнього у засіданні в режимі відеоконференції, та заявив, що будь-якого іншого ОСОБА_3 , який би користувався ділянкою № НОМЕР_1 , він не знає і ніколи не бачив. Водночас на уточнюючі запитання суду та представника відповідача ОСОБА_2 прямо визнав, що не знає, хто документально є власником ділянки № НОМЕР_1 , не пам`ятає точних відомостей про попередніх власників, не обізнаний із механізмом оформлення прав на земельні ділянки в СТ «Світанок», не володіє жодними даними про строк та юридичні підстави членства ОСОБА_3 у товаристві, а щодо наявності у нього членської книжки, перепустки чи інших документів «вже не пам`ятає». Сам ОСОБА_2 підтвердив у суді, що він не є членом Садівничого товариства «Світанок», членом виступає його сестра; він не брав участі у загальних зборах, не є учасником Viber-групи членів товариства, не бачив оголошень на дошках щодо розгляду питання про виключення ОСОБА_3 , йому нічого не відомо про ухвалення загальними зборами рішення від 01.07.2023 року про припинення членства. Пояснення щодо стану електропостачання будинку на ділянці № НОМЕР_1 (наявність «проводів», візуальне спостереження за «вимиканням світла») мають виключно побутовий характер, не підтверджені жодними первинними документами та не стосуються юридично значущих корпоративних фактів - наявності/відсутності членства, виконання фінансових обов`язків, правомірності рішень органів управління товариства.

Окремо позивач звернув увагу суду на правовий статус ОСОБА_2 як свідка у справі №922/2217/25. Сам ОСОБА_2 у судовому засіданні Господарського суду Харківської області 20.10.2025 року прямо підтвердив, що не є членом Садівничого товариства «Світанок», а членом товариства є його сестра. Відповідно, ОСОБА_2 ніколи не мав ані корпоративних прав у СТ «Світанок», ані доступу до повного обсягу внутрішніх документів товариства, не брав участі у загальних зборах, не перебував у внутрішніх інформаційних каналах комунікації (зокрема, не сучасником Viber-групи товариства), не отримував офіційних повідомлень про порядок денний зборів та прийняті рішення.

Попри це, у своїх свідченнях ОСОБА_2 робив категоричні заяви, які фактично стосуються юридично значущих корпоративних обставин членства ОСОБА_3 у товаристві, фактичної належності йому земельної ділянки № НОМЕР_1 , відсутності будь-якого іншого « ОСОБА_3 » у межах цієї ділянки, а також підстав набуття та тривалості користування спірною ділянкою. При цьому сам свідок визнав, що не знає, на кого саме документально оформлена земельна ділянка АДРЕСА_1 та будинок на ній, йому невідомі рішення органів управління товариства, він не бачив жодних правовстановлюючих чи членських документів ОСОБА_3 , не був обізнаний з рішенням загальних зборів від 01.07.2023 року щодо його виключення зі складу членів СТ «Світанок».

На думку позивача, у сукупності такі свідчення ОСОБА_2 , що ґрунтуються переважно на давніх особистих контактах із родиною ОСОБА_6 та фрагментарних побутових спостереженнях, але подані суду як такі, що підтверджують юридично значущі обставини корпоративного характеру, об`єктивно призвели до введення суду в оману щодо реального стану членства ОСОБА_3 у СТ «Світанок», законності рішень загальних зборів та дій органів управління товариства Це, у свою чергу, спричинило формування помилкового враження про неправомірність діяльності Садівничого товариства «Світанок» та стало одним із чинників завдання шкоди його діловій репутації.

За таких умов свідчення ОСОБА_2 щодо членства ОСОБА_3 у СГ «Світанок», належності йому земельної ділянки № НОМЕР_1 та відсутності будь-якого іншого члена кооперативу з таким прізвищем ґрунтуються не на внутрішніх документах товариства чи службовій обізнаності, а на давніх особистих контактах із родиною ОСОБА_6 , загальних візуальних спостереженнях та оціночних судженнях. Вони не підтверджені рішеннями органів управління, записами у книзі садівників, членською книжкою, платіжними документами, відомостями про перехід прав та членства щодо ділянки № НОМЕР_1 , тобто не відповідають вимогам до спеціальних засобів доказування корпоративних прав і обов`язків.

За твердженням позивача наслідки таких свідчень не обмежились суто процесуальними рамками справи №922/2217/25, а проявилися у конкретних, документально зафіксованих репутаційних ризиках для Садівничого товариства «Світанок». Після розвитку конфлікту навколо статусу ОСОБА_3 та врахування господарським судом у рішенні від 20.10.2025 року, зокрема, свідчень ОСОБА_2 й інших свідків, у частини членів товариства сформувалася стійка недовіра до правління та внутрішніх процедур СТ «Світанок». Це знайшло своє відображення у заяві ОСОБА_7 від 05.09.2025 року про добровільний вихід зі складу членів СТ «Світанок», яка мотивувала таке рішення втратою довіри до діяльності органів управління та небажанням асоціюватися з конфліктною ситуацією навколо земельної ділянки №785 та рішення зборів про виключення ОСОБА_3 .

Крім того, Рішення Господарського суду Харківської області від 20,10.2025 року у справі №922/2217/25, ухвалене з урахуванням, серед іншого, показань ОСОБА_2 , було сприйняте частиною членів товариства як підтвердження неправомірності або принаймні сумнівності дій правління та загальних зборів. Це спричинило обговорення можливості припинення членства в товаристві, утримання від подальшої сплати членських внесків, погіршення ставлення до органів управління та загальне формування негативного інформаційного фону навколо діяльності СТ «Світанок».

Таким чином, позивач вважає, що свідчення ОСОБА_2 у справі №922/2217/25 мали не лише формальний процесуальний характер, а й стали одним із ключових чинників виникнення конкретних, підтверджених документами репутаційних втрат для Садівничого товариства «Світанок»: вихід окремого члена зі складу товариства, подання клопотань про припинення участі в судовому процесі, зниження довіри до органів управління та створення серед членів стійкого враження про проблемність і сумнівність внутрішніх рішень товариства.

Позивач наголосив, що саме внаслідок таких дій ОСОБА_2 Садівниче товариство «Світанок» було змушене витрачати додаткові ресурси на правовий захист, участь у судових засіданнях, підготовку процесуальних документів, спростування недостовірних відомостей і внутрішнє роз`яснення ситуації серед членів товариства. Це спричинило посилення психологічною та організаційного тиску на органи управління, їхніх посадових осіб та добросовісних членів товариства, які вимушені захищати законність прийнятих рішень в умовах штучно створеного інформаційного конфлікту. З огляду на викладене, Садівниче товариство «Світанок» вважає, що саме протиправні, недобросовісні та необачні дії ОСОБА_2 , які полягали у наданні в судовому провадженні недостовірних, фрагментарних і не підтверджених первинними документами відомостей про товариство, його членів та внутрішню діяльність, та спричинили конкретні негативні репутаційні наслідки, стали безпосереднім чинником завдання моральної шкоди позивачу у вигляді підриву його ділової репутації, зниження рівня довіри з боку членів товариства та формування негативного сприйняття його діяльності у найближчому соціальному середовищі.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2025 року позовну заяву Садівничого товариства "Світанок" до ОСОБА_2 про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди, залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального провадження і призначено підготовче судове засідання у справі.

09 лютого 2026 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача адвокат Орлов О.О. повністю заперечував проти задоволення позову та просив у його задоволенні відмовити, посилаючись, зокрема, на те, що при розгляді господарської справи № 922/2217/25 позивачем ОСОБА_3 було заявлено клопотання про виклик та допит свідків ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ), які надали нотаріально засвідчену заяву від 02.07.2025 року про відомі їм обставини, яке було задоволено судом. В судових засіданнях 06.10.2025 та 20.10.2025 допитано в якості свідків громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Всі зазначені свідки перед допитом були попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, та підтвердили показання, надані в заяві свідка від 02.07.2025. Зокрема свідки повідомили, що кожен з них постійно перебували або перебувають на території СТ «Світанок», тимчасово або постійно проживають в будинках, які є сусідніми з будинком, розташованим на земельній ділянці № НОМЕР_1 ; що кожен з них особисто знайомий з ОСОБА_3 та його сім`єю; що останній був членом Садівничого товариства «Світанок» оскільки придбав у ОСОБА_8 будинок, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 ; що з моменту придбання будинку з ОСОБА_3 та члени його сім`ї весь час до моменту виключення господарювали на земельній ділянці № НОМЕР_1 ; що ОСОБА_3 здійснено поліпшення будинку, зокрема добудували господарські будівлі, будинок та пробили скважину; що будь-яких повідомлень біля будинку на земельній ділянці № НОМЕР_1 або на вході на територію СТ «Світанок» з попередженнями про можливе виключення ОСОБА_3 зі складу учасників або оголошень про проведення загальних зборів 01.07.2023 ніколи не бачили як і не бачили, що сам будинок відключався від електропостачання; що розташований на земельній ділянці № 785 будинок 05.10.2023 був захоплений невідомими особами в присутності правління СТ «Світанок», хоча в будинку перебували особисті речі ОСОБА_3 та членів його сім`ї; що станом на даний час сторонні особи фактично володіють будинком та земельною ділянкою; що позивач у даній справі - ОСОБА_3 , який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, є саме тією особою, яка була членом СТ «Світанок» з 2012 року та власником будинку на земельній ділянці № НОМЕР_1 , будь-якого іншого ОСОБА_3 , який міг бути членом СТ «Світанок» з 2012 року та власником будинку на земельній ділянці № НОМЕР_1 вони ніколи не бачили і не знають.

Представник наголосив, що у зв`язку з показаннями ОСОБА_2 в якості свідка в межах розгляду вищевказаної справи №922/2217/25 і подано позов у цій справі №645/9181/25.

На думку представника відповідача, позивач помилково вважає, що у господарській справі відбулось поширення ОСОБА_3 (позивачем у господарській справі) недостовірних відомостей про своє членство у СТ «Світанок», використання сумнівних свідчень осіб ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_2 , які були свідками у господарській справі), які не є і не були членами товариства, та що показання свідків під час судового розгляду господарської справи №922/2217/25 стало нібито підставою для створення дезінформаційного фону серед членів товариства.

Також представник відповідача вважає, що за помилковою думкою позивача, обставина надання показань свідками у судовому провадженні спричинила сумніви щодо законності органів управління та їхніх рішень, підірвало довіру до правління та поставило під загрозу стабільність фінансово-господарської діяльності Товариства. Позивач у позові зазначає про виниклий ризик виходу окремих членів зі складу Товариства, що неминуче зменшить надходження від членських внесків, підриватиме здатність садівничого товариства виконувати статутні завдання та завдаватиме довгострокової шкоди діловій репутації. При цьому, позивач залишає поза увагою саме ту обставину, що зазначена ситуація виникла виключно внаслідок неправомірних дій позивача, що підтверджується рішеннями судів, які набрали законної сили.

Отже сторона відповідача вважає, що не дії свідків (давання показань у судовому засіданні), у тому числі ОСОБА_2 , стали прямою причиною негативних наслідків, а дії позивача, неправомірність яких встановлена господарським судом у судовому рішенні на підставі дослідження та оцінки сукупності доказів у справі, вимог та заперечень сторін у справі.

На думку сторони відповідача позивачем не доведено, що інформація, викладена ОСОБА_2 у заяві свідків від 02.07.2025 року та свідченнях, наданих у судовому засіданні 20.10.2025 року у справі №922/2217/25, є недостовірною чи такою, що не відповідає дійсності, а саме не спростовано інформацію щодо: членства ОСОБА_3 у Садівничому товаристві Світанок; законного користування ОСОБА_3 земельною ділянкою № НОМЕР_1 у складі СТ «Світанок» та розташованим на ній будинком з 2012 року; фактичної відсутності будь-якого іншого члена кооперативу з прізвищем ОСОБА_3 , окрім позивача у справі №922/2217/25, який би користувався земельною ділянкою № НОМЕР_1 та розташованим на ній будинком; неправомірності, незаконності та/або необґрунтованості рішень органів управління Садівничого товариства «Світанок», пов`язаних з обліком членів товариства та виключенням ОСОБА_3 зі складу членів.

Також у відзиві зазначено, що вимоги про відшкодування моральної шкоди свідком ОСОБА_2 Садівничому товариству «Світанок» у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень та спростування недостовірної інформації шляхом подання до Господарського суду Харківської області у справі №922/2217/25 письмової заяви із зазначенням, що поширені ним у заяві свідків від 02.07.2025 року та у свідченнях, наданих 20.10.2025 року, відомості щодо членства ОСОБА_3 у СТ «Світанок», користування ним земельною ділянкою № НОМЕР_1 та оцінки правомірності рішень органів управління товариства не відповідають дійсності та направлення на адресу Садівничого товариства «Світанок» письмового повідомлення про спростування зазначеної недостовірної інформації для доведення його змісту до відома членів товариства є похідними та, на думку сторони відповідача, задоволенню не підлягають.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву у справі №645/9181/25, суд виходить із такого.

Відповідно до положень частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

В обґрунтування клопотання про поновлення такого строку представник відповідача посилався на те, що фактично ознайомитися з матеріалами справи, отримати позовну заяву та додатки до неї уповноваженому представнику відповідача адвокату О.О. Орлову вдалось лише 27.01.2026 року. Причини цього є об`єктивними та не залежать від волі відповідача та його представника, а саме: збройна агресія РФ, численні обстріли м. Харкова, у тому числі по об`єктах енергетичної інфраструктури, що призводило до тривалих відключень електроенергії (орієнтовно 1012 годин), унеможливлювало стабільну роботу засобів зв`язку/інтернету та підготовку/друк/сканування/відправку процесуальних документів у розумні строки.

Враховуючи наведені представником відповідача обставини, які є загальновідомими та не потребують доказування, зважаючи, що пропущений строк є незначним, суд вважає за можливе поновити строк для подання відзиву на позовну заяву.

24.02.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких, зокрема, представник позивача не погоджуючись із твердженнями сторони відповідача, викладеними у відзиві на позов, що інформація у процесуальних документах і поясненнях у суді завжди є оціночними судженнями, та вважає, що воно не відповідає реальному змісту відомостей, які стали підставою позову. Ключові твердження, навколо яких відповідач вибудовує захист, не є абстрактною критикою, метафорою, припущенням або суб`єктивною оцінкою, що не піддається перевірці. Йдеться про конкретні фактичні повідомлення щодо нібито набуття права на членство у визначений період, нібито законного та безперервного користування конкретною ділянкою і будинком з певного року, нібито відсутності будь-якої іншої особи з аналогічними ідентифікуючими даними, а також про нібито неправомірність рішень і дій органів управління СТ Світанок. Істинність таких тверджень об`єктивно підлягає перевірці через статутні та облікові документи товариства, рішення компетентних органів, записи у книгах обліку, реєстрові дані, первинні платіжні документи, документи щодо переходу прав на об`єкти, а не через загальні уявлення або побутові спостереження. Саме тому вони не можуть бути виведені з режиму перевірки та спростування лише через те, що були озвучені у процесуальному контексті.

У частині, що стосується особисто відповідача ОСОБА_2 , позивач звертає увагу суду на те, що саме він є одним із трьох підписантів спільної нотаріально посвідченої заяви свідків від 02.07.2025 року, яка була подана та використана у справі №922/2217/25 як письмовий доказ, а надалі відповідач підтвердив її зміст у судовому засіданні під час допиту. Отже, предметом оцінки у цій справі є не абстрактні процесуальні висловлювання, а конкретні відомості, які відповідач добровільно оформив у письмовий документ із нотаріальним посвідченням підпису та підтримав у суді як такі, що ним усвідомлюються, розуміються й заявляються як достовірні. На думку сторони позивача, за своїм змістом відомості, повідомлені відповідачем, були сформульовані не як обережні припущення чи власні враження, а як категоричні фактичні твердження про юридично значущі корпоративні та майнові обставини. Фактична основа обізнаності відповідача, яка випливає зі змісту спільної заяви та подальшого її відтворення у показаннях, має очевидно побутовий характер і зводиться до того, що відповідач бачив певну особу на території товариства та пов`язував її з користуванням конкретною ділянкою, а також посилався на особисті взаємини з сім`єю ОСОБА_3 . Сам по собі факт такого спостереження або дружніх контактів не надає можливості робити ствердні висновки про юридичні підстави володіння чи користування майном, про існування або відсутність правовстановлюючих документів, про набуття корпоративного статусу члена товариства у визначений статутом спосіб, про реальний стан членських внесків, облік платежів чи законність внутрішніх рішень органів управління. Отже, відповідач фактично підмінив сферу власного безпосереднього сприйняття (кого він бачив і де) сферою юридичних констатаций (який у цієї особи статус, які у неї права та з яких документів вони походять), що і стало джерелом репутаційного конфлікту.

Додатково позивач вважає принципово важливим врахувати нову процесуальну обставину, що виникла вже після ухвалення постанови апеляційного господарського суду та прямо стосується оцінки джерел обізнаності підписантів спільної заяви свідків, а саме заяву ОСОБА_4 про часткове визнання позову, в якій вона підтвердила відсутність у неї доступу до облікових документів, рішень органів управління, записів у книзі садівників, членської книжки та платіжних документів щодо ділянки №785 і вказала, що її твердження могли сприйматися як констатація юридичних фактів без документальної основи. Представник позивача наголосив, що ця заява, хоча формально походить від іншого підписанта, об`єктивно підриває довіру до якості та джерельної чистоти спільного доказу як такого. У такій ситуації відповідач ОСОБА_2 , продовжуючи наполягати, що його відомості не підлягають перевірці та спростуванню, фактично уникає відповіді на ключове питання: якими саме первинними документами підтверджується те, що він заявив як факт, і з яких об`єктивних джерел він отримав інформацію про набуття членства, правовий титул та фінансові обов`язки особи у товаристві.

Крім того, позивач вважає, що не може бути прийнята як безумовна теза відповідача про відсутність поширення інформації. Відомості, які стали підставою позову, були доведені до відома інших учасників процесу, зафіксовані у матеріалах справи, на них посилалися сторони та суд, а відтак вони об`єктивно набули ширшого комунікаційного ефекту поза межами приватного діалогу. Додатково, нотаріальне посвідчення підписів на заяві свідків, яке відповідач у відзиві намагається звести до процесуальної техніки, фактично надало цим твердженням вигляду підвищеної офіційності для сторонніх осіб та членів Товариства, які не мають доступу до внутрішніх документів. Суть порушення ділової репутації полягає не у самому факті звернення до суду, а у трансляції як безспірних фактів відомостей, що потребують документального підтвердження, у спосіб, який сформував у членів Товариства та пов`язаного соціального оточення переконання про незаконність управління та недоброчесність органів позивача.

Представник наголосив, що заявлені позовні вимоги у цій справі не мають на меті покарання за участь у судовому процесі як таку. Метою є відновлення ділової репутації юридичної особи від наслідків поширення категоричних фактичних констатація про корпоративні факти та правомірність/неправомірність управлінських рішень, коли такі констатації подаються як безспірні, підсилюються нотаріальною формою та об`єктивно сприймаються членами Товариства як такі, що мають начебто офіційний характер, хоча їх достовірність не підтверджена первинними документами. Саме тому захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди у заявленому розмірі розглядаються керівництвом СТ Світанок як співмірна міра відповідальності, необхідна для нейтралізації дезорганізаційних і репутаційних наслідків, відновлення довіри до органів управління та забезпечення належної платіжної дисципліни. Крім відновлювальної функції, заявлені способи захисту мають превентивне значення як запобіжник від подальших недобросовісних практик, коли окремі особи, користуючись процесуальними інструментами та спеціальними знаннями у сфері права, намагаються сформувати й закріпити у правовому обігу неіснуючі або документально непідтверджені корпоративні факти всупереч інтересам переважної більшості членів СТ Світанок, яких Товариство об`єднує понад 1000 осіб, та всупереч необхідності стабільної фінансово-господарської діяльності й належного управління спільною інфраструктурою.

09.03.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача, в яких, зокрема, зазначено, що обґрунтування позову зводиться до того, що відповідач повідомив інформацію без її документального підтвердження, виходячи зі своїх побутових спостережень та загальної обізнаності за фактом свого користування ділянкою у СТ «Світанок». Сторона відповідача наголосила, що відповідно до норм чинного законодавства свідки повідомляють інформацію про те, що бачили, чули, сприймали, та інформацію, яка їм відома. Питання джерела таких відомостей встановлюється в процесі допиту свідка, оцінка значення показань та їх достатність, належність, достовірність та допустимість - вирішується судом при оцінці показань свідків як доказів для справи. Від свідка нормами чинного законодавства не вимагається надавати показання виключно щодо тих обставин, які він може підтвердити документально, бо це взагалі суперечить поняттю показань свідка як повідомлення про відомі обставини. Разом з тим, з викладеного вбачається, що за своєю суттю спір у цій справі зводиться до переоцінки показань свідка ОСОБА_2 , наданих під час розгляду справи господарським судом, та які вже були предметом судового розгляду.

На думку сторони відповідача позивач не конкретизував, які саме його права були порушені конкретними словами відповідача і чому такі слова є неправдивими, не надав прямих доказів на спростування цих слів.

Також зазначено, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, а його права не були порушені, оскільки СТ «Світанок» мало широкі права та процесуальні можливості на спростування показань свідків (нібито недостовірних) в межах розгляду господарської справи №922/2217/25, де СТ «Світанок» було відповідачем. Саме ці питання позивача, заявлені у позові, були предметом розгляду господарських судів першої та апеляційної інстанції у справі № 922/2217/25. Однак в межах розгляду господарської справи суди першої та апеляційної інстанції відхилили твердження СТ «Світанок», оскільки вони не були підтверджені жодними доказами та з інших обґрунтованих підстав. Так само СТ «Світанок» у цій справі не надає доказів на підтвердження неправдивості повідомленої свідками інформації, яку він просить спростувати, чи спричиненої шкоди чи збитків, а свою правову позицію вибудовує на формулюваннях без об`єктивної суті, узагальненнях та припущеннях про нібито наявність негативних наслідків, через дії відповідача.

Також, сторона відповідача вважає, що копія заяви ОСОБА_4 не містить відомостей щодо предмету доказування у цій справі щодо відомостей повідомлених відповідачем ОСОБА_2 . Заява стосується виключно ОСОБА_4 . Більше того, заява не містить зазначення про те, що ОСОБА_4 чи ОСОБА_2 повідомляли неправдиві відомості, вводили когось в оману тощо. У заяві зазначається лише те, що ОСОБА_4 не мала доступу до документації СТ Світанок та повідомлена нею інформація стала їй відома в процесі побутових спостережень. Отже, сторона відповідача вважає, що зазначена копія заяви ОСОБА_4 не може бути прийнята судом до розгляду як доказ у цій справі, оскільки не стосується предмета доказування, не підтверджує недостовірність, неправдивість інформації, повідомленої відповідачем.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 31 березня 2026 року закрито підготовче провадження по даній справі та призначено її до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні повністю підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Крім того, обґрунтовуючи розмір заявленої до стягнення моральної шкоди, сторона позивача додатково пояснила, що СТ «Світанок» понесені витрати на суму 30000 грн., покладені господарським судом на Товариство за наслідками розгляду справи, тому ця сума має компенсувати понесені позивачем збитки.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях, та просив відмовити у його задоволенні.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим та підтвердженим.

Зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України вбачається можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача суб`єктивного права чи інтересу, порушення такого права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність наявному порушенню і відповідність законодавству) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого з означених елементів доказування для позивача зумовлює відмову у задоволені позову.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 77-80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судовим розглядом встановлено, що Садівниче товариство «Світанок» зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстра юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань від 06.08.2018 року (а.с. 31).

Відповідно до п. 1.1. Статуту Садівничого товариства «Світанок», затвердженого Рішенням Зборів уповноважених представників членів Садівничого товариства «Світанок» протокол № 3 від 01.10.2023 року (далі - Статут), Садівниче товариство «Світанок», код ЄДРПОУ 23148478, є обслуговуючим кооперативом, який об`єднує громадян - власників та користувачів земельних ділянок для реалізації мети та завдань, передбачених цим Статутом (а.с. 12-30).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.10.2025 у справі №922/2217/25 позов ОСОБА_3 до Садівничого товариства «Світанок», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_7 , про визнання недійсним рішення, задоволено. Визнано недійсним рішення звітних зборів Садівничого товариства «Світанок» від 01.07.2023 року в частині виключення ОСОБА_3 з членів Садівничого товариства «Світанок» за несплату членських внесків за 2023 рік. Стягнуто з Садівничого товариства «Світанок» на користь ОСОБА_3 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору (а.с. 32-39).

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2217/25 заяву ОСОБА_3 (вх.№24745 від 24.10.2025) про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Прийнято додаткове рішення. Стягнуто з Садівничого товариства «Світанок» на користь ОСОБА_3 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 року у справі №922/2217/25 апеляційну скаргу Садівничого товариства «Світанок» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 20.10.2025 у справі №922/2217/25 залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2217/25 залишено без змін (а.с. 96-101).

Судом встановлено, що Садівниче товариство "Світанок" 09.09.2025 року зверталося до Господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, однак ухвалою Господарського суду Харківської області від 10 вересня 2025 року вказану зустрічну позовну заяву повернуто заявникові без розгляду. Роз`яснено Садівничому товариству "Світанок" про його право на подання окремого позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 згідно зі встановленою законом підвідомчістю та підсудністю (а.с. 40-42).

Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до висновку, якого дійшла колегія суддів ВС КЦС у постанові від 09.12.2019, прийнятій за результатами розгляду справи №337/1253/16-ц, преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Зі змісту вищенаведеного рішення Господарського суду Харківської області від 20.10.2025 у справі №922/2217/25 випливає, що судом з метою з`ясування обставин щодо членства ОСОБА_3 у Садівничому товаристві «Світанок» допитано в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , які надали заяву свідка від 02.07.2025 року. Всі зазначені свідки перед допитом були попереджені про кримінальну відповідальність за подання неправдивих показів, та підтвердили покази, надані в заяві свідка від 02.07.2025. Зокрема свідки повідомили, що кожен з них постійно перебували або перебувають на території СТ «Світанок», тимчасово або постійно проживають в будинках, які є сусідніми з будинком, розташованим розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 ; що кожен з них особисто знайомий з ОСОБА_3 та його сім`єю; що останній був членом Садівничого товариства «Світанок» оскільки придбав у ОСОБА_8 будинок розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 ; що з моменту придбання будинку з ОСОБА_3 та члени його сім`ї весь час до моменту виключення господарювали на земельній ділянці № НОМЕР_1 ; що ОСОБА_3 здійснено поліпшення будинку, зокрема добудували господарські будівлі, будинок та пробили скважину; що будь-яких повідомлень біля будинку на земельній ділянці № НОМЕР_1 або на вході на територію СТ «Світанок» з попередженнями про можливе виключення ОСОБА_3 зі складу учасників або оголошень про проведення загальних зборів 01.07.2023 ніколи не бачили як і не бачили що сам будинок відключався від електропостачання; що розташований на земельній ділянці № 785 будинок 05.10.2023 був захоплений невідомими особами в присутності правління СТ «Світанок», хоча в будинку перебували особисті речі ОСОБА_3 та членів його сім`ї; що станом на даний час сторонні особи фактично володіють будинком та земельною ділянкою; що позивач у даній справі - ОСОБА_3 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, є саме тією особою яка була членом СТ «Світанок» з 2012 року та власником будинку на земельній ділянці № НОМЕР_1 , будь-якого іншого ОСОБА_3 , який міг бути членом СТ «Світанок» з 2012 року та власником будинку на земельній ділянці № НОМЕР_1 вони ніколи не бачили і не знають.

Позивачем надано до суду заяву (зареєстровану в реєстрі за № 3907, 3908, 3909) ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , справжність підписів яких 02.07.2025 року засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Колядою Ю.С., а також встановлено їх особи та перевірено їх дієздатність. У цій заяві заявники повідомили наступне: «Нам відомо, що навесні 2012 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_8 право на членство у товаристві СТ «Світанок» щодо користування будинком розташованим на земельній ділянці АДРЕСА_1 . Протягом 10 років ОСОБА_3 та його сім`я користувалися зазначеною земельною ділянкою. Протягом усього строку користування зазначеною земельною ділянкою ОСОБА_3 та його сім`я добудували господарські будівлі, будинок та пробили скважину. Восени 2023 року (05 жовтня 2023р.) ми побачили як незнайомі люди ламають замок на будинку земельної ділянки, якою користувався ОСОБА_3 . У зв`язку з тим, що ми з сім`єю ОСОБА_3 товаришували, ми достеменно знаємо про те, що ОСОБА_3 був членом СТ «Світанок» з 2012 року, у ОСОБА_3 в його будинку, побудованому на земельній ділянці АДРЕСА_1 залишились власні речі та документи. У подальшому цим будинком та земельною ділянкою № НОМЕР_1 почали користуватися інші особи» (а.с. 43).

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що спільна нотаріально посвідчена заява свідків від 02.07.2025 року, підписана ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , яка була подана до Господарського суду Харківської області у справі №922/2217/25 як письмовий доказ та використана позивачем ОСОБА_3 для обґрунтування своїх вимог до Садівничого товариства «Світанок», за своєю формою та змістом виходить за межі звичайних побутових пояснень і містить категоричні твердження про наявність у ОСОБА_3 членства в СТ «Світанок», про підстави та тривалість користування ним земельною ділянкою № НОМЕР_1 , а також про нібито відсутність будь-якого іншого члена кооперативу з прізвищем ОСОБА_3 , окрім позивача у справі №922/2217/25. На думку позивача, наведені у вказаній заяві відомості не ґрунтуються на жодних внутрішніх документах Садівничого товариства «Світанок», не підтверджені рішеннями органів управління товариства, записами у книзі садівників, членською книжкою, квитанціями про сплату вступних і членських внесків, даними про перехід права власності на садову ділянку №785 та відповідного корпоративного статусу. Заява не містить посилань на конкретні документи товариства, не містить жодних реквізитів протоколів, реєстрових записів чи інших об`єктивних джерел, з яких підписанти могли б отримати достовірні відомості про корпоративний статус ОСОБА_3 .

За твердженням позивача, свідчення ОСОБА_2 щодо членства ОСОБА_3 у СГ «Світанок», належності йому земельної ділянки № НОМЕР_1 та відсутності будь-якого іншого члена кооперативу з таким прізвищем ґрунтуються не на внутрішніх документах товариства чи службовій обізнаності, а на давніх особистих контактах із родиною ОСОБА_6 , загальних візуальних спостереженнях та оціночних судженнях. Вони не підтверджені рішеннями органів управління, записами у книзі садівників, членською книжкою, платіжними документами, відомостями про перехід прав та членства щодо ділянки №785, тобто не відповідають вимогам до спеціальних засобів доказування корпоративних прав і обов`язків.

З цього приводу слід зазначити, що під час надання оцінки доводам СТ «Світанок» в особі Голови правління та представника щодо неможливості врахування показань свідків, зокрема з тих підстав що 2 з них не є членами кооперативу та нібито не можуть назвати джерело своєї обізнаності, Господарський суд Харківської області у своєму рішенні від 20.10.2025 у справі №922/2217/25 зазначив, що всі свідки були попереджені про кримінальну відповідальність, всі вони в той чи інший проміжок часу постійно або тимчасово перебували на території СТ «Світанок» та їм достеменно відома інформація про користувача земельною ділянкою № НОМЕР_1 в СТ «Світанок» та розташованим на ній будинком, яку вони і довели суду. Будь-які покази свідків з боку СТ «Світанок» в особі Голови правління та представника в передбаченому законом порядку не спростовані, належних доказів необґрунтованості тих чи інших показань свідків суду також не надано.

При цьому, в ході розгляду цієї цивільної справи стороною позивача також не надано суду жодних доказів, які б підтверджували обставини, на які СТ «Світанок» посилається як на підставу своїх позовних вимог в частині визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, поширену ОСОБА_2 у заяві свідків від 02.07.2025 року та свідченнях, наданих у судовому засіданні 20.10.2025 року у справі №922/2217/25.

Позивач наголосив, що свідчення ОСОБА_2 , що ґрунтуються переважно на давніх особистих контактах із родиною ОСОБА_6 та фрагментарних побутових спостереженнях, але подані суду як такі, що підтверджують юридично значущі обставини корпоративного характеру, об`єктивно призвели до введення суду в оману щодо реального стану членства ОСОБА_3 у СТ «Світанок», законності рішень загальних зборів та дій органів управління товариства, що спричинило формування помилкового враження про неправомірність діяльності Садівничого товариства «Світанок» та стало одним із чинників завдання шкоди його діловій репутації.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із такого.

Частинами першою та другою статті 10 ЦПК України закріплено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Змістом статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку(постанови Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 761/15251/21 (провадження № 61-10366св22) від 22 грудня 2023 року у справі № 515/1408/22 (провадження № 61-16109св23) від 08 квітня2024 року у справі № 760/5027/21 (провадження № 61-4276св23)).

Змістом статті 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Водночас чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція), яка в силу статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, закріплює, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Змістом статті 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно з частиною першою статті 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

За приписами частин першої, четвертої, шостої, сьомої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

При цьому за змістом частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).

Отже, право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин: 1) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; 2) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; 3) поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності; 4) поширена інформація порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі № 910/5117/17 сформовано висновок про те, що за відсутності хоча б однієї з наведених обставин, підстав для задоволення позовних вимог у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи немає.

Тобто для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Як встановлено судом, інформація, яка поширена відповідачем та яку позивач просить спростувати, була викладена у спільній заяві, зареєстрованій в реєстрі за № 3907, 3908, 3909 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , справжність підписів яких 02.07.2025 року засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Колядою Ю.С., а також у показаннях, у тому числі, ОСОБА_2 , допитаного у Господарському суді Харківської області за клопотанням позивача у справі № 922/2217/25.

За змістом статті 73 ГПК України одними з джерел доказування, зокрема, є показання свідка - повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи, яке викладається в письмовій заяві за підписом свідка, посвідченого нотаріусом (частина 1 статті 87, частини 1, 3 статті 88 цього Кодексу). Водночас за приписами частини 2 статті 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Отже, показання свідків, як і письмові документи в оригіналі та/або копіях, є доказами в розумінні статті 73 ГПК України.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд бере до уваги, що показання, зокрема, ОСОБА_2 , надані ним в якості свідка були предметом оцінки Господарського суду Харківської області у справі №922/2217/25, яке набрало законної сили.

Верховним Судом неодноразово наголошувалося, що інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред`явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Разом з тим, не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів.

Вищезазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15.02.2023 у справі № 466/10577/20 від 16.03.2026 у справі №711/9266/23, від 23.06.2022 у справі №689/418/21.

Отже, подання вказаної вище спільної заяви свідків та ініціювання у зв`язку із цим позивачем у справі № 922/2217/25 їх допиту у Господарському суді Харківської області в межах розгляду цієї справи, було реалізацією позивачем ОСОБА_3 свого процесуального права.

Так, за результатом розгляду вказаної вище справи Господарським судом Харківської області 20.10.2025 ухвалено рішення, яким задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 , яке залишено без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 року у справі №922/2217/25.

Таким чином, відповідні доводи СТ «Світанок», викладені у позовній заяві, були предметом розгляду як Господарського суду Харківської області при ухвалені рішення від 20.10.2025 року, так і предметом оцінки Східного апеляційного господарського суду при ухвалені постанови за результатом розгляду апеляційної скарги СТ «Світанок» на рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/2217/25.

Таким чином, судом встановлено, що інформація, яку позивач СТ «Світанок» просить спростувати у даній справі, була надана, у тому числі, ОСОБА_2 , допитаним в якості свідка у межах розгляду справи № 922/2217/25.

Вказана у спільній заяві свідків інформація, а також показання свідка ОСОБА_2 стосувалась предмету, підстав заявленого позову і в якості наданих позивачем у справі № 922/2217/25 доказів, була досліджена судами першої та апеляційної інстанції та відповідним доводам і доказам була надана правова оцінка при ухваленні судових рішень у вищевказаній справі.

Суд звертає увагу, що подання відповідних заяв, а також клопотань про допит свідків під час розгляду справи у суді є процесуальною дією учасника справи.

Отже, суд дійшов вірного висновку, що позивач у даній справі фактично ініціює повторну оцінку судом доказів та позиції сторони позивача у справі № 922/2217/25, які були надані останнім у межах вже розглянутої справи, що не допускається з огляду на передбачений процесуальним законодавством спеціальний порядок дослідження та оцінки наданих доказів і пояснень сторін під час розгляду справи по суті спору.

А тому, суд дійшов висновку, що інформація, яку позивач просить визнати недостовірною, стосувалась підстав, предмету позову та поданих доказів у межах справи № 922/2217/25, яким судом господарської юрисдикції була надана правова оцінка при ухваленні рішення, що не може бути підставою для захисту ділової репутації позивача у даному випадку.

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, поширену ОСОБА_2 у заяві свідків від 02.07.2025 року та свідченнях, наданих у судовому засіданні 20.10.2025 року у справі №922/2217/25, а саме відомості щодо: нібито членства ОСОБА_3 у Садівничому товаристві СВІТАНОК; нібито законного користування ОСОБА_3 земельною ділянкою № НОМЕР_1 у складі СТ «СВІТАНОК» та розташованим на ній будинком протягом тривалого періоду; фактичної відсутності будь-якого іншого члена кооперативу з прізвищем ОСОБА_3 , окрім позивача у справі №922/2217/25, який би користувався земельною ділянкою № НОМЕР_1 та розташованим на ній будинком; недостовірних та спотворюючих тверджень про неправомірність, незаконність та/або необґрунтованість рішень органів управління Садівничого товариства СВІТАНОК, пов`язаних з обліком членів товариства та виключенням ОСОБА_3 зі складу членів, а також про зобов`язання ОСОБА_2 спростувати зазначену недостовірну інформацію у спосіб, вказаний у позовній заяві, не підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що позовна вимога про стягнення з ОСОБА_2 на користь Садівничого товариства СВІТАНОК грошової суми в розмірі З0000 (тридцять тисяч) гривень, як компенсації моральної шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації у заяві свідків від 02.07.2025 року та свідченнях, наданих ОСОБА_2 у судовому засіданні Господарського суду Харківської області 20.10.2025 року у справі №922/2217/25, що призвело до приниження ділової репутації позивача, зниження рівня довіри до органів управління товариства, створення дезінформаційного фону серед членів товариства та виникнення загроз для його фінансово-господарської діяльності, є похідної від позовної вимоги про визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, у задоволенні якої судом відмовлено, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, та у зв`язку із відмовою у задоволенні позову суд покладає на позивача понесені ним судові витрати.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником відповідача заявлено про те, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду ним будуть подані відповідні докази понесення відповідачем судових витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову Садівничого товариства "Світанок" до ОСОБА_2 про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач Садівниче товариство "Світанок", код ЄДРПОУ 23148478, адреса: 62492, Харківська область, Харківський район, с. Лизогубівка.

Відповідач ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 29 квітня 2026 року.

Суддя О.В. Федорова