Ухвала суду № 136098503, 27.04.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/875/26

н/п 1-кс/953/2275/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025220000001401 від 02.12.2025 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рава-Руська Львівської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, який має на утриманні 3 неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, -

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисників підозрюваного ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИВ:

24.04.2026 до суду надійшло клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025220000001401 від 02.12.2025 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що в провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження №12025220000001401 від 02.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у період дії воєнного стану, введеного на території України, де підрозділи збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації продовжують агресивну війну проти України та повномасштабне вторгнення в Україну з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, будучи обізнаним про Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закон України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та Указ Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з цим, на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам, громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам - військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 , будучи достовірно обізнаним із зазначеними обмеженнями, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше листопада 2025 року, розробив злочинну схему незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України.

12.11.2025 поблизу міжнародного пункту пропуску «Рава-Руська- Гребенне» Львівської області ОСОБА_5 познайомився із ОСОБА_10 . Надалі ОСОБА_5 , усвідомлюючи можливість отримання незаконного прибутку, запропонував останній послуги з організації незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон України.

Під час спілкування ОСОБА_5 повідомив, що може організувати незаконне переправлення осіб через державний кордон України шляхом оформлення фіктивного працевлаштування, незаконного оформлення інвалідності або незаконного переправлення через міжнародні пункти пропуску з використанням транспортних засобів. За вказані дії ОСОБА_5 визначив грошову винагороду у розмірі від 22 000 до 26 000 євро, а у подальшому узгодив остаточну суму у розмірі 25 000 доларів США.

Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_5 повідомив про необхідність надання персональних документів осіб для перевірки можливості їх незаконного виїзду, зокрема паспорта громадянина України, посвідчення водія та відомостей із додатку «Резерв+» для перевірки можливості незаконного виїзду за межі України. У подальшому ОСОБА_10 , як особа з якою укладено конфіденційне співробітництво, надіслала ОСОБА_5 документи ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Надалі, ОСОБА_5 підтвердив готовність організувати незаконне переправлення ОСОБА_11 після отримання грошових коштів, визначив строк реалізації злочинного плану орієнтовно до двох тижнів та надав вказівки щодо наявності закордонного паспорта, посвідчення водія та мінімальної кількості особистих речей.

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України з корисливих мотивів, ОСОБА_5 у ході спілкування із ОСОБА_10 повідомив про необхідність особистої зустрічі з нею та ОСОБА_11 у місті Харкові, з метою остаточного узгодження умов незаконного переправлення та отримання обумовленої грошової винагороди.

Так, 28.02.2026, приблизно о 09 год. 54 хв. ОСОБА_5 , зустрівшись з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 поблизу готелю «Four Rooms City» за адресою: м. Харків, вул. Миколи Хвильового, 5, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом незаконного переправлення осіб через державний кордон України, повідомив ОСОБА_11 детальний алгоритм незаконного перетину державного кордону України.

Зокрема, ОСОБА_5 зазначив, що після передачі грошових коштів він особисто забезпечить перевезення ОСОБА_11 до Львівської області, де останній орієнтовно до двох тижнів повинен буде перебувати у визначеному ним місці тимчасового проживання (в орендованій квартирі або готелі) до моменту організації незаконного виїзду за межі України.

Після підготовки до незаконного переправлення ОСОБА_5 повідомить ОСОБА_11 про готовність до здійснення виїзду через міжнародний пункт пропуску на державному кордоні України. Відповідно до наданих ОСОБА_5 вказівок, перетин державного кордону здійснюватиметься із використанням легкового автомобіля та мікроавтобуса, які прямуватимуть через пункт пропуску. При цьому ОСОБА_11 повинен перебувати у легковому автомобілі, після чого безпосередньо перед проходженням прикордонного контролю пересісти до мікроавтобуса та залишатися всередині транспортного засобу, не залишаючи його під час проходження контрольних пропускних процедур. У подальшому ОСОБА_5 забезпечить проставлення відміток про перетин державного кордону України у закордонному паспорті ОСОБА_11 без особистого проходження прикордонного контролю останнім, та переправить останнього на територію Республіки Польща.

У подальшому, 28.02.2026 приблизно о 18 год. 04 хв., у рамках проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, ОСОБА_10 , переконавшись в обізнаності ОСОБА_5 щодо порядку організації незаконного перетину державного кордону України і його готовності забезпечити таке переправлення, шляхом сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, перебуваючи поблизу магазину «АТБ» за адресою: Харківська область, с. Пісочин, вул. Полтавське шосе, 143, передала ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 25 000 доларів США, які були заздалегідь виготовленими імітаційними засобами, як оплату за організацію незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України. Після отримання зазначених грошових коштів протиправну діяльність ОСОБА_5 було викрито працівниками правоохоронних органів.

Таким чином, ОСОБА_5 виконав всі дії, які вважав необхідними для організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчинене з корисливих мотивів.

28.02.2026 в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 затримано.

28.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами: протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 06.12.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 06.12.2025; протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-,відео контроль особи від 13.01.2026; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_10 від 19.01.2026; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.01.2026; протоколом огляду предмету (мобільного телефону) від 19.01.2026; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28.02.2026; протоколом обшуку автомобіля Honda CR-V, р.н. НОМЕР_1 від 28.02.2026; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_10 від 28.02.2026; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_11 від 28.02.2026; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.02.2026, протоколом за результатами негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, -відео контроль особи від 11.03.2026; протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії візуальне спостереження за особою у публічно доступних місцях від 11.03.2026; протоколом про результати негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 02.03.2026; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

02.03.2026 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» із визначенням розміру застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок в межах строку досудового розслідування, тобто до 28.04.2026 року.

Постановою заступника керівника Харківської обласної прокуратури від 23.04.2026 продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до трьох місяців, а саме до 28.05.2026.

Слідчий зазначає, що 28.04.2026 строк застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується, однак завершити досудове розслідування до вказаного строку не можливо внаслідок його складності, необхідністю розсекречення матеріалів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отримання висновків призначених експертиз, виконання яких ще не завершено, без яких неможливо завершити досудове розслідування.

Сторона обвинувачення зазначила, що з метою закінчення досудового розслідування даного кримінального провадження необхідно виконати низку слідчих та процесуальних дій, результати яких мають значення для судового розгляду, всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, зокрема: отримати та долучити до матеріалів кримінального провадження результати розсекречених матеріалів, а саме: клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, ухвали слідчого судді Харківського апеляційного суду про надання дозволу на проведення НСРД; долучити до матеріалів кримінального провадження висновки судової криміналістичної експертизи технічного дослідження матеріалів і засобів відео-, звукозапису; вручити повідомлення про зміну підозри в кінцевій редакції; ознайомити підозрюваного з матеріалами кримінального провадження; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Необхідність продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які з часу застосування запобіжного заходу не зменшились та не перестали існувати, а саме тим, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав, зазначив, що зібрані докази свідчать про обґрунтованість пред`явленої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні причетність до інкримінованого злочину не визнав, від надання пояснень відмовився. Заперечував щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки наміру ухилятись не має.

Захисник ОСОБА_9 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував. Зазначив, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину, передбачений ч.3 ст.332 КК України. Крім того, ризики, на які посилається прокурор є необґрунтованими, а визначений розмір застави є непомірним для підозрюваного, у зв`язку з чим просив визначити розмір застави в межах від 20 до 80 прожиткових мінімумів доходів громадян.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши прокурора, який наполягав на задоволенні клопотання, захисника, підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, оскільки обставини, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, є доведеними.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою повинно бути розглянуте згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).

Частиною 5 ст. 199 КПК України визначено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Отже, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , слідчий суддя керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків та спливу строків тримання під вартою.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Слідчим відділом СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025220000001401 від 02.12.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

28.02.2026 в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 затримано.

28.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

02.03.2026 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» із визначенням розміру застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок в межах строку досудового розслідування, тобто до 28.04.2026 року.

Постановою заступника керівника Харківської обласної прокуратури від 23.04.2026 продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до трьох місяців, а саме до 28.05.2026.

Завершення досудового розслідування в кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді від 02 березня 2026 року, якою підозрюваному застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, з урахуванням обставин, що по справі необхідно провести ряд слідчих дій, виконати процесуальні дії, направлені на закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні не є можливим.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що 28.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчинене з корисливих мотивів.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації його дій, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, які перелічені вище у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливої причетності до вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

У світлі обставин цього кримінального провадження досліджених матеріалів достатньо для того, щоб у рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність «обґрунтованої підозри».

На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття "обґрунтована підозра" як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011)), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

При цьому повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.

Слідчий суддя наголошує, що при вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження чи продовження строку його дії, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Висновок про обґрунтованість підозри не констатує винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину та відповідно не порушує принципу «презумпції невинуватості».

Щодо наявності ризиків.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочинами, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років може вдатися до відповідних дій. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У свою чергу сторона захисту не змогла навести достатні аргументи того, щоб взагалі виключити такий ризик.

Водночас, окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_5 , не залишається поза увагою слідчого судді те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Також вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що підозрюваний за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Наведені обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.

Також, слідчим суддею взято до уваги твердження сторони обвинувачення щодо наявності ризику знищення, спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, оскільки наразі тривають слідчі та процесуальні дії, а також через тяжкість інкримінованого правопорушення, цей ризик повністю виключити неможливо, а тому при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу він буде взятий до уваги у сукупності із іншими ризиками.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином слідчий суддя зауважує, що прокурором не надано підтвердження тому, що існує вказаний ризик, про що зазначено в ухвалі про застосування запобіжного заходу, а тому суд дійшов висновку про недоведеність вказаного ризику.

Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, впливу на свідків, знищення, спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги вагомість наявних даних про причетність до вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання, яке може бути застосовано, відомостей про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, однак дані відомості не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя вважає, що прокурор довів у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують перелічені вище ризики.

Вирішуючи клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу, слідчий суддя крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, також на виконання вимог ст. 178 КПК України на підставі наданих сторонами матеріалів враховує відомості про особу підозрюваного, вік та стан його здоров`я, майновий та сімейний стан.

Приймаючи до уваги ризики, які продовжують існувати, конкретні обставини провадження та наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а також характер та ступінь суспільної небезпечності вказаного кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Суд враховує відомості про особу підозрюваного, проте, вказані обставини не спростовують висновку суду про неможливість запобігти зазначеним вище ризикам у разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд прийшов до висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину може бути застосований у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням майнового та соціального стану підозрюваного, який підозрюється у вчиненні тяжкого, умисного кримінального правопорушення, доведених ризиків, розміру неправомірної вигоди, а також враховуючи кількість перетину державного кордону підозрюваним, погоджується, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Тому відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

На переконання слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_5 , слід визначити заставу у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 832 000 (вісімсот тридцять дві тисячі) гривень 00 коп.

Ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки підозрюваним.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч.5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утриматись від спілкування зі свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_10 ; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 197, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025220000001401 від 02.12.2025 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк 32 (тридцять два дні) в межах строку досудового розслідування, тобто до 28 травня 2026 року включно.

Встановити строк дії даної ухвали до 28 травня 2026 року.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 832 000 (вісімсот тридцять дві тисячі) гривень 00 коп, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок :

ТУ ДСА України у Харківській області (Отримувач коштів (одержувач): ТУ ДСА України у Харківській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача (одержувача): ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО одержувача): 820172; Рахунок отримувача (Р/р): UA208201720355299002000006674; призначення платежу застава по справі №, за підозрюваного ПІБ) до сплину терміну тримання під вартою.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утриматись від спілкування зі свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_10 ;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Київський районний суд м.Харкова.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1