Рішення № 136098284, 28.04.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8261/25

Провадження № 2-а/638/32/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28 квітня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участю секретаря Лозової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника Саніна Арсенія Олександровича до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника Саніна А.О. звернулася до Шевченківського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА №4558878 від 22.04.2025 року, яка складена капралом поліції 2 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Тимченко А.С., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що постановою серії ЕНА №4558878 від 22.04.2025 року, яка складена капралом поліції 2 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Тимченко А.С., позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень за те, що вона, 22.04.2025 року о 16:44 год., керуючи транспортним засобом Lexus GX 470, д.н.з. НОМЕР_1 у м. Харкові по вул. Римарській, 19, не виконала вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснила зупинку в зоні дії знаку, чим порушили вимоги п.8.4.в ПДР України - порушення вимог заборонних знаків.

Вказану постанову позивач вважає незаконною, так як обставини викладені в постанові про адміністративне правопорушення не відповідають дійсним обставинам справи, а постанова серії ЕНА №4558878 від 22.04.2025 року винесена посадовою особою УПП необгрунтовано, упереджено, за неіснуюче правопорушення, що призвело до незаконного притягнення її до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Позивачка не погоджується із рішенням інспектора, бо вважає себе невинною, зупинка транспортного засобу відбулась поза межами дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», а постанову необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з її повною невідповідністю фактичним обставинам справи та прийняту з порушенням норм чинного законодавства.

Від Департаменту патрульної поліції до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому УПП просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування заперечень проти позовних вимог зазначено, що відносно позивача працівниками поліції було правомірно винесено постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, за те, що вона 22.04.2025 року о 16:44 год., керуючи транспортним засобом Lexus GX 470, д.н.з. НОМЕР_1 у м. Харкові по вул. Римарській, 19, не виконала вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснила зупинку в зоні дії знаку, чим порушили вимоги п.8.4.в ПДР України - порушення вимог заборонних знаків. Автомобіль позивача зупинено у відповідності до ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», позивачу в повному обсязі було роз`яснено його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, розгляд справи відбувся у чіткій відповідності до статей 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП, під час розгляду справи виявлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, що було підставою для прийняття оскаржуваної постанови. Твердження позивача, що постанова була винесена при відсутності доказів вчиненого правопорушення, не знаходять свого правдивого підтвердження, оскільки при її складанні працівники поліції дотримались вимог КУпАП та в ній зазначено всі наявні докази вчиненого позивачем правопорушення. На підставі вищевикладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, від нього надійшло клопотання про проведення судового засідання у його відсутності та підтримання позову.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у заяві до суду просив в задоволенні позову відмовити та розглянути справу у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.

Положеннями ч.1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

З матеріалів справи встановлено, що у постанові капрала поліції 2 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Тимченко А.С. серії ЕНА №4558878 від 22.04.2025 року зазначено, щодо ОСОБА_1 22.04.2025 року о 16:44 год., керуючи транспортним засобом Lexus GX 470, д.н.з. НОМЕР_1 у м. Харкові по вул. Римарській, 19, не виконала вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснила зупинку в зоні дії знаку, чим порушили вимоги п.8.4.в ПДР України - порушення вимог заборонних знаків.

Зазначеною постановою на ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 гривень.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно вимогст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно з пунктом 11 частини 1статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини першої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачених зокрема частиною другою статті 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерствавнутрішніх справУкраїни N1395від 07листопада 2015року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за N 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема частиною першою статті 122 КУпАП.

Згідно положень частини першої статті 283КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Відповідно до частини другої статті 283 КУпАПпостанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

За правилами частини третьої статті 283КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.

Позивач вважає оскаржувану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з підстав того, що працівниками поліції не надано докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення у відповідності до ст.251 КУпАП, порушено вимоги статті 40 Закону України «Про національну поліцію».

Представником відповідача на підтвердження обставин справи надано до суду докази порушення позивачем пункту 8.4.в ПДР України у відповідності до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію»

Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Як зазначено у запереченнях представника відповідача, з огляду на приписи чинного законодавства України, основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, вчинення якого підтверджено відеоматеріалами, які були зафіксовані нагрудною камерою поліцейського №471774, вказаної в п. 7 оскаржуваної постанови. Факт керування та зупинки транспортного засобу позивача в місті складання постанови нею не заперечується ані на відео з нагрудної камери поліцейського під час розгляду справи, ані в позовній заяві.

Відповідно листа Комунального підприємства «Харків - сигнал» Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради №290 від 03.06.2025 року станом на 22.04.2025 року за адресою: м. Харків, вул. Римарська, буд. 19 встановлено дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» за дорученням Департаменту інфраструктури №4044/078-21 від 15.11.2021 року відповідно до ДСТУ 4100:2021 «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування».

Частиною 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, надані відповідачем докази скоєного правопорушення, у тому числі на відеозображеннях, наданими до відзиву, можуть слугувати доказами у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, надані відповідачем докази правопорушення є належним та допустимим доказом у справі.

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України N 1395 від 07 листопада 2015 року, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Аналізуючи вищевказане слід зробити висновок, що працівники органів і підрозділів Національної поліції наділені повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення на місці їх вчинення і накладення адміністративних стягнень, а відтак дії поліцейського щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення є правомірними.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.

Разом з тим, частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

У визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Висновки аналогічного змісту містяться у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також, аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі №536/583/17.

За ч.ч.1, 2 ст.31 Закону України «Про національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом Українипро адміністративніправопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України,на підставіта впорядку,визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

Превентивними заходами, зокрема, є зупинення транспортного засобу (п.4.ч.1 ст.31 Закону України «Про національну поліцію»).

Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху (ч.1.ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»).

В пункті 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Відповідно до змісту ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35).

Працівниками поліції було повідомлено позивачку про причину її зупинки, як то порушення Правил дорожнього руху, та надано позивачу для ознайомлення відповідні докази.

Отже в даному випадку основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони є протиправне діяння, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень надав суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до правових позицій, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16, межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Відповідачем зазначено, що зміст прийнятого інспектором поліції рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП не могло бути іншим ніж прийняте, бо позивач дійсно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

За таких обставин суд дійшов висновку, що працівник поліції правомірно виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, зміст якої не суперечить нормам законодавства, порушень при її винесенні не встановлено, стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах визначених санкцією частини статті, в зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, то відповідно до ст.139 КАС України судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

При ухваленні рішення по справі, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 72-90, 99, 241-246, 286 КАС України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в особі представника Саніна Арсенія Олександровича до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.04.2026 року.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: Санін Арсеній Олександрович, адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646.

Головуючий суддя: О.В. Шишкін