Рішення № 136097966, 17.04.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/232/26

Провадження №2/567/388/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Приступа А.І.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в :

ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики № 77714559 від 26.09.2021 року в розмірі 17 176,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору позики № 77714559 від 26.09.2021 року, укладеного в електронній формі з ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", відповідач отримав кредит в розмір 10 171 грн. на умовах строковості, зворотності та платності.

В подальшому 22.02.2022 року між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" було укладено договір факторингу №22-02/2022, відповідно до якого ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" передало (відступило) на користь ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі щодо ОСОБА_1 за договором позики №77714559 в розмірі 17 174,87 грн.

10.03.2023 року між ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" та ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" було укладено договір про відступлення прав вимоги №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" передало (відступило) на користь ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі щодо ОСОБА_1 за договором позики №77714559 в розмірі 17 176,15 грн., з яких 7 828,11 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 9 346,76 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами та 1,28 грн. 3 % річних.

Зазначає, що первісний кредитор зобов`язання за вищевказаним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі, передбаченому умовами договору.

У порушення умов укладеного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав та допустив виникнення заборгованості, загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 17 176,15 грн.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у вищевказаному розмірі, а також судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 17.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву. Інших процесуальних дій не вчинялося.

Представник відповідача - адвокат Нікітюк П.М. в поданому до суду відзиві на позовну заяву частково заперечив проти позову та просив у його задоволенні відмовити в частині стягнення з відповідача 9 346,76 грн. заборгованості по нарахованим відсоткам. В обгрунтовуння своїх заперечень зазначив, що між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 дійсно було укладено договір позики №77714559 від 26.09.2021 р. щодо отримання останнім грошових коштів в сумі 10171 грн., на погоджений умовами договору строк до 10.01.2021 року. Вважає, що умови вищевказаного договору з урахуванням положень п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині нарахованих відсотків за користування кредитними коштами є несправедливими, оскільки сума заборгованості по нарахованим відсоткам, яка заявлена до стягнення, є неспіврозмірною сумі позики (тілу кредиту). Зазначає, що з розрахунку боргу позивача не можливо встановити за який період і на яку суму боргу нараховано заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами, а тому вважає, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування позикою за вищевказаним договором позики задоволенню не підлягає.

Позивач в наданій до суду відповіді на відзив навів свої доводи на спростування доводів представника відповідача, викладених і відзиві на позовну заяву, та просив позовні вимоги задоовльнити у повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат Нікітюк П.С. в наданих суду додаткових поясненнях позовні вимоги визнав частково в сумі 1 756,02 грн., просив відмовити в частині стягнення 7 828,11 грн. заборгованості по тілу кредиту та 9 346,76 грн. заборгованості за нарахованими відсотками за користування позикою.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданому до суду клопотанні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розгляд справи здійснювати у його відсутності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до п.1 ч.8 ст.128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавав.

Представник відповідача - адвокат Нікітюк П.М. в судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового розгляду був повідомлений належним чином у відповідності до п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавав.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, із застосуванням аналізу вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 26.09.2021 року між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики № 77714559 в електронній формі, згідно якого відповідачу в безготівковій формі шляхом перерахування на банківський картковий рахунок надано позику у розмірі 10 171 грн., строком на 14 календарних днів - з 26.09.2021 року по 10.10.2021 року, та зі сплатою процентів за користування позикою у розмірі : 1) 1,99 % (базова ставка) за кожний день користування позикою; 2) 2,7 % за кожний день користування позикою (процентна ставка за понадстрокове користування позикою) (пункти 1-2.3 договору позики) (а.с.35).

Відповідач прийняв умови договору позики та підписав зазначений договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором та 26.09.2021 р. отримав кредит в сумі 10 171 грн. на свою платіжну картку, що підтверджується довідкою первісного кредитора (ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») від 15.12.2025 р. та довідкою платіжного оператора (ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС») від 15.12.2025 р. та вказані обставини відповідачем не спростовані та не заперечуються (а.с.64-67).

Умовами договору позики (пункт 12) передбачено, що даний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» даний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Сторони домовились, що укладення вказаного договору позики в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню позикодавцем ідентичного за змістом договору позики, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію". Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Вищенаведене узгоджується з правовими позиціями, які викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 р. у справі №404/502/18, від 09.09.2020 р. у справі №732/670/19, від 07.10.2020 р. у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 р. у справі №561/77/19.

Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ЦПК України.

Згідно ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні заявки-анкети для отримання кредиту, зробленої під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту позивача) вказується особа, яка створила таку заявку-анкету.

Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами таких договорів.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Одноразовий ідентифікатор, яким підписаний договір, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України «Про електронну комерцію», а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення договору між сторонами.

Судом встановлено, що вищевказаний договір позики підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора. Укладення між сторонами вищевказаного правочину відповідачем в порядку, передбаченому законом не оспорюється та підтверджується належними та допустимими доказами.

Тобто, підписавши договір одноразовим ідентифікатором, відповідач підтвердив, що він погоджується виконувати його умови та розуміє його зміст.

Враховуючи, що згідно вищевказаних положень договору позики, з його укладенням сторони домовились, що укладення такого договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню первісним кредитором ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, а відтак сторонами дотримано вимоги щодо укладення правочину, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами вищевказаного правочину з приводу отримання відповідачем позики у ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ".

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи судом встановлено, що 22.02.2022 року між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" було укладено договір факторингу №22/02/2022, відповідно до якого ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" передало (відступило) на користь ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" за плату належні йому права вимоги до боржників, які виникли на підставі договорів позики, згідно реєстру боржників, в тому числі щодо ОСОБА_1 за договором позики № 77714559 в розмірі 17 174,87 грн., в тому числі: 7 828,11 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 346,76 грн. сума заборгованості за відсотками, що підтверджується договором факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 року, актом приймання-передачі реєстру боржників за вищевказаним договором факторингу від 22.02.2022 року та витягом з реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу від 22.02.2022 року (а.с.8-23).

10.03.2023 року між ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" та ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 р., відповідно до якого ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" передало (відступило) на користь ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі щодо ОСОБА_1 за договором позики №77714559 в розмірі 17 176,15 грн., з яких: 7 828,11 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 9 346,76 грн. сума заборгованості за нарахованими відсотками та 1,28 грн. 3 % річних, що підтверджується договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, актом прийому-передачі реєстру боржників за вищевказаним договором про відступлення прав вимоги від 10.03.2023 року та витягом з реєстру боржників до вищевказаного договору про відступлення прав вимоги від 10.03.2023 року (а.с.24-34, 36-42).

Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений законом спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту.

При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань своєчасно не здійснив повне погашення основної суми заборгованості та не повернув грошові кошти, отримані у позику.

З огляду на те, що ОСОБА_1 згідно укладеного договору позики взяв на себе зобов`язання погашати кредит у визначений договором строк, та вказаний обов`язок ним був порушений, що підтверджується розрахунком заборгованості за вищевказаним договором, а відтак у позивача як нового кредитора виникло право вимагати повернення позики.

Згідно розрахунку заборгованості за договором позики № 77714559 від 26.09.2021 року заявлена до стягнення з відповідача сума заборгованості за основною сумою боргу становить 7 828,11 грн. та сума боргу за відсотками за користування позикою - 9 346,76 грн.

Разом з тим, з доводів позивача та досліджених доказів судом встановлено, що відповідач здійснював погашення заборгованості та сплатив на користь первісного кредитора (ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») кошти в загальному розмірі 11 248,62 грн. (а.с.68).

Представник відповідача в заперечення позовних вимог навів суду доводи, які частково спростовують заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір заборгованості як за основною сумою боргу, так і за відсотками нарахованими за користування позикою, та суд погоджується з такими доводами виходячи з наступного.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору/договору позики проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за кредитним договором обов`язок позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов`язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором.

Таким чином, кредитний договір вважається виконаним в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.

Позивач, звертаючись до суду з вимогами про погашення заборгованості, просив стягнути, окрім заборгованості за основною сумою заборгованості, також заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Отримавши кредитні кошти, відповідач погодився сплатити проценти за користування ними у розмірі визначеному договором, що обумовлено договором позики та відповідає вимогам ст.ст.1054, 1056-1 ЦК України.

При укладенні договору позики №77714559 від 26.09.2021 року сторони договору дійшли спільної згоди та встановили, що позика надається строком на 14 календарних днів та зі сплатою процентів за користування позикою у розмірі 1,99 % за кожний день користування позикою (п.2.2 договору позики).

Виходячи з встановлених умов кредитування за договором позики, суд вважає, що розрахунок відсотків за користування відповідачем кредитними коштами є наступним: 10 171 грн. х 1,99 % х 14 днів = 2 833,64 грн., а відтак саме вказана сума відсотків підлягала сплаті відповідачем за користування позикою.

Водночас судом встановлено, що первісним кредитором нарахування відсотків за користування кредитними коштами здійснено за період з 26.09.2021 р. по 08.01.2022 р. та з урахуванням сплачених відповідачем сум розмір заборгованості визначено в сумі 9 346,76 грн.

При цьому суд враховує, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо підстав нарахування відсотків поза межами строку кредитування, подальшої пролонгації строку кредитування відповідно до умов договору позики після відступлення прав вимоги та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів та в матеріалах справи такі докази, подані в порядку ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, відсутні.

Отже, кредитором здійснювалось нарахування процентів за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування, передбаченого договором позики.

Одночасно суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12, згідно якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Такий правовий висновок підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023р. у справі № 910/4518/16.

Отже, враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо подальшої пролонгації строку кредитування, на переконання суду нарахування відсотків за користування грошовими коштами поза строком кредитування не відповідає умовам договору позики та вимогам закону.

При визначенні суми боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як нового кредитора, суд виходить з наступного.

Як було вище встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 здійснював погашення заборгованості за договором позики та загальна сума сплачених ним платежів в рахунок погашення заборгованості становить 11 248,62 грн.

Згідно ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно ст.19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Порядок зарахування сплачених позичальником коштів за договором позики також передбачено Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (в редакції, затвердженій наказом № 12/08/2021 від 12.08.2021 року).

Так, згідно п.6.12 вищевказаних Правил зарахування сплачених позичальником коштів за договором позики встановлено у наступному порядку: 6.12.1. у першу чергу сплачуються всі прострочені проценти за користування позикою, прострочена до повернення сума позики (у випадку прострочення); 6.12.2. у другу чергу сплачуються проценти за користування позикою, сума позики; 6.12.3. у третю чергу сплачуються неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, якщо вони були передбачені договором позики та застосовані товариством.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та умов кредитування суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики в розмірі 1 756,02 грн., яка складається вцілому із заборгованості за основною сумою боргу.

З огляду на те, що сума відсотків за користування позикою, яка підлягала сплаті згідно умов договору позики становить 2 833,64 грн., та з урахуванням сплачених відповідачем на користь первісного кредитора коштів в рахунок погашення заборгованості та з урахуванням черговості зарахування таких коштів, судом не встановлено наявність заборгованості відповідача зі сплати відсотків за користування позикою.

Водночас при визначенні розміру заборгованості зі сплати основної суми позики суд виходить з наступного. Відповідачем на користь первісного кредитора в рахунок погашення заборгованості було сплачено 11 248,62 грн., з яких як вже було зазначено вище 2 833,64 грн. - в рахунок погашення боргу зі сплати відсотків за користування позикою, та різниця в сумі 8 414,98 грн. (11 248,62 грн. 2 833,64 грн. = 8 414,98 грн.) підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за основною сумою боргу (позики). Таким чином, борг зі сплати основної суми позики становить 1 756,02 грн. (10 171 грн. 8 414,98 грн. = 1 756,02 грн.), яка відповідачем не сплачена та підлягає стягненню у примусовому порядку.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено обов`язок з повернення основної суми боргу (позики) та вказана обставина в ході судового розгляду відповідачем не спростована та фактично визнається, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення основної суми боргу (позики) у вищевказаному розмірі.

При вирішенні позовної вимоги в частині стягнення 3 % річних суд виходить з наступного.

У зв`язку із несплатою відповідачем заборгованості за договором позики, позивачем у порядку ч.2 ст.625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 1,28 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Разом з тим, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який триває на даний час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За наведених обставин стягнення 3 % річних за вищевказаним договором позики у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню за період, що передував воєнному стану.

Судом встановлено, що зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем в повній мірі умов договору позики.

Згідно розрахунку заборгованості заявлений до стягнення розмір 3% річних становить 1,28грн.

Враховуючи, що відповідач допустив невиконання грошового зобов`язання за договором позики, а відтак позовні вимоги в частині стягнення нарахованих 3 % річних з урахуванням п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягають задоволенню частково в сумі 0,30 грн. (1 756,02 грн. х 3 % річних/365 днів х 2 дні (22.02.2022-23.02.2022 р.) = 0,30 грн.).

Водночас при вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що відповідач належних доказів повернення грошових коштів за договором позики суду не надав.

Контррозрахунку, який би спростовував неправильність розрахунку, наведеного вище судом, відповідачем також не надано.

Окрім того, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Як встановлено судом, укладений відповідачем договір позики ним не оспорювався та не визнавався судом недійсним.

У разі не спростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та 3 % річних , право вимоги яких перейшло від первісного кредитора до позивача на підставі договорів про відступлення прав вимоги.

З врахуванням наведеного, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 756,32 грн., в тому числі: 1 756,02 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 0,30 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути понесені останнім витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 272,24 грн. (1 756,32 грн. х 2 662,40 грн. / 17 176,15 грн. = 272,24 грн.)

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позов ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (юридична адреса: м.Київ, вул.Мечнікова, будинок 3, офіс 306, індекс 01133, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором позики № 77714559 від 26.09.2021 року в розмірі 1 756 (одна тисяча сімсот п`ятдесят шість) грн. 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 272 (двісті сімдесят дві) грн. 24 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.04.2026 року.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.